Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 161/4341/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 червня 2024 рокуЛьвівСправа № 161/4341/24 пров. № А/857/8574/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Обрізко І.М., суддів Іщук Л.П., Шинкар Т.І., за участю секретаря судового засідання Хомин Ю.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 квітня 2024 року, прийняте суддею Пушкарчук В.П. о 12 годині 00 хвилині у м. Луцьку у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови,- встановив: ОСОБА_1 (надалі позивач) звернувся з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у Волинській області ( надалі УПП у Волинській області, відповідач) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі серії БАД № 755601, яким його було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 квітня 2024 відмовлено в задоволенні позову. Суд першої інстанції виходив з того, що на підтвердження вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 4 ст. 126 КУпАП відповідачем надано відеозаписи зі службового автомобіля патрульної поліції та з боді-камери поліцейського, а також постанови судів першої та апеляційної інстанції по справі № 161/20624/23. Позивач був позбавлений права керування транспортними засобами на підставі постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11.12.2023 в справі № 161/20624/23, яка залишена без змін постановою Волинського апеляційного суду від 08.01.2024. Про факт позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами останньому було достовірно відомо, що підтверджується його особистою участю при здійснення провадження у справі № 161/20624/23. Суд відхилив твердження представника відповідача про те, що винесення щодо його довірителя оскаржуваної постанови призвело до подвійного притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, оскільки постанови серії ЕНА № 1501826 від 22.02.2024 та серії БАД № 755601 від 23.02.2024 хоча й винесені відносно однієї і тієї ж особи та передбачають юридичну відповідальності одного виду, проте стосуються різних правопорушень, оскільки відповідні діяння були вчинені у різний час та у різних місцях. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, та з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі звертає увагу на те, що особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права. Волинський апеляційний суд, в порядку передбаченим діючим законодавством, не надіслав апелянту копію постанови по справі №161/20624/23 від 08.01.2024, тому останній не знав станом на 22 -23 лютого 2024, що постанова від 11.12.2023 Луцького міськрайонного суду у справі №161/20624/23 набрала законної сили. В постанові апеляційного суду від 08.01.2024 помилково зазначено, що постанова прийнята в присутності ОСОБА_1 . Апелянту не було відомо станом на 23.02.2024 про постанову суду апеляційної інстанції від 08.01.2024, тому він законно користувався правом керування легковим автомобілем. Звертає увагу на те, що постанова від 23.02.2024 про накладання адміністративного стягнення на ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване в автоматичному режимі серії БАД №755601 була складена через 3,5 години після складання постанови від 23 лютого 2024 серії ЕНА 1501826 на одного і того самого правопорушника ОСОБА_1 , практично на тому самому місці - проспект Василя Моісея, м. Луцьк, з однакових підстав. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позов. В судове засідання для розгляду апеляційної скарги учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому відповідно до ч.4 ст. 229, ст. 313 КАС України апеляційний суд ухвалив розгляд апеляційної скарги здійснити за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом встановлено, що 23.02.2024 поліцейським взводу № 1 роти № 3 БУПП у Волинській області ДПП сержантом поліції Музичук Т.В. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі серії БАД № 755601, про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 20400 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП. З оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 , 23.02.2024 о 01:23 год., в м. Луцьку по пр-т Перемоги, 10, керував транспортним засобом Honda Civic, д.н.з. НОМЕР_1 , в порушення вимог п. 2.1 «а» ПДР України, будучи особою, яку позбавлено права керування транспортними засобами. Пунктом 2.1 «а» ПДР визначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Диспозицією ч. 4 ст. 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, що притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Як зазначено вище, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Таке провадження спрямоване, зокрема, на своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідач як представник державного органу, наділеного повноваженнями щодо виявлення та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності у своїй діяльності має керуватися виключно законом та діяти відповідно до нього. Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, поміж іншого, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справ та посилання на норму закону, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.12.2018 у справі № 263/15738/16-а. Частиною 2 ст. 283 КУпАП встановлено, що постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Відповідно до ч.3 ст.283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Колегія суддів зазначає, що оскаржувана постанова відповідає зазначеним вище вимогам. Із відеозаписів, наявних у матеріалах справи, вбачається факт керування ОСОБА_1 23.02.2024 о 01:23 год., в м. Луцьку по пр-т Перемоги, 10, транспортним засобом Honda Civic, д.н.з. НОМЕР_1 . Станом на час винесення оскаржуваної постанови, позивач був позбавлений права керування транспортними засобами на підставі постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11.12.2023 в справі № 161/20624/23, яка залишена без змін постановою Волинського апеляційного суду від 08.01.2024. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що про факт позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами останньому було достовірно відомо, що підтверджується його особистою участю при здійснення провадження у справі № 161/20624/23. Покликання апелянта на те, що в судовому рішенні помилково зазначено, що ОСОБА_1 був присутній в судовому засіданні то таке є голослівним та жодним чином не підтвердженим. Відтак, позивач, знаючи про своє позбавлення права керування транспортними засобами, 23.02.2024 о 01:23 год., в м. Луцьку по пр-т Перемоги, 10, керував автомобілем Honda Civic, д.н.з. НОМЕР_1 , чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП. Щодо покликання апелянта на повторне притягнення до відповідальності за одне і те ж правопорушення, колегія суддів зазначає наступне. Зі змісту постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі серії ЕНА № 1501826 від 22.02.2024 вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом Honda Civic, д.н.з. НОМЕР_1 , 22.02.2024 о 21:32 год., в м. Луцьку по пр-т Василя Мойсея,

2. Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі серії БАД № 755601 від 23.02.2024 ОСОБА_1 керував транспортним засобом Honda Civic, д.н.з. НОМЕР_1 , 23.02.2024 о 01:23 год., в м. Луцьку по пр-ту Перемоги,

10. Відтак, позивача було зупинено за різними адресами та у різний час, що виключає подвійне притягнення до відповідальності. В апеляційній скарзі зазначено про те, що вперше ОСОБА_1 зупинили 22.02.2024, а 23.02.2024 останній повертався з медичного закладу, в якому йому проводили огляд на стан сп`яніння, і його знову притягнули до адміністративної відповідальності. Зазначене не впливає на суть правовідносин, так, як особа, позбавлена водійських прав знову керувала транспортним засобом, замість того, щоб залишити такий транспортний засіб чи залучити водія, який має право керування. Відтак, враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову. Вимоги позивача про стягнення моральної та матеріальної шкоди є похідними вимогами, відтак також не підлягають до задоволення. Колегія суддів також враховує позицію Європейського Суду з прав людини, сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04), згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29). Апеляційний суд відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а, відтак, не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення. Отже, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до правильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи. Суд не здійснює новий розподіл судових витрат відповідно до ст.139 КАС України. Керуючись ст.ст. 272, 286, 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 квітня 2024 року у справі №161/4341/24 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і не може бути оскаржена. Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Л. П. Іщук Т. І. Шинкар Повне судове рішення складено 12.06.2024.