Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/11507/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 червня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/11507/22 пров. № А/857/10005/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Сеника Р.П., суддів Онишкевича Т.В., Судової-Хомюк Н.М., з участю секретаря судового засідання Хомин Ю.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 березня 2024 року у справі №380/11507/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,- суддя в 1-й інстанції - Гулкевич І.З., час ухвалення рішення - 22.03.2024, місце ухвалення рішення - м. Львів, дата складання повного тексту рішення - не зазначено,- В С Т А Н О В И В: На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області (далі - апелянт, відповідач, ГУ ДМС України у Л/о), в якій позивач просить : - визнати протиправними дії ГУ ДМС України у Л/о щодо відмови у прийнятті у ОСОБА_1 декларації про відмову від громадянства російської федерації; - зобов`язати ГУ ДМС України у Л/о прийняти у ОСОБА_1 декларацію про відмову від громадянства російської федерації та оформити їй довідку про реєстрацію громадянином України. В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що нею подано заяву про прийняття декларації про відмову від громадянства рф з мотивуванням існування незалежних від неї причин неотримання документа про припинення іноземного громадянства. Відповідач відмовив в прийнятті декларації у зв`язку із невиконанням ч. 5 ст. 8 Закону України «Про громадянство України». Позивач вказує, що оскаржуваний лист-відмова №7627/1/4601-21 від 14.06.2021 прийнято відповідачем з порушенням норм чинного законодавства, без зазначення конкретних фактичних обставин, які були порушені позивачем. Позивач зазначає, що фактично виконала вимоги про позбавлення іноземного громадянства, що підтверджує довідка про відсутність заборгованості по податкам видана рф, довідка про відсутність реєстрації місця проживання у рф, заява до генерального консульства рф у м. Львові про вихід із громадянства рф, про що сплачено мито. Однак представники рф штучно зволікали у розгляді питання про припинення громадянства рф, відмовлялись надати будь-які підтвердження того, що нею вчиняються заходи для припинення громадянства рф. Крім того, з початком військової агресії зі сторони рф генеральне консульство рф у м. Львові перестало функціонувати, а строк дії тимчасового посвідчення громадянина України серії НОМЕР_1 від 02.04.2019 спливав 02.04.2021, відповідно позивачем було подано декларацію про відмову від іноземного громадянства, яку відповідачем було не прийнято. За вказаних обставин позивач просить прийняти у неї декларацію про відмову від громадянства російської федерації та видати довідку про реєстрацію її громадянином України. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22 березня 2024 року у справі №380/11507/22 позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною відмову ГУ ДМС України у Л/о у прийнятті у ОСОБА_1 декларації про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства російської федерації. Зобов`язано ГУ ДМС України у Л/о повторно розглянути питання щодо прийняття декларації ОСОБА_1 про відмову від іноземного громадянства, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на нього апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно визнав протиправними дії відповідача у відмові прийняти декларацію та зобов`язав відповідача повторно розглянути її, оскільки таку подано після спливу двох років, а також відповідачем вже було розглянуто питання про прийняття декларації та надано обґрунтовану відповідь позивачу. Посилання суду першої інстанції на те, що позивач була позбавлена можливості подати заяву до посольства рф про вихід з громадянства у зв`язку із призупиненням діяльності російських закордонних установ в Україні та зупинення усіх дипломатичних зв`язків з країною-агресором не відповідають дійсності. Адже позивач в період з 2019 по 2021 роки мала можливість припинити громадянство рф, оскільки у 2019 році ще не були запроваджені обмеження внаслідок респіраторної хвороби COVID-2019, а також не відбувся ще військовий напад рф на нашу країну і належним чином діяли ще всі установи агресора як в Україні, так і закордоном. Позивач в позовній заяві та судовому засіданні також стверджувала, що нею подано заяву від 22.12.2020 до генерального консульства рф у м. Львові про вихід з громадянства рф. Однак при ознайомленні з матеріалами справи з`ясовано, що така заява відсутня, а тому вона не зверталася із такою заявою і судом першої інстанції не досліджено відповідних доказів. Матеріалами справи підтверджується, що позивач зверталася до податкового органу рф із заявою про отримання довідки про відсутність податкового боргу, а вказане не свідчить пор намір виходити із громадянства рф, або позивач звернулася у неналежні державні органи рф, які не відповідають за вихід з громадянства цієї держави. Крім того, відповідач висловив заперечення на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 23.03.2023 про поновлення строку звернення до суду, оскільки вважає, що позивач пропустила шестимісячний строк звернення до суду, а вказані нею обставини визнані судом першої інстанції як поважні, не відповідають дійсності. Апелянт вважає, позивач не надала жодних доказів того, що вона зверталася у період з 15.06.2019 по 23.08.2022 (дати одержання листа відповідача щодо відмови в прийнятті декларації та дати звернення до суду відповідно) до медичних закладів за допомого та їй відмовлено в госпіталізації через відсутність документів громадянства України; відсутні докази звернення до сімейного лікаря чи до будь-яких інших лікарів, а також її