Постанова 4801 № 151/89/24

Справа № 151/89/24 Провадження № 22-ц/801/1069/2024 Категорія: 41 Головуючий у суді 1-ї інстанції Моцний В. С. Доповідач:Войтко Ю. Б. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 червня 2024 року м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого (судді-доповідача) Войтка Ю. Б., суддів Міхасішина І. В., Стадника І. М., учасники справи: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», відповідач ОСОБА_1 , розглянув в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» на рішення Чечельницького районного суду Вінницької області від 11 березня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Моцного В. С. в залі суду в смт Чечельник Вінницької області в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, у цивільній справі № 151/89/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, встановив: Короткий зміст вимог У лютому 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (далі ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС») звернулося до суду з вказаним позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 1256-8883 від 17.08.2023 в розмірі 6 840 гривень. Позов мотивовано тим, що 17.08.2023 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 , за допомогою веб-сайту https://creditkasa.ua, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1256-8883. Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту - 2 000 гривень; строк кредитування - 300 днів; базовий період - 14 днів; знижена % ставка - 2,50 % в день; стандартна % ставка - 3,00 % в день. Отже без отримання смс-повідомлення для входу в особистий кабінет, без здійснення входу на веб-сайт кредитора до особистого кабінету, без отримання смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором для підписання угоди, кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений, а кредитні кошти не були би перераховані відповідачу. Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, відповідно до умов укладеного договору. Однак, відповідач всупереч умовам Кредитного договору порушив умови кредитного договору і в кінцевому підсумку не повернув в повному обсязі кредит кредитодавцю, а також не виконав в повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання перед кредитодавцем за кредитним договором навіть після спливу строку кредитування встановленого умовами Кредитного договору. Станом на 16.11.2023 загальний розмір грошових вимог кредитодавця до відповідача, які виникли на підставі кредитного договору (сума кредиту і процентів), становить: 6 840 гривень, що складається з: простроченої заборгованості за кредитом - 2 000 гривень та простроченої заборгованості за нарахованими процентами - 4 840 гривень. На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у вказаному розмірі та судові витрати по справі. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Чечельницького районного суду Вінницької області від 11 березня 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 1256-8883 від 17.08.2023 в сумі 2 300 (дві тисячі триста) гривень, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 2 000 гривень та прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 300 гривень. В задоволенні решти вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Рішення суду мотивоване тим, що нараховані платежі за неповернення кредиту у сумі 2 000 гривень, тобто проценти на прострочену заборгованість в сумі 4 840 гривень, суперечать вимогам законодавства, тому місцевий суд дійшов висновку, що заборгованість за процентами необхідно зменшити до суми, що не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та підлягає стягненню в сумі 15 відсотків від простроченого платежу, одержаної ОСОБА_1 за договором. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погодившись з рішенням Чечельницького районного суду Вінницької області від 11 березня 2024 року, позивач ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на необґрунтованість судового рішення в частині часткової відмови у стягненні простроченої заборгованості за нарахованими процентами, оскільки вважає його в цій частині незаконним та таким, що ухвалено з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, та неправильним застосуванням судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» задовольнити в повному обсязі, стягнути з відповідача на його користь судові витрати. Рух справи в суді апеляційної інстанції Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 09 квітня 2024 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Войтко Ю. Б., судді: Сопрун В. В., Стадник І. М. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 12 квітня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі, надано відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали цивільної справи з місцевого суду. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 25 квітня 2024 року справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 11 червня 2024 року суддю ОСОБА_2 замінено на суддю ОСОБА_3 . Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем дотримано вимоги, зокрема ст. 1048, 1056-1 ЦК України щодо встановлення розміру процентів за користування сумою кредиту, що була надана відповідачу, оскільки останнім не заперечується (визнається) укладення договору на вищезазначених умовах. Отже позивач має законне право на нарахування процентів (згідно п. 4.10 та 10.1 кредитного договору) протягом строку договору, що визначені в п. 4.12 кредитного договору, що останнім і було здійснено та відображено у розрахунку заборгованості, який додано до позовної заяви. Тому вважає помилковим висновком суду про те, що умови договору є несправедливими щодо розміру процентів, оскільки вони визначені за спільною згодою сторін. На думку апелянта норма Закону України «Про захист прав споживачів», зокрема п. 5 ч. 3 ст. 18, має застосовуватись щодо нарахування пені, а не до всіх умов кредитного договору. Зауважує, що умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому в ст. 627 ЦК України. При цьому відповідач взяв на себе зобов`язання та не виконав їх належним чином, отже проценти визначені у договорі жодним чином не суперечать вимогам законодавства. Відзив на апеляційну скаргу впродовж встановленого апеляційним судом строку не надійшов. Фактичні обставини справи, встановлені судом Судом встановлено, що 17.08.2023 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 , за допомогою Веб-сайту (https://creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1256-8883. Сума кредиту становить 2 000 гривень, останнім календарним днем першого базового періоду є 30.08.2023. Так, ОСОБА_1 було надано одноразовий ідентифікатор А7392, для підписання кредитного договору 1256-8883 від 17.08.2023, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів. Згідно з умовами кредитного договору, кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 2 000 гривень; строк кредитування 300 днів; базовий період 14 днів; знижена % ставка 2,50 % в день; стандартна % ставка 3,00 % в день. ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, даний факт стверджується довідкою про перерахування суми кредиту через систему платежів LiqPay на підставі договору № 1256-8883 від 17.08.2023 про перерахування кредитних коштів на суму 2 000 гривень ОСОБА_1 . В порушення умов кредитного договору, відповідач ОСОБА_1 зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, та допустив заборгованість, яка згідно розрахунку, станом на 16.11.2023 становить 6 840 гривень, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 2 000 гривень та прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 4 840 гривень. Позиція суду апеляційної інстанції Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно з положеннями частини першої статті 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи вищенаведені норми, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи. Суд, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення зазначеним вимогам відповідає, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Предметом спору є стягнення заборгованості за споживчим договором. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до положень частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені Законом України «Про захист прав споживачів» (далі Закон). Відповідно до пункту 23 частини 1 статті 1 Закону споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції. Згідно з частиною першою статті 11 Закону між кредитодавцем та споживачем укладається договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов`язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов`язується повернути їх разом з нарахованими відсотками. Враховуючи обставини справи, зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, з урахуванням потреб на які було надано кредит - споживчі потреби, тобто здійснення кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб, а також те, що наданий кредит отримано для задоволення особистих потреб позичальника (п. 2.4 договору), таке кредитування здійснювалось на споживчі потреби, тому до спірних правовідносин необхідно застосовувати законодавство щодо захисту прав споживачів. Відповідно до частин 1 та 2 статті 18 Закону продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами встановлений частиною третьою цієї статті, проте він не є вичерпним. У частині третій статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. У постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2766цс15 зроблено висновок, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункту 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві. У постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1341цс15 Верховний Суд України наголосив, що Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору. Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про споживче кредитування», договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію». Згідно із статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, - в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Так, на виконання зазначених вимог, ОСОБА_1 було надано одноразовий ідентифікатор А7392, для підписання кредитного договору 1256-8883 від 17.08.2023, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів. Матеріалами справи підтверджується факт укладення договору про відкриття кредитної лінії №1256-8883 від 17.08.2023 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 . При цьому під час розгляду справи в суді першої інстанції, ОСОБА_1 визнав факт отримання ним кредитних коштів від ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» у розмірі 2 000 грн згідно зазначеного договору, однак не визнає правомірність нарахування процентної ставки за користування кредитом, саме у розмірі 4 840 грн. Визначаючи предмет договору відкриття кредитної лінії № 1256-8883 пунктом 2.3 сторони обумовили сукупну вартість кредиту лише в розмірі 2 700 гривень, яка включає 2 000 гривень суми кредиту та 700 гривень процентів за користування кредитними коштами. Термін повернення кредитних коштів (заявлений строк користування кредитом) складав 14 календарних днів - до 30.08.2023 (а.с. 8). ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, даний факт стверджується довідкою про перерахування суми кредиту через систему платежів LiqPay на підставі договору № 1256-8883 від 17.08.2023 про перерахування кредитних коштів на суму 2 000 гривень ОСОБА_1 . З Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 вбачається, що положення п. п. 22, 23 ст. 1, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями ч. 4 ст. 