Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/27489/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2024 р.Справа № 520/27489/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: П`янової Я.В., Суддів: Русанової В.Б. , Курило Л.В. , за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2024, головуючий суддя І інстанції: Кухар М.Д., м. Харків, повний текст складено 11.03.24 у справі № 520/27489/23 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі також позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до адміністративного суду із позовною заявою до Офісу Генерального прокурора (далі також відповідач), в якій просив: - визнати дії Офісу Генерального прокурора щодо непроведення належного розрахунку та невиплати надбавки за вислугу років у складі грошового забезпечення за період з 05.01.2016 по 31.01.2018 в належному об`ємі протиправними; - зобов`язати Офіс Генерального прокурора (код ЄДРПОУ 00034051) нарахувати та виплатити надбавку за вислугу років за період з 05.01.2016 по 31.01.2018 з урахуванням 10 років вислуги ОСОБА_1 станом на вересень 2016 року (Банк отримувача АТ «Райффайзен Банк Аваль», номер рахунку IВАN UА933003350000000262061159896, код банку 300335, код ЄДРПОУ банку 14305909, отримувач ОСОБА_1 , РНОКПП отримувача НОМЕР_1 ); - стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05 березня 2024 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Офісу Генерального прокурора щодо не проведення належного розрахунку та невиплати ОСОБА_1 надбавки за вислугу років у складі грошового забезпечення за період з 05.01.2016 по 31.01.2018 в належному об`ємі. Зобов`язано Офіс Генерального прокурора нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за вислугу років за період з 05.01.2016 по 31.01.2018 з урахуванням 10 років вислуги ОСОБА_1 станом на вересень 2016 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, з висновками, які не відповідають обставинам справи, є необґрунтованим. В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що судом першої інстанції при ухваленні оспорюваного рішення в частині визначення складових, з яких розраховується надбавка за вислугу років ОСОБА_1 , яка дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років, неправильно застосовано норми права, а саме: п. 8 Постанови № 1090, п. 16 Постанови № 1090, п. 2 Постанови №

393. Вказує, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки протоколу засідання комісії по встановленню трудового стажу від 02.08.2016 за № 155/в ОСОБА_1 , не досліджено питання порядку визначення стажу роботи, який давав право на визначення розміру винагороди за вислугу років ОСОБА_1 . За результатами апеляційного розгляду відповідач просить скасувати судове рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. У поданому відзиві на апеляційну скаргу позивач просить в задоволенні скарги відмовити в повному обсязі, а оскаржуване рішення залишити без змін. Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні відповідно до приписів статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України). Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 проходив службу в органах прокуратури України в період з липня 2009 року по січень 2020 року, в тому числі з 14.07.2009 по 21.10.2018 на прокурорсько-слідчих посадах військової прокуратури Харківського гарнізону (у період з серпня 2012 - вересня 2014 років - Харківська прокуратура з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері), з 22.10.2018 по 28.01.2020 - на посаді прокурора військової прокуратури Луганського гарнізону (м. Рубіжне Луганської обл.) у складі військової прокуратури об`єднаних сил. Наказом Міністра оборони України №4 від 04.01.2020 ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів). Наказом виконувача обов`язки військового прокурора об`єднаних сил №67к від 22.01.2020 позивача виключено зі списків особового складу, звільнено з військової служби та з посади з 28.01.2020. Як зазначає позивач, за час служби з січня 2016 року по лютий 2018 року йому не виплачувались окремі складові грошового забезпечення в повному обсязі у вигляді надбавки за вислугу років і на день звільнення з військової служби з органів військової прокуратури України не було належним чином розраховано таку надбавку в складі грошового забезпечення, з огляду на що звернувся до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил про зобов`язання перерахування та виплати зазначеної надбавки за період з січня 2016 року по лютий 2018 року. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2021 у справі № 520/3821/21 визнано протиправними дії Офісу Генерального прокурора, Спеціалізованої прокуратури у військові та оборонній сфері об`єднаних сил щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 за період з 05.01.2016 по 28.02.2018 надбавки за вислугу років у складі грошового забезпечення без урахування положень Постанови КМУ № 1294 від 07.11.2007 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб"; зобов`язано Офіс Генерального прокурора нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за вислугу років за період з 05.01.2016 по 31.01.2018 із застосуванням Постанови КМУ № 1294 від 07.11.2007 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" з урахуванням отриманих сум; зобов`язано Спеціалізовану прокуратуру у військові та оборонній сфері об`єднаних сил нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за вислугу років за період з 01.02.2018 по 28.02.2018 із застосуванням Постанови КМУ № 1294 від 07.11.2007 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" з урахуванням отриманих сум. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.07.2023 у справі № 520/1897/22 визнано протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора щодо затримки в проведенні розрахунку та виплати надбавки за вислугу років у належному об`ємі в складі щомісячного грошового забезпечення ОСОБА_1 ; зобов`язано Офіс Генерального прокурора нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки в розрахунку за період з 05.01.2016 по 28.12.2021 ОСОБА_1 . У подальшому Офісом генерального прокурора подано розрахунок зазначеної виплати, за змістом якого відповідачем застосована зменшена вислуга років позивача, що в кінцевому рахунку призвело до невірного обрахування надбавки за вислугу років. Вважаючи дії відповідача щодо такого розрахунку протиправними, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що до виплати надбавки за вислугу років позивача з 05.01.2016 по 31.01.2018 застосована зменшена вислуга років позивача, що в кінцевому рахунку призвело до неправильного обрахування надбавки за вислугу років, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Виходячи з положень вказаної норми законодавства, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи у цій частині, суд апеляційної інстанції виходить з такого. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Військовослужбовці військової прокуратури у своїй діяльності керуються Законом України "Про прокуратуру" і проходять військову службу відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та інших законодавчих актів України, якими встановлено правові та соціальні гарантії, пенсійне, медичне та інші види забезпечення, передбачені законодавством для осіб офіцерського складу Збройних Сил України. Військові звання вищого офіцерського складу військовослужбовцям військової прокуратури присвоюються Президентом України, інші військові звання - відповідно до встановленого законодавством порядку проходження військової служби. Відповідно до ч. 1 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Згідно з ч. 2 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством. Відповідно до ч. 8 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" грошове забезпечення військовослужбовців, які проходять службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах, складається з посадового окладу та інших виплат, встановлених цим Законом. Згідно з п. 4-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" грошове забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах, складається з посадового окладу та інших виплат, установлених цією постановою, а також окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років у розмірі і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців. Відповідно до ч. 4 ст. 83 Закону України "Про прокуратуру" на військовослужбовців військової прокуратури поширюються усі передбачені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та іншими законодавчими актами про військову службу соціальні і правові гарантії. Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення військовослужбовця входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року, № 889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" (далі - Постанова № 889), зокрема, пунктом 1, установлено щомісячну додаткову грошову винагороду: 1) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення; 2) військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року- у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення; 3) особам начальницького складу, які проходять службу на посадах льотного складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій, - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення; 4) військовослужбовцям Національної гвардії (крім тих, що зазначені в підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення: 5) військовослужбовцям Державної прикордонної служби (крім тих, що зазначені в підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення; 6) співробітникам кадрового складу (військовослужбовцям) Служби зовнішньої розвідки - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення. Згідно з п. 2 Постанови № 889 граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення. Частиною восьмою статті 81 Закону № 1697-VII передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців, які проходять службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах, складається з посадового окладу та інших виплат, встановлених цим Законом. Тобто наведеною нормою визначено, що військовослужбовцям, які проходять службу в органах прокуратури виплачується саме грошове забезпечення. Разом з тим відносини в контексті виплати грошового забезпечення військовослужбовців, які проходять службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах врегульовані цим же законом, а саме частиною четвертою статті 27 та частиною четвертої статті 83 Закону № 1697-VII. Отже, положення ч. 8 статті 81 Закону № 1697-VII підлягають застосуванню у сукупності з ч. 4 статті 27 та ч. 4 статті 83 цього Закону, які містять пряму відсилку до спеціального законодавства, що регулює виплату військовослужбовцям грошового забезпечення як складової гарантованого державою таким особам соціального захисту. У справі № 640/19556/18 Верховний Суд дійшов висновку, що визначення частиною восьмої статті 81 Закону № 1697-VII складу грошового забезпечення військовослужбовців, які проходять службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах на підставі цього Закону, тобто із визначенням посадового окладу відповідно до прокурорсько-слідчої посади, не звільняє відповідача від обов`язку здійснювати виплату складових грошового забезпечення, зокрема, надбавки за вислугу років, відповідно до положень законодавчих актів про військову службу. Водночас Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 за № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» визначено розмір надбавки за вислугу років від 5 до 40 відсотків посадового окладу, з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням. Частиною другою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 за № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ), в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що до складу грошового забезпечення входить: - посадовий оклад, оклад за військовим званням; - щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); - одноразові додаткові види грошового забезпечення. Частиною третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Статтею 15 Закону № 1697-VII до прокурорів органу прокуратури віднесено прокурорів військових прокуратур, які є військовослужбовцями. Відповідно до частини восьмої статті 81 Закону № 1697-VII, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, грошове забезпечення військовослужбовців, які проходять службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах, складається з посадового окладу та інших виплат, встановлених цим Законом. Разом з цим Законом № 1697-VII до інших виплат віднесено і вислугу років із зазначенням конкретних її розмірів. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.1993 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» (у редакціях за спірний період 2016-2018 років), що є основним нормативним документом з визначення вислуги років усіх військовослужбовців, у тому числі для нарахування надбавки за вислугу років, до вислуги років військовослужбовців зараховується зокрема: - військова служба в Збройних Силах; - час роботи в судових органах та органах прокуратури осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих і перебувають на військовій службі; - час навчання (у тому числі заочно) у цивільних вищих навчальних закладах, а також у інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське звання, до вступу на військову службу або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку - один рік за шість місяців. Судом установлено, що 31.07.2004 позивач зарахований на денний військово-юридичний факультет №6 Національної юридичної академії України імені Я. Мудрого (нині Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого), який закінчив 31.07.2008 у зв`язку зі вступом на військову службу (курсантом цього ж факультету) з 01.08.2008. 13.06.2009 позивача відраховано з академії у зв`язку із закінченням навчання і отриманням повної вищої освіти із здобуттям кваліфікації юриста-магістра з наданням місячної відпустки. Надалі, одразу після завершення навчання з 14.07.2009, позивача призначено на посади державної (військової) служби в органах прокуратури України (органи військової прокуратури), в яких відбувалось безперервне проходження служби. За встановлених обставин з вересня 2016 року позивач набув вислугу років більше 10 років служби: - з серпня 2004 року по серпень 2008 року - 2 роки вислуги (4 роки навчання, з яких враховувався 1 рік за шість місяців); - з серпня 2008 року по серпень 2016 року - 8 років служби. За приписами частини сьомої статті 81 Закону № 1697-VII (зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 02 липня 2015 року № 578-VIII) прокурорам виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: за наявності стажу роботи понад один рік - 10 відсотків, понад 3 роки - 15 відсотків, понад 5 років - 18 відсотків, понад 10 років - 20 відсотків, понад 15 років - 25 відсотків, понад 20 років - 30 відсотків, понад 25 років - 40 відсотків, понад 30 років - 45 відсотків, понад 35 років - 50 відсотків посадового окладу. За матеріалами справи рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2021, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.09.2021 у справі № 520/3821/21, зокрема, зобов`язано Офіс Генерального прокурора нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за вислугу років за період з 05.01.2016 по 31.01.2018 із застосуванням Постанови КМУ № 1294 від 07.11.2007 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" з урахуванням отриманих сум; зобов`язано Спеціалізовану прокуратуру у військові та оборонній сфері об`єднаних сил нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за вислугу років за період з 01.02.2018 по 28.02.2018 із застосуванням Постанови КМУ № 1294 від 07.11.2007 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" з урахуванням отриманих сум. Окрім того, за висновками Харківського окружного адміністративного суду, сформованими у рішенні від 22.03.2021 у справі № 520/224/21, відповідачем протиправно не зараховано ОСОБА_1 до стажу військової служби час навчання у вищому навчальному закладі Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (правонаступник - Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого) з липня 2004 року. Проте, з матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем, що до виплати надбавки за вислугу років позивача з 05.01.2016 по 31.01.2018 застосована зменшена вислуга років позивача, що в кінцевому рахунку призвело до невірного обрахування надбавки за вислугу років. Так, відповідно до листа Офісу Генерального прокурора від 19.07.2023 за № 21-1498вих-23 (а.с. 23, 24) позивача інформовано, що станом на дату його призначення на посаду прокурора військової прокуратури Харківського гарнізону сил антитерористичної операції 19.08.2015 вислуга років військовослужбовця, необхідна для розрахунку відповідної надбавки, становила 7 років 26 днів. Крім того, зазначено, що протягом періоду з 05.01.2016 по 31.01.2018, визначеного судовими рішеннями у справі № 520/3821/21, вислуга років позивача не досягла 10 років. Ураховуючи викладене констатовано, що підстав для перерахування та виплати надбавки за вислугу років за період з 05.01.2016 по 31.01.2018, виходячи із розміру надбавки 25 відсотків, не вбачається. Колегія суддів ураховує, що відповідно частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у спосіб визнання протиправними дії Офісу Генерального прокурора щодо не проведення належного розрахунку та невиплати ОСОБА_1 надбавки за вислугу років у складі грошового забезпечення за період з 05.01.2016 по 31.01.2018 в належному об`ємі з покладенням на Офіс Генерального прокурора обов`язку нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за вислугу років за період з 05.01.2016 по 31.01.2018 з урахуванням 10 років вислуги ОСОБА_1 станом на вересень 2016 року. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків, якими мотивоване рішення суду першої інстанції, та не дають підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими, а застосування судом норм матеріального права - неправильним. Суд першої інстанції надав оцінку всім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та надав оцінку всім аргументам сторін, які здатні вплинути на результат вирішення спору. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Зважаючи на положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для розподілу судових витрат. Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2024 у справі № 520/27489/23 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді В.Б. Русанова Л.В. Курило Повний текст постанови складено 13.06.2024 року