Постанова 4850 № 200/508/24

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 червня 2024 року справа №200/508/24 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Гаврищук Т.Г., суддів Блохіна А.А., Сіваченка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2024 р. у справі №200/508/24 (головуючий І інстанції Буряк І.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,- УСТАНОВИВ: Позивач звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просила: - визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 08.01.2024 № 103650011161 щодо відмови в призначені пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 02.01.2024 відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з урахуванням усього стажу роботи за період роботи в колгоспі Росія з 01.09.1981 по 03.11.1987, з 28.11.1988 по 18.02.1992 та з 01.08.1002 по 13.03.1995 з урахуванням висновків суду, викладених в цьому рішенні. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 08.01.2024 № 103650011161 щодо відмови в призначені пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 02.01.2024 року відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, зарахувавши до стажу роботи за період роботи в колгоспі Росія з 01.09.1981 по 03.11.1987, з 28.11.1988 по 18.02.1992 та з 01.09.1994 року по 13.03.1995 з урахуванням висновків суду викладених в цьому рішенні. Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування доводів зазначає, що до страхового стажу не зараховано згідно трудової книжки від 04.11.1985 НОМЕР_1 періоди роботи з 01.09.1981 по 03.11.1987, з 28.11.1988 по 18.02.1992, з 01.09.1994 по 13.03.1995 в колгоспі «Росія», оскільки відсутні відомості щодо встановленого та відпрацьованого мінімуму фактичної участі у громадському господарстві. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження. Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить паспорт № НОМЕР_2 . 02.01.2024 року позивач звернулась із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон № 1058-IV). Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 08.01.2024 № 103650011161 позивачу відмовлено в призначені пенсії за віком з підстав відсутності необхідного страхового стажу. Зокрема, в спірному рішенні зазначено, що страховий стаж позивача становить 26 років 02 місяці 06 днів. До страхового стажу не зараховано: - згідно трудової книжки від 04.11.1985 серія НОМЕР_1 періоди роботи з 01.09.1981 по 03.11.1987, з 28.11.1988 по 18.02.1992, з 01.09.1994 по 13.03.1995 в колгоспі «Росія», оскільки відсутні відомості щодо встановленого та відпрацьованого мінімуму фактичної участі у громадському господарстві. Позивача повідомлено, що вона набуде право на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України №1058 за умови досягнення 63-річного віку. При вирішенні справи суд виходить з наступного. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Статтею 113 Закону № 1058-IV передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат. Відповідно до ст. 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 28 років. Згідно з частиною першою статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону (частини друга, п`ята статті 45 Закону № 1058-IV). Відповідно до статті 62 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637). Згідно з п. 1, 3 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Щодо доводів апелянта, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 01.09.1981 по 03.11.1987, з 28.11.1988 по 18.02.1992, з 01.09.1994 по 13.03.1995 в колгоспі «Росія», оскільки відсутні відомості щодо встановленого та відпрацьованого мінімуму фактичної участі у громадському господарстві, суд зазначає наступне. Відповідно до ч. 1 і ч 2 ст. 56 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. При цьому, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України, про що зазначено в ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Як встановлено судом, записами в трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_1 від 04.01.1985, наявні наступні записи щодо спірних періодів у розділі «членство» в колгоспі: - 01.09.1984 прийнята в члени колгоспу «Росія» Радянського району, Крим; - 03.11.1987 вибула із членів колгоспу за власним бажанням; - 28.11.1988 прийнята в члени колгоспу «Росія»; - 18.02.1992 вибула із членів колгоспу за власним бажанням; - 01.09.1994 прийнята в члени колгоспу «Росія»; - 10.08.2001 вибула із членів колгоспу за власним бажанням. Також, в вищезазначеній книжці колгоспника, у розділі «відомості про роботу» зазначено: - 01.09.1981 позивач направлена на навчання до Ялтинського пед. училища; - 08.08.1983 призначена на посаду вихователя дитячого садка № 1; - 03.11.1987 звільнена за власним бажанням; - 28.11.1988 призначена на посаду вихователя дитячого садка колгоспу «Росія»; -18.02.1992 звільнена за власним бажанням; - 01.09.1994 призначена на посаду вихователя дитячого садка «Васильок»; - 10.08.2001 звільнена за власним бажанням; Записи про прийняття на роботу в спірні періоди вчинені відповідно до вимог Інструкції № 162, №

58. Таким чином, з трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 від 04.01.1985 вбачається, що ОСОБА_1 працювала в колгоспі Росія з 01.09.1981 по 03.11.1987, з 28.11.1988 по 18.02.1992 та з 01.09.1994 року по 13.03.1995. Постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310 затверджено Основні положення про порядок видачі трудових книжок колгоспників згідно з пунктом 1 яких трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність члена колгоспу. За приписами пунктів 5, 6 Основних положень про порядок видачі трудових книжок колгоспників до трудової книжки колгоспника заносились, зокрема, відомості про трудову участь (прийнятий у колгоспі річний мінімум участі в громадському господарстві, його виконання), відомості про нагородження та заохочення, переведення на іншу роботу, припинення роботи. Всі записи в трудовій книжці завіряються в усіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи та печаткою. При цьому, відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа (п. 13 Основних положень). Таким чином, з трудової книжки вбачається, що позивач працювала в колгоспі Росія з 01.09.1981 по 03.11.1987, з 28.11.1988 по 18.02.1992 та з 01.09.1994 року по 13.03.1995, тому цей період має бути зарахований до страхового стажу ОСОБА_1 . Суд також зауважує, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці, і право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки (вина позивача відсутня). Відповідний правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №754/14989/15-а. Таким чином, апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 02.01.2024 року відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, зарахувавши до стажу роботи за період роботи в колгоспі Росія з 01.09.1981 по 03.11.1987, з 28.11.1988 по 18.02.1992 та з 01.09.1994 року по 13.03.1995 з урахуванням висновків суду викладених в цьому рішенні. Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2024 р. у справі №200/508/24 - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2024 р. у справі №200/508/24 - залишити без змін. Повне судове рішення складено 13 червня 2024 року. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Т.Г. Гаврищук Судді: А.А. Блохін І.В. Сіваченко