Постанова 4855 № 320/20233/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/20233/23 Суддя (судді) першої інстанції: Василенко Г.Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Грибан І. О., Ключковича В. Ю., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Текссол-С" до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,- В С Т А Н О В И В : Товариство з обмеженою відповідальністю "Текссол-С" звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці, як територіального органу Державної митної служби України, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA100000/2023/000055/2 від 13.04.2023. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 січня 2024 року позов задоволено. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та прийняти нову постанову, якою позов залишити без задоволення. До Шостого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив. У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Як вбачається з матерів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 12.10.2012 між Dawood Exports (Pvt) Ltd., компанією, зареєстрованою в Ісламській Республіці Пакистані, (далі продавець), та ТОВ "Текссол-С" укладений контракт №1012/12 (далі контракт), відповідно до якого продавець продає позивачу тканини власного виробництва. 24.03.2014 продавець та позивач уклали додаткову угоду №1012/12/2N до контракту, якою, зокрема, виклали пункт 3 контракту в новій редакції, відповідно до якої ціна товару включає вартість товару, пакування, маркування та доставки. Загальна вартість контракту складає 100000000,00 доларів США і є незмінною, а оплата здійснюється протягом 30 (тридцяти) календарних днів із дня оформлення інвойса, якщо інше не передбачено контрактом. 11.06.2016 продавець та позивач уклали додаткову угоду №1012/12/4 до контракту, якою, зокрема продовжили строк дії контракту до 31.12.2017. 29.12.2017 продавець та позивач уклали додаткову угоду №1012/12/10 до контракту, якою продовжили строк дії контракту до 31.12.2019. 27.12.2019 продавець та позивач уклали додаткову угоду №1012/12/12 до контракту, якою продовжили строк дії контракту до 31.12.2021. 17.05.2021 продавець та позивач уклали додаткову угоду №1012/12/13N до контракту, якою, зокрема, виклали пункт 3 контракту в новій редакції, відповідно до якої ціна товару включає вартість товару, пакування, маркування та доставки, якщо інше не передбачено контрактом. Загальна вартість контракту складається із вартостей кожної окремої додаткової угоди до нього. Таким чином, загальна вартість придбаного позивачем товару за кожною окремою додатковою угодою збільшує відповідно загальну вартість контракту. Відповідно до додаткової угоди №1012/12/13N від 17.05.2021 до контракту продавець та позивач також виключили пункт 4 контракту. 02.12.2021 продавець та позивач уклали додаткову угоду №1012/12/15 до контракту, якою продовжили строк дії контракту до 31.12.2023. 23.02.2023 продавець та позивач уклали додаткову угоду №567 до контракту (далі додаткова угода), відповідно до пункту 1 якої продавець поставив позивачу, а позивач прийняв наступну тканину виробництва Ісламської Республіки Пакистану (далі товар): тканина вибивна полікотон (55% поліестер та 45% бавовна, сток), завширшки 220 см, у кількості 24 500 кг, 97 287 погонних метрів, за ціною 3,05 долари США за 1 (один) кг. Відповідно до пунктів 2.1, 2.2, 3.1 та 4 додаткової угоди товар відвантажується змішаним транспортом на умовах CPT м. Київ, Україна (Incoterms 2000). Вантажовідправником товару є продавець. Вантажоодержувачем товару є позивач або інші організації за домовленістю сторін. Загальна вартість товару за інвойсом №DE/5899/23, який виставить до сплати продавець відповідно до додаткової угоди, складає 74725,00 доларів США. Оплата здійснюється позивачем протягом 90 (дев`яноста) календарних днів після поставки товару на склад позивача. 24.02.2023 продавець на виконання пункту 3.1 додаткової угоди виставив позивачу до сплати інвойс №DE/5899/23 на загальну суму 74725,00 доларів США. 12.04.2023 позивачем до Київської митниці, як територіального органу Державної митної служби України, було подано митну декларацію ІМ40ДЕ №23UA100380605053U8, у графі 31 якої позивачем був зазначений товар, митна вартість якого склала 74725,00 доларів США. Поставка товару відбувалася на умовах CPT м. Київ, Україна, а його митна вартість була визначена із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту). На підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані, зокрема: пакувальний лист продавця на товар б/н від 24.02.2023; рахунок-фактура (інвойс) №DE/5899/23 від 24.02.2023; коносамент №225197793 від 01.03.2023; автотранспортна накладна №724663 від 06.04.2023; висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи №142000-3103-0094 від 07.10.2022; прайс-лист продавця б/н від 24.02.2023; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №113/29 від 12.01.2022; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №113/51 від 26.01.2022; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №113/30 від 17.01.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1012/12/2N від 24.03.2014; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1012/12/13N від 17.05.2021; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1012/12/14 від 23.09.2021; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1012/12/15 від 02.12.2021; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №567 від 23.02.2023; - зовнішньоекономічний договір (контракт) №1012/12 від 12.10.2012; технічні умови продавця б/н від 24.02.2023. 