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору. Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України). За змістом частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Права та інтереси кредитодавця в охоронюваних правовідносинах забезпечуються частиною другою ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Відповідно до умов кредитного договору, базовий період складає 14 календарних днів. Перебіг першого Базового періоду починається з дати надання/видачі Кредиту та закінчується в дату останнього календарного дня першого Базового періоду. Перебіг кожного наступного Базового періоду починається з наступної дати за датою закінчення попереднього Базового періоду, крім наступного випадку: якщо Позичальник у поточному Базовому періоді має заборгованість зі сплати процентів і здійснив повне погашення цієї заборгованості, в дату погашення вказаної заборгованості перебіг поточного Базового періоду припиняється достроково та з наступного календарного дня починається перебіг наступного Базового періоду. Перебіг останнього Базового періоду закінчується в останній день строку дії цього Договору (пункт 4.8 Договору) . Згідно з пунктом 4.10. Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, починаючи з дня видачі Кредиту до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту, за наступною ставкою: Стандартна процентна ставка становить 3.00% (три цiлих, нуль сотих відсотки(-ів)) за кожен день користування Кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього Договору, за виключенням строку використання права користування Кредитом за Промо-ставкою та/або Зниженою, та/або Пільговою процентною ставкою). Строк кредитування, тобто, строк на який надається Кредит Позичальнику: 300 календарних днів з моменту перерахування Кредиту Позичальнику (далі - Строк кредитування). Дата повернення (виплати) кредиту 11.06.2024 року. Строк Договору є рівним Строку кредитування. В частині виконання зобов`язань Договір діє до повного та належного виконання Сторонами своїх зобов`язань за Договором. Продовження Строку кредитування в односторонньому порядку Кредитодавцем або Позичальником не допускається. Подовження Строку кредитування є можливим виключно за взаємною згодою Сторін в процесі реструктуризації кредитних зобов`язань Позичальника (пункт 4.12 Договору). Орієнтовна загальна вартість кредиту за весь строк кредитування становить 20 000 гривень та включає в себе суму кредиту, проценти за користування кредитом (пункт 4.14 Договору). Отже згідно з умовами кредитного договору, кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 2 000 гривень; строк кредитування 300 днів; базовий період 14 днів; знижена % ставка 2,50 % в день; стандартна % ставка 3,00 % в день. При цьому реальна річна процентна ставка на дату укладення цього договору складає 1 139 965,00 % (один мільйон сто тридцять дев`ять тисяч дев`ятсот шістдесят п`ять цілих, нуль сотих відсотків - п.4.13 договору). Суд звертає увагу на те, що наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як вид відповідальності за несвоєчасне виконання договору спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати грошове зобов`язання надмірні відсотки перетворюються на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання додаткових прибутків кредитором. Такі висновки суду узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у складі постійної колегії суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 27.01.2020 року у справі № 754/6091/18. Отже, нарахований розмір відсотків 4 840 грн є непропорційно великою сумою компенсації, а визначений договором розмір процентної ставки (зі зниженою % ставкою 2,50 % в день та стандартною % ставкою - 3,00 % в день), реальною річною процентною ставкою в 1 139 965,00 % становить істотний дисбаланс на шкоду прав споживача. Тому, в контексті дотримання Закону України «Про захист прав споживачів», суд виходить з того, що розмір відсотків за порушення строків повернення кредиту має ознаки несправедливого у розумінні пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки встановлює вимогу щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Враховуючи встановлені судом правовідносини, зокрема тривалий строк кредитування, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що на правовідносини сторін поширюються положення Закону України «Про споживче кредитування» та Закону України «Про захист прав споживачів» у відповідній частині. Так, частинами 1, 2, 3 статті 21 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що споживач, який порушив своє зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним, має відшкодувати кредитодавцю завдані цим збитки відповідно до закону з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. У договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін. За порушення виконання споживачем зобов`язань за договором про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, процентна ставка за кредитом, порядок її обчислення, порядок сплати процентів не можуть бути змінені у бік погіршення для споживача. Відтак правильним є висновок суду про те, що нараховані платежі за неповернення кредиту у сумі 2 000 гривень, тобто проценти на прострочену заборгованість в сумі 4 840 гривень, суперечать вимогам законодавства, а тому доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність. Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається. Щодо судових витрат Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції необхідно віднести на рахунок позивача. Керуючись статтями 375, 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» залишити без задоволення, а рішення Чечельницького районного суду Вінницької області від 11 березня 2024 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий Ю. Б. Войтко Судді: І. В. Міхасішин І. М. Стадник