Постанова 4856 № 726/436/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 726/436/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Асташев С.А. Суддя-доповідач - Кузьмишин В.М. 12 червня 2024 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Кузьмишина В.М. суддів: Сапальової Т.В. Сушка О.О. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Чернівецькій області Департаменту патрульної поліції на рішення Садгірського районного суду міста Чернівці від 11 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до старшого інспектора батальйону № 1 роти № 3 УПП в Чернівецькій області старшого лейтенанта поліції Ткачук Тетяни Василівни та Управління патрульної поліції у Чернівецькій області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення (в порядку ст. 286 КАС України), В С Т А Н О В И В : Описова частина. Короткий зміст позовних вимог. У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Садгірського районного суду міста Чернівці з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Чернівецькій області Департаменту патрульної поліції, старшого інспектора батальйону №1 роти №3 УПП в Чернівецькій області старшого лейтенанта поліції Ткачук Тетяни Василівни, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, серії ЕНА №?1440292 від 14 лютого 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП, а провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції. Рішенням Садгірського районного суду міста Чернівці від 11.03.2024 позові вимоги задоволено у повному обсязі. Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 1440292 від 14 лютого 2024 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП. Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП закрито. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору у розмірі 605,60 грн. та 2 000 грн. витрат на правничу допомогу. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Не погодившись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не повністю з`ясовані обставини, що мають значення для справи, а рішення прийнято з порушенням норм процесуального права. Відзив/заперечення на апеляційну скаргу. Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Рух справи у суді апеляційної інстанції. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2024 року відкрито апеляційне провадження у вищевказаній справі та призначено її до судового розгляду у відкритому судовому засіданні. Сторони в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили. У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 14 лютого 2024 року старшим інспектором батальйону №1 роти №3 Управління патрульної поліції в Чернівецькій області старшим лейтенантом поліції Ткачук Тетяною Василівною винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, серії ЕНА №?1440292 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП, за те, що 14 лютого 2024 року о 14 годині 08 хвилин у м. Чернівці вул. Рівненська, буд. 5-А, водій, керуючи транспортним засобом (ГАЗ 3302 д.н.з.: НОМЕР_1 ), не виконав вимогу про зупинку транспортного засобу, подану поліцейським за допомогою руки, який вказав на його транспортний засіб та подальше місце зупинки, чим порушив п.8.9.а ПДР України (порушення вимог зупинки працівника поліції, поданої жезлом або рукою). Вказаною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 гривень. На долученому відеозаписі із боді-камери № 476066 зафіксовано, як поліцейське авто стоїть з боку дороги та поліцейський подає сигнал про зупинку за допомогою руки, однак автомобіль ГАЗ не зупиняється та проїжджає далі дорогою, а тому поліцейський та напарниця сідають до авто та почитають переслідування. В процесі переслідування транспортного засобу, який втікає, працівники поліції вмикали проблискові маячки синього та червоного кольору, застосовували звуковий сигнал, а також у рупор було сказано водію автомобіля із номерним знаком НОМЕР_2 зупинитися, однак водій ніяк не реагував. Також по рації поліцейські викликали допомогу щодо переслідування водія, який не зупинився на їх вимогу та втікає. Надалі автомобіль ГАЗ зупинений, а водія, яким виявився позивач, - затримано. Також на відео зафіксовано, як о 16:22 поліцейський розпочинає розгляд справи за ч.2 ст. 122 КУпАП та вказує ОСОБА_1 про те, що він не виконав вимогу про зупинку, чим порушив вимоги п.8.9.а ПДР України. Водію роз`яснюють зміст ст. 63 Конституції України та права, передбачені ст. 268 КУпАП, а також запитують, чи не бажає він скористатися якимись правами. Після цього поліцейський повідомляє водію, що на нього буде винесено постанову за ч.2 ст.122 КУпАП, накладено штраф 510 грн. Також роз`яснює порядок сплати штрафу та оскарження дій поліцейського. Позивач, вважаючи вказану постанову відповідача протиправною, звернувся до суду з адміністративним позовом з метою захисту своїх порушених прав.

