Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/4833/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 червня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/4833/24 Перша інстанція: суддя Єфіменко К.С., повний текст судового рішення складено 26.03.2024, м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Федусика А.Г., суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі ВЧ) та просив: - визнати протиправним дії відповідача щодо нарахування і виплати позивачу відповідно до пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою КМУ від 17 липня 2003 року №1078 (далі Постанова №1078), індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 17.02.2020 року без застосуванням березня 2018 року як місяця підвищення доходу і індексації різниці в розмірі 8312,98 гривні, з урахуванням виплачених сум; - зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 17.02.2020 року відповідно до пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою №1078, із застосуванням березня 2018 року як місяця підвищення доходу і індексації різниці в розмірі 8312,98 гривні, з урахуванням виплачених сум. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 року позов задоволено повністю. Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про відмову в позові повністю. Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що з липня 2015 року по 17 лютого 2020 року полковник ОСОБА_1 проходив військову службу у ВЧ. 29 січня 2020 року наказом Голови Державної прикордонної служби України №92-ос припинено (розірвано) контракт і звільнено з військової служби позивача на підставі підпункту г (у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості використання на службі) пункту 2 частини 5 ст.26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу. 17 лютого 2020 року наказом начальника Південного регіонального управління ДПС України №53-ос полковник ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу регіонального управління і всіх видів забезпечення. Під час проходження позивачем військової служби у ВЧ з грудня 2015 року по лютий 2018 року йому індексація грошового забезпечення нараховувалась і виплачувалась з порушенням встановленого порядку. 17 січня 2023 року рішенням Одеського окружного адміністративного суду в адміністративній справі №420/13791/22, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2023 року, задоволено позов ОСОБА_1 до ВЧ про зобов`язання нарахувати і виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум. 11 квітня 2023 року ВЧ шляхом перерахування на картковий рахунок ОСОБА_1 здійснена виплата індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року на виконання вказаного судового рішення в розмірі 35593,07 гривень. З урахуванням перерахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 на виконання судового рішення від 17 січня 2022 року у справі № 420/13791/22 щомісячні нарахування його грошового забезпечення за 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року змінились. 07 грудня 2023 року, 24 і 31 січня 2024 року представник позивача звертався до ВЧ щодо проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 1 березня 2018 року по 17 лютого 2020 року з урахуванням суми фіксованої індексації відповідно до вимог п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою №1078. Одночасно, у вказаній заяві поставлено питання про надання інформації щодо щомісячного розрахунку нарахованої і виплаченої ОСОБА_1 за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 січня 2023 року у справі №420/13791/22 індексації грошового забезпечення. 09 лютого 2024 року командування ВЧ надало відповідь про нарахування ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01 грудня 2018 року по 28 лютого 2018 року і відсутності підстав для перерахунку індексації грошового забезпечення з 01 березня 2018 року. Вважаючи дії відповідача щодо нарахування і виплати відповідно до пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою №1078, індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 17.02.2020 року без застосуванням березня 2018 року як місяця підвищення доходу і індексації різниці в розмірі 8312,98 гривні протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем в порушення абзацу 6 пункту 5 Порядку №1078 не виплачено на користь позивача індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 17.02.2020 року в розмірі 8312,98 гривні. Колегія суддів частково погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Частинами першою-третьою статті 9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон №2011-XII) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України Про індексацію грошових доходів населення №1282-ХІІ від 03 липня 1991 року (надалі - Закон №1282-ХІІ). Положеннями статті 1 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Згідно зі статтею 2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Статтею 4 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення, у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Постановою №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (надалі - Порядок №1078). Відповідно до пункту 1 цього Порядку він визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників. Згідно з пунктом 1-1 Порядку №1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01 січня 2016 року). Пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Відповідно до