Ухвала КЦС ВС № 739/242/24

УХВАЛА 17 червня 2024 року м. Київ справа № 739/242/24 провадження № 61-8334ск24 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М., розглянув касаційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «Новгород-Сіверський Сирзавод» - адвоката Капшученка Юрія Микитовича, на постанову Чернігівського апеляційного суду від 13 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Новгород-Сіверський Сирзавод» про стягнення заборгованості по заробітній платі, ВСТАНОВИВ: У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з Приватного акціонерного товариства «Новгород-Сіверський Сирзавод» (далі - ПрАТ «Новгород-Сіверський Сирзавод») середній заробіток за період з 12 квітня 2023 року до дня ухвалення судового рішення. Рішенням Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 06 березня 2024 року в задоволенні позову відмовлено. Постановою Чернігівського апеляційного суду від 13 травня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення місцевого суду скасовано, ухвалено нове судове рішення, позов задоволено частково. Стягнено з ПрАТ «Новгород-Сіверський Сирзавод» на користь ОСОБА_1 середній заробіток в розмірі 160 352,56 грн. Здійснено розподіл судових витрат. У червні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ПрАТ «Новгород-Сіверський Сирзавод» - адвоката Капшученка Ю. М., на постанову Чернігівського апеляційного суду від 13 травня 2024 року. У касаційній скарзі ПрАТ «Новгород-Сіверський Сирзавод», посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення, а рішення місцевого суду залишити в силі. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України. Ухвалою Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 26 січня 2024 року вказану справу визнано малозначною. Касаційна скарга не містить доводів, що суд першої інстанції помилково відніс справу до категорії малозначних. Водночас, касаційна скарга та додані до неї матеріали містять посилання на випадок, передбачений підпунктами а), в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності якого судові рішення у справі, з ціною позову, яка не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню, якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для заявника. Обґрунтовуючи необхідність у формуванні єдиної правозастосовчої практики у подібних правовідносинах, заявник вказує, що така потреба є щодо застосування +4 посилання до осіб, які перебувають на службі у добровольчих формуваннях. Однак, відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 25 липня 2023 року у справі № 683/1255/22, застосованих судом апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції виснував, що на особу, яка перебувала у складі добровольчого формування територіальної оборони поширюються гарантії щодо збереження місця роботи і середнього заробітку. Від зазначеного висновку Верховного Суду не відступлено, обґрунтованих доводів відступу від вказаного висновку заявником не наведено. Доводи, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для заявника не містять належного обґрунтування та змістовних міркувань. Оцінивши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що посилання заявника на положення підпунктів а), в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України є необґрунтованими, оскільки предмет спору не містить обґрунтованих фактичних передумов для віднесення справи до категорії винятково значимих. Крім того, наведені заявником в касаційній скарзі обставини не дають підстав для висновку, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України. Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37). З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судове рішення у справі з ціною позову, яка не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яке не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити. Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника Приватного акціонерного товариства «Новгород-Сіверський Сирзавод» - адвоката Капшученка Юрія Микитовича, на постанову Чернігівського апеляційного суду від 13 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Новгород-Сіверський Сирзавод» про стягнення заборгованості по заробітній платі. Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику. Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає. Судді Н. Ю. Сакара О. В. Білоконь О. М. Осіян