скерування на стаціонарне лікування вдома чи в лікарні, поліклініці, а надані нею виписки датовані ще в 2003-2006 роках. Показання свідків вважає такими, що не можуть братися до уваги, оскільки відповідні особи не мають медичної освіти, не вправі призначити лікування чи скеровувати направлення на лікування та є позивачу друзями, сусідами, родичами. Просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 березня 2024 року у справі №380/11507/22 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення позивача а також представників позивача та відповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Задовольняючи частково позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивач мав повне право розраховувати на прийняття відповідачем декларації про відмову від іноземного громадянства, оскільки отримати документ про припинення громадянства російської федерації наразі не є можливим. Відповідач, вирішуючи питання щодо прийняття/повернення декларації позивача обмежився лише роз`ясненнями норм законодавства щодо процедури припинення іноземного громадянства, не прийняв декларацію та не надав мотивованої відмови позивачу в прийнятті такої декларації. Таким чином, відповідач не розглянув по суті звернення позивача, не надав оцінки підставам подачі нею декларації. За таких обставин, встановлено підстави для визнання протиправною відмови ГУ ДМС України у Л/о в прийнятті у ОСОБА_1 декларації про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства російської федерації та зобов`язання відповідача повторно розглянути питання щодо прийняття декларації позивача про відмову від іноземного громадянства з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. Розглядаючи спір апеляційний суд виходить із наступного. Встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 є громадянкою Російської Федерації, що підтверджується паспортом НОМЕР_2 . 21.12.2018 позивач звернулась до ГУ ДМС України у Л/о із заявою про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням, за наслідками розгляду якої 19.03.2019 прийнято рішення про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини 1 статті 8 Закону України «Про громадянство України». До заяви позивачем додано зобов`язання припинити іноземне громадянство від 21.12.2018, за яким зобов`язалася протягом двох років з моменту набуття нею громадянства України припинити громадянства російської федерації і подати документ про припинення громадянства російської федерації. 19.03.2019 позивач отримала довідку №144 про реєстрацію особи громадянином України. 02.04.2019 позивач отримала тимчасове посвідчення громадянина України строком дії до 02.04.2021. 31.05.2021 рішенням ГУ ДМС України у Л/о скасовано попереднє рішення ГУ ДМС України у Л/о від 19.03.2019 про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням, у зв`язку з тим, що вона не виконала подане відповідно до статті 8 Закону України «Про громадянство України» зобов`язання припинити іноземне громадянство протягом 2 років з моменту набуття громадянства України. 07.06.2021 позивач звернулась до ГУ ДМС України у Л/о із заявою про прийняття до громадянства України та декларацією про відмову від іноземного громадянства. 14.06.2021 листом №7627/1/4601-21 ГУ ДМС України у Л/о повідомило про залишення заяви про прийняття до громадянства України відповідно до статті 9 Закону України «Про громадянство України» без розгляду. Зазначено, що ОСОБА_1 не виконала поданого відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону України «Про громадянство України» зобов`язання припинити іноземне громадянство протягом 2 років з моменту набуття громадянства України. 31.05.2021 ГУ ДМС України у Л/о прийнято рішення про скасування рішення від 19.03.2019 про оформлення громадянства України за територіальним походженням. Також повідомлено ОСОБА_1 , що вона може повторно звернутись до територіального підрозділу державної міграційної служби для подачі заяви про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України». Позивач не погодилася з відмовою у прийнятті декларації про відмову від громадянства, звернулась до суду за захистом своїх прав. З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне. Приписами частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Правові та організаційні засади отримання громадянства в Україні визначені Законом України «Про громадянство України» №2235-ІІІ від 18.01.2001 (далі Закон №2235-ІІІ, у редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин). Статтею 6 Закону №2235-III визначено підстави набуття громадянства України, зокрема: 1) за народженням; 2) за територіальним походженням; 3) внаслідок прийняття до громадянства; 4) внаслідок поновлення у громадянстві; 5) внаслідок усиновлення; 6) внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в заклад охорони здоров`я, заклад освіти або інший дитячий заклад, у дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім`ю; 7) внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки; 8) у зв`язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини; 9) внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства; 10) за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України. Як вище зазначено, ОСОБА_1 21.12.2018 звернулася до відповідача із заявою №261 про оформлення набуття громадянства за територіальним походженням відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону №2235-III. Відповідно до ст. 8 Закону №2235-III, особа (іноземець або особа без громадянства), яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України Про правонаступництво України, або яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), а також її неповнолітні діти мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням. Для оформлення набуття громадянства України в установленому порядку разом із заявою (клопотанням) про набуття громадянства України подається: - особою без громадянства - декларація про відсутність іноземного громадянства; - іноземцем зобов`язання припинити іноземне громадянство. Іноземці, які перебувають у громадянстві (підданстві) кількох держав, подають зобов`язання припинити громадянство (підданство) усіх цих держав. Подання зобов`язання припинити іноземне громадянство (підданство) не вимагається від іноземців, які є громадянами (підданими) держав, законодавство яких передбачає автоматичне припинення особами громадянства (підданства) цих держав одночасно з набуттям громадянства іншої держави. Іноземці, які подали зобов`язання припинити іноземне громадянство (підданство), повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Іноземці, які мають усі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання документа про припинення громадянства (підданства), але з незалежних від них причин не можуть отримати його, подають декларацію про відмову від іноземного громадянства. Указом Президента України №215/2001 від 27.03.2001 затверджено Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (далі Порядок №215, у редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин), яким визначено перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України. Так, порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень №215 від 27.03.2001 визначено організацію виконання Закону №2235-III (далі також Порядок). Так, пунктом 24 Порядку визначено, що для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, яка народилася до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України Про правонаступництво України, або на інших територіях, що входили на момент народження особи до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) (частина перша статті 8 Закону №2235-III), подає: а) заяву про набуття громадянства України за територіальним походженням; б) дві фотокартки (розміром 35 x 45 мм); в) один із таких документів: - декларацію про відсутність іноземного громадянства - для осіб без громадянства; - зобов`язання припинити іноземне громадянство - для іноземців. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов`язання припинити громадянство всіх цих держав. Подання зобов`язання припинити іноземне громадянство не вимагається від іноземців, які є громадянами (підданими) держав, законодавство яких передбачає автоматичне припинення особами громадянства (підданства) цих держав одночасно з набуттям громадянства іншої держави, або якщо міжнародні договори України з іншими державами, громадянами яких є іноземці, передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України; - декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства разом із документом, що підтверджує надання особі статусу біженця чи притулку в Україні, - для іноземців, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні; - декларацію про відмову особи, яка є громадянином російської федерації і зазнала переслідувань через політичні переконання у країні своєї громадянської належності, від іноземного громадянства разом із документом, що підтверджує переслідування через політичні переконання (довідка Міністерства закордонних справ України, дипломатичного представництва чи консульської установи України, видана в установленому Кабінетом Міністрів України порядку), - для іноземців, які є громадянами російської федерації та зазнали переслідувань через політичні переконання у країні своєї громадянської належності; - заяву про зміну громадянства - для іноземців, які є громадянами держав, міжнародні договори України з якими передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України; г) копію свідоцтва про народження або інший документ, що підтверджує факт народження особи на територіях, зазначених у абзаці першому цього пункту. Відповідно до пункту 25 Порядку, для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, яка постійно проживала до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України Про правонаступництво України, або на інших територіях, що входили під час постійного проживання особи до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) (частина перша статті 8 Закону №2235-III, подає документи, передбачені підпунктами а - в пункту 24 цього Порядку, а також документ, що підтверджує факт постійного проживання особи на зазначених територіях. Як вірно встановив суд першої інстанції, позивач 21.12.2018 взяла на себе зобов`язання припинити іноземне громадянство Російської Федерації протягом двох років з моменту набуття нею громадянства України. У зв`язку із неподанням позивачкою документу про припинення громадянства Російської Федерації протягом 2 років з моменту набуття громадянства України, рішенням ГУ ДМС України у Львівській області від 31.05.2021 скасовано попереднє рішення ГУ ДМС у Львівській області від 19.03.2019 про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до ст. 21 Закону №2235-III. Вказане рішення є чинним та позивачем не оскаржується. Справу про набуття громадянства України за ст. 8 Закону №2235-III та його скасування завершено, що не спростовано в ході розгляду справи. Колегією суддів також з`ясовано, що заява ОСОБА_1 від 07.06.2021 стосується вже іншої підстави набуття громадянства України - прийняття її до громадянства України відповідно до ст. 9 Закону №2235-III (Т.1, а.с.140-141, зареєстрована в ГУ ДМС України у Л/о). При цьому, підстави для набуття громадянства України відповідно до приписів ст. 8 (за територіальним походженням) і ст. 9 (прийняття до громадянства) Закону №2235-III принципово відрізняються. Разом із заявою від 07.06.2021 позивач також подала декларацію про відмову від іноземного громадянства від 07.06.2021 (Т.1, а.