Постанова 4818 № 643/8877/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА (додаткова) ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «17» червня 2024 року м. Харків справа № 643/8877/23 провадження № 22-з/818/132/24 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач), суддів - Маміної О.В., Яцини В.Б. учасники справи: позивач - Приватне акціонерне товариство «Харківенергозбут», представниця позивача - Дубровська О. А., відповідачка - ОСОБА_1 розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 13 жовтня 2023 року в складі судді Довготько Т.М. в с т а н о в и в: У серпні 2023 року Приватне акціонерне товариство «Харківенергозбут» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості за електричну енергію, що утворилась за адресою: АДРЕСА_1 за період з 31 жовтня 2021 року по 23 серпня 2023 року в розмірі 32 796,84 грн, судовий збір - 2 684,00 та суму за отримання інформаційної довідки з Єдиного державного демографічного реєстру - 89,62 грн. Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 13 жовтня 2023 року позов Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» - задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 32 796,84 грн та суму сплачених судових витрат - 2 684,00 грн. Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 через представника подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду - скасувати, вирішити питання щодо судових витрат, зокрема, стягнути з позивача її витрати на правничу допомогу. Постановою Харківського апеляційного суду від 21 травня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково, рішення Московського районного суду м. Харкова від 13 жовтня 2023 року - скасовано та ухвалено нове судове рішення, позов Приватного акціонерного товариство «Харківенергозбут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію - задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» 3 484, 32 грн заборгованості за спожиту електричну енергію з 31 жовтня 2021 року по 28 лютого 2022 року, стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» на користь ОСОБА_1 судовий збір - 3 314,74 грн. 23 травня 2024 року ОСОБА_1 через представника подала заяву про ухвалення додаткового рішення у справі щодо стягнення витрат на правову допомогу. Заява мотивована тим, що її представником ОСОБА_2 укладено договір з адвокатським бюро з метою отримання правничої допомоги, та вартість послуг склала 11 800,00 грн, що підтверджується актом приймання-передачі наданої допомоги. Просила ухвалити у справі додаткове рішення, яким стягнути з Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» на її користь витрати на правничу допомогу в сумі 11 800,00 грн. 30 травня 2024 року через систему «Електронний суд» представниця Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» надала заперечення на заяву, в якій просила заяву ОСОБА_1 залишити без задоволення. Посилалася на те, що витрати на правничу допомогу в заявленому нею розмірі є неспівмірними зі складністю справи, обсягом наданих послуг. 03 червня 2024 року до суду апеляційної інстанції від її представника ОСОБА_2 надійшли пояснення на заперечення Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» на заяву, в яких вважав, що всі докази надання правничої допомоги саме в заявленому розмірі надані до матеріалів справи, тому заява підлягає задоволенню. Частиною 3 статті 270 ЦПК України передбачено, що додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Оскільки постанову Харківського апеляційного суду від 21 травня 2024 року прийнято в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, заява ОСОБА_1 також підлягає розгляду у відповідному порядку. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи заяви вважає, що заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення необхідно задовольнити частково, виходячи з наступного. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу. За змістом статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Згідно вимог статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19). Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 та від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц. Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права. Як вбачається з матеріалів справи, 26 червня 2023 року ОСОБА_1 в особі представника за довіреністю ОСОБА_2 укладено договір № 26-06/23 з Адвокатським бюро «Леоніда Тамазликар», за яким бюро взяло на себе зобов`язання надати клієнту правову допомогу щодо, зокрема, представництва інтересів у судах (а. с. 145-147). Пунктом 4.1. договору передбачено, що загальна вартість правової допомоги та порядок її сплати за цим договором дорівнює загальній вартості наданої правової допомоги та порядку її сплати, відображеної в актах про приймання-передавання наданої правової допомоги. В апеляційній скарзі на рішення Московського районного суду м. Харкова від 13 жовтня 2023 року ОСОБА_1 вказала, що орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу становить 11 000,00 грн, документи на підтвердження чого будуть надані додатково. Постановою Харківського апеляційного суду від 21 травня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково, рішення Московського районного суду м. Харкова від 13 жовтня 2023 року - скасовано та ухвалено нове судове рішення, позов Приватного акціонерного товариство «Харківенергозбут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію - задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» 3 484, 32 грн заборгованості за спожиту електричну енергію з 31 жовтня 2021 року по 28 