Постанова 4855 № 620/18878/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/18878/23 Суддя (судді) першої інстанції: Наталія БАРГАМІНА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 червня 2024 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Заїки М.М., суддів - Голяшкіна О.В., Шведа Е.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом Військової частини НОМЕР_1 до Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання дій незаконними та скасування постанов, - ВСТАНОВИЛА: Військова частина НОМЕР_1 (далі - позивач) звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - Деснянський ВДВС, відповідач) про визнання неправомірними, протиправними дій Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, зобов`язання Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції скасувати постанови про накладення штрафів № НОМЕР_10, № НОМЕР_9, № НОМЕР_8, № НОМЕР_7, № НОМЕР_6 від 07.12.2023 у виконавчих провадженнях ВП № НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_11 від 22.11.2023. Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 31.01.2024 позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 до Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання дій незаконними та скасування постанов повернуто позивачу на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). При цьому суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не виконані вимоги ухвал суду від 01.01.2024 та від 15.01.2024, а саме не надано доказів сплати судового збору за подання позовної заяви. Не погоджуючись із вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 31.01.2024 скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивач не мав можливості сплатити судовий збір за подання позовної заяви у зв`язку із недостатністю та затримками фінансування позивача. Шостим апеляційним адміністративним судом ухвалою від 17.04.2024 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу. Відповідач не подав відзив на апеляційну скаргу. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.06.2024 справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Встановлено, Військова частина НОМЕР_1 звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду із вказаною позовною заявою. Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.01.2024 позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з моменту отримання ухвали суду шляхом подання до суду: 1) належним чином оформленої позовної заяви з додержанням вимог частини першої, пунктів 2, 4, 8 частини п`ятої статті 160 КАС України; 2) доказів надіслання учасникам справи листом з описом вкладення копій позовної заяви та доданих до неї документів; 3) оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 2684,00 грн. Представник позивача подав до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої було додано виправлену позовну заяву, докази надіслання учасникам справи рекомендованим листом копії позовної заяви, а також заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору у зв`язку з тим, що видатки Міністерства оборони України насамперед спрямовані на виплату грошового забезпечення та задоволення першочергових витрат на посилення обороноздатності держави, а витрати на сплату судового збору фінансуються неритмічно та призводять до додаткових витрат оборонного бюджету України. Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.01.2024 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору з огляду на відсутність умов, передбачених частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір». При цьому, продовжено Військовій частині НОМЕР_1 процесуальний строк, встановлений ухвалою суду від 01.01.2024, для усунення недоліків позовної заяви на 5 днів з моменту отримання даної ухвали суду. Щодо можливості відстрочення сплати судового збору у даному випадку, колегія суддів зазначає наступне. За приписами частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Згідно із частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Отже, частина перша статті 133 КАС України визначає право суду на звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору виходячи із майнового стану сторони, водночас стаття 8 Закону України «Про судовий збір» конкретизує порядок, умови такого звільнення та коло осіб, які можуть бути звільнені від сплати судового збору. При цьому, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Водночас, як вказала Велика палата Верховного Суду у постанові від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18, у нормах частини другої статті 132 КАС відсилання до норм Закону України «Про судовий збір», зокрема до підстав для звільнення від сплати судового збору, визначених статтею 8, передбачене лише щодо питання звільнення від сплати судового збору. Це означає, що юридична особа не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату. Крім того, із наведеного убачається, що прийняти рішення про відстрочення або розстрочення сплати судового збору суд може і з власної ініціативи у тому разі, коли юридична особа звертається із клопотанням про звільнення від сплати судового збору. Відтак, не зважаючи на критерії, визначені у статті 8 Закону України «Про судовий збір», суд справі вирішувати питання відстрочення, розстрочення сплати судового збору для юридичних осіб. Водночас, як вказав Верховний Суд у в ухвалі від 02.06.2022 у справі № 640/28106/20, від звільнення, відстрочення та розстрочення суб`єкту владних повноважень сплати судового збору може розцінюватися, як надання державним органам певних процесуальних переваг перед іншими учасниками судового процесу - юридичними та фізичними особами, які зобов`язані сплачувати такий збір, а тому висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у справі №0940/2276/18 не можуть бути застосовані до суб`єктів владних повноважень у питаннях щодо сплати ними судового збору. Окрім того, в ухвалі від 19.05.2022 у справі № 340/6875/21 Верховний Суд відхилив посилання на постанову Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18, оскільки відстрочення або розстрочення сплати судового збору є правом суду, а не обов`язком. У свою чергу, щодо оцінки майнового критерію для цілей звільнення/відстрочення/розстрочення сплати судового збору суб`єктам владних повноважень, то суд апеляційної інстанції приймає до уваги висловлену Верховним Судом позицію, що у питаннях сплати судового збору держава має дотримуватись принципу «належного урядування» та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж (постанови від 15.05.2018 по справі № 804/2979/17 та від 07.06.2018 по справі № 822/276/17). Якщо бюджетні установи діють як суб`єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати (постанова Верховного Суду від 10.09.2018 по справі № 357/12145/16-а). Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в том у числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя. Відтак, оскільки скаржник є суб`єктом владних повноважень, то суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для відстрочення/розстрочення чи звільнення його від сплати судового збору. Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Вказану ухвалу суду від 15.01.2024 було доставлено в електронний кабінет позивача 17.01.2024. Однак, станом на 31.01.2024 позивачем не виконані вимоги ухвал суду від 01.01.2024 та від 15.01.2024 в частині подання до суду доказів сплати судового збору, у зв`язку із чим вказану позовну заяву повернуто позивачу. Апеляційний суд в зауважує, що норми КАС України не надають права суду оцінювати поважність невиконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, невиконання таких вимог тягне за собою повернення позовної заяви на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, незалежно від причин такого невиконання. Положення КАС України передбачають виключно право суду на продовження процесуального строку для усунення недоліків позовної заяви у разі наявності достатніх підстав вважати, що у позивача виникли тимчасові труднощі з виконанням вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху та такі вимоги будуть виконані у встановлений судом строк. Разом з цим, реалізація цього права суду не може мати наслідком безпідставне затягування розгляду справи шляхом багаторазового продовження вказаного процесуального строку. Вказане право суд першої інстанції у даній справі реалізував шляхом постановлення ухвали від 15.01.2024. Враховуючи, наявний факт невиконання у повній мірі ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.01.2024, який позивач не заперечує, колегія суддів констатує необхідність повернення судом першої інстанції вказаної позовної заяви. Частиною восьмою статті 169 КАС України встановлено, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Повертаючись до наведених позивачем обставин, що зумовили невиконання ним вимог ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.01.2024, та наявністю яких позивач також обґрунтовує апеляційну скаргу, колегія зазначає, що позивач вправі після надходження фінансування для сплати судового збору повторно подати позовну заяву з доказами сплати судового збору та заяву про поновлення строку звернення до суду, обґрунтовану наявністю вказаних обставин. Отже, оскаржене повернення позовної заяви не позбавляє позивача права доступу до суду. На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, постановив оскаржену ухвалу з додержанням норм матеріального і процесуального права та дійшов обґрунтованого висновку про повернення позовної заяви, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 48, 242-244, 250, 271, 272, 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя М.М. Заїка Судді О.В. Голяшкін Е.Ю. Швед Повний текст постанови складено та підписано 11 червня 2024 року.