Мотивувальна частина. Згідно з частинами 1, 2 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Пунктом 7 ч.1 ст.4 КАС України визначено, що суб`єкт владних повноважень орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Відповідно до ч. 3 ст.48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Частиною 4 ст.48 КАС України визначено, що якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача, понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави. Згідно з п.2 ч.2 ст. 188 КАС України, суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках залучення до участі або вступу у справу третьої особи, заміни позивача, заміни неналежного відповідача, залучення співвідповідача. Тобто, згідно зі ст.ст. 48, 188 КАС України, саме до повноважень суду першої інстанції віднесено заміну первісного відповідача на належного, чи залучення до участі у справі другого відповідача (співвідповідача) не залежно від наявності на це згоди позивача. Втім, суд першої інстанції не скористався наділеним правом та в порушення процесуального права до ухвалення рішення у справі не здійснив заміну первісного відповідача на належного, чи залучення до участі у справі другого відповідача (співвідповідача). Пунктом 11 ч.1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VIII (далі Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів. Згідно з ч.1 ст. 8 Закону №580-VIII поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Пунктом 8 ч.1 ст. 23 Закону №580-VIII передбачено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань, у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Статтею 222 КУпАП передбачено, які справи про адміністративні правопорушення розглядають органи Національної поліції. До таких справ належать зокрема справи про правопорушення, відповідальність за які передбачена ст. 183 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Частиною 3 ст. 288 КУпАП передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого в автоматичному режимі, можна оскаржити у вищий орган (вищій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим Кодексом. Відповідно до Положення про Національну поліцію, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 28 жовтня 2015 року №877, Національна поліція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ, і який реалізує державну політику у сферах забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Структура центрального органу управління та територіальних органів Національної поліції, кошторис Національної поліції затверджуються Головою Національної поліції за погодженням з Міністром внутрішніх справ. Пунктом 14 вказаного Положення передбачено, що Національна поліція є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Казначейства. У свою чергу, постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року №730 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" були утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції за переліком згідно з додатком 1, зокрема і ДПП як міжрегіональний територіальний орган Національної поліції. Управління патрульної поліції в Чернівецькій області Департаменту патрульної поліції є територіальним підрозділом ДПП, який реалізує надані йому повноваження в області, виконує публічно-владні управлінські функції, у тому числі у спірних правовідносинах відносно позивача. Крім того, колегія суддів враховує, що з матеріалів справи вбачається фактична участь у даній справі ДПП, оскільки в них наявна довіреність ДПП про уповноваження представляти та/або захищати права та законі інтереси довірителя і його структурні та територіальні підрозділи, тобто ДПП брало участь в суді першої інстанції, як представник відповідача. Що стосується доводів апеляційної скарги в частині розподілу судових витрат, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступне. Частиною 1 статті 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст.132 КАС України). Відповідно до вимог ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). За результатами розгляду справи, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Отже, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження). Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час, що також відображено у постанові Верховного Суду від 07.05.2020 року по справі №820/4281/17 та постанові від 27.06.2018 року по справі №826/1216/16. З аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входять до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлених у встановленому законом порядку. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Як вбачається з матеріалів справи, професійна правнича допомога у цьому випадку надавалася позивачу на підставі договору № 18/24 про надання юридичної (правової) допомоги від 15 лютого 2024 року, також матеріали справи містять додаткову угоду до нього, копію ордеру та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, замовлення №1, звіт (акт про надані послуги) від 23 лютого 2024 року та квитанцію на суму 4 000 грн, доводять понесені ОСОБА_1 витрати, пов`язані з правничою допомогою адвокатського об`єднання «Кирилюк і партери». Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, який частково погоджується з наведеними розрахунками та, оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19 та 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», суті виконаних послуг, а також враховуючи конкретні обставини справи, вважає, що розмір витрат на правничу допомогу є завищеним, неспівмірним з обсягом наданих адвокатом послуг. З урахуванням заперечень апелянта, також в частині розміру судових витрат, суд вважає розмір витрат на правничу правову допомогу адвоката завищеним, а тому, з урахуванням незначної складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а також часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та обсягом наданих адвокатом послуг і значенням справи для сторони, суд вважає необхідним відшкодувати позивачу витрати на професійну правничу допомогу частково, в сумі 2000 грн, а тому колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який вважає правильним часткове задоволення заявленої позивачем позовної вимоги щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Висновок за результатами розгляду апеляційної скарги. Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Чернівецькій області Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, а рішення Садгірського районного суду міста Чернівці від 11 березня 2024 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Кузьмишин В.М. Судді Сапальова Т.В. Сушко О.О.