Ухвала КАС ВС № 300/2771/23

УХВАЛА 12 червня 2024 року м. Київ справа № 300/2771/23 адміністративне провадження № К/990/21340/24 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В., перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2024 року у справі №300/2771/23 за позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а саме Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону щодо ненарахування та невиплати йому щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі місячного грошового забезпечення, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №889 від 22 вересня 2010 року за період з 04 липня 2016 року по 28 лютого 2018 року; - зобов`язати відповідача вчинити певні дії, а саме нарахувати та виплатити йому щомісячну додаткову грошову винагороду у розмірі місячного грошового забезпечення, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №889 від 22 вересня 2010 року за період з 04 липня 2016 року по 28 лютого 2018 року. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2024 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №889 від 22 вересня 2010 року за період з 04 липня 2016 року по 28 лютого 2018 року. Зобов`язано Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Південного регіону нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №889 від 22 вересня 2010 року за період з 04 липня 2016 року по 28 лютого 2018 року. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Ухвалами Верховного Суду від 20 лютого 2024 року, від 29 лютого 2024 року, від 02 квітня 2024 року та від 16 травня 2024 року касаційні скарги ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2024 року у справі №300/2771/23 - повернуті скаржнику. 31 травня 2024 року ОСОБА_1 вп`яте звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2024 року у справі №300/2771/23. Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України. Зі змісту вп`яте поданої касаційної скарги вбачається, що скаржник як на підставу касаційного оскарження посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Зокрема, скаржник посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначає про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норми матеріального права - підпункту 2 пункту 1 Постанови №889 та порушення норм процесуального права - приписів частини другої статті 9 КАС України - щодо розгляду справи в межах позовних вимог, у зв`язку з відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування цих норм права (підпункту 2 пункту 1 Постанови №889 у системному взаємозв`язку з частиною другою статті 9 КАС України) у подібних правовідносинах. Доводи скаржника у цій частині зводяться виключно до не вирішення, на його думку, судами попередніх інстанцій спору по суті заявленої позовної вимоги, а саме задовольняючи позов, суди у резолютивній частині не визначили розміру грошового забезпечення, що підлягав нарахуванню та виплаті та посилання на правильне визначення предмета і підстав позову. Так, пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Водночас, Верховний Суд зазначає, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, тощо), а також значення, у чому, на думку скаржника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду та який вплив такий висновок буде мати для вирішення спору по суті. Разом з цим, в ухвалах Верховного Суду від 20 лютого 2024 року, від 29 лютого 2024 року, від 02 квітня 2024 року та від 16 травня 2024 року Верховним Судом скаржнику надані ґрунтовні пояснення щодо заявленої ним підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а також щодо посилання скаржника на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування підпункту 2 пункту 1 Постанови №889 у системному взаємозв`язку з частиною другою статті 9 КАС України. Зокрема, в ухвалі від 16 травня 2024 року Верховний Суд зазначив, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, не виходив за межі позовних вимог. Так, задовольняючи позов частково суди надали аргументацію та оцінку тим підставам з яких виходили відмовляючи у позові в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплати щомісячну додаткову грошову винагороду у розмірі місячного грошового забезпечення, зазначивши, що постановою Кабінету Міністрів України №889 не визначено, що така щомісячна додаткова грошова винагорода повинна виплачуватись саме у розмірі місячного грошового забезпечення, водночас, зазначено що її розмір не повинен перевищувати місячне грошове забезпечення. Відтак, касаційна скарга не містить об`єктивних мотивів щодо необхідності висновку Верховного Суду щодо цих норм у цій справі. Суд зазначає, що скаржником так і не були враховані зауваження, викладені, зокрема, в ухвалі Верховного Суду від 16 травня 2024 року. При цьому, стаття 44 КАС України передбачає, що учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Суд зазначає, що повторно подана касаційна скарга не містить об`єктивних мотивів неправильного застосування судами попередніх інстанцій зазначених скаржником норм права та необхідності висновку Верховного Суду саме у цій справі щодо вказаних норм права. Доводи касаційної скарги в цій частині зводять до власного трактування норм права, які регулюють спірні правовідносини. Верховний Суд звертає увагу скаржника, що лише посилання у касаційній скарзі на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування відповідної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження. З огляду на викладене, Суд вважає недоведеними посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України). Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України. За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню як така, що не містить належно обґрунтованих підстав касаційного оскарження. Зважаючи на те, що касаційну скаргу повернуто, суд не вирішує клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження. На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України, У Х В А Л И В : Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2024 року у справі №300/2771/23 за позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій - повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Копію ухвали направити скаржнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя О.В. Кашпур