Ухвала Вищий антикорупційний суд № 991/5106/24

Справа № 991/5106/24 Провадження 2-а/991/13/24 ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД У Х В А Л А 12 червня 2024 року м. Київ Колегія суддів Вищого антикорупційного суду у складі головуючої судді Саландяк О.Я., суддів Олійник О.В., Широкої К.Ю., розглянувши матеріали позовної заяви Міністерства юстиції України, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 00015622, до ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , остання відома адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , та ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , остання відома адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - 1: ОСОБА_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , про застосування санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини 1 статті 4 Закону України «Про санкції», ВСТАНОВИЛА: До Вищого антикорупційного суду 12.06.2024 надійшла позовна заява Міністерства юстиції України (далі - Позивач) до ОСОБА_1 (далі - Відповідач-1) та ОСОБА_2 (далі - Відповідач - 2). Позивач, посилаючись на наявність підстав, передбачених статтею 5-1 Закону України «Про санкції», просить застосувати до Відповідачів санкцію, передбачену пунктом 1-1 частини 1 статті 4 Закону України «Про санкції», та стягнути в дохід держави активи, які їм належать. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2024 для розгляду справи визначено колегію суддів Вищого антикорупційного суду у складі головуючої судді Саландяк О.Я., суддів Олійник О.В., Широкої К.Ю. Відповідно до вимог ч. 3 ст. 20, ч. 5 ст. 22 КАС України справа віднесена до предметної та інстанційної юрисдикції Вищого антикорупційного суду, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Пунктом 3 частини 1 статті 171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 статті 283-1 КАС України позовна заява про застосування санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини першої статті 4 Закону України "Про санкції", подається до Вищого антикорупційного суду протягом строку дії правового режиму воєнного стану та повинна містити, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) особи, до якої застосовується санкція, передбачена пунктом 1-1 частини першої статті 4 Закону України "Про санкції"; якщо такі відомості відомі - її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти; обґрунтування підстави для застосування санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини першої статті 4 Закону України "Про санкції", та вимоги позивача; перелік майна (активів), яке (які) підлягає (підлягають) стягненню в дохід держави на підставі пункту 1-1 частини першої статті 4 Закону України "Про санкції". Відповідно до п. 1-1) ч.1 Закону України "Про санкції", видами санкцій згідно з цим Законом є , зокрема, стягнення в дохід держави активів, що належать фізичній або юридичній особі, а також активів, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними. Така санкція, передбачена пунктом 1-1 частини першої статті 4 цього Закону, має винятковий характер та може бути застосована лише щодо фізичних та юридичних осіб, які своїми діями створили суттєву загрозу національній безпеці, суверенітету чи територіальній цілісності України (в тому числі шляхом збройної агресії чи терористичної діяльності) або значною мірою сприяли (в тому числі шляхом фінансування) вчиненню таких дій іншими особами, у тому числі до резидентів у розумінні Закону України «Про основні засади примусового вилучення в Україні об`єктів права власності Російської Федерації та її резидентів» (ч. 1 ст. 5 Закону України «Про санкції»). Системний аналіз вказаних норм свідчить про процесуальну можливість подачі позову про застосування санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини першої статті 4 Закону України "Про санкції" (єдиної передбаченої законом позовної вимоги), виключно до підсанкційної особи. Інститут вказаних санкцій має персональний характер та потребує індивідуального встановлення наявності підстави для застосування санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини першої статті 4 Закону України "Про санкції" щодо кожного відповідача. Вказаний позов пред`явлено до ОСОБА_1 про застосування санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини першої статті 4 Закону України "Про санкції" та заявлено вимогу про стягнення в дохід держави належного йому майна, а також майна, щодо якого може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними. Також позов пред`явлено до іншої підсанкційної особи - ОСОБА_2 про застосування санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини першої статті 4 Закону України "Про санкції" та заявлено вимогу про стягнення в дохід держави належного йому майна. Майно, щодо якого заявлено вимогу про стягнення не є тотожним. Фактичні дії відповідачів, які позивачем визначено як підставу застосування санкцій, не є тотожними, проте отримали ідентичну правову оцінку в контексті обґрунтування підстави для застосування санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини першої статті 4 Закону України "Про санкції". Санкцію у виді блокування активів застосовано до відповідачів різними рішеннями РНБО. Позивач звертався до правоохоронних органів з окремими запитами щодо відповідачів. Разом з тим позов подано з однаковим обґрунтуванням та з єдино можливою позовною вимогою до двох осіб, щодо яких не вбачається пов`язаності осіб в призмі можливості опосередковано вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження майном один одного, відсутнє обгрунтування пов`язаності підстави виникнення вимоги, співвідношення вимог між собою тощо. У позові міститься лише застереження, що відповідачі знайомі тривалий період, оскільки працювали разом в одному правоохоронному органі, тобто були колегами, однак ОСОБА_1 в подальшому звільнився із правоохоронних органів із зв`язку із досягненням пенсійного віку. Також із позову вбачається, що відповідачі зайняли посади у різних незаконних правоохоронних органах на тимчасово окупованій території Херсонської області та наразі є підозрюваними в одному кримінальному провадженні. Разом з тим, вказані обставини самі по собі не свідчать про обґрунтованість вимог до кожного з відповідачів у спільному позові. Разом з тим п. 4) ч.5 ст.160 КАС України містить застереження про зазначення у позовній заяві змісту позовних вимог і викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів. Тобто КАС України передбачає подачу позову до кількох відповідачів. Враховуючи особливість даної категорії справ, які мають індивідуальний/персональний характер, позов не містить нормативного обґрунтування пред`явлення його до осіб, не пов`язаних між собою можливістю прямо чи опосередковано вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження майном один одного, чи будь-якого іншого обґрунтування з цього питання. Враховуючи викладене, колегія суддів вбачає перешкоди для відкриття провадження, так як неналежний виклад вимог позивача, свідчить про недотримання вимог до ч.1 статті 283-1 КАС України, що є підставою для повідомлення про це позивача та надання йому строку 24 години, для усунення недоліків шляхом обґрунтування пред`явлення позову про застосування санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини першої статті 4 Закону України "Про санкції" одночасно до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , або шляхом подачі позову на усунення недоліків до однієї із підсанкційних осіб. Невиконання вимог суду в установлений строк має наслідком повернення позивачу позовної заяви та доданих до неї документів. Повернення позовної заяви не є перешкодою для повторного звернення з нею до суду після усунення її недоліків. У ст. 169 КАС України також зазначено, що суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, передбачених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. За таких обставин, керуючись ст. 160,161,169,171, 283-1, 248 КАС України, УХВАЛИЛА: Адміністративний позов Міністерства юстиції України до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - 1: ОСОБА_3 , про застосування санкції, передбаченої п. 1-1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про санкції», - залишити без руху. Позивачу протягом 24 (двадцяти чотирьох) годин з моменту отримання зазначеної ухвали необхідно усунути недоліки позовної заяви, вказані в ухвалі шляхом обґрунтування пред`явлення позову про застосування санкції одночасно до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , або шляхом подачі позову на усунення недоліків до однієї із підсанкційних осіб. Роз`яснити позивачу, що, у разі виконання вимог суду, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усуне недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачу. Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати позивачу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуюча суддя Саландяк О.Я. Судді Олійник О.В. Широка К.Ю.