с.142-143). Відповідно до абзацу 16 ст. 1 Закону №2235-ІІІ, декларація про відмову від іноземного громадянства документ, у якому іноземець, який узяв зобов`язання припинити іноземне громадянство і в якого існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) або іноземних громадянств (підданств), засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав. Незалежною від особи причиною неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства), в розумінні пункту 1 статті 1 Закону №2235-III, є невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), уповноваженим органом такої держави документа про припинення громадянства (підданства) особи у встановлений законодавством іноземної держави строк (крім випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років з дня подання клопотання, якщо строк не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства (підданства) за ініціативою особи чи нездійснення такої процедури. Особам, які набули громадянство України та взяли зобов`язання припинити іноземне громадянство, видаються тимчасові посвідчення громадянина України. Після подання цими особами в установленому Законом №2235-III порядку документа про припинення іноземного громадянства або декларації про відмову від іноземного громадянства (якщо така не була подана раніше) їм замість тимчасових посвідчень громадянина України, залежно від місця проживання, видаються паспорти громадянина України або паспорти громадянина України для виїзду за кордон (пункти 117-119 Порядку). Судом першої інстанції детально описано алгоритм виходу з громадянства російської федерації. Колегія суддів звертає увагу на те, що оскільки рішення ГУ ДМС України у Львівській області від 31.05.2021 про скасування рішення про набуття громадянства ОСОБА_1 за територіальним походженням не оскаржувалося, є чинним, не скасоване та не є предметом розгляду цієї справи, то колегія суддів не надає оцінки йому, як і обставинам його прийняття та правомірності. Зі змісту листа від 14.06.2021 встановлено, що заяву про прийняття до громадянства України відповідно до ст. 9 Закону України «Про громадянство України» залишено без розгляду, зокрема вказано про невиконання вимог ч. 5 ст. 8 Закону №2235-III в частині зобов`язання припинити іноземне громадянство протягом двох років з моменту набуття громадянства України, скасування 31.05.2021 ГУ ДМС України у Л/о рішення від 19.03.2019 про оформлення громадянства України за територіальним походженням відповідно до ст. 21 Закону №2235-III, а також роз`яснено можливість повторно звернутися до відповідача для подачі заяви про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням. Проте, проаналізувавши положення Закону №2235-III, Порядку №215, колегією суддів не встановлено такої правомочності для відповідача як залишення документів без розгляду. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач, залишаючи відповідну декларацію без розгляду, фактично відмовив у її прийнятті, без надання їй належної оцінки. Вирішуючи питання щодо прийняття декларації позивача, відповідач обмежився лише роз`ясненнями ситуації та норм законодавства, не прийняв декларацію та не надав мотивованої відмови позивачу в прийнятті такої декларації; не розглянув її по суті, а також не надав жодної оцінки підставам подачі ОСОБА_1 декларації. Таким чином, відмова у прийнятті відповідної декларації не відповідає критеріям правомірності відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України та є протиправною. Оскільки відповідачем фактично не прийнято жодного рішення за результатами розгляду декларації ОСОБА_1 по суті, ефективним способом відновлення порушених прав позивача є саме зобов`язання відповідача повторно розглянути питання щодо прийняття декларації ОСОБА_1 про відмову від іноземного громадянства, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. Щодо додержання строку звернення до суду із цим позовом, а також заперечень апелянта стосовно ухвали про поновлення строку звернення до суду від 23.02.2023, колегія суддів вказує таке. Частиною 1 ст. 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Відповідно до абзацу 1 ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли згаданим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Судом першої інстанції вірно визнано поважність причин пропуску строку звернення до суду факти лікування позивача стаціонарно у домашніх умовах через відмову медичних закладів у наданні медичної допомоги у зв`язку з відсутністю належним чином оформлених документів громадянства. Такі доводи позивача підтверджуються зокрема показаннями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , одержаними в судовому засіданні 22.02.2023. З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог. Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч. 4 ст. 317 КАС України). Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції правильно по суті вирішив даний публічно-правовий спір, однак не надав належної оцінки вказаним у мотивувальній частині постанови апеляційного суду обставинам, а тому оскаржуване рішення суду слід змінити у частині мотивів, та апеляційну скаргу залишити без задоволення. Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог статті 139 КАС України немає. Керуючись ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області залишити без задоволення. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 березня 2024 року у справі №380/11507/22 змінити в частині мотивів. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Т. В. Онишкевич Н. М. Судова-Хомюк Повний текст постанови складено 11.06.2024