Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 120/13573/21-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/13573/21-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Бошкова Юлія Миколаївна Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В. 10 червня 2024 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Ватаманюка Р.В. суддів: Сапальової Т.В. Капустинського М.М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ЗАЯВИ 09.02.2024 до Вінницького окружного адміністративного суду надійшла заява старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про зміну способу, порядку виконання рішення, у якій державний виконавець просить змінити спосіб та порядок виконання виконавчого листа № 120/13573/21-а від 14.11.2022, виданого Вінницьким окружним адміністративним судом про зобов`язати Пенсійний фонд України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову матеріальну допомогу за 2020 рік у розмірі 8000 грн. (вісім тисяч гривень), яка передбачена статтею 2 Закону України «Про соціальну підтримку застрахованих осіб та суб`єктів господарювання на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запровадження з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України відповідної суми коштів (8000 грн.) у порядку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845. ІІ. ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 26.02.2024 у задоволенні заяви старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відмовлено. Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що заявником не обґрунтовано неможливість виконання рішення суду у даній справі за рахунок інших бюджетних програм Пенсійного фонду України. Також ані боржником, ані виконавцем не вказано, які дії вчинялись з метою виконання рішення суду від 25.04.2022 у справі № 120/13573/21-а, яке набрало законної сили та не обґрунтовано неможливість виконання рішення суду, у розрізі вжитих заходів. ІІІ. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказану ухвалу та задовольнити заяву. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що для належного виконання вищевказаного рішення суду необхідно змінити спосіб та порядок виконання виконавчого листа № 120/13573/21-а від 14.11.2022, виданого Вінницьким окружним адміністративним судом про зобов`язати Пенсійний фонд України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову матеріальну допомогу за 2020 рік у розмірі 8000 грн, яка передбачена статтею 2 Закону України «Про соціальну підтримку застрахованих осіб та суб`єктів господарювання на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запровадження з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України відповідної суми коштів (8000,00 грн.) у порядку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №

845. ІV. ВІДЗИВ НА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ Сторони правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. V. РУХ СПРАВИ У СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ Ухвалою суду від 02.04.2024 відкрито апеляційне провадження у справі та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції прийняте у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного і обґрунтованого рішення, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі ст.312 КАС України. VІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 25.04.2022 у справі № 120/13573/21-а, яке залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2022, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Пенсійного фонду України щодо не виплати ОСОБА_1 одноразової матеріальної допомоги за 2020 рік у розмірі 8000 грн., передбаченою статтею 2 Закону України «Про соціальну підтримку застрахованих осіб та суб`єктів господарювання на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Зобов`язано Пенсійний фонд України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову матеріальну допомогу за 2020 рік у розмірі 8000 грн. (вісім тисяч гривень), яка передбачена статтею 2 Закону України «Про соціальну підтримку застрахованих осіб та суб`єктів господарювання на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». VІІ. ПОЗИЦІЯ СЬОМОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами. Відповідно до частини 3 статті 33 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі Закон № 1404-VIII) за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення. Згідно з частинами першої та третьої статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Отже, під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті. Згідно рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25.04.2022 у справі № 120/13573/21-а Пенсійний фонд України зобов`язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову матеріальну допомогу за 2020 рік у розмірі 8000 грн., яка передбачена статтею 2 Закону України «Про соціальну підтримку застрахованих осіб та суб`єктів господарювання на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Тобто, за результатами розгляду справи та вирішення спору між сторонами, суд постановив рішення, яким зобов`язав суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії задля захисту порушених прав позивача. Резолютивна частина рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25.04.2022 є чіткою, зрозумілою за змістом, не припускає різного тлумачення, не вбачається недотримання вимоги ясності, визначеності судового рішення, що свідчить про те, що судове рішення не може містити положень, що викликають суперечки під час виконання рішення. Державний виконавець своєю заявою про зміну способу і порядку виконання рішення суду шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України відповідної суми коштів (8000 грн.) у порядку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845, тобто фактично просить змінити резолютивну частину рішення. Зміна способу виконання рішення суду у спосіб, заявлений державним виконавцем, призведе до зміни рішення суду в цій справі по суті та суперечить вимогам Кодексу адміністративного судочинства України. Викладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постановах від 27.06.2018 у справі №713/1062/17 та від 10.07.2018 у справі №490/9519/16-а. При цьому підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановлений раніше порядок і спосіб. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати прийняте рішення по суті. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 30.01.2018 у справі № 281/1820/14-а, від 11.11.2020 у справі № 817/628/15 та від 17.02.2021 у справі № 295/16238/14-а. Згідно зі статтею 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" №4901-VI від 05.06.2012, держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган, державні підприємство, установа, організація. Зазначені приписи чинного законодавства свідчать, що судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. При цьому, це означає, що особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права. Разом з тим державний виконавець мотивуючи подану заяви, посилається на лист Пенсійний фонд України від 29.11.2023 № 186323-12-23, яким боржник повідомив про неможливість виконання вимог виконавчого листа № 120/13573/21 від 14.11.2022, оскільки невиплачена або відшкодована одноразова матеріальна допомога застрахованій особі в повному обсязі повернута Пенсійним фондом України до Міністерства соціальної політики України, як головного розпорядника бюджетних коштів. Проте, заявником не обґрунтовано неможливість виконання рішення суду у даній справі за рахунок інших бюджетних програм Пенсійного фонду України. Також ані боржником, ані виконавцем не вказано, які дії вчинялись з метою виконання рішення суду від 25.04.2022 у справі № 120/13573/21-а, яке набрало законної сили та не обґрунтовано неможливість виконання рішення суду, у розрізі вжитих заходів. Водночас, слід вказати, що невиконання рішення суду у цій справі в частині виплати заборгованості обумовлено виключно причинами, незалежними від боржника та його посадових осіб, та відсутність відповідних бюджетних призначень, з урахуванням також введеного в Україні воєнного стану, не є в розумінні частини третьої статті 378 КАС України обставинами, що взагалі унеможливлюють виконання рішення суду у цій частині у майбутньому. Невиконання відповідачем рішення в частині виплати коштів через відсутність у нього відповідних бюджетних призначень в розумінні ч. 3 ст. 378 КАС України не свідчить про неможливість виконання судового рішення та не може бути вагомою причиною для зміни способу і порядку його виконання, оскільки ця виплата буде виконана при надходженні коштів із Державного бюджету України. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про зміну способу виконання рішення у справі №120/13573/21-а. VІІІ. ВИСНОВОК ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає згідно ст. 328 КАС України. Головуючий Ватаманюк Р.В. Судді Сапальова Т.В. Капустинський М.М.