12.04.2023 Київська митниця провела митний огляд товару та склала акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №23UA100380605053U8, яким підтвердила опис товару та не підтвердила його маркування. Розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої в митній декларації ІМ40ДЕ №23UA100380605053U8 від 12.04.2023 митної вартості товару, митний орган направив позивачу електронне повідомлення, у якому зазначив, що за результатами опрацювання документів, поданих разом із митною декларацією, встановлено, що декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, та те, що документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості. Посилаючись на положення статті 53 МК України, митний орган витребував від позивача наступні додаткові документи для підтвердження митної вартості імпортованого товару: якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, його перевезення; за наявності - iншi платiжнi та/або бухгалтерськi документи, що пiдтверджують вартiсть товару та мiстять реквiзити, необхiднi для iдентифiкацiї ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (із відмітками перевізника та відмітками митниць); якщо здiйснювалося страхування страховi документи, а також документи, що мiстять вiдомостi про вартiсть страхування; ліцензійний договір стосовно маркування, договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару для можливості розрахунку складових митної вартості; копію митної декларації країни відправлення з урахуванням статті 254 МК України; інформацію біржових організацій про вартість товару; за бажанням декларанта інші наявні додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів. 13.04.2023 позивачем у відповідь на вказаний запит разом із супровідним листом №1304/23-01 (далі лист) надано письмові пояснення та додаткові документи. За результатами проведених консультацій встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості 2а та 2б за ціною договору щодо ідентичних та аналогічних товарів відповідно до статей 59 та 60 МК України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи аналогічних товарів. При цьому, декларантом під час проведення з ним консультацій такої інформації також не надано, що виключає можливість застосування вказаних методів. Методи визначення митної вартості 2в та 2г на основі віднімання та додавання вартостей не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю у митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів. За умовами статей 62, 63 МК України така інформація надається декларантом або уповноваженою ним особою. До митного оформлення такої інформації надано не було. У митниці така інформація також відсутня. Під час проведення з декларантом консультацій такої інформації не надано, а тому методи на основі віднімання чи додавання вартостей у даному випадку не можуть бути застосовані. Натомість у митного органу наявна інформація, що відповідає частині другій статті 64 МК України та є підставою для застосування другорядного методу 2ґ резервного методу. Декларантом під час проведення з ним консультацій додаткової інформації для застосування резервного методу також не надано. У відповідності до Методичних рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України №476 від 01.07.2021, проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товарів із рівнями митної вартості товарів, схожих за описом та країною походження товарів, митне оформлення яких уже здійснено. Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості: товар №1 - митні декларації №23UA500080001924U8 від 03.04.2023 (за виробником товару, вартість згідно з джерелом інформації 5,86 доларів США за 1 кг) та №23UA400040010748U1 від 24.03.2023 (за торговельною маркою згідно з актом, вартість згідно з джерелом інформації 5,86 доларів США за 1 кг). На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Київська митниця видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100380/2023/000334 від 13.04.2023. З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 та частиною другою статті 263 МК України, позивач з урахуванням коригувань подав нову митну декларацію ІМ40ДЕ №23UA100380605122U2 від 13.04.2023 та митний орган прийняв рішення про випуск товару під грошову заставу для забезпечення сплати митних платежів (фінансову гарантію) в розмірі 503588,97 грн. Вважаючи вказані рішення митного органу протиправними позивач звернувся до суду з даним позовом. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування. Так, Митний Кодекс України від 13.03.2012 №4495-VІ встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України. За приписами ч. 1 ст. 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Згідно з ч. 3 ст. 318 МК України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Керуючись ч. 1 ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. На виконання ч. 1 ст. 257 МК Кодексу декларування товарів здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії. Частини 7 та 8 ст. 257 МК України передбачають, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів. Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені ч. 8 вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення. Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України в силу приписів ст. 49 МК України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів. Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ). Відповідно до ч. 2 ст. VII ГААТ, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. За правилами частин 4 та 5 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень ч. 10 цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений ч. 10 ст. 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Керуючись ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Відповідно до ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. За правилами ч. 1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та за другорядними методами: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Частина 4 ст. 57 МК України встановлює, що застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст. 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначено ст. 53 МК України. Керуючись частинами 1 та 2 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч. 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. На виконання ч. 6 ст. 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Втім, вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті, забороняється. Вказана норма кореспондується з приписами ст. 318 МК України, якими визначено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Що також відповідає положенням п. 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур" від 15.02.2011 № 3018-VI, якими запроваджено наступні стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства. За приписами ч. 2 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу. Так, згідно з частин 1 та 2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень ч. 10 цієї статті; покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Пункт 1 ч. 5 ст. МК України встановлює, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Такими додатковими документами, відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України є: договір (угода, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписка з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копія митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. При цьому, право митного органу на витребування у декларанта або уповноваженої ним особи додаткових документів за наведеним вище переліком виникає виключно у разі, якщо документи, зазначені у ч. 2 цієї статті (тобто основні документи), містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Декларант або уповноваженої ним особи зобов`язані протягом 10 календарних днів надати за наявності такі додаткові документи. Відповідно до п. 6 ст. 54 МК України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2-4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. З вказаних норм вбачається, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України. Так, контролюючий орган має право відійти від наведених вище обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни та не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом дій, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару. За правилами п. 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур, у випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу. Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України визначено, що додаткові документи (за наявності) подаються декларантом протягом 10 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги органу доходів і зборів. Відтак, умовою, з якою закон пов`язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено. Таким чином, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів винесене митним органом, так як позивач не підтвердив включення вартості митного очищенню товару для експорту, витрат на навантаження, вивантаження та обробки товару, його зберігання, транзитного транспортування товару автомобілем, а також витрат на його страхування до митної вартості товару. Поряд із цим, відповідно до пункту 2.1 додаткової угоди продавець зобов`язався відвантажити товар позивачу змішаним транспортом на умовах поставки CPT м. Київ, Україна (Incoterms 2000). У відповідності до пункту 3.2 додаткової угоди ціна товару з урахуванням умов його ставки (CPT м. Київ, Україна) включає в себе вартість товару, його пакування, маркування та доставку. Умови поставки CPT згідно з Incoterms 2000 передбачають те, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб. Продавець зобов`язаний за власний рахунок укласти на звичайних умовах договір перевезення товару до узгодженого пункту в названому місці призначення звичайним маршрутом і в звичайно прийнятий спосіб. Якщо такого пункту не узгоджено або не визначено практикою поставок, продавець може вибрати пункт у межах названого місця призначення, який найбільш задовольняє його цілям. Продавець зобов`язаний здійснити поставку шляхом надання товару перевізнику, з яким укладено договір перевезення, а за наявності декількох перевізників першому з них, для транспортування товару до узгодженого пункту в межах названого місця у встановлену дату чи в межах узгодженого періоду. Продавець також зобов`язаний нести всі витрати, пов`язані з товаром, до моменту здійснення його поставки, а також сплатити ціну фрахту та всі інші витрати, включаючи витрати щодо завантаження товару та будь-які платежі за розвантаження його в місці призначення, покладені на продавця відповідно до договору перевезення. В обов`язки продавця також включена сплата витрат щодо