Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 592/2138/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 червня 2024 р.Справа № 592/2138/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Перцової Т.С., Суддів: Спаскіна О.А. , Русанової В.Б. , за участю секретаря судового засідання Щурової К.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 18.04.2024, головуючий суддя І інстанції: Костенко В.Г., м. Суми, повний текст складено 18.04.24 по справі № 592/2138/24 за позовом ОСОБА_1 до Поліцейського взводу № 1 роти № 1 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Сумській області Федіна Р.М., Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 (далі по тексту ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Ковпаківського районного суду міста Суми з позовом до інспектора взводу № 1 роти № 1 батальйону управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції Федіни Романа Миколайовича (далі по тексту перший відповідач), Департаменту патрульної поліції (далі по тексту ДПП, другий відповідач), в якому просив суд: - скасувати як незаконну, постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 1378133 від 05.02.2024 року, щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 510 грн. В обґрунтування позовних вимог стверджував про протиправність спірної постанови серії ЕНА № 1378133 від 05.02.2024, як такої, що складена з порушенням норм матеріального та процесуального права в частині обмеження права позивача на захист, оскільки клопотання про перенесення розгляду справи було відхилене та без будь-яких учасників протиправно розглянуто справу та притягнуто позивача до адміністративної відповідальності. Зауважив, що інспектором при розгляді справи не взято до уваги того, що позивач здійснював маневр повороту ліворуч на дозволений для такого напрямку руху сигнал світлофору, а саме, зелену стрілку додаткової секції світлофору, що в свою чергу, не тягнуло за собою будь-яких наслідків для учасників дорожнього руху, а відтак, позивачем не порушено вимоги Правил дорожнього руху України, які передбачені для проїзду регульованих перехресть. З посиланням на ст. 59 Конституції України стверджував, що ігнорування клопотання позивача про перенесення розгляду справи призвело до порушень вимог ст. 33-34, 251-252, 283 КУпАП, що в свою чергу свідчить про наявність підстав для визнання незаконною та скасування спірної постанови. Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 18.04.2024 по справі № 592/2138/24 залишено без задоволення позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до інспектора взводу № 1 роти № 1 батальйону управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції Федіна Романа Миколайовича (місцезнаходження м.Суми, вул. Білопільський шлях, 18/1), Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про притягнення до адміністративної відповідальності (місцезнаходження м.Київ, вул. Федора Ернста, 3 ЄДРПОУ 40108646) про скасування постанови у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, а постанову ЕНА № 1378133 від 05.02.2024 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, залишено без змін. Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 18 квітня 2024 року по справі № 592/2138/24, та винести нове рішення, яким задовольнити позов ОСОБА_1 та скасувати як незаконну постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 1378133 від 05.02.2024 року, щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП України у вигляді штрафу в сумі 510 грн, а провадження у справі закрити. Апеляційна скарга мотивована твердженнями про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, як такого, що прийняте за відсутності достатніх та належних доказів обставин вчинення позивачем правопорушення, оскільки будь-яких підтверджуючих документів, що надана до матеріалів справи циклограма станом на 28.01.2024 (момент вчинення правопорушення) була діючою та функціонувала відповідно до затвердженого у 2012 році порядку, відповідачем надано не було. З посиланням на п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» вказував, що відповідачем не дотримано вимог ст. 283, 284 КУпАП в частині необхідності надання доказів, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та не зазначено мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Так, надані ДПП відеозаписи фізично не могли зафіксувати те, що 28.01.2024 о 14:18 год. позивач, керуючи транспортним засобом Mitsubishi Lancer д.н.