Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/27939/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 червня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/27939/23 пров. № А/857/4866/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Шинкар Т.І., суддів Іщук Л.П., Сеника Р.П., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Мричко Н.І.), ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у м. Львові 02 лютого 2024 року, у справі №380/27939/23 за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України у Львівській області про визнання дії та бездіяльності протиправними, В С Т А Н О В И В : 27.11.2023 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління Служби безпеки України у Львівській області просив: визнати дії відповідача незаконними та протиправними щодо ненадання інформації на запит та безпідставної відмови у задоволенні запиту на інформацію; зобов`язати відповідача надати повну, точну та достовірну інформацію на інформаційний запит від 21.11.2023 року оновлену довідку про грошове забезпечення пенсіонера за відповідною (аналогічною) посадою, займаною на день звільнення зі служби станом на 01.11.2023 для подання цієї довідки до ГУПФУ у Львівській області та перерахунку раніше призначеної пенсії. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2024 року в задоволені позову відмовлено. Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що розпорядник публічної інформації може (і має своїм обов`язком) надати тільки ту публічну інформацію яку він, з огляду на свій правовий статус, створив та яка певним чином задокументована/відображена на матеріальних носіях інформації і якою він (розпорядник) володіє. Суд першої інстанції зазначає, що визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона по своїй суті є заздалегідь готовим зафіксованим на певному носії продуктом. Отримувати та/або створювати такий продукт може виключно суб`єкт владних повноважень у процесі здійснення ним своїх владних управлінських функцій. У подальшому володіти цим продуктом може будь-який розпорядник публічної інформації, навіть якщо він не є суб`єктом владних повноважень. Суд першої інстанції зазначив, що в інформаційному запиті від 21.11.2023 позивач просив надати довідку про розмір грошового забезпечення за відповідною посадою, займаною на день звільнення зі служби станом на 01.11.2023 для її подання до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та для перерахунку пенсії. Суд першої інстанції погодився із запереченнями сторони відповідача про те, що запитувана позивачем інформація не є публічною у розумінні Закону України №2939-VI, адже довідка про розмір грошового забезпечення не існувала станом на час звернення, тобто не є інформацією що вже створена і знаходиться у володінні відповідача. Інакше кажучи, фактично позивач просив надати інформацію, яка не є (і не повинна бути відповідно до чинного законодавства) відображена чи задокументована будь-якими засобами інформації, а потребує створення нової, зокрема, шляхом здійснення аналітичної роботи. Суд першої інстанції зазначив, що звернення позивача за своєю суттю не є запитом на інформацію у розмінні Закону України Про доступ до публічної інформації, оскільки не передбачає надання уже відображеної та задокументованої інформації будь-якими засобами. Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність ознак протиправності у діях відповідача при наданні відповіді на запит позивача листом від 23.11.2023 №62/21/Ж-850, а тому позов в цій частині є безпідставним та не підлягає до задоволення. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2024 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що відповідач надав позивачу запитувану інформацію у вигляді розмірів основного та додаткових розмірів грошового забезпечення, так як запитувалося у запиті позивача. Скаржник вказує, шо ця інформація повністю знаходилася у володінні суб`єкта владних повноважень, яким є Управління служби безпеки України у Львівській області, що була ним отримана і створена під час виконання владних повноважень і не вимагала додаткових зусиль для створення інформації, як зазначив відповідач. Таким чином, скаржник вважає, що твердження відповідача та посилання суду першої інстанції щодо необхідності виникнення додаткових дій для створення інформації повністю спростовується. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу зазначає, що суд першої інстанції дослідивши матеріали справи та надані докази, правомірно та обґрунтовано ухвалив рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі. Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів. Згідно з ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає частково. З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до відповідача з інформаційним запитом від 21.11.2023, в якому на підставі Закону України «Про доступ до публічної інформації» просив надати довідку про розмір його грошового забезпечення за відповідною посадою, займаною на день звільнення зі служби станом на 01.11.2023 для її подання до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та перерахунку пенсії. Листом від 23.11.2023 №62/21/Ж-850 відповідач повідомив позивача про те, що скерований ним інформаційний запит щодо складання та надання оновленої довідки про розмір грошового забезпечення підлягає розгляду в порядку Закону України «Про звернення громадян». Про результати розгляду та прийняте рішення буде повідомлено додатково. Вважаючи дії відповідача протиправними, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду. Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з таких підстав. Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Право кожного на інформацію передбачене статтею 5 Закону України «Про інформацію», відповідно до якої кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VI (далі - Закон України №2939-VI), визначено порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес. Відповідно до частини першої статті 1 Закону України №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених вказаним Законом. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 5 Закону України №2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію. Частиною 1 статті 13 Закону України №2939-VI встановлено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання. Відповідно до положень частин першої, другої і п`ятої статті 19 Закону України №2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію має містити: 1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі. Частиною 1 статті 20 Закону України №2939-VI передбачено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. При цьому, слід зазначити, що розпорядник повинен забезпечити особі, яка звертається із запитом на інформацію, доступ саме до тієї інформації чи документів, які він просить надати, а у випадку, якщо він не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції володіти інформацією, щодо якої зроблено запит, - відмовити у її наданні, не виходячи за межі чітко поставленого питання, щодо якого зроблено запит. Законом України №2939-VI регламентовано такі варіанти поведінки розпорядника інформації у разі одержання запиту на інформацію: надання відповіді на запит на інформацію у строк, передбачений статтею 20 Закону України №2939-VI; прийняття рішення про відстрочку в задоволенні запиту на інформацію (частини шоста, сьома статті 22 Закону України №2939-VI); відмова в задоволенні запиту на інформацію; направлення запиту належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що аналізуючи наведені положення Закону України №2939-VI у контексті цього спору, насамперед слід зауважити, що розпорядник публічної інформації може (і має своїм обов`язком) надати тільки ту публічну інформацію, яку він, з огляду на свій правовий статус, створив та яка певним чином задокументована/відображена на матеріальних носіях інформації і якою він (розпорядник) володіє. Тобто розпорядник може надати ту інформацію, яка вже існує і заздалегідь зафіксована на будь-яких носіях. Вжиття заходів для того, щоб створити інформацію, якої у володінні розпорядника немає, але щодо якої подано інформаційний запит, не охоплюється поняттям доступу до публічної інформації, а тому не покладає на розпорядника (додаткових) зобов`язань та/або відповідальності за надання/ненадання запитувачу такої інформації (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №9901/925/18). Отже, визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона по своїй суті є заздалегідь готовим зафіксованим на певному носії продуктом. Отримувати та/або створювати такий продукт може виключно суб`єкт владних повноважень у процесі здійснення ним своїх владних управлінських функцій. У подальшому володіти цим продуктом може будь-який розпорядник публічної інформації, навіть якщо він не є суб`єктом владних повноважень. Як вбачається з матеріалів справи, позивач є пенсіонером та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII). Частиною 4 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Правовою основою для реалізації гарантії перерахунку призначених пенсій у зв`язку зі збільшенням рівня грошового забезпечення діючих військовослужбовців, є положення частини 3 статті 43 та частини 4 статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Підставою для проведення перерахунку пенсії особам, які отримують пенсію за нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», є зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, або введення для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, проведені на підставі рішення Кабінету Міністрів України, оскільки саме цьому органу законодавчо надано право на встановлення умов та порядку перерахунку пенсій, а також розмірів грошового забезпечення для такого перерахунку. Перерахунок пенсії здійснюється головними управліннями Пенсійного фонду після надходження від уповноваженого органу відповідної довідки та виключно з урахуванням тих складових грошового забезпечення, які вказані у такій довідці. Відповідно до пункту 4 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45, перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частиною другою статті 51 Закону. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі. Як це встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, в інформаційному запиті від 21.11.2023 позивач просив надати довідку про розмір грошового забезпечення за відповідною посадою, займаною на день звільнення зі служби станом на 01.11.2023 для її подання до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та для перерахунку пенсії. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що запитувана позивачем інформація не є публічною у розумінні Закону України №2939-VI, адже довідка про розмір грошового забезпечення не існувала станом на час звернення, тобто не є інформацією що вже створена і знаходиться у володінні відповідача. Інакше кажучи, фактично позивач просив надати інформацію, яка не є (і не повинна бути відповідно до чинного законодавства) відображена чи задокументована будь-якими засобами інформації, а потребує створення нової, зокрема, шляхом здійснення аналітичної роботи. Отже, звернення позивача за своєю суттю не є запитом на інформацію у розмінні Закону України «Про доступ до публічної інформації», оскільки не передбачає надання уже відображеної та задокументованої інформації будь-якими засобами. Проте, суд апеляційної інстанції зазначає, що 15.11.2023 позивач на адресу відповідача надіслав інформаційний запит з покликанням на Закону України «Про доступ до публічної інформації» та Закон України «Про інформацію» та просив надати інформацію, «…чи відбулись зміни у розмірі грошового забезпечення ОСОБА_1 за відповідною посадою на день звільнення зі служби начальника напрямку відділу «К» УСБ України у Львівській області станом на 01.11.2023 року і у позитивному випадку надати їх розміри: посадового окладу; надбавки за вислугу років; надбавка за особливості проходження служби, надбавка за службу в умовах режимних обмежень; доплата військовослужбовцям оперативних підрозділів, які