Постанова 4816 № 592/13301/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 червня 2024 року м.Суми Справа №592/13301/23 Номер провадження 22-ц/816/757/24 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач), суддів - Криворотенка В. І. , Філонової Ю. О. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 07 грудня 2023 року у складі судді Князєва В.Б., ухваленого в м. Суми, в цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В: У вересні 2023 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»)звернулося до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_1 , мотивуючи позовні вимоги тим, що 11 грудня 2014 року між банком та відповідачем був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунокзі сплатою процентів за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом. Скориставшись кредитними коштами, взятих на себе зобов`язань із своєчасного їх повернення ОСОБА_1 не виконала, тому станом на 22 серпня 2023 року утворився борг в сумі 40229 грн 99 коп., з яких 32521 грн 03 коп. заборгованість за тілом кредиту, 7708 грн 96 коп. заборгованість за нарахованими відсотками, який банк просив стягнути з відповідача на свою користь. Рішенням Ковпаківського районного суду Сумської області від 06 грудня 2023 року позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 11 грудня 2014 року у розмірі 32521 грн 03 коп. та 2169 грн 69 коп. повернення судового збору. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду в цій частині скасувати, ухваливши нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, що 23 червня 2021 року відповідач підписала заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, в якій узгоджено основні умови кредитування, зокрема розмір відсоткової ставки та порядок повернення кредиту. Звертає увагу на те, що відсотки за користування кредитними були нараховані після 23 червня 2021 року, а матеріали справи не містять доказів відсутності заборгованості у відповідача за відсотками. Відповідачем в установлений апеляційним судом строк, відзиву на апеляційну скаргу подано не було. Рішення суду в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту сторонами не оскаржується, а тому відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України в апеляційному порядку не переглядається. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи те, що апеляційна скарга подана на рішення суду з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 11 грудня 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого в свою чергу є АТ КБ «ПриватБанк», укладено договір надання банківських послуг шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку (а.с.29). У заяві зазначено, що відповідач згодна з тим, що ця заява разом Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами, становили між ним та банком договір про надання банківських послуг вона ознайомилася з договором про надання банківських послуг до його укладення і згодна з його умовами. При цьому, в анкеті-заяві відсутня відмітка про те, яку саме картку ОСОБА_1 бажає отримати від банку. 02 квітня 2018 року ОСОБА_1 отримала кредитну карту Універсальна, терміном дії 12/21 та встановлено кредитний ліміт в сумі 1300 грн 00 коп. (а.с. 16, 17). 23 червня 2021 року ОСОБА_1 підписано заяву про приєднання до умов та правил надання послуг, в якій зазначено розмір відсоткової ставки за користування кредитними коштами для карт Універсальна та Універсальна Gold та умови повернення кредитної заборгованості (а.с. 18-28). Крім того, 23 червня 2021 року ОСОБА_1 електронним цифровим підписом, з використанням ОТР пароля підписано паспорт споживчого кредиту (а.с. 30-33). До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» «Універсальна CONTRAKT» «Універсальна GOLD» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які не підписані відповідачем (а.с.34-66). Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за договором станом на 22 серпня 2023 року становить 40229 грн 99 коп., з яких 32521 грн 03 коп. за тілом кредиту, 7708 грн 96 коп. за відсотками за користування кредитом (а.с. 9-15). Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача відсотків за користування кредитними коштами, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів в обґрунтування стягнення суми заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки суд дійшов їх правильно встановивши фактичні обставини справи, з додержанням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до частин 1 і 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України, встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). За змістом ст. 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Надані позивачем тарифи обслуговування кредитних карт «Універсальна», а також умови та правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих їй умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Таким чином, установивши обставини того, що витяг з тарифів обслуговування преміальних кредитних карт «Універсальна» та умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах даної справи не підписані відповідачем, суд дійшов правильного висновку, що їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 11 грудня 2014 року шляхом підписання заяви. Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Позивачем, всупереч зазначених вимог закону, не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження обгрунтованості заявленого до стягнення розмір процентів. Ствердження позивача про те, що відсотки були нараховані після 23 червня 2021 року, колегія суддів вважає непереконливими, адже з наданого розрахунку заборгованості та виписки за договором слідує, що станом на дату підписання відповідачем заяви про приєднання до умов та правил з узгодженою відсотковою ставкою - 23 червня 2021 року, розмір заборгованості становив 18207 грн 58 коп. У період з 02 квітня 2018 року до 22 червня 2021 року банком нараховувалися відсотки, розмір яких сторонами належним чином не було узгоджено. Крім того, банк здійснював списання нарахованих відсотків за рахунок збільшення тіла кредиту, що прямо порушує вимоги ст. 1049 ЦК України. За таких обставин, оскільки позивачем не було надано беззаперечних доказів на підтвердження правомірності нарахування відповідачу відсотків за користування кредитними коштами в період з 02 квітня 2018 року і до 22 серпня 2023 року, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову АТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення відсотків. Доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, яке є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК Українисудове рішення у даній справі, як малозначній, не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 06 грудня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - О. І. Собина Судді: В. І. Криворотенко Ю. О. Філонова