лютого 2022 року, стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» на користь ОСОБА_1 судовий збір - 3 314,74 грн. 23 травня 2024 року, тобто в межах передбаченого частиною 8 статті 141 ЦПК України строку, ОСОБА_1 через представника до суду апеляційної інстанції подала заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 11 800,00 грн. 23 травня 2024 року ОСОБА_1 в особі представника за довіреністю ОСОБА_2 з Адвокатським бюро «Леоніда Тамазликар» підписано акт приймання-передачі наданої правової допомоги за договором № 26-06/23, з якого вбачається, що адвокатським бюро надані наступні послуги: надання правової консультації від 29 лютого 2024 року - 300,00 грн, складання проекту заяви від 04 березня 2024 року до Московського районного суду м. Харкова про надання копії позовної заяви та доданих до неї документів, копії ухвали та рішення по справі, можливості ознайомитися з матеріалами справи, а також зробити їх фотокопію - 300,00 грн, ознайомлення з позовною заявою від 29 серпня 2023 року, ухвалою від 01 вересня 2023 року та рішенням від 13 жовтня 2023 року, матеріалами справи, обставинами та доказами відповідача - 800,00 грн, складання проекту заяви до Укрпошти від 07 березня 2024 року про не вручені відправлення № 6115305089358 від 05 вересня 2023 року та № 06002288736403 від 17 жовтня 2023 року - 300,00 грн, складання проекту звернення до Укрпошти від 13 березня 2024 року - 300,00 грн, погодження правової позиції, консультування та складання проекту апеляційної скарги з додатками від 03 квітня 2024 року (24 арк) - 9 000,00 грн, складання заяви від 23 травня 2024 року про ухвалення додаткового рішення - 800,00 грн. Вартість наданої правової допомоги на загальну суму 11 800,00 грн сплачується клієнтом протягом десяти днів з дня набрання рішенням суду законної сили (а. с. 148). Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19). Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час. Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21). Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)). Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19). Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони. Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід також ураховувати позицію Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 через представника подано до суду один процесуальний документ по суті справи - апеляційну скаргу (а. с. 39-62). Також її представником за довіреністю ОСОБА_2 подано заяву про отримання копій позовної заяви з додатками і судового рішення та ознайомлення з матеріалами справи (а. с. 37) і заяву про ухвалення додаткового рішення (а. с. 143-144). Апеляційна скарга ОСОБА_1 дійсно є значною за обсягом (24 аркуші), однак з урахуванням складності та категорії справи (стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг), ціни позову, обсягу доказів, складання такого процесуального документа не потребує від професійного адвоката значних зусиль та витрат часу, тож вартість послуг з її складання в сумі 9 000,00 грн, а також консультації - 300,00 грн та ознайомлення з матеріалами справи та доказами - 800,00 грн колегія суддів вважає явно завищеною та не співмірною з вказаними критеріями. До того ж, з матеріалами справи у суді знайомився представник ОСОБА_1 за довіреністю - ОСОБА_2 , а не адвокат. Вартість складання проекту заяви про надання копій позовної заяви, додатків, судових рішень та можливості ознайомитися з матеріалами справи у розмірі 300,00 грн також є не співмірною обсягу цієї заяви, що складається лише з трьох абзаців. Щодо витрат на складання проектів заяви та звернення до Укрпошти в сумі загалом 600,00 грн, то колегія суддів не вбачає підстав для їх стягнення, оскільки направлення відповідних запитів та подання доказів є правом сторони, яким вона скористалась на власний розсуд. Такі судові витрати не є неминучими та об`єктивно необхідними, оскільки докази щодо невручення відповідачці відповідних поштових повідомлень і так містились у матеріалах справи. Так само не вбачає колегія суддів і підстав для стягнення витрат на складання заяви про ухвалення додаткового рішення в сумі 800,00 грн, оскільки подання такої заяви та доказів витрат на правничу допомогу протягом 5 днів з дня ухвалення рішення суду є правом сторони. ОСОБА_1 на власний розсуд вирішила подати такі докази саме після ухвалення постанови суду, що викликало необхідність складання відповідної заяви. Отже, враховуючи, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, з урахуванням обсягу та складності наданих відповідачці послуг з правничої допомоги протягом розгляду справи, категорії справи, ціни позову, обсягу доказів, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат судова колегія вважає, що з Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати за надання правничої допомоги під час апеляційного перегляду справи у розмірі 2 000,00 грн. Керуючись ст. ст.141, 142, 270, 368, ст. ст. 381-384, 389 ЦПК України п о с т а н о в и в: Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 13 жовтня 2023 року в складі судді Довготько Т.М. по справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію - задовольнити частково. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» на користь ОСОБА_1 2 000,00 грн витрат за надання правничої допомоги під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції. Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили. Головуючий І.В. Бурлака Судді О.В. Маміна В.Б. Яцина Повний текст додаткової постанови складено 17 червня 2024 року.