співпрацюють з особами залученими до участі в оперативно-розшуковій діяльності на конфіденційній основі; надбавка військовослужбовцям підрозділу по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю; преміювання.» На вищезазначений запит відповідач 20.11.2023 надав позивачу розгорнуту відповідь, в якій з покликанням на Постанову Кабміну №704, Інструкцію про грошове забезпечення в СБУ №515, повідомив (зазначив в сумах та відсотках) позивача про розміри основних та додаткових видів грошового забезпечення на 01.11.2023 за відповідною посадою позивача на день його звільнення. Суд апеляційної інстанції зауважує, що зміст запиту від 21.11.2023, з яким позивач звернувся до відповідача, дає змогу оцінити намір заявника, ключовим у такому є отримання довідки для перерахунку пенсії - інформацію про розміри (суми та відсотки) щодо основних та додаткових видів грошового забезпечення на 01.11.2023 за відповідною посадою позивача на день звільнення, тобто інформацію, яку позивача отримав 20.11.2023 від відповідача на його інформаційний запит від 15.11.2023, викласти у формі довідки. Так, суд першої інстанції зазначив, що відповідач з дотриманням вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» правомірно у листі від 23.11.2023 №62/21/Ж-850 повідомив позивача про те, що скерований ним інформаційний запит щодо складання та надання оновленої довідки про розмір грошового забезпечення буде розглянутий в порядку Закону України «Про звернення громадян». Надалі, як це встановлено судом першої інстанції, листом від 29.11.2023 №62/21/Ж-850/14 відповідач надав відповідь на звернення позивача від 21.11.2023, розглянувши такий в порядку Закону України «Про звернення громадян». У цьому листі відповідач розглянув по суті запит позивача та відмовив у складанні та наданні оновленої довідки про розмір грошового забезпечення. Одночасно, як це правильно зазначив суду першої інстанції, відповідно до статті 1 Закону України «Про звернення громадян громадяни України», громадяни мають право звернутися до органів державної влади, із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. Зважаючи на викладене положення, суд першої інстанції правильно розцінив інформаційний запит позивача як заяву щодо реалізації своїх соціально-економічних прав. Проте, на переконання суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що саме оскарження відмови відповідача, оформленої листом від 29.11.2023 №62/21/Ж-850/14, є належним способом захисту прав позивача, адже така безпосередньо зачіпає його права на отримання належної довідки про розмір його грошового забезпечення, а оскільки позивач таку по суті не оскаржує, а тому суд не надає оцінки її правомірності. Суд апеляційної інстанції зауважує, що вибір способу захисту порушеного права залишається за стороною, яка вважає що таке право зазнало порушень з боку суб`єкта владних повноважень. Так, ключовим у спірних правовідносинах залишається право на отримання довідки для перерахунку пенсії. На переконання суду апеляційної інстанції, позивач покликаючись у запиті на Закон №2939-VI, зазначив такий лише в контексті можливості отримати довідку про грошове забезпечення протягом 5 днів з дня надіслання запиту до відповідача. Суд апеляційної інстанції констатує, що визначивши запит позивача від 21.11.2023 за змістом як запит в порядку Закону України «Про звернення громадян», відповідач розглянув його 29.11.2023 та протиправно відмовив у складанні та наданні оновленої довідки про розмір грошового забезпечення, на яку позивач має право, а відповідач має обов`язок щодо складання такої. Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд апеляційної інстанції вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача на отримання довідки про розмір грошового забезпечення та перерахунку призначеної пенсії є зобов`язання відповідача видати оновлену довідку про грошове забезпечення позивача за займаною посадою на день звільнення зі служби та відповідно позов задовольнити частково. Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. З огляду на викладене, враховуючи положення статті 317 КАС України прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції доходить переконання, що судом першої інстанції при ухвалення оскаржуваного рішення не повно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, а тому рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити судове рішення, яким позов задовольнити частково. У відповідності до вимог статті 139 КАС України на користь позивача підлягає розподілу судовий збір, сплачений ним за подання позовної заяви та апеляційної скарги. Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2024 року у справі №380/27939/23 скасувати в частині відмови в позові щодо зобов`язати відповідача надати оновлену довідку про грошове забезпечення пенсіонера за відповідною (аналогічною) посадою, займаною ОСОБА_1 на день звільнення зі служби станом на 01.11.2023 для подання цієї довідки до ГУПФУ у Львівській області та перерахунку раніше призначеної пенсії та в цій частині ухвалити судове рішення яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України у Львівській області задовольнити. Зобов`язати Управління Служби безпеки України у Львівській області видати оновлену станом на 01.11.2023 довідку про грошове забезпечення ОСОБА_1 за відповідною (аналогічною) посадою, займаною на день звільнення зі служби для подання до ГУПФУ у Львівській області та перерахунку раніше призначеної пенсії. В решті рішення суду залишити без змін. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Служби безпеки України у Львівській області (код ЄДРПОУ 20001591, місцезнаходження: вул. Вітовського Д., буд.55 м. Львів, Львівська область, 79011) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ). судові збір згідно Квитанції №ПН3641265 від 27.11.2023 в розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп. та Квитанції №ПН3716801 від 26.02.2024 в розмірі 805 (вісімсот п`ять) грн. 20 коп. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Т. І. Шинкар судді Л. П. Іщук Р. П. Сеник