Постанова 4852 № 340/10359/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 13 червня 2024 року м. Дніпросправа № 340/10359/23 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач), суддів: Білак С.В., Юрко І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року у справі №340/10359/23 за позовом ОСОБА_1 до Світловодського відділу Центрального південно-регіонального управління Державної міграційної служби про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Світловодського відділу Центрального південно-регіонального управління Державної міграційної служби (далі - відповідач), в якому просив суд: - визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у внесенні до паспорту позивача-громадянина України, серії НОМЕР_1 , виданого Світловодським МРВ УМВС України в Кіровоградській області 28.01.1998 р., запису: «національність» - українець, незаконним; - зобов`язати відповідача внести до паспорту позивача-громадянина України, серії НОМЕР_1 , виданого Світловодським МРВ УМВС України в Кіровоградській області 28.01.1998 р., запис: «національність» - українець. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційна скаргу, в якій заявник просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового про задоволення позовних вимог. Відповідачем до суду надано відзив на апеляційну скаргу, в якому суб`єкт владних повноважень підтримує висновки суду першої інстанції, вважає рішення суду законним та таким, що ухвалено з урахуванням на підставі встановлених обставин, у відповідності до норм чинного законодавства. Апелянтом надано відповідь на відзив органу ДМС, в якій позивач виклав аргументи, аналогічні доводам апеляційної скарги, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Судом апеляційної інстанції справа розглянута в порядку статті 311 КАС України. Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, відповіді на відзив, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановила наступне. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено наявними у справі доказами, 28.01.1998 року Світловодським МРВ УМВС України в Кіровоградській області ОСОБА_1 видано паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 . 14.07.2023 року ОСОБА_1 звернувся до Світловодського відділу УДМС в Кіровоградській області із заявою, в якій вимагав вписати в його паспорті НОМЕР_1 на восьмій або дев`ятій сторінках (для особових відміток) національність «українець». Світловодський відділ УДМС України в Кіровоградській області листом від 27.07.2023 року № 3531-1276/3531.1-23 роз`яснив позивачу, що внесення інформації про національність до паспорта громадянина України «Положенням про паспорт громадянина України, про свідоцтво про народження та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон» від 26 червня 1992 року за № 2503-ХІІ не передбачено. Вважаючи дії відповідача щодо відмови у внесенні до його паспорту громадянина України запису про національність - українець протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом. Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку, що паспорт громадянина, в тому числі на сторінках 8, 9, не передбачає внесення записів, які не передбачені Положенням. Крім того, судом першої інстанції констатовано, що напис на внутрішньому лівому боці обкладинки паспорту «Паспорт громадянина України», вже свідчить про приналежність його володільця до громадянства України, а тому не потребує додаткової констатації. Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги відповідно до приписів ч.1 ст. 308 КАС України, погоджується з такими висновками суду першої інстанції. Держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України. (стаття 11 Конституції України) Відповідно до статті 4 Конституції України в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом. Закон України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року № 2235-III (далі Закон № 2235-ІІІ) відповідно до Конституції України визначає правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб. Згідно статті 1 Закону № 2235-ІІІ громадянство України - правовий зв`язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов`язках; громадянин України - особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України. реєстрація громадянства України - внесення запису про набуття особою громадянства України спеціально уповноваженим на те органом у відповідні облікові документи. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону № 2235 документом, що підтверджує громадянство України, є паспорт громадянина України. Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII (в редакції постанови ВРУ від 02.09.1993 № 3423-XII), затверджено Положення про паспорт громадянина України (далі - Положення). За умовами пункту 1 Положення паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Згідно пункту 2 паспорт громадянина України (далі - паспорт) видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку. Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.(пункт 3 Положення) Умовами пункту 5 Положення передбачено, що паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88х125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. Відповідно до вимог пункту 5 Положення у верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис «Україна», нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис «Паспорт». На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис «Паспорт громадянина України». На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев`ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор, згоди або незгоди на посмертне донорство анатомічних матеріалів. Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється. Аналіз наведених вище норм чинного законодавства, свідчить про те, що документом, який підтверджує громадянство України, є паспорт громадянина України, у самій назві якого вже визначено громадянство особи, якій його видано. Таким чином, наявний у позивача документ серії НОМЕР_1 , виданий 28.01.1998 року Світловодським МРВ УМВС України в Кіровоградській області, а саме паспорт громадянина України підтверджує належність позивача до національності «українець». При цьому, додаткове зазначення на сторінках восьмій або дев`ятій національності позивача «українець», є порушенням вимог Положення, за що відповідно до пункту 25 цього Положення передбачено притягнення посадових особи та громадян до відповідальності згідно із законодавством України. За викладених обставин, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог. Стосовно посилання позивача на порушення норм процесуального права, а саме розгляд цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження, колегія суддів зазначає наступне. Статтею 12 Кодексу адміністративного судочинства України визначено форми адміністративного судочинства. Так, згідно з частиною першою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). За умовами частини другої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до частини четвертої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу. Водночас, згідно частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо: 1) прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище; 2) оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію; 3) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг; 4) припинення за зверненням суб`єкта владних повноважень юридичних осіб чи підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців у випадках, визначених законом, чи відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців; 5) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо в`їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію; 6) оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 7) стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб`єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження; 8) типові справи; 9) оскарження нормативно-правових актів, які відтворюють зміст або прийняті на виконання нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним і нечинним повністю або в окремій його частині; 10) інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження; 11) перебування іноземців або осіб без громадянства на території України. Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що спір за позовною заявою ОСОБА_1 до органу ДМС про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, не відноситься до переліку справ, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження. Водночас, спір у цій справі через його незначну складність, повну врегульованість нормами чинного законодавства, які не потребують додаткового роз`яснення та тлумачення, підлягав розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Також, колегія суддів не може врахувати посилання позивача на практику Солом`янського районного суду столиці від 4 березня 2016 року, адже позивачем не зазначено номеру провадження у цій справі, спроби знайти відомості щодо вказаної справи на сайті судової влади «Стан розгляду справ» не дали результатів. Крім того, згідно з частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. За викладених обставин, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду, які регламентують спірні правовідносини. З урахуванням приведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні в судовому засідання усіх обставин справи в їх сукупності. Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. 288, 315, 316, 321, 322, 325, 327 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року у справі №340/10359/23 залишити без задоволення. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року у справі №340/10359/23 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції в строк, передбачений ст. 329 КАС України. Головуючий - суддя С.В. Чабаненко суддя С.В. Білак суддя І.В. Юрко