Постанова Дніпровський апеляційний суд № 181/315/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/1520/24 Справа № 181/315/24 Суддя у 1-й інстанції - Літвінова Л. Ф. Суддя у 2-й інстанції - Кононенко О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 червня 2024 року м. Дніпро Суддя Дніпровського апеляційного суду Кононенко О.М. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Дубини О.А. на постанову Межівського районного суду Дніпропетровської області від 05 квітня 2024 року, щодо: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який не працює, мешканця АДРЕСА_1 , у справі про адміністративні правопорушення за ч. 5 ст. 126, ч. 7 ст. 121 КУпАП, - В С Т А Н О В И В: Цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126 КУпАП та ч. 7 ст. 121 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керування транспортним засобом на строк п`ять років без оплатного вилучення транспортного засобу. При обставинах, зазначених в оскаржуваній постанові, 01 березня 2024 року о 21.50 годині ОСОБА_1 по вул. Центральна, смт. Межова керував мотоциклом марки SHINERAY XY 200 GY6С, без державного номерного знаку, який не зареєстрований протягом 10 діб з моменту придбання, при цьому не мав посвідчення водія на право керування таким транспортним засобом. Правопорушення скоєно повторно протягом року. В апеляційній скарзі адвокат Дубина О.А. просить поновити строк на апеляційне оскарження, постанову скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження зазначає, що ОСОБА_1 повісток та сповіщень про про день та час розгляду справи не отримував. Вказує, що матеріали справи також не містять відомостей про належне сповіщення про розгляд справи. Таким чином, оскільки справу було розглянуто за відсутності ОСОБА_1 , адвокат вважає, що строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин. Обґрунтовуючи апеляційній вимоги по суті адвокат вказує, що розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 свідчить про неповноту судового рішення, що є підставою для скасування постанови. Крім цього вказує, що ОСОБА_1 є неповнолітньою особою, а тому, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, було порушена право останнього на захист, оскільки вказаний протокол був складений за відсутності законного представника або захисника. Також адвокат вказує на те, що обставини, які викладені в протоколах про адміністративні правопорушення не підтверджені жодними доказами, оскільки відсутня відеофіксація та пояснення свідків. Про час, дату та місце судового засідання ОСОБА_1 та його представник повідомлені належним чином, в судове засідання апеляційного суду не з`явилися, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, а тому їхня неявка відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП, не є перешкодою для розгляду справи. Вирішуючи питання дотримання строку оскарження судового рішення, враховую, що оскаржувана постанова від 05 квітня 2024 року була винесена без повідомлення ОСОБА_1 та його представника, а тому, з метою не порушення доступу до правосуддя та не порушення права ОСОБА_1 на захист, вважаю за необхідне поновити строк на апеляційне оскарження та розглянути апеляційну скаргу по суті. Дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи поданої апеляційної скарги, виходжу з наступного. Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. З постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» слідує, що при розгляді справ зазначеної категорії судам слід враховувати на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. При винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції вказані вимоги були дотримані і його висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 7 ст. 121 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- та відеозапису. Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили. Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 7 ст. 121 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги про відсутність в його діях складу даних адміністративних правопорушень, є необґрунтованими і безпідставними. Так, відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП наступає за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, зокрема: керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом; керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами. Згідно вимог пункту 2.1.а Правил дорожнього руху України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Висновок щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, в їх сукупності, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 591164 від 01 березня 2024 року, складеному у відповідності до ст. 256 КУпАП, яким зафіксовані обставини вчинення правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП; витягом за бази Armor, згідно якої, 22 вересня 2023 року притягався до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП; письмовими поясненнями ОСОБА_2 , який є батьком ОСОБА_1 , та який повідомив, що дозволив сину поїхати в магазин на мотоциклі; протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 591165 від 01 березня 2024 року, складеному у відповідності до ст. 256 КУпАП, яким зафіксовані обставини вчинення правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 121 КУпАП. Безпідставними є твердження адвоката в тій частині, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом у даній справі, оскільки цей протокол приймається до уваги поряд з іншим доказами у справі, які узгоджуються один з одним та не містять суперечностей. Досліджені та перевірені місцевим судом обставини, які поза розумним сумнівом свідчать про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих йому адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 7 ст. 121 КУпАП та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року). Зауваження адвоката в тій частині, що оскільки ОСОБА_1 є неповнолітньою особою, а тому, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, було порушена право останнього на захист, так як вказаний протокол був складений за відсутності законного представника або захисника, то слід зазначити наступне. Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Таким чином, вимоги цієї статті, яка регулює порядок складання протоколу про адміністративне правопорушення, в також положення ст. 256 КУпАП, яка містить вимоги щодо змісту протоколу про адміністративне правопорушення, не передбачають окремого порядку складання протоколу щодо неповнолітніх осіб. Крім того, в матеріалах справи містяться додатки про протоколів про адміністративні правопорушення, в яких ОСОБА_1 був ознайомлений за своїми правами, зокрема ст. 59 Конституції України щодо права на правову допомогу та ст. 268 КУпАП. Також. В матеріалах справи наявні письмові пояснення батька ОСОБА_1 - РоздайбідиА.М., що свідчить про те, що останній був повідомлений та обізнаний з тим, що відносно його сина були складені протоколи про адміністративні правопорушення. При цьому також звертає увагу, що у відповідності до ч. 2 ст. 13 КУпАП, у разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративного правопорушення, в тому числі передбаченого статтями 121-127 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. Посилання захисника на відсутність відеозаписів з нагрудних камер поліцейських та пояснень свідків на підтвердження винуватості ОСОБА_1 , що свідчить про недопустимість усіх доказів, є безпідставними, оскільки здійснення відеозапису не є обов`язковим під час складання протоколів та фіксування усіх адміністративних правопорушень. З огляду на вищенаведене, при апеляційному перегляді не встановлено порушень судом першої інстанції ст. ст. 268, 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинені ОСОБА_1 правопорушення за ч. 5 ст. 126, ч. 7 ст. 121 КУпАП. Накладене на ОСОБА_1 стягнення узгоджується з вимогами ст.ст. 33, 36 КУпАП і його розмір визначений в межах санкції вказаних вище адміністративних правопорушень. Таким чином, приходжу до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови судді, без змін. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - П О С Т А Н О В И В : поновити адвокату Дубині О.А. строк на апеляційне оскарження. Апеляційну скаргу адвоката Дубини О.А., - залишити без задоволення. Постанову Межівського районного суду Дніпропетровської області від 05 квітня 2024 року, щодо ОСОБА_1 , у справі про адміністративні правопорушення за ч. 5 ст. 126, ч. 7 ст. 121 КУпАП, - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя О.М. Кононенко