Ухвала КАС ВС № 520/25180/23

УХВАЛА 14 червня 2024 року м. Київ справа № 520/25180/23 адміністративне провадження № К/990/20712/24 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Соколова В.М., перевіривши касаційну скаргу Північно-східного офісу Держаудитслужби на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 4 грудня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2024 року у справі №520/25180/23 за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" до Північно-східного офісу Держаудитслужби про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, УСТАНОВИВ: Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень просило визнати протиправною та скасувати вимогу Північно-східного офісу Держаудитслужби про усунення порушення законодавства № 202006-14/2653-2023 від 26 червня 2023 року, а саме: - відповідно до пункту 7 та пункту 9 "Методики визначення обсягу заборгованості з різниці з різниці в тарифах", затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 15 вересня 2021 року № 977, визначити обсяг заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуг з централізованого оправлення та централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що вироблялися, транспортувалися та постачалися споживачам, який поданий до територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах, обсяг заборгованості з різниці в тарифах послуг з теплопостачання на суму: 4 081 294 060,00 грн; - забезпечити відповідно до статей 130-136 Кодексу законів про працю України відшкодування на користь КП "Харківські теплові мережі" збитків, заподіяних внаслідок втрати боржників у зобов`язанні і права вимоги повернення коштів на загальну суму: 4 433 529,51 грн. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2023 року позов Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" задоволено. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2024 року рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2023 року скасовано в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправною та скасування вимоги Північно-східного офісу Держаудитслужби про усунення порушення законодавства № 202006-14/2653-2023 від 26 червня 2023 року, а саме: - забезпечити відповідно до статей 130-136 Кодексу законів про працю України відшкодування на користь КП "Харківські теплові мережі" збитків, заподіяних внаслідок втрати боржників у зобов`язанні і права вимоги повернення коштів на загальну суму: 4 433 529,51 грн. В цій частині прийнято нове судове рішення, яким в задоволенні позову Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" відмовлено. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2023 року по справі № 520/25180/23 залишено без змін. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою. Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2024 року касаційну скаргу Північно-східного офісу Держаудитслужби. Скаржник повторно звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Перевіривши касаційну скаргу та додані до неї матеріали суддя-доповідач дійшов висновку про наявність підстав для її повернення скаржнику з наступних підстав. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України, у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування пункту 21-1 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року №869 та пунктів 7, 9 Методики визначення заборгованості з різниці в тарифах, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 15 вересня 2021 року №977. Водночас у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. У касаційній скарзі відповідач посилається на те, що підставою для розрахунку різниці в тарифах (при визначені витрат на паливо для виробництва теплової енергії у складі прямих витрат виробничої собівартості КП «ХТМ») повинна бути вартість природного газу, визначеного в довгостроковому договорі від 01 червня 2021 №7315-НГТ-32, укладеному з ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдінг». Вказує, що порушена тарифна методологія, оскільки недотримано пропорції між складовими тарифу що призвело до необгрунтованого перерозподілу в бік паливної складової. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що ціна, визначена в довгостроковому контракті з постачальником природного газу, використовується у випадку наявності одного такого довгострокового постачальника, а також при плануванні витрат може використовуватися арифметичне значення, що обумовлено наявністю у споживача різних умов договорів постачання газу щодо ціни та/або кількох постачальників природного газу. Суд зазначив, що положення пункту 21-1 Порядку № 869 жодним чином не зобов`язує позивача за наявності у нього кількох постачальників використовувати тільки ціну довгострокового контракту, який укладений з одним з них, в даному випадку ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг». Відповідно до пунктів 1 і 2 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2493 постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2496 (далі - Правила постачання природного газу), та за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі у відповідному розрахунковому періоді. Постачальник, крім постачальника «останньої надії», не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника в розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем. Судом вказано, що враховуючи вимоги пункту 2 глави 5 розділу IV «Кодексу газотранспортної системи», затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2493, з моменту виключення позивача 01 січня 2022 року з Реєстру споживачів ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» (повідомлення № 125/05-3177 від 16 грудня 2021 року), останнє вже не було діючим постачальником споживача. Другий апеляційний адміністративний суд зазначив, що пункт 9 Методики № 977 передбачає врахування у складі фактичних витрат тих витрат, що можуть включатися до складу тарифів на теплову енергію, комунальні послуги згідно з порядками (методиками) формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, надання комунальних послуг, затвердженими Кабінетом Міністрів України, НКРЕ або НКРЕКП за відповідний період, а тому правомірним є врахування позивачем на природний газ діючого з 01 січня 2022 року постачальника «останньої надії», в Реєстрі споживачів якого був позивач. У касаційній скарзі не наведено об`єктивних мотивів, що спростовують такі висновки суду апеляційної інстанції. Доводи касаційної скарги переважно зводяться здебільшого до оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, а тому посилання скаржника в цій частині не узгоджуються з наведеною скаржником підставою касаційного оскарження судових рішень - пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України. З огляду на викладене Суд уважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України). Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України. За таких обставин, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Північно-східного офісу Держаудитслужби на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 4 грудня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2024 року у справі №520/25180/23 повернути особі, яка її подала. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя В. М. Соколов