п.6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме, зокрема, 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговості його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік. На підставі аналізу вищенаведених положень законодавства, можливо дійти висновку, що індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Норми абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення щодо підстав виплати та розміру, так званої індексації-різниці за період з 01.03.2018р. по 17.02.2020 р. З 1 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці. У контексті наведеного, суд зазначає, що термін індексація-різниці фактично запроваджений Верховним Судом у постанові від 23.03.2023р. у справі №400/3826/21, як позначення другого виду індексації грошового забезпечення право на яку виникає на підставі абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078. Як зазначено Верховним Судом у пункті 102 постанови у вказаній справі, з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Верховний Суд у пункті 106 вказаної постанови виснував, що розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року. Так, Верховний Суд у пункті 108 тієї ж постанови дійшов висновку, що якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби. Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.03.2023 по справі № 400/3826/21, від 28 серпня 2023 року по справі № 420/17338/22, від 28 серпня 2023 року по справі № 420/17338/22, від 29 березня 2023 року у справі №380/5493/21, від 06 квітня 2023 року у справі №420/11424/21. Судом встановлено, що у березні 2018 року величина приросту індексу споживчих цін становила 253,3%, сума нарахованої індексації - 4463 грн. 15 коп. (1762,00*253,3)/100. Апеляційний суд звертає увагу на те, що судом 1-ї інстанції було помилко обраховано розмір збільшення грошового забезпечення у березні 2018 року в порівнянні з лютим 2018 року. Так, суд зазначив, що відповідно до копії картки особового рахунку збільшення розміру грошового забезпечення у березні 2018 року в порівнянні з попереднім місяцем склало від`ємне значення 3849,83 (15425,00 грн. - 19274,83) гривень. Колегія суддів зазначає, що зазначене не відповідає дійсності у зв`язку з тим, що якщо арефметично підсумувати суми, зазначені судом у рішенні, то на суму грошового забезпечення не виходить за лютий 2018 року розмір 14989,08 грн. та березень 2018 року - 15425,00 грн. Проте, у архівній відомості за 2018 рік у лютому разом нараховано зазначено 14989,08 грн. а у березні - 15425,00 грн. у зв`язку із специфікою програмного забезпечення для нарахування грошового забезпечення із зазначенням (включенням) сум компенсації ПДФО (графа 714 нарахування податків і одночасна компенсація зазначена у графі 99), яке уже включено в суми грошового забезпечення. А саме від графи разом потрібно відняти графу 99 компенсація (14989,08 грн. - 2286,47 грн.= 12702,61 грн. у лютому 2018 року та 15425 грн. - 2691,61 грн. = 12733,39 грн у березні 2018 року.) Таким чином, грошове забезпечення ОСОБА_1 за лютий 2018 року склало 12702,61 грн, а за березень 12733,39 грн., тобто розмір підвищення доходу становив 30,78 грн. Відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума належної позивачу індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 4463,15 грн. - 30,78 = 4432,37 грн. (де 4463,15 грн. це сума можливої індексації, а 30,78 грн. - розмір підвищення доходу позивача). Разом з цим, як видно з установлених обставин справи, відповідач не нараховував і не виплачував позивачу індексацію-різницю за період з 01.03.2018р. та не вирішував питання щодо наявності у позивача права не цей вид індексації за спірний період. Вказане в свою чергу свідчить про протиправну бездіяльність відповідача у спірних правовідносинах, яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті позивачеві «індексації-різниці» в розмірі 4432,37 грн. щомісячно, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078. Резюмуючи усе вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо права позивача на отримання індексації-різниці за період з 01.03.2018 року по 17.02.2020 року, проте невірно обрахував розмір такої індексації, у зв`язку з чим судове рішення підлягає скасуванню, з прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення позову. З огляду на зазначене, колегія суддів доходить висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції частково неправильно надана оцінка фактичним обставинам справи та допущено порушення норм матеріального та процесуального права в частині, що призвело до неправильного вирішення справи, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню. Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд апеляційної інстанції П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) задовольнити частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 року скасувати. Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати протиправним дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 17.02.2020 року відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військову частину НОМЕР_1 ) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині 4432,37 гривень щомісячно за період з 01.03.2018 року по 17.02.2020 року відповідно до пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з урахуванням виплачених сум. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України. Суддя-доповідач А.Г. Федусик Судді А.В. Бойко О.А. Шевчук