Постанова 4822 № 714/1091/21

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 червня 2024 року м. Чернівці справа № 714/1091/21 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Одинака О. О. суддів: Перепелюк І. Б., Половінкіної Н. Ю. секретар Скулеба А. І. позивачка ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 апеляційна скарга ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , на заочне рішення Герцаївського районного суду Чернівецької області від 17 січня 2022 року, головуючий в суді першої інстанції суддя Костишин Н. Я. ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог В листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом. Позивачка просила змінити спосіб стягнення аліментів та стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання доньки в розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку відповідача, але не менше 50% встановленого законом прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Посилалася на те, що на її утриманні знаходиться спільна з відповідачем ОСОБА_2 малолітня донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно з рішенням Герцаївського районного суду Чернівецької області від 15 березня 2019 року стягнуто з відповідача аліменти на утримання доньки в розмірі 1 500 гривень. Розмір аліментів, який сплачує відповідач, недостатній для належного утримання доньки. ОСОБА_2 є приватним підприємцем, має стабільний дохід, інших утриманців не має, а тому може утримувати доньку на належному рівні. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Заочним рішенням Герцаївського районного суду Чернівецької області від 17 січня 2022 рокупозов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 в розмірі 1/3 частки усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 щомісячно, але не менше 50% встановленого законом прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття. Припинено нарахування та стягнення аліментів на підставі рішення Герцаївського районного суду Чернівецької області від 15 березня 2019 року з моменту набрання цим рішенням суду законної сили. Суд виходив з того, що виключно позивачці, як матері дитини, із якою проживає дитина, належить право визначення способу стягнення аліментів із відповідача - батька дитини та вважав, що слід змінити спосіб стягнення аліментів з твердої грошової суми на частку від заробітку (доходу) відповідача, що забезпечить належний фізичний та моральний розвиток дитини, не суперечитиме законодавчо встановленому мінімальному розміру аліментів на дитину відповідного віку, відповідатиме потребам дитини. Зміна способу стягнення аліментів не порушуватиме права відповідача, який є працездатною особою, а відтак, має можливість сплачувати аліменти в новому розмірі. При визначенні розміру частки заробітку (доходу) батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, суд погодився із доводами позивачки щодо значних витрат на утримання дитини, які пов`язані із її розвитком, а також врахував, що участь в утриманні дитини - це обов`язок обох батьків. Судом не було встановлено обставин, які б давали підстави вважати про неможливість сплати відповідачем аліментів у визначеному позивачкою розмірі. Ухвалою Герцаївського районного суду Чернівецької області від 5 квітня 2024 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Герцаївського районного суду Чернівецької області від 17 січня 2022 року залишено без задоволення. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначав, що позивачкою не було надано доказів на підтвердження покращення матеріального стану відповідача, а також погіршення матеріального стану позивачки. В позовній заяві не міститься посилання на підстави для зміни способу стягнення аліментів. Позивачка фактично просить збільшити розмір аліментів шляхом зміни їх способу стягнення. Позивачкою не доведено, що відповідач отримує дохід, який значно покращив його матеріальне становище з моменту ухвалення судового рішення про стягнення аліментів. Судом не враховано, що витрати відповідача зросли у зв`язку з необхідність утримувати ще трьох дітей. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Посилається на те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Зазначала про те, що докази, надані відповідачем є недостовірними. Відповідач є фізичною особою-підприємцем, займається продажем продуктів харчування в магазині, а тому має можливість сплачувати аліменти в розмірі 1/3 частки своїх доходів, що складає 3990 гривень 70 копійок.

Мотивувальна частина Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій Рішенням Герцаївського районного суду Чернівецької області від 15 березня 2019 року стягнуто з відповідача аліменти на користь позивачки на утримання доньки в розмірі 1 500 гривень, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 16 листопада 2018 року (а.с.3-4). З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вбачається, що відповідач ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем з 1 квітня 2004 року (а.с.7). Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав. Так, відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 264 ЦПК України визначено питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду. Апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вище вимогам закону. У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яку ратифіковано постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до частин першої-другої статті 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (частина друга статті 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 СК України на батьків покладено обов`язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття. Згідно із частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу. Відповідно до положень статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Визначаючи розмір аліментів на утримання дитини, суд зобов`язаний врахувати всі обставини, зазначені в частині першій статті 182 СК України: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. За положеннями частини другої статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Згідно зі статтею 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Зазначене також роз`яснено судам у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів». Ураховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не є незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»). Указане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05 лютого 2014 року № 6-143цс13, і неодноразово підтриманою Верховним Судом у постановах: від 30 червня 2020 року, у справі № 343/945/19, провадження № 61-2057св20, від 12 січня 2022 року у справі № 545/3115/19, провадження № 61-18145св20, від 23 травня 2022 року у справі № 752/26176/18, провадження № 61-16697св21, та інших. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України). Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Колегія суддів вважає, що з наданих позивачкою доказів до позовної заяви не вбачається зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із батьків після ухвалення рішення Герцаївського районного суду Чернівецької області від 15 березня 2019 року. Без доведення вказаних обставин зміна способу стягнення аліментів та їх розміру є неможливою. Суд першої інстанції на вказане не звернув уваги та прийшов до помилкового висновку про необхідність зміни способу стягнення аліментів. При цьому в рішенні суду відсутня оцінка доказів, які б підтверджували існування обставин за наявності яких можна змінити спосіб стягнення аліментів та їх розмір. Такий висновок узгоджується з правовою позицією, яку Верховний Суд виклав у постанові від 22 серпня 2022 року у справі №712/6313/21. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові. Щодо судових витрат Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. З мотивувальної частини постанови вбачається, що суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про відмову в позові. З квитанції від 30 квітня 2024 року вбачається, що відповідач за подання до суду апеляційної скарги сплатив судовий збір в сумі 1816 гривень 80 копійок, хоча мав сплатити судовий збір в сумі 1362 гривні відповідно до положень Закону України «Про судовий збір». Позивачка звільнена від сплати судового збору відповідно до пункту 3 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», а тому судові витрати, понесені відповідачем за подання до суду апеляційної скарги в сумі 1362 гривні, слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , задовольнити. Заочне рішення Герцаївського районного суду Чернівецької області від 17 січня 2022 року скасувати. В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів відмовити. Судові витрати, понесені ОСОБА_2 за подання до суду апеляційної скарги в сумі 1362 (одна тисяча триста шістдесят дві гривні), компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 13 червня 2024 року. Головуючий Олександр ОДИНАК Судді Ірина ПЕРЕПЕЛЮК Наталія ПОЛОВІНКІНА