Постанова 4852 № 280/10717/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 10 червня 2024 року м. Дніпросправа № 280/10717/23 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач), суддів: Головко О.В., Суховарова А.В., розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ» на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року (суддя Батрак І.В.) в адміністративній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ» до Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, - ВСТАНОВИВ: Публічне акціонерне товариство «Мотор Січ» звернулося до суду із адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області, в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову відповідача №ПШ 009986 від 14.11.2023 про застосування адміністративно-господарського штрафу. Також позивач просить стягнути з відповідача на його користь витрати на правничу допомогу адвоката у сумі 5000,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що основною ознакою яка дозволяв визначити особу саме автомобільним перевізником, зокрема якай здійснює перевезення вантажів, є здійснення ним відповідної господарської діяльності та наявності укладеного договору перевезення вантажу, який підтверджує надання ними послуг з перевезення вантажів. Пояснює, що 26.09.2023 в день проведення рейдової перевірки співробітниками Відділу державного нагляду (контролю) у Запорозькій області, АТ «Мотор Січ» не надавало послуги у сфері перевезення вантажів, а здійснювало перевезення для власних потреб, що підтверджується накладною від 26.09.2023 №0421837/3, в якій указано виробник та замовник АТ «Мотор Січ» , одержувач цеха № 22, 32, 28, найменування вантажу розчин нафтовий Bompetrol; подорожнім листом від 26.09.2023 15303 одержувач цеха №22, 32, 28, вантаж ніфраз. Відповідно до доводок до подорожнього листа 26.09.2023 вказаний вантаж було отримано цехами №28, 32, 22 у зазначений у довідках час. Тобто, позивач не надавав послуг з перевезення вантажів i такими послугами не користувався. За вказаних вище обставин, вважає, що відповідачем протиправно прийнято постанову про застосування до позивача штрафу, передбаченого ст.48 та абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» у розмірі 17000,00 грн., що обумовлює її скасування. Також наголошує, що АТ «Мотор Січ» відноситься до Міністерства оборони України, а тому дія Положення № 340 на позивача не розповсюджується. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з викладенням у ньому висновків, які не відповідають обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що аналіз пункту 1.4 Положення № 340 дає підстави до висновків, що приписи вказаного Положення не будуть розповсюджуватись на перевезення пасажирів чи/та вантажів за таких умов: або перевезення здійснюється транспортними засобами, які належать, зокрема безпосередньо Міністерству оборони України; або перевезення здійснюється транспортними засобами, орендованими, зокрема Міністерством оборони України без водія з метою виконання завдань, покладених на цей державний орган та під його контролем. На виконання рішення Ставки Верховного Головнокомандувача від 05.11.2022 та у зв`язку з військовою необхідністю відповідно до Закону України від 17.05.2019 № 4765 «Про передачу майна в умовах воєнного стану», наказу Командувача Сил логістики ЗСУ від 06.11.2022 № 291 про відчуження у власність держави активів стратегічно важливих підприємств держави, 28 листопада 2022 року наказом Міністра оборони України № 399 внесені зміни до Статуту АТ «Мотор Січ», на основі якого діє підприємство. Крім того, достроково припинено повноваження членів Наглядової ради, Голови та Членів Ради директорів. Наказом Міністра оборони України Генеральним директором підприємства призначений ОСОБА_1 . Обрано новий склад наглядової ради та її Голову заступника Міністра економіки України ОСОБА_2 , який уже провів перше засідання. До новоствореної Наглядової ради підприємства також увійшли: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Також, припинено повноваження та звільнено з посади Президента акціонерного товариства ОСОБА_7 . Окрім цього, зареєстровані усі зміни, які містяться в Єдиному державному реєстрі». Враховуючи вказане, суд першої інстанції мав прийти до висновку, що майно, включаючи і транспортні засоби, у зв`язку з військовою необхідністю прийнято у власність держави в оборонну діяльність. Таким чином, на транспортні засоби позивача розповсюджується дія пункту 1.4. Положення №