експортних митних процедур, а також усіх мит, податків та інших зборів, що підлягають сплаті при експорті товару та які потребуються для його транзитного перевезення через будь-яку країну у випадках, коли вони відповідно до договору перевезення покладаються на продавця. При цьому умови поставки CPT м. Київ, Україна (Incoterms 2000) не передбачають зобов`язань продавця та покупця щодо страхування товару, який постачається. Отже, за умовами поставки CPT м. Київ, Україна (Incoterms 2000) саме на продавця, а не на позивача покладались обов`язки щодо сплати й забезпечення транспортування товару до м. Києва, Україна, митного очищення товару позивача та витрат, пов`язаних із навантаженням, вивантаженням, обробкою та зберіганням товару при його транспортуванні до м. Києва, Україна. При цьому за приписами пунктів 5-7 частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, та витрати на страхування цих товарів. Як вірно зауважено судом першої інстанції, законодавець у частині десятій статті 58 МК України чітко визначає умову, за якої до митної вартості товарів необхідно додавати витрати, понесені на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України, та витрати на страхування цих товарів. Такою умовою є невключення таких витрат до ціни товарів. Позивач у своєму листі №1304/23-01 від 13.04.2023 повідомив, що в продавця за умовами поставки CPT м. Київ, Україна (Incoterms 2000) немає зобов`язань щодо страхування товару. Позивач також на добровільних засадах не страхував товар. При цьому митним органом не надано суду належних та допустимих доказів протилежного. Як вірно встановлено судом першої інстанції, що позивач не надав до митного оформлення транспортні (перевізні) документи, так як матеріалами справи підтверджується, що останній надав митному органу копії коносамента №225197793 від 01.03.2023 та міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) №724663 від 06.04.2023. При цьому, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що в спірному випадку надання транспортних (перевізних) документів не впливає на рівень митної вартості товару, так як такий товар постачався на умовах CPT м. Київ, Україна (Incoterms 2000), а тому витрати на його транспортування вже були включені до ціни товару. Також, цілком безпідставними є доводи апелянта, що наданий до митного оформлення коносамент №225197793 від 01.03.2023 не містить відмітки перевізника, адже такий документ містить відповідні відмітки перевізника. Щодо твердження митного органу про відсутність у коносаменті №225197793 від 01.03.2023 відмітки митного органу, суд зазначає наступне. За приписами пункту 1 частини першої статті 335 МК України під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант, уповноважена ним особа або перевізник залежно від виду транспорту, яким здійснюється перевезення товарів, надають митному органу в паперовій або електронній формі такі документи та відомості: при перевезенні автомобільним транспортом: а) документи на транспортний засіб, зокрема ті, що містять відомості про його державну реєстрацію (національну належність); б) транспортні (перевізні) документи (міжнародні товаротранспортні накладні); в) визначений актами Всесвітнього поштового союзу документ, що супроводжує міжнародні поштові відправлення (за їх наявності); г) комерційні документи (за наявності) на товари, що перевозяться, які містять відомості, зокрема, про найменування та адресу перевізника, найменування країни відправлення та країни призначення товарів, найменування та адреси відправника (або продавця) та отримувача товарів; ґ) відомості про кількість вантажних місць та вид упаковки; д) найменування товарів; е) вага брутто товарів (у кілограмах) або об`єм товарів (у метрах кубічних), крім великогабаритних вантажів. Відповідно до пункту 8 Типової технологічної схеми здійснення митного контролю автомобільних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними, у пунктах пропуску через державний кордон, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України "Питання пропуску через державний кордон осіб, автомобільних, водних, залізничних та повітряних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними" №451 від 21.05.2012, митні органи під час здійснення митного контролю та митного оформлення автомобільних транспортних засобів і товарів у пунктах пропуску через державний кордон проставляють на митних, товаросупровідних (товаротранспортних) документах відповідні відмітки, печатки та штампи, а також вносять відповідну інформацію до журналів, у тому числі електронних, чи інших документів, які використовуються митними органами, відповідно до порядку, визначеного Мінфіном, нормативно-правовими актами з питань державної митної справи. Як вірно зауважено судом першої інстанції, в матеріалах справи наявні інвойс продавця №DE/5899/23 від 24.02.2023, який містить відмітку Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, й відповідача, та міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) №724663 від 06.04.2023, яка містить відмітки румунської митниці та Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України. Відтак, необґрунтованим зі сторони відповідача є наполягання про надання позивачем коносамента №225197793 від 01.03.2023 з відміткою прикордонної митниці, так як коносамент видається виключно на ту частину маршруту, на якій товар транспортується саме морським транспортом, а сам спірний