з. НОМЕР_2 в м. Суми, здійснив проїзд перехрестя на вимкнений сигнал додаткової секції світлофора, оскільки ОСОБА_1 в той момент перебував на протилежній частині перехрестя відносно працівників патрульної поліції, а відтак, надані ДПП докази є неналежними та жодним чином не можуть підтверджувати вину позивача. Додатково наголошував на недотриманні відповідачами порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскільки за наявності клопотання позивача про відкладення, таке було проігноровано та винесено постанову за його відсутності, що призвело до порушення права на правничу допомогу, що є окремою підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Інші доводи дублюють зміст позовної заяви. Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином шляхом розміщення на веб-порталі "Судова влада" повідомлення про виклик у судове засідання. Від позивача 05.06.2024 надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності. Відповідно до ч. 3 ст. 268 та ч. 2 ст. 313 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у суді апеляційної інстанції. Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 28.01.2024 близько 14-18 год. в м.Суми на перехресті вул. Іллінська та вул. Набережна річки Стрілки позивач ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом MITSUBISHI LANCER , д.н.з. НОМЕР_2 , здійснив проїзд регульованого перехрестя на вимкнений сигнал додаткової секції світлофора, чим порушив п.8.7.3 ПДР. Після цього зазначений транспортний засіб був зупинений поліцейськими. За кермом зупиненого транспортного засобу був позивач. Під час розмови з поліцейським позивач попросив відкласти розгляд справи на інший день щоб скористатися правовою допомогою. Таке клопотання позивача було задоволено та розгляд призначено на 05.02.2024 о 09-00 год. 05.02.2024 позивач подав поліцейському перед початком розгляду клопотання про відкладення розгляду. Клопотання було мотивоване поганим самопочуттям. 05.02.2024 відповідач інспектор Федіна Р.М. розглянув справу. При розгляді справи він відхилив клопотання позивача про відкладення розгляду справи. За підсумками розгляду інспектор прийняв постанову серії ЕНА № 1378133 від 05.02.2024 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. У постанові зазначено, що 28.01.2024 близько 14-18 год. в м.Суми на перехресті вул. Іллінська та вул. Набережна річки Стрілки ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом MITSUBISHI LANCTR, д.н.з. НОМЕР_2 , здійснив проїзд регульованого перехрестя на вимкнений сигнал додаткової секції світлофора, чим порушив п.8.7.3 ПДР. Правопорушення зафіксоване на відеореєстратор Xiaomy Yi Car DVR та на нагрудну відеокамеру Motorola Solutions vd-400 №470825. До постанови додаються відеозаписи, повідомлення запрошення, клопотання про відкладення розгляду. У постанові також зазначено, що позивачем вчинено правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КпАП України, за що на нього накладене стягнення у виді штрафу розміром 510 грн.. Події порушення про які зазначено у постанові та момент зупинки транспортного засобу зображені на відеозаписах з відеореєстратора Xiaomy Yi Car DVR. З відеозапису з відеокамери Motorola Solutions vd-400 № 4708253 судом встановлено, що транспортним засобом MITSUBISHI LANCTR, д.н.з. НОМЕР_2 керував позивач. Його було повідомлено про причину зупинки, повідомлено про розгляд справи та роз`яснені права. Під час розгляду позивач заявив клопотання про відкладення розгляду справи, щоб скористатися правовою допомогою. Таке клопотання задоволене. Розгляд справи відкладено на 05.02.2024 на 09-00 год. Також з запису встановлено, що 05.02.2024 відбувся розгляд справи без участі позивача. Останній подав клопотання про відкладення розгляду на інший день у зв`язку з поганим самопочуттям. До клопотання не було надано жодних медичних документів. Поліцейський відхилив клопотання, розглянув справу та виніс оскаржувану постанову. Відповідачем надана циклограма роботи світлофора на зазначеному перехресті. З циклограми встановлено, що фаза 3 дозволяє рух на додаткову секцію світлофора з вул. Іллінської на вул. Набережна стрілка з кожного боку. З відеозапису встановлено, що в поле зору відеореєстратора поліцейського автомобіля попав світлофор. На світлофорі є додаткова секція, яка дозволяла рух з вул. Іллінської на вул. Набережна річки Стрілки. Аналогічно світлофор розташований і працює для транспортних засобів, які стояли з іншого боку світлофора від поліцейського автомобіля, де рухався транспортний засіб MITSUBISHI LANCTR, д.н.з. НОМЕР_2 . Додаткова секція світлофора їм теж дозволяє рух з вул. Іллінської на вул. Набережна річки Стрілки. Проте після того, як сигнал додаткової секції вимкнувся, позивач, керуючи транспортним засобом MITSUBISHI LANCTR, д.н.з. НОМЕР_2 , здійснив проїзд перехрестя на вимкнений сигнал додаткової секції. Позивач, не погодившись із вказаними висновками відповідача, звернувся до суду з даним позовом. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважав доведеними обставини вчинення позивачем адміністративного правопорушення та, як наслідок, правомірним притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП. З огляду на те, що позивач, надаючи клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване поганим самопочуттям, жодних доказів на підтвердження вказаних обставин не долучив, врахувавши положення ст.ст. 268, 276, 277-2, 280 КпАП України, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність в поліцейського права розглянути справу за відсутності позивача. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Згідно із пунктом 8 частини першої статті 23 Закону України Про Національну поліцію від 2 липня 2015 року № 580-VIII (далі по тексту Закон № 580-VIII) поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. В силу положень пункту 11 частини 1 статті 23 Закону № 580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Відповідно до статті 35 Закону № 580-VIII поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; 11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених. Відповідно до частини 2 статті 35 Закону № 580-VIII поліцейський зобов`язаний зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо є інформація, що свідчить про порушення власником транспортного засобу митних правил, виявлені митними органами відповідно до Митного кодексу України, а саме: порушення строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту іншого транспортного засобу особистого користування, використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, розкомплектування чи передачу у володіння, користування або розпорядження такого транспортного засобу особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; 2) якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб, який зареєстрований в іншій країні, не зареєстрований в Україні у встановлені законодавством строки чи перебуває на території України з порушенням строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту, чи використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, чи переданий у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту. Згідно із частиною 3 статті 35 Закону № 580-VIII поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті. Колегією суддів встановлено, що підставою для зупинки 28.01.2024 о 14:19 у м. Суми на перехресті вул. Набережна річки Стрілки вул. Іллінська транспортного засобу позивача слугувало переконання відповідача про невиконання ОСОБА_1 вимог п.п. «з» п. 8.7.3 Правил дорожнього руху України (проїзд регульованого перехрестя на вимкнений сигнал додаткової секції світлофора, що забороняє рух у напрямку вказаному стрілкою). Визначення правових та соціальних основ дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища здійснює Закон України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII (далі по тексту Закон № 3353-XII). Відповідно до статті 14 Закону № 3353-XII учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Положеннями статті 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено основні права та обов`язки водія транспортного засобу. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (далі по тексту ПДР України). Згідно з пунктом 1.1. ПДР ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні гуртуватися на вимогах цих Правил. На виконання пункту 1.3. ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9 ПДР). Згідно з п. 8.7 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (далі по тексту - ПДР), світлофори, призначені для регулювання руху транспортних засобів і пішоходів, мають світлові сигнали зеленого, жовтого, червоного і біло-місячного кольорів, які розташовані вертикально чи горизонтально. Сигнали світлофора можуть бути з нанесеною суцільною чи контурною стрілкою (стрілками), із силуетом пішохода, X-подібні. Відповідно до п. 8.7.2 ПДР світлофори з вертикальним розташуванням сигналів можуть мати одну або дві додаткові секції з сигналами у вигляді зеленої стрілки (стрілок), що розташовуються на рівні сигналу зеленого кольору. Підпунктами «а», «б», «в» встановлено, що сигнали світлофора мають такі значення: зелений дозволяє рух; зелений у вигляді стрілки (стрілок) на чорному фоні дозволяє рух у зазначеному напрямку (напрямках). Таке саме значення має сигнал у вигляді зеленої стрілки (стрілок) у додатковій секції світлофора; зелений миготливий дозволяє рух, але інформує про те, що незабаром буде ввімкнено сигнал, який забороняє рух. За приписами пп. «з» п.8.7.3 ПДР вимкнений сигнал додаткової секції забороняє рух у напрямку, вказаному її стрілкою (стрілками). Колегію суддів