340. Проте суд зробив інший, хибний, висновок. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження. Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву колегія суддів дійшла таких висновків. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що згідно з офіційними відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, АТ «Мотор Січ» є суб`єктом господарювання, офіційно зареєстрованим 25.05.1994. Видами діяльності позивача є: 30.30 Виробництво повітряних і космічних літальних апаратів, супутнього устатковання (основний); 25.99 Виробництво інших готових металевих виробів, н.в.і.у.; 27.11 Виробництво електродвигунів, генераторів і трансформаторів; 52.23 Допоміжне обслуговування авіаційного транспорту; 32.50 Виробництво медичних і стоматологічних інструментів і матеріалів; 36.00 Забір, очищення та постачання води. На виконання рішення Ставки Верховного Головнокомандувача від 05.11.2022 та у зв`язку з військовою необхідністю відповідно до Закону України від 17.05.2019 №4765 «Про передачу майна в умовах воєнного стану», наказу Командувача Сил логістики ЗСУ від 06.11.2022 №291 про відчуження у власність держави активів стратегічно важливих підприємств держави, 28 листопада 2022 року наказом Міністра оборони України №399 внесені зміни до Статуту АТ «Мотор Січ» , на основі якого діє підприємство. Крім того, достроково припинено повноваження членів Наглядової ради, Голови та Членів Ради директорів. Наказом Міністра оборони України Генеральним директором підприємства призначений ОСОБА_1 . Обрано новий склад наглядової ради та її Голову заступника Міністра економіки України ОСОБА_2 , який уже провів перше засідання. До новоствореної Наглядової ради підприємства також увійшли: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Також, припинено повноваження та звільнено з посади Президента акціонерного товариства Вячеслава Богуслаєва. Окрім цього, зареєстровані усі зміни, які містяться в Єдиному державному реєстрі. 26.09.2023 працівниками Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Укртрансбезпеки, у м. Запоріжжі, вул. Донецьке шосе, 6 проведено перевірку транспортного засобу АТ 52.4 на шасі ГАЗ 52, державний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_2 , (водій ОСОБА_8 ), який належить на праві власності позивачу, за результатами якої складено акт за №АР008597 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. За результатами перевірки фахівцями Укртрансбезпеки встановлено порушення ст.34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», п. 6.1 наказу МТЗУ №340 від 07.06.2010, п. 3.3 розділу ІІІ наказу МТЗУ №385 від 24.06.2010, а саме: під час перевезення небезпечних вантажів перевізник не забезпечив водія оформленим протоколом перевірки та адаптації тахографа до тз, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Водій з актом ознайомлений під підпис. 14.11.2023 начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Укртрансбезпеки розглянуто матеріали перевірки та прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ009986, якою за порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», позивача зобов`язано сплатити штраф в розмірі 17000,00 грн. (відповідальність передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»). Не погоджуючись із постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу та вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом. Надаючи оцінку спірним відносинам, суд апеляційної інстанції зазначає таке. Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека). Відповідно до пункту першого Положення Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства). Згідно із підпунктом 1 пункту 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті. Згідно з пунктом 8 Положення № 103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу. Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 (далі Порядок № 1567). Відповідно до п. 2-4 Порядку № 1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку. За приписами п. 14 Порядку № 1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт. Оформлення результатів перевірки та застосування адміністративно-господарських штрафів передбачені п. 20-30 цього Порядку. Так, виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком

3. Відповідно до п. 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Пунктами 26, 27 Порядку № 1567 передбачено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності). У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком

5. Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 за № 2344-III (далі також - Закон № 2344-III). Згідно зі статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами. Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 2344-ІІІ основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг. За приписами статті 6 Закону № 2344-ІІІ державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Згідно з ч. 12 ст. 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. Відповідно до положень частин 14, 17 статті 6 Закону № 2344-III державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначає Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 за № 1567 (далі - Порядок № 1567). Згідно з пунктом 2 Порядку № 1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Відповідно до пункту 4 Порядку № 1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку. Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка (пункт 12 Порядку № 1567). За змістом пункту 14 Порядку № 1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт. В силу вимог пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом. Відповідно до пункту 21 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком

3. Згідно з пунктами 26, 27 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності). У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком

5. Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. Отже, перелік необхідних документів не є вичерпним, оскільки у статті 48 Закону № 2344-ІІІ визначено, що законодавством можуть бути передбачені інші документи, необхідні для внутрішніх перевезень вантажів. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 11.02.2020 у справі № 820/4624/17. Згідно з абзацом третім частини першої статті 60 Закону за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Аналіз викладених положень норм законодавства свідчить про те, що державний контроль на транспорті здійснюється органами Укртрансбезпеки шляхом проведення, зокрема, рейдових перевірок, в ході яких перевірці підлягає наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом. У свою чергу відповідальність за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 за № 363 затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила №363). Згідно з положеннями цих Правил, перевізник це фізична або юридична особа - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами. Наказом Міністерства транспорту і зв`язку України від 07.06.2010 за №340, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.09.2010, затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, яке встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку (далі по тексту - Положення №340). Відповідно до пункту 1.3 Положення №340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами. Згідно з пунктом 6.1 Положення №340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. За приписами п. 6.3 Положення №340 водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв. Отже, згідно з визначенням Положення №340 тахограф - контрольний пристрій, який встановлюється на транспортному засобі для показу та реєстрації інформації про рух транспортного засобу. Іншим способом контролю водіїв є індивідуальна контрольна книжка, яка відображає відомості про тривалість змінного періоду керування. Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів, встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №385 від 24.06.2010 (далі за текстом - Інструкція №385). Відповідно до п. 1.4 Інструкції №385 контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв. За приписами п. 2.5 Інструкції № 385 повірку тахографів здійснюють повірочні лабораторії, які уповноважені на проведення повірки тахографів відповідно до Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність». Пунктом 2.6 Інструкції № 385 визначено, що ПСТ виконують перевірку та адаптацію тахографів до транспортних засобів відповідно до вимог ЄУТР періодично кожні два роки, а також у разі: установлення або заміни тахографа; ремонту тахографа; зміни типу розмірів пневматичних шин автомобільного транспортного засобу; якщо під час технічного обслуговування або ремонту автомобільного транспортного засобу відбулося пошкодження таблички тахографа або пломб, накладених на його складові, під час установлення або адаптації або у разі зміни конструкції автотранспортного засобу, що може вплинути на роботу тахографа. Пунктом 2.7 Інструкції №385 передбачено, що за результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу ПСТ оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу за формою, наведеною в додатку

1. ПСТ надає один примірник зазначеного протоколу перевізнику, а другий залишає собі і зберігає разом з тахокартою або у разі цифрового тахографа - з роздруківкою та електронними файлами, що підтверджують достовірність наведених у протоколі даних. Пунктом 3.5. Інструкції № 385 встановлено, що перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії. Відповідно до п. 3.6. Інструкції № 385 перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа. За приписам п.3.3. Інструкції N 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, має при собі протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу. Отже, водії, які здійснюють перевезення з використанням вантажних автомобілів з повною масою понад 3,5 тон, зобов`язані мати при собі діючий та повірений тахограф, а також мати протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу. При цьому перевірку та адаптацію тахографів до транспортних засобів необхідно проводити кожні два роки. Отже, положеннями статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, а наявність тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особистої картки водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом, або індивідуальної контрольної книжки водія - в разі не обладнання транспортного засобу тахографом, передбачено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 385 від 24.06.2010, та Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 340 від 07.06.2010. Як убачається з матеріалів справи, під 26.09.2023 працівниками Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Укртрансбезпеки, у м. Запоріжжі, вул. Донецьке шосе, 6 проведено перевірку транспортного засобу АТ 52.4 на шасі ГАЗ 52, державний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_2 , (водій ОСОБА_8 ), який належить на праві власності АТ «Мотор Січ», за результатами якої складено акт за №АР008597 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. За результатами перевірки фахівцями Укртрансбезпеки встановлено порушення ст.34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», п. 6.1 наказу МТЗУ №340 від 07.06.2010, п. 3.3 розділу ІІІ наказу МТЗУ №385 від 24.06.2010, а саме: під час перевезення небезпечних вантажів перевізник не забезпечив водія оформленим протоколом перевірки та адаптації тахографа до тз, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Водій з актом ознайомлений під підпис. 