товар позивача переміщувався через митний кордон України не морським, а автомобільним транспортом. Суд також зазначає, що залучення експедитором продавця українського перевізника до транзитного перевезення спірного товару територією Румунії не свідчить про те, що таке перевезення здійснювалося позивачем, а не продавцем, як того вимагають умови поставки CPT м. Київ, Україна (Incoterms 2000), що залишилося поза увагою митного органу. Що стосується посилання митниці на те, що в інвойсі №DE/5899/23 від 24.02.2023 зазначено коносамент, який був виданий 01.03.2023, тобто пізніше дати інвойса, що є, на думку відповідача, розбіжністю, яка вказує на сумнівність вчинення даного документа, то суд вважає за доцільне врахувати пояснення позивача, що продавець резервує у відповідній спеціалізованій системі номер коносамента для перевезення товарів у контейнері, а відтак наперед знає який номер буде присвоєний системою коносаменту в день його видачі (формування). При цьому, в інвойсі не вказана дата коносамента, а лише зазначений його номер, що вказує на необ`єктивність висновків митного органу. Разом із тим, вищевказана обставина не впливає на числові значення складових митної вартості товарів та не свідчать про її необґрунтованість. При цьому в спірному випадку транспортні (перевізні) документи не є документами, що підтверджують митну вартість товару позивача, беручи до уваги те, що поставка спірного товару відбувалася на умовах CPT м. Київ, Україна (Incoterms 2000), тобто обов`язок щодо транспортування такого товару був покладений сторонами угоди на продавця, а до вартості спірного товару вже були включені витрати на його транспортування до м. Києва, Україна за рахунок продавця, включаючи його транзитне перевезення та пов`язані з цим витрати. Відтак, суд приходить до висновку, що відповідач безпідставно скоригував заявлену позивачем митну вартість товару, так як позивач не підтвердив включення вартості митного очищенню товару для експорту, витрат на навантаження, вивантаження, обробку та зберігання товару, транзитного транспортування товару автомобілем, а також витрат на його страхування до митної вартості товару, адже такі витрати (крім страхування) вже були включені до ціни товару та були понесені продавцем, а не позивачем, а страхування товару не здійснювалося ні продавцем, ні позивачем. Аналогічної правової позиції дотримується Шостий апеляційний адміністративний суд у своїй постанові від 27.11.2023 у справі №320/20237/23. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, надані до митного оформленні контракт, додаткові угоди №1012/12/2N від 24.03.2014, №1012/12/13N від 17.05.2021 та №1012/12/15 від 02.12.2021 до контракту, додаткову угоду, в пункті 3.1 якої є посилання на інвойс №DE/5899/23, та сам інвойс №DE/5899/23 від 24.02.2023, який також містить посилання на контракт та додаткову угоду, зі змісту яких вбачається, що товар постачався продавцем позивачу на умовах CPT м. Київ, Україна, а сама вартість товару в розмірі 74725,00 доларів США відповідає заявленій позивачем митній вартості товару в графах 20, 22 та 42 митної декларації IM40ДЕ №23UA100380605053U8 від 12.04.2023. Також є безпідставними доводи митного органу щодо ненадання до митного оформлення банківських платіжних документів, що стосуються спірного товару. Відповідно до пункту 1 додаткової угоди №1012/12/2N від 24.03.2014 до контракту продавець та позивач, зокрема погодили викласти пункт 3 контракту в новій редакції, відповідно до якої ціна товару включає вартість товару, пакування, маркування та доставки. Загальна вартість контракту складає 100000000,00 доларів США і є незмінною, а оплата здійснюється протягом 30 (тридцяти) календарних днів із дня оформлення інвойса, якщо інше не передбачено контрактом. Таким чином, пунктом 1 додаткової угоди №1012/12/2N від 24.03.2014 до контракту змінено умови оплати, визначені пунктом 3 контракту. При цьому відповідно до додаткової угоди №1012/12/13N від 17.05.2021 до контракту продавець та позивач також виключили пункт 4 контракту. Поряд із цим, додаткова угода, на підставі якої безпосередньо здійснювалась поставка товару, є невід`ємною частиною контракту. При цьому так як контракт передбачає можливість продавця та позивача узгодити інші умови оплати, то застосовуватися в даному випадку повинні положення додаткової угоди, пункт 4 якої передбачає, що інвойс оплачується протягом 90 календарних днів після поставки товару на склад позивача. Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач у листі №1304/23-01 від 13.04.2023 повідомив відповідачу, що інвойс №DE/5899/23 від 24.02.2023 був неоплаченим, що й пояснює чому позивач не надав банківські платіжні документи про оплату товару станом на день митного оформлення спірного товару та на день підписання такого листа. Щодо позиції апелянта про зазначення номера інвойса в додатковій угоді, суд звертає увагу, що відповідачу в листі позивача №1304/23-01 від 13.04.2023 було повідомлено, що продавець має можливість резервувати номери інвойсів наперед у своїй внутрішній системі бухгалтерського обліку. Позивач також повідомив, що в додатковій угоді міститься посилання лише на номер інвойса, а не на його дату, що безпідставно було залишено поза увагою відповідача. Не знайшли свого об`єктивного відображення й твердження митного органу про те, що позивачем не доведено приналежності товару до стокового, а в технічних умовах продавця