Постанова 4808 № 344/6185/19

Справа № 344/6185/19 Провадження № 22-ц/4808/760/24 Головуючий у 1 інстанції Антоняк Т. М. Суддя-доповідач Девляшевський ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 червня 2024 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: головуючого Девляшевського В.А., суддів: Баркова В.М., Луганської В.М., секретаря Кузнєцова В.В., з участю: сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду, ухвалене головуючим суддею Антоняком Т.М. 18 травня 2023 року, повний текст якого складено 29 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди, в с т а н о в и в: У квітні 2019 року ОСОБА_2 звернулась в суд із позовом до ОСОБА_1 , в якому просила стягнути з відповідача на свою користь відшкодування завданої моральної шкоди в розмірі 255 000 грн. Позовні вимоги обґрунтувала тим, що рішенням Івано-Франківського міського суду від 31 березня 2015 року шлюб, укладений між нею та відповідачем розірвано. У шлюбі в сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яких за рішенням суду залишено проживати з нею. Причиною розлучення було те, що колишній чоловік ОСОБА_5 неодноразово вчиняв сварки з нецензурними висловами та елементами фізичного насилля. Щодо нього багаторазово складалися адміністративні протоколи за ст. 173-2 КУпАП «Вчинення домашнього насильства». За наслідками черепно-мозкових травм (струс головного мозку) вона є інвалідом ІІІ групи. Вказала, що ОСОБА_1 вчиняв фізичне насильство щодо неї і після розлучення, скандалив, ображав та всіляко принижував. В червні 2018 року ОСОБА_1 подав позовну заяву про її виселення із квартири, в якій позивачка прожила більше 20 років і яку була змушена покинути через нестерпні умови перебування у ній, які створив колишній чоловік. Зазначила, що відповідач викинув її речі, які знаходилися в квартирі, загальною вартістю 5000 грн, що також негативно вплинуло на її емоційний стан, завдало душевних страждань. Позивачка вважає, що внаслідок пережитих під час шлюбу фізичного і психологічного насилля і після нього надзвичайно неприємних моментів, які підривали її репутацію як на роботі, так і в суспільстві, було принижено її честь і гідність, підірвано її здоров`я, а найнеприємніше і найболючіше те, що морально, душевно і психологічно страждали діти. Все це призвело до погіршення стану її здоров`я з вини відповідача, порушення нормального способу життя, тобто спричинило моральні страждання, що й стало підставою для звернення до суду з цим позовом. Рішенням Івано-Франківського міського суду від 18 травня 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 70 000 грн. Вирішено питання судових витрат. У решті позовних вимог відмовлено. Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає оскаржене рішення ухваленим із порушенням норм процесуального права. Вказує, що його права обмежено, оскільки про дату та час розгляду справи його не було повідомлено належним чином та рішення ухвалено за його відсутності. Апелянт зазначає, що секретар судового засідання 09.11.2022 повідомила його, що розгляд справи відбудеться 06.12.2022, на якому він був присутній. Про інші дати судового засідання йому не було відомо, жодних повідомлень відповідач не отримував. З огляду на вказане, просив оскаржене рішення скасувати. Позивач ОСОБА_2 правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направляла, що відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. У судовому апеляційного суду апелянт підтримав апеляційну скаргу в межах її доводів, просив її задовольнити. Додатково зазначив, що домашнього насильства щодо позивачки не вчиняв. Вказав, що з моменту розірвання шлюбу він з позивачкою разом не проживає, у неї є інший чоловік та сторони не підтримують зв`язків, тому жодного насильства щодо ОСОБА_2 не вчиняв. ОСОБА_1 не заперечував, що з його пенсії вираховувались кошти на сплату штрафу згідно постанов суду, копії яких є в матеріалах справи. Але він не вважає, що це доводить позовні вимоги ОСОБА_2 . Позивачка доводи апеляційної скарги заперечила з огляду на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Вказує, що ОСОБА_1 було відомо про розгляд справи у суді, а тому він повинен був цікавитися ходом справи та результатами судових засідань. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія приходить до таких висновків. Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні. Задовольняючи частково позовну заяву про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що винними діями відповідача ОСОБА_6 , а саме - вчинення домашнього насильства, позивачці заподіяно моральну шкоду. З урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості місцевий суд дійшов висновку про стягнення на користь позивачки моральної шкоди у розмірі 70 000 грн. При цьому суд зазначив, що відповідач ОСОБА_1 , в судове засідання не прибув, належним чином повідомлявся про час і місце розгляду справи. Колегія суддів не погоджується з цим висновком місцевого суду. Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом (частина перша статті 8 ЦПК України). Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи (частина друга статті 211 ЦПК України). Повідомлення учасників справи про час і місце розгляду справи проводиться відповідно до вимог статей 128-130 ЦПК України. Суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями (частини перша-четверта статті 128 ЦПК України). Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: 1) юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; 2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку (частини шоста, сьома статті 128 ЦПК України). Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (частина восьма статті 128 ЦПК України). Відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи (частина одинадцята статті 128 ЦПК України). Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року). Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (пункт 3 частини третьої статті 376 ЦПК України). Обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє є реалізацією однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства. Розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності учасника справи, якого не було повідомлено про місце, дату і час судового засідання, є обов`язковою та безумовною підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення судом апеляційної інстанції, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. У справі, що переглядається, ухвалою Івано-Франківського міського суду від 24 січня 2020 року прийнято позовну заяву ОСОБА_6 про стягнення моральної шкоди до розгляду. Ухвалою суду від 27 травня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20 липня 2021 року (а.с. 80). Судом встановлено, що судові засідання в суді першої інстанції призначалися неодноразово. У зв`язку з неявкою відповідача, неявкою усіх сторін, перебуванням судді у відпустці, оголошенням воєнного стану, перебування судді у нарадчій кімнаті, відсутністю електроенергії розгляд справи неодноразово відкладався. Останнє судове засідання було призначено на 17 травня 2023 року 0 15 год. 10 хв (а.с. 128). Водночас, матеріали справи не містять доказів того, що судом першої інстанції вживалися заходи щодо повідомлення відповідача ОСОБА_1 про дату, місце і час розгляду справи, яке було призначено на 17 травня 2023 року о 15 год. 10 хв. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що його не було належним чином повідомлено про дату та час розгляду справи, а матеріали справи таких доказів не містять. Таким чином, місцевий суд розглянув справу за відсутності відповідача, щодо якого не було відомостей про вручення судової повістки. З огляду на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо неналежного повідомлення відповідача ОСОБА_1 про розгляд справи. З урахуванням встановленого, відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення. Що стосується позовної заяви ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, колегія суддів звертає увагу на таке. Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно з положеннями ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Аналіз положень статей 11 та 23 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом (стаття 1167 ЦК України). У постанові Верховного Суду від 01 березня 2021 року в справі № 466/8242/18 (провадження № 61-943св20) зазначено, що при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтями 1166, 1167 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками. У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року в справі № 197/1330/14-ц (провадження № 61-21956св19) вказано, що причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами. При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. Отже, предметом доказування у справі про відшкодування моральної шкоди є наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством. Зважаючи на наведене, при вирішенні спору про стягнення шкоди суду слід встановити: наявність заподіяної позивачу (позивачам) шкоди; протиправність діяння відповідача (відповідачів); наявність причинного зв`язку між заподіяною шкодою і протиправним діянням відповідача (відповідачів); а також вину заподіювача (заподіювачів) шкоди. При цьому кожна із вказаних обставин повинна бути підтверджена належними та допустимими доказами. Суд першої інстанції встановив, що сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірваний рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 31 березня 2015 року. В подружжя народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідач ОСОБА_1 за час спільного сімейного життя неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 ч.1 КУпАП насильство в сім`ї, що встановлено на підставі копій постанов Івано-Франківського міського суду від 19 жовтня 2010 року, 06 грудня 2011 року, 13 грудня 2011 року (а.с.17, 18, 19). Відповідачем вказані постанови в апеляційному порядку оскаржені не були, вони перебувають у законній силі. Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вважала, що неправомірні дії відповідача значно вплинули на її здоров`я, емоційний стан, підірвали ділову репутацію позивачки як на роботі, так і у суспільстві, була принижена її честь та гідність. Також душевно та морально страждали діти, а тому вважала, що відшкодуванню підлягає моральна (нематеріальна) шкода, яку позивачка оцінює в 255 000 тисяч гривень: 100 000 грн за фізичне насильство над нею та каліцтво, 150 000 грн за моральне страждання та страждання синів Максима та Тараса, 5000 грн за косметичні засоби, які відповідач викинув з квартири, коли вона була змушена її покинути. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Зважаючи на встановлені обставини, колегія суддів вважає обґрунтованою вимогу про відшкодування позивачці компенсації за насильство в сім`ї, оскільки діями відповідача було завдано моральну шкоду, яка полягала у спричиненні ОСОБА_2 фізичного болю та страждань, яких вона зазнала в результаті неправомірної протиправної поведінки ОСОБА_1 відносно неї. Вказане підтверджено постановами про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності від 19 жовтня 2010 року, 06 грудня 2011 року, 13 грудня 2011 року, які перебувають в законній силі. Водночас, посилання позивачки, що діями відповідача їй завдано каліцтво, яке призвело до отримання нею ІІІ групи інвалідності, колегія суддів відхиляє. Адже не підтверджено об`єктивними доказами те, що отримання інвалідності ОСОБА_2 перебуває у причинно-наслідковому зв`язку з протиправними діями, вчиненими відповідачем щодо неї. Долучена до матеріалів справи копія посвідчення інвалідності не може бути визнана судом доказом завдання ОСОБА_2 відповідачем тілесних ушкоджень, які призвели до її інвалідності. Не доведено належними та допустимими доказами й факт заподіяння позивачці домашнього насильства економічного характеру. Апеляційний суд також відхиляє доводи ОСОБА_2 про завдання їй моральної шкоди на суму 5000 грн за втрату косметичних засобів, оскільки ніяких об`єктивних доказів спричинення відповідачем матеріальних збитків, матеріали справи не містять. Колегія суддів вважає, що не підлягає до задоволення вимога ОСОБА_2 про стягнення в її користь моральної шкоди, заподіяної відповідачем дітям сторін. Так, до участі у справі не було залучено повнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на час звернення ОСОБА_2 з позовом досягнув 18 років та відповідно до вимог закону міг сам представляти свої інтереси, а також позивач не заявляла клопотання про представництво інтересів в даній справі сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (на даний час повнолітній). Колегія суддів також звертає увагу, що обставини, на які посилається позивачка, як на підставу завдання їй моральної шкоди відповідачем мали місце 2009-2011 роках, однак з вимогою про відшкодування моральної шкоди ОСОБА_7 більше десяти років не зверталася. Однак, при цьому апеляційний суд враховує, що на правовідносини спричинення моральної шкоди позовна давність не поширюється, оскільки вони випливають із порушення особистих немайнових прав (п.1 ч.1 ст. 268 ЦК України). Апеляційний суд зауважує, що завдання моральної шкоди явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальною за неї особи. Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює шкоду». Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначені компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною і при її визначені враховуються характер правопорушень, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності та справедливості. Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного суду від 03 серпня 2022 року в справі №607/11755/20. У постанові від 25 травня 2022 року в справі №487/6970/20 Верховний Суд вказав, що зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди, протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди, наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою та її результатом-моральною шкодою, вина особи яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок, відповідач доводить відсутність протиправності вини. В той же час, розмір і відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення. Зважаючи на викладене, а також враховуючи характер вчинених відповідачем адміністративних правопорушень, обсяг та тяжкість моральних страждань, перенесених позивачкою, її стан здоров`я, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів прийшла до висновку про стягнення з відповідача на користь позивачки моральної шкоди в розмірі 10 000 грн. Суму моральної шкоди у розмірі 255 000 грн колегія суддів вважає завищеною. Відповідач ОСОБА_1 будь-яких заперечень щодо розміру моральної шкоди не заявляв. З урахуванням викладеного та на підставі п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково. Рішення Івано-Франківського міського суду від 18 травня 2023 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Керуючись ст. ст. 374, 376, 381- 384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Івано-Франківського міського суду від 18 травня 2023 року скасувати. Ухвалити нове рішення. Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) 10 000 (десять тисяч) гривень моральної шкоди. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного її тексту. Головуючий В.А. Девляшевський Судді: В.М. Барков В.М. Луганська Повний текст постанови складено 14 червня 2024 року.