Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/27988/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 червня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/27988/23 Перша інстанція: суддя Хурса О. О., повний текст судового рішення складено 04.03.2024, м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Федусика А.Г., суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та просив: -визнати протиправним та скасувати рішення ГУПФ України в Харківській області № 155250022953 від 20.09.2023 року, яким відмовлено ОСОБА_1 в проведені перерахунку пенсії зміна періоду 60 місяців до 01.07.2000р., а також протиправною бездіяльність ГУПФ України в Одеській області щодо не включення для обчислення пенсії за віком ОСОБА_1 з 14.09.2023р. заробітної плати за будь-які 60 календарних місяців обчислення страхового стажу підряд до 01.07.2000 р. згідно з довідками про заробітну плату для обчислення пенсії від 24.02.2016 р. № 50/17/23/672, № 50/17/23/673, № 50/17/23/674, виданих Міністерством оборони російської федерації військовою частиною № НОМЕР_1 . -зобов`язати ГУПФ України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 розрахунок та виплату пенсії з 14.09.2023 р. з урахуванням заробітної плати за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01.07.2000 р. згідно з довідками про заробітну плату для обчислення пенсії від 24.02.2016 р. № 50/17/23/672. № 50/17/23/673, № 50/17/23/674, виданих Міністерством оборони російської федерації військовою частиною № НОМЕР_1 з урахуванням вже отриманих сум пенсії. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення про відмову у перерахунку пенсії ГУПФ України в Харківській області № 155250022953 від 20.09.2023р.. Зобов`язано ГУПФ України в Одеській області повторно розглянути по суті заяву ОСОБА_1 від 14.09.2023 р. про перерахунок пенсії за віком, з урахуванням висновків суду. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про відмову в позові. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. З матеріалів справи, а саме прохальної частини апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині задоволених позовних вимог, а тому з врахуванням наведеного, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції лише в цій частині. Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що 14.09.2023 р. позивач подав заяву до ГУ ПФУ в Одеській області про перерахунок пенсії зі зміною періоду заробітної плати за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд до липня 2000 року - допризначення у зв`язку із наданнням додаткових документів про заробітну плату, а саме довідок № 50/17/23/672, № 50/17/23/673, № 50/17/23/674 від 24.02.2016 р., які видані Міністерством оборони російської федерації військовою частиною № НОМЕР_1 за період роботи з січня 1987 року по вересень 1994 року. Рішенням від 20.09.2023 р. №155250022953 відділом перерахунків №4 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг ГУПФ України в Харківській області відмовлено в проведенні перерахунку пенсії - зміна періоду 60 місяців згідно зазначених довідок, оскільки вони видані установою на непідконтрольній території України. Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Суд зазначив, що не прийняття вказаних документів призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення. Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Статтею 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV (далі Закон №1058-IV), визначено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Згідно ч.2 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Відповідно до п.1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління ПФУ від 25.11.2005 № 22-1, заява про перерахунок пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України. До заяви про перерахунок пенсії у зв`язку з урахуванням страхового стажу (заробітної плати) після призначення пенсії, у зв`язку зі зміною кількості членів сім`ї, а також в інших випадках, які спричиняють збільшення чи зменшення розміру пенсії, надаються документи, передбачені підпунктами 2-4 пункту 2.1, пунктом 2.6 цього розділу (п.2.7 Порядку № 22-1). Як вбачається з оскаржуваного рішення від 20.09.2023 року №155250022953, підставою для відмови у перерахунку пенсії слугувало те, що довідки від 24.02.2016р. №50/17/23/672. № 50/17/23/673, № 50/17/23/674, видані установою, що знаходиться на непідконтрольній території України, у зв`язку з чим провести перерахунок пенсії на їх підставі неможливо. Апеляційний суд зазначає, що у 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН) у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів». Як вірно зазначив суд 1-ї інстанції, у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані Намібійські винятки, відповідно до яких документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Мозер проти Республіки Молдови та Росії від 23.02.2016р. суд констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів (окупаційної влади) далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами. Відповідно до частини другої статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок суду 1-ї інстанції про можливість застосування вказаних загальних принципів (Намібійські винятки), сформульованих в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки не прийняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення. З наведеного вбачається, що пенсійним органом безпідставно не взято до уваги довідки від 24.02.2016р. № 50/17/23/672. № 50/17/23/673, № 50/17/23/674, видані військовою частиною НОМЕР_1 Міністерства оборони рф. З оскаржуваного рішення не вбачається, чи був відповідачем проведений всебічний, повний і об`єктивний розгляду всіх поданих документів для перерахунку пенсії, тобто не вбачається чи є єдиною підставою для відмови у перерахунку пенсії позивачу не взяття до уваги вищевказаних довідок, що визнано судом неправомірним. Тобто, відповідач приймаючи оскаржуване рішення, діяв недобросовісно та необґрунтовано, не врахував усіх обставин та положень законодавства, що мають значення для перерахунку пенсії позивачу, як наслідок, допустив неналежний розгляд поданої ним заяви і документів та, відповідно, прийняв необґрунтоване рішення про відмову позивачу в перерахунку пенсії. За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду 1-ї інстанції, що рішення ГУПФУ №155250022953 від 20.09.2023р. про відмову в перерахунку пенсії є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування цього рішення, зобов`язання ГУПФ України в Одеській області повторно розглянути по суті заяву від 14.09.2023р. про перерахунок позивачу пенсії за віком. Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо спірних правовідносин. Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України. Суддя-доповідач А.Г. Федусик Судді А.В. Бойко О.А. Шевчук