б/н від 24.02.2023 відсутнє підтвердження того, що спірний товар є стоковим. З матеріалів справи вбачається, що сторони в додатковій угоді чітко визначилися, що товар є стоковим. Аналогічні дані містять і сам інвойс №DE/5899/23 від 24.02.2023, виставлений продавцем, пакувальний лист продавця б/н від 24.02.2023 та технічні умови продавця б/н від 24.02.2023, що було неправильно встановлено відповідачем під час митного оформлення спірного товару. Згідно з пунктом 8.3 акту Київської митниці про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №23UA100380605053U8 від 12.04.2023, який є в матеріалах справи, під час проведення митного огляду товару Київська митниця встановила відповідність опису товару тому, який був задекларований позивачем у графі 31 митної декларації ІМ40ДЕ №23UA100380605053U8 від 12.04.2023. Так, згідно з пунктом 4.2 Порядку проведення огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1316 від 12.12.2012 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції Украйни 26.02.2013 за №318/22850, при виявленні під час огляду фактів невідповідності фактичних характеристик, кількості або відомостей про товари (найменування, країна походження, виробник тощо) відомостям, що зазначені в товаросупровідних документах, митних деклараціях, ці факти зазначаються в Акті огляду. Отже, враховуючи, що актом митного огляду відповідача №23UA100380605053U8 від 12.04.2023 не встановлено невідповідності фактичних характеристик та кількості товару, що поставлявся позивачем, відомостям, що зазначені в товаросупровідних документах, митних деклараціях, в тому числі щодо такої характеристики як стоковий товар, суд приходить до висновку, що Київська митниця під час здійснення митного огляду підтвердила приналежність товару, митний огляд якого здійснювався, до стокового, що, своєю чергою, позбавляє відповідача права стверджувати про те, що за результатами митного огляду не підтверджено, що товар є стоковим. Принцип, який закладений під час проведення митного огляду, передбачає встановлення посадовою особою митного органу невідповідності фактичних характеристик, кількості або відомостей про товари (найменування, країна походження, виробник тощо) відомостям, що зазначені в товаросупровідних документах, митних деклараціях. Отже, якщо за результатами митного огляду митниця не встановила такої невідповідності, стверджувати в подальшому про непідтвердження тієї чи іншої характеристики відповідач не має права. Суд також звертає увагу, що в компетенцію митного органу не входить перевірка правильності визначення постачальником / продавцем по зовнішньоекономічному договору ціни товару чи віднесення постачальником такого товару до певних категорій, зокрема до "стокового" товару. Митний орган здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості й має право вимагати додаткові документи на підтвердження митної вартості лише у випадку, якщо подані декларантом документи, що підтверджують заявлену митну вартість, перелік яких визначений частиною другою статті 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У даному випадку митний орган повинен здійснювати контроль за правильністю віднесення декларантом товару до певних товарних позицій на підставі Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД), затвердженої постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України" №428 від 21.05.2012. Як вірно зауважено судом першої інстанції, в розділі XI (групи 50-63) "Текстильні матеріали та текстильні вироби" УКТ ЗЕД відсутня така кваліфікуюча ознака товару як "сток", "стоковий товар", що могло б вплинути на ставки мита на такий товар у залежності від правильності його класифікації. Не містять також жодних роз`яснень щодо понять "сток", "стоковий товар" і Пояснення до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затверджені наказом Державної митної служби України №256 від 14.07.2020, а також МК України. Разом із тим, приналежність товару до стокового підтверджується додатковою угодою, інвойсом №DE/5899/23 від 24.02.2023, пакувальним листом продавця б/н від 24.02.2023, технічними умовами продавця б/н від 24.02.2023, актом митного огляду відповідача №23UA100380605053U8 від 12.04.2023, копії яких наявні в матеріалах справи. Щодо наявності відповідного маркування на спірному товарі, виявленому відповідачем під час його митного огляду товару, суд звертає увагу, що відповідно до пункту 3.2 додаткової угоди до ціни спірного товару включалося його відповідне маркування, яке не зареєстроване в якості торговельної марки ні в країні виробництва товару (Ісламській Республіці Пакистані), ні в Україні, тобто нанесене на товарі маркування «Gold» є простою назвою, яка немає міжнародної реєстрації та не використовується в якості бренда, отже товари з такою позначкою можуть продаватися за будь-якою ціною та не поєднані між собою виробником. При цьому митним органом не надано належних та допустимих доказів протилежного, як і не було надано суду докази та зазначено правові підстави для обов`язкового узгодження продавцем та позивачем сортності товару, що постачався, як і впливу останньої на митну вартість такого товару. Суд критично ставиться до твердження відповідача про те, що підставою для проведеного коригування стало те, що позивач не надав витребовувані відповідачем договори (угоди, контракти) із третіми особами, пов`язані з договором (угодою, контрактом) про поставку спірного