Постанова 4812 № 489/466/24

12.06.24 22-ц/812/907/24 Справа №489/466/24 Головуюча у 1-й інстанції Рум`янцева Н. О. Провадження № 22ц/812/907/24 Доповідачка в апеляційній інстанції Ямкова О. О. П О С Т А Н О В А Іменем України 12 червня 2024 року м. Миколаїв Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі: головуючої: Ямкової О. О., суддів: Локтіонової О.В., Самчишиної Н. В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану від його імені адвокатом Богдановим Михайлом Юрійовичем, на рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 11 квітня 2024 року, ухваленого під головуванням судді Рум`янцевої Н. О. в залі суду в місті Миколаєві із складанням його повного тексту, по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, У С Т А Н О В И Л А: У січні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісяця в розмірі частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, посилаючись на те, що відповідач є батьком дитини, яка навчається в Миколаївському фаховому коледжі бізнесу і права Полтавського університету економіки і торгівлі на денній формі навчання. Тому повнолітня донька не працює і потребує матеріальної допомоги. В той же час відповідач, за відомостями позивачки, працює за межами України та має постійний дохід, і тому може надавати матеріальну допомогу повнолітній доньці на час здобуття нею освіти. Відзиву на позовну заяву відповідачем не надано. Рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 11 квітня 2024 року позов задоволено частково, ухвалено про стягнення на користь ОСОБА_2 із відповідача ОСОБА_4 аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 грн частини від усіх видів заробітку відповідача щомісячно, починаючи з 23 січня 2024 року і до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення донькою 23-х років. Допущено негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць. Вирішено питання про стягнення судових витрат. Ухвалюючи рішення, суд входив з наявності підстав для стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки на час продовження нею навчання, але не більше ніж до досягнення нею 23 років. Не погодившись з рішенням суду, відповідач ОСОБА_1 , діючи через свого представника, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне з`ясування обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи просить рішення суду змінити в частині розміру аліментів до 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, так як можливість надавати допомогу повнолітній дитині, яка продовжує навчання, у нього відсутня через членство в Релігійній Громаді Свідомості Крішни міста Дніпро у якості монаха-послушника, оскільки він не отримує заробітну плату або стипендію та інших джерел доходів не має. Вказував, що він не мав можливості надати пояснення суду через необізнаність про розгляд справи, так як виписався з адреси своєї реєстрації та проживає у релігійній общині. Крім того, позивачем не доведено, а судом не враховано необхідність надання ним матеріальної допомоги на утримання повнолітньої дитини, так як навчання доньки може відбуватися у дистанційному форматі, що в свою чергу, дає їй можливість працевлаштуватись та заробляти на життя. Відзиву на апеляційну скаргу позивачкою не надано. Ухвалами колегії суддів Миколаївського апеляційного суду з розгляду цивільних справ від 16 травня та 4 червня 2024 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення із наступних підстав. Положення Сімейного Кодексу України виходять з принципу рівності прав та обов`язків батьків, які повинні брати участь у матеріальних витратах, незалежно від того, з ким проживає дитина. Судом встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_3 , яка досягла повноліття ІНФОРМАЦІЯ_2 , і навчається на денному відділенні у Миколаївському фаховому коледжі бізнесу і права Полтавського університету економіки і торгівлі на денному відділенні на контрактній формі навчання (а.с.9, 10, 15). Як вбачається із матеріалів справи, позивач спільно з повнолітньою дитиною зареєстрована за однією адресою у місті Миколаєві, але тимчасово проживають у селі Радчиха, Звенигородського району Черкаської області як внутрішньо переміщені особи (а.с.7,8,13,14). Відповідач, який є батьком повнолітньої дитини, проживає окремо, на території Релігійної Общини, матеріальної допомоги не надає. (а.с.16-17, 21-22, 44). Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Положеннями частини 3 статті 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батьку або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно зі статтею 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріально допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. У пункті 20 постанови Пленумом Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років, продовження ними навчання, потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі та можливість надавати таку допомогу. Встановивши, що повнолітня дитина продовжує навчання за контрактною формою, перебуває на повному матеріальному забезпеченні матері, яка здійснює оплату за навчання, забезпечує одягом та продуктами харчування, з огляду на те, що батько дитини є працездатним, суд першої інстанції, виходячи з положень статей 199, 200 СК України дійшов правильного висновку про те, що відповідач спроможний надавати допомогу та з нього підлягають стягненню аліменти на утримання повнолітньої дитини в зв`язку з її навчанням в розмірі 1/6 частки від усіх видів його доходу. При визначенні розміру аліментів, суд першої інстанції виходив з наявності потреби у наданні матеріальної допомоги, відсутності відомостей про наявність у відповідача утриманців та критично оцінивши доводи позивачки про отримання відповідачем доходу за межами України, тобто обставини, які передбачені статтею 182 СК України. Між тим, наразі відповідач, будучи особою працездатного віку, є монахом-послушником Релігійної Громади Свідомості Крішни, де заробітну плату або стипендію не отримує, при тому не є особою з інвалідністю, не має хронічних захворювань, які потребують додаткових витрат, а тому має можливість працевлаштуватися для забезпечення своїх потреб та потреб своєї дитини (а.с.44). Оцінюючи доводи апеляційної скарги про неврахування місцевим судом обставин щодо відсутності у відповідача доходів внаслідок його роду занять, колегія суддів виходить з того, що відповідач є особою працездатного віку, не заявив про наявність інших утриманців або фінансових зобов`язань, та не надав доказів на підтвердження доводів про відсутність майна, а тому не має перешкод для утримання, як себе, так і повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, нарівні з її матір`ю. За такого колегія суддів погоджується з доводами місцевого суду та виходячи із меж доводів апеляційної скарги не вбачає підстав для скасування чи зміни судового рішення у відповідності до статті 375 ЦПК України. При тому враховує, що зміна способу стягнення аліментів з твердої частини від заробітку на відсоток від доходів є виключною прерогативою стягувачки аліментів, а не їх платника. Підстав для перерозподілу судових витрат у відповідності до статті 141 ЦПК України немає. Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від його імені адвокатом Богдановим Михайлом Юрійовичем, залишити без задоволення, а рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 11 квітня 2024 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України. Головуюча О. О. Ямкова Судді О. В. Локтіонова Н. В. Самчишина