14.11.2023 начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Укртрансбезпеки розглянуто матеріали перевірки та прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ009986, якою за порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», позивача зобов`язано сплатити штраф в розмірі 17000,00 грн. (відповідальність передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»). Зважаючи на те, що транспортний засіб позивача належить до вантажних, то в силу вимог пункту 6.1 Положення № 340, останній в обов`язковому порядку повинен бути обладнаний діючим та повіреним тахографом, а у випадку технічної неможливості встановлення тахографу обов`язковим є використання індивідуальної контрольної книжки водія. Відсутність необхідних документів (діючого протоколу перевірки та адаптації цифрового тахографа до транспортного засобу), визначеного положенням Закону № 2344-ІІІ та Порядку № 1567 на момент проведення рейдової перевірки, позивачем не заперечується. Позивачем не надано до суду доказів на спростовання виявленого порушення. Натомість, як в обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено про те, що26.09.2023 в день проведення рейдової перевірки співробітниками Відділу державного нагляду (контролю) у Запорозькій області, АТ «Мотор Січ» не надавало послуги у сфері перевезення вантажів, а здійснювало перевезення для власних потреб, що підтверджується накладного від 26.09.2023 №0421837/3, в якій указано виробник та замовник АТ «Мотор Січ», одержувач цеха № 22, 32, 28, найменування вантажу розчин нафтовий Bompetrol; подорожнім листом від 26.09.2023 15303 одержувач цеха №22, 32, 28, вантаж ніфраз. Відповідно до доводок до подорожнього листа 26.09.2023 вказаний вантаж було отримано цехами №28, 32, 22 у зазначений у довідках час. Тобто, позивач не надавав послуг з перевезення вантажів i такими послугами не користувався. Водночас у частині доводів позивача, колегія суддів звертає увагу, що приписи Закону № 2344-ІІІ не обмежують набуття особою статусу автомобільного перевізника виключно випадками надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів спеціалізованим суб`єктом господарювання на підставі укладеного договору, а поширюються також і на випадки здійснення перевезень для власних потреб. Стосовно посилання скаржника на те, що АТ «Мотор Січ» відноситься до Міністерства оборони України, а тому дія пункту 1.4. Положення № 340 на позивача не розповсюджується, колегія суддів зазначає. Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку встановлюється Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, який затверджений Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 № 340 (далі - Положення №340, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Згідно з пунктами 1.3, 7.1. Положення №340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами. Перевірка додержання режиму праці та відпочинку водія здійснюється Державною службою України з безпеки на транспорті з дотриманням вимог Порядку №1567. Згідно з пунктом 1.5 Положення №340, у цьому Положенні терміни вживаються в такому значенні: автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи/та вантажів транспортними засобами (далі - Перевізник). Тобто, відповідно до наведених норм автомобільним перевізником визнається, в тому числі юридична особа, яка здійснює за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами. Отже, позивач, який вантажним транспортним засобом здійснював за власний кошт переміщення товарів для власних потреб, також є автомобільним перевізником в силу приписів Закону №2344-III та Положення №340. Суд зазначає, що відповідно до пункту 1.4 Положення №340, це Положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються: фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв; під час стихійного лиха, аварій та інших надзвичайних ситуацій; транспортними засобами Міністерства внутрішніх справ України (у тому числі Національної гвардії України), Міністерства оборони України, Офісу Генерального прокурора, Служби безпеки України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Національної поліції України та Державної прикордонної служби України або транспортними засобами, орендованими ними без водія, коли такі перевезення здійснюються з метою виконання завдань, покладених на ці державні органи, та під їх контролем; сільськогосподарськими підприємствами або підприємствами лісового господарства, якщо ці перевезення виконуються тракторами або іншою технікою, призначеною для місцевих сільськогосподарських робіт чи робіт у галузі лісового господарства, та слугують виключно для цілей експлуатації цих підприємств; закладами охорони здоров`я незалежно від форми власності; транспортними засобами спеціального та спеціалізованого призначення суб`єктів господарювання незалежно від форм власності, що здійснюють експлуатаційне утримання, будівництво та поточний ремонт автомобільних доріг загального користування, вулиць у населених пунктах, а також інших об`єктів транспортної інфраструктури в радіусі не більше 150 км від об`єкта будівництва (ремонту), які обладнані спеціальними світловими сигнальними пристроями відповідно до пункту 3.6 розділу 3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, за умови наявності у водія відповідного транспортного засобу первинного документа, що фіксує маршрут руху такого транспортного засобу, а також у разі забезпечення експлуатації дорожніх об`єктів у надзвичайних ситуаціях, за несприятливих погодно-кліматичних умов, у разі деформації та пошкодження елементів дорожніх об`єктів і виникнення інших перешкод у дорожньому русі. Отже, Положення №340 передбачає звільнення від виконання його умов лише певну категорію суб`єктів, що здійснюють перевезення, до яких позивач не належить, оскільки є юридичною особою, яка використовує найману працю особи водія, яким здійснювалось перевезення вантажу, а відповідно має здійснювати контроль за часом його роботи та відпочинку. Чинне на момент виникнення спірних правовідносин законодавство не виділяє такої категорії перевезень вантажу, як перевезення вантажу для власних потреб юридичною особою, яка використовує найману працю водіїв, як і не передбачає надання якогось окремого, іншого, від визначеного Положенням №340, документа на підтвердження обліку часу роботи водія. Колегія суддів звертає увагу, що перевезення вантажів для власних потреб може здійснюватися не лише на короткі відстані в межах одного міста, а й на відстані, що зумовлюють довготривале перебування водіїв за кермом, для прикладу, між різними областями країни, або у декілька місць. Отже, перевезення вантажів для власних потреб не може бути підставою для звільнення перевізника від виконання вимог законодавства щодо обліку робочого часу водія транспортного засобу, оскільки це суперечить меті та цілям нормативного регулювання відповідних суспільних правовідносин. У відповідності до п. «а» ч. 1 ст. 10 Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті (ратифікованої Україною у 2008 році) компетентні власті чи органи в кожній країні передбачають ведення індивідуальної контрольної книжки та визначають умови її видачі, її зміст і спосіб її заповнення водіями. Згідно з ч. 3 ст. 10 даної Конвенції традиційні засоби контролю, зазначені в пунктах 1 та 2 цієї статті, якщо це потрібно для деяких категорій транспорту, заміняються або доповнюються, наскільки це можливо, сучасними засобами, такими, наприклад, як тахографи згідно з правилами установленими компетентними властями чи органами в кожній країні. Колегія суддів також, звертає увагу на те, що приписи п. «а» ч. 1 ст. 10 вказаної Конвенції є універсальними для будь-якого транспортного засобу, на якому використовується наймана праця водія. В той же час, ведення тахографу передбачене для деяких категорій транспорту, в тому числі таких, протяжність маршруту яких становить понад 50 км. Водночас, у разі, якщо транспортний засіб не обладнаний тахографом, водій веде індивідуальну контрольну книжку водія, яка відображає відомості про тривалість змінного періоду керування і є альтернативним способом контролю водіїв, або повинен мати копію графіка змінності водіїв. Таким чином, оскільки сам позивач стверджує, що здійснював перевезення вантажу для власних потреб, а не надавав послуги з перевезення то відповідно до приписів статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» позивач є автомобільним перевізником, незалежно від того, чи здійснював він перевезення товару за власний кошт для власних потреб в межах господарської діяльності, чи в межах надання послуг з перевезення. Отже, відсутність у водія під час здійснення перевезення протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу свідчить про порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону №2344-III. Аргументи скаржника про те, що майно, включаючи і транспортні засоби, у зв`язку з військовою необхідністю прийнято у власність держави в оборонну діяльність, колегією суддів не приймаються, оскільки такі не підтверджені матеріалами справи. Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що позов є таким, що не підлягає задоволенню. Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (№ 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (№ 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ» залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий - суддя Т.І. Ясенова суддя О.В. Головко суддя А.В. Суховаров