товару, виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, копію митної декларації країни відправлення, транзитні декларації країн Європи, через які проходив спірний товар, й висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, адже ці документи носять виключно інформаційний характер, а обов`язок щодо їх надання в декларанта на обґрунтований запит митниці в силу частини третьої статті 53 МК України виникає лише за умови наявності таких документів у декларанта. Як вірно встановлено судом першої інстанції та не спростовано апелянтом, позивач надав до митного оформлення спірного товару прайс-лист продавця товару б/н від 24.02.2023. При цьому митний орган не витребовував у позивача надання транзитних декларацій країн Європи, через які проходив спірний товар, при направленні свого запиту щодо надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару. В листі позивача №1304/23-01 від 13.04.2023 позивач повідомив про відсутність у нього платіжних та/або бухгалтерських документів, адже товар знаходився в зоні митного контролю відповідача, був невипущеним у вільний обіг та був неоплаченим. У цьому ж листі позивач повідомив про відсутність у нього договорів (угод, контрактів) із третіми особами, пов`язаних із договором (угодою, контрактом) про поставку спірного товару, адже такі особи не залучалися позивачем до поставки товару, копії митної декларації країни відправлення й висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини. Відтак, ненадання документів, які відсутні в декларанта, не свідчить про неналежне виконання вимог митниці надати додаткові документи та в цілому не може свідчити про наявність розбіжностей у наданих документах. Суд критично ставиться до інших виявлених відповідачем недоліків у документах, наданих позивачем та які не належать до документів, які підтверджують митну вартість товару, адже виявлені недоліки не можуть спростовувати заявлений позивачем рівень митної вартості товару, який підтверджується наданими належними та допустимими доказами, а саме: контрактом, додатковими угодами №1012/12/2N від 24.03.2014, №1012/12/13N від 17.05.2021 та №1012/12/15 від 02.12.2021 до контракту, додатковою угодою, інвойсом №DE/5899/23 від 24.02.2023, та не викликають у суду сумнів у достовірності визначеної позивачем митної вартості товару Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що в документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар. Зі змісту спірного рішення відповідача №UA100000/2023/000055/2 від 13.04.2023 слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за основним методом визначення митної вартості. Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товару базується на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню. Щодо правомірності застосування митним органом шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару та зазначає наступне. Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. У разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012). Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19.06.2018 у справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18), від 31.01.2018 у справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02.03.2018 у справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17). Як вірно встановлено судом першої інстанції, Київська митниця в графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №UA100000/2023/000055/2 від 13.04.2023 лише зазначила номери та дати митних декларацій, використаних нею як джерело інформації при здійсненні коригування митної вартості товару, при цьому відповідач усупереч вищезазначеним вимогам Правил не навів жодних пояснень щодо зроблених ним коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, що свідчить про протиправний характер оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів. Таким чином, митним органом при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів №UA100000/2023/000055/2 від 13.04.2023 протиправно застосував шостий (резервний) метод визначення митної вартості товарів, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення відповідача. Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено. З оскаржуваного рішення вбачається, що митним органом не надано належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору. Зважаючи на викладене, в даній справі митний орган не спростував дійсності поданих до митного оформлення основних документів, достовірності зазначених у них відомостей, контрактну ціну оцінюваних товарів, а також не довів об`єктивну неможливість перевірити вартість операції на підставі наданих позивачем документів. Тому в даному випадку відповідач помилково прийшов до висновку про неможливість на основі поданих документів підтвердити складові частини митної вартості. Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що сумніви відповідача щодо неможливості встановлення митної вартості товару, на підставі поданих позивачем документів, ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують позицію суду першої інстанції та відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю. Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Текссол-С" до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 січня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України. Суддя-доповідач О. О. Беспалов Суддя В. Ю. Ключкович Суддя І. О. Грибан (Повний текст постанови складено 10.06.2024)