Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/1669/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/1669/24 Суддя першої інстанції: Оксана ТИХОНЕНКО ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 червня 2024 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача - Шведа Е.Ю., суддів - Голяшкіна О.В., Заїки М.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на прийняте у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій і бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И Л А: У лютому 2024 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - Відповідач, в/ч НОМЕР_1 ) про: - визнання протиправними дій в/ч НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та доплаті одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації грошового забезпечення; - визнання протиправною бездіяльності в/ч НОМЕР_1 щодо здійснення ОСОБА_1 перерахунку та доплати одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 13 (тринадцять) повних календарних років служби: з врахуванням у складі грошового забезпечення для розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні отриманої індексації грошового забезпечення з розрахунку повного місяця березень 2020 року, що становить 4 053,27 грн; - зобов`язання в/ч НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та доплату одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 13 (тринадцять) повних календарних років служби: з врахуванням у складі грошового забезпечення для розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні отриманої індексації грошового забезпечення з розрахунку повного місяця березень 2020 року, що становить 4 053,27 грн. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.04.2024 позов задоволено частково: - визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо розрахунку ОСОБА_1 розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби без урахування індексації грошового забезпечення; - зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби відповідно до вимог пункту 5 розділу XXXII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, із урахуванням індексації грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. При цьому суд виходив з того, що згідно усталеної судової практики індексація, з огляду на її правову природу та систематичність виплати, є складовою грошового забезпечення для розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні. Водночас, суд зазначив, що розрахунок та виплата спірної допомоги належить до виключних повноважень Відповідача. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Свою позицію обґрунтовує тим, що всупереч висновків суду індексація має одноразовий характер, а відтак не належить до складу грошового забезпечення. Крім того, наголошує на помилковості позиції суду про дотримання Позивачем строку звернення до суду із цим позовом. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2024 відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано матеріали справи із суду першої інстанції, які надійшли до Шостого апеляційного адміністративного суду 28.05.2024. Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2024 призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не є предметом апеляційного оскарження, то судова колегія вважає за необхідне здійснювати перевірку його законності та обґрунтованості у межах доводів та вимог апеляційної скарги в/ч НОМЕР_1 . Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходила військову службу в Збройних Силах України та відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10.03.2020 №53 виключена із списків особового складу частини з 10.03.2020 (а.с. 19-20). Цим наказом, поміж іншого, приписано виплатити Позивачу одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 13 повних календарних років служби у сумі 89 522,55 грн. У грудні 2023 року на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.02.2023 у справі №620/8796/22 Відповідачем було виплачено Позивачу індексацію грошового забезпечення в сумі 143 389,25 грн (а.с. 25). Крім того, у грудні 2023 року представник ОСОБА_1 звернувся до в/ч НОМЕР_1 з адвокатським запитом, в якому просив провести перерахунок та доплату одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням отриманої індексації грошового забезпечення (а.с. 26-27). Листом від 05.01.2024 №22/13 Відповідач повідомив представника Позивача про те, що індексація не є складовою грошового забезпечення та не включається в одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби (а.с. 29). На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу приписів ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 9, 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст. ст. 18, 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», ст. ст. 1, 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон), постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078), постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», а також Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі - Порядок №260), суд першої інстанції, враховуючи позиції Верховного Суду, дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, адже індексація є складовою грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні. З такими висновками суду першої інстанції судова колегія не може не погодитися з огляду на таке. Відповідно до частин 1-3 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Згідно ч. 2 ст. 15 указаного Закону військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які проходять військову службу за контрактом, дію якого продовжено понад встановлені строки на період до закінчення особливого періоду або до оголошення демобілізації, та які вислужили не менше 18 місяців з дати продовження дії контракту, не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. За правилами положень статей 18, 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності. Конституційний Суд України у рішенні від 15.10.2013 № 9-рп/2013 наголосив, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов`язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. Держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої статті 95 КЗпП України, статей 33, 34 Закону України «Про оплату праці» такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати. На підставі аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Відповідно до статті 1 указаного Закону індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Згідно приписів статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»). Згідно п. 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби. Пунктом 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру. До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку. Отже, відповідно до законодавчого визначення, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Ураховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, колегія суддів приходить до висновку, що механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації. При вирішенні питання щодо індексації слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку №1078. Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців, з якого здійснюється, зокрема, обрахунок грошової допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за невикористані дні додаткової відпустки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 638/9697/17, від 11.12.2019 у справі № 638/5794/17, від 19.03.2020 у справі № 820/5286/17, від 29.04.2020 у справі № 240/10130/19, від 21.12.2021 у справі № 820/3423/18, від 30.11.2023 у справі № 380/21619/21. Отже, всупереч доводів Апелянта, індексація грошового забезпечення є його складовою, а відтак повинна бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців, з якого здійснюється обрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні. Відповідно до п. 5 розд. ХХХІІ Порядку №260 одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються звільненим із займаних посад - щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою. Із змісту довідки в/ч НОМЕР_1 від 11.01.2024 №148/33 про нараховану одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби старшому сержанту ОСОБА_1 (а.с. 21) вбачається, що до її складу індексацію грошового забезпечення включено не було. Водночас, згідно довідки в/ч НОМЕР_1 від 11.01.2024 №148/32 (а.с. 22) та додатку до розрахунку на виплату індексації грошового забезпечення від 11.01.2024 №148/34 (а.с. 23) вбачається, що ОСОБА_1 нараховувалася та виплачувалися індексація грошового забезпечення, у тому числі на виконання рішення суду від 03.02.2023 у справі №620/8796/22. З урахуванням наведеного та з огляду на те, що індексація грошового забезпечення є його складовою, яка враховується при обчислення одноразової грошової допомоги при звільненні, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність правових підстав для зобов`язання в/ч НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби відповідно до вимог п. 5 розд. XXXII Порядку №260, із урахуванням індексації грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум. Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 подано цей позов з пропуском встановленого ч. 5 ст. 122 КАС України місячного строку звернення до суду, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке. Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Згідно абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Частиною 2 статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній на час звільнення Позивача з військової служби у березні 2020 року) було визначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Офіційне тлумачення положення указаної норми надав Конституційний Суд України у рішеннях від 15.10.2023 №8-рп/2013 і №9- рп/2013. Так, у рішенні від 15.10.2013 №8-рп/2013 (справа № 1-13/2013) Конституційний Суд України дійшов висновку, що в аспекті конституційного звернення, положення частини другої статті 233 КЗпП України у системному зв`язку з положеннями статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат. Згідно п. 2.1 мотивувальної частини вказаного рішення поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків. Верховний Суд, надаючи оцінку поняттям «грошова винагорода», «одноразова грошова допомога при звільненні» та «оплата праці» і «заробітна плата», які використовується у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, прийшов до висновку, що вказані поняття є рівнозначними (зокрема, постанова від 20.07.2023 у справі № 380/6555/21). Під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат. Отже, з урахуванням вже згаданих вище норм ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», до «усіх виплат» (заробітна плата, компенсація за невикористані відпустки, інші виплати) також належить і виплата вихідної допомоги (що є предметом позовних вимог незважаючи на те, що відповідно до спеціального законодавства має назву одноразова грошова допомога при звільненні). Указана позиція висловлена Верховним Судом у вже згаданій вище постанові від 20.07.2023 у справі №380/6555/21. Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України у редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-ІХ, який набрав чинності 19.07.2022, із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Вирішуючи питання про застосування редакцій ч. 2 ст. 233 КЗпП України до та після 19.07.2022, Верховний Суд у постанові від 28.09.2023 у справі №140/2168/23 прийшов до висновку, що до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Отже, з 19.07.2022 законодавцем змінено правове регулювання строку звернення з позовом до суду у справах про стягнення належних працівникові сум, зокрема, й заробітної плати, а саме - встановлено тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен буд дізнатися про порушення свого права. Таким чином, оскільки згідно наведеної вище позиції Верховного Суду частина 2 статті 233 КЗпП України у редакції, чинній на момент звільнення ОСОБА_1 , не передбачала будь-яких строкових обмежень для звернення до суду із позовом про стягнення належної заробітної плати, то право Позивача, звільненого із служби у березня 2020 року, на звернення до суду із цим позовом відповідно до вказаних положень Кодексу законів про працю України не обмежене будь-яким строком. Указані висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 20.11.2023 у справі № 160/5468/23, від 18.10.2023 у справі №380/14605/22, від 28.03.2024 у справі №480/1364/23, від 24.04.2024 у справі №580/4684/22. За таких обставин посилання Апелянта на неврахування судом першої інстанції пропуску Позивачем строку звернення до суду із цим позовом є помилковим. При цьому, з огляду на наведені вище мотиви, ініціювання представником ОСОБА_1 у листопаді 2022 року питання про перерахунок індексації грошового забезпечення останньої жодним чином не обмежує будь-яким строком право особи на отримання у належному розмірі одноразової грошової допомоги при звільненні, яке виникло в неї у березні 2020 року. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Суддя-доповідач Е.Ю. Швед Судді О.В. Голяшкін М.М. Заїка Повний текст постанови складено та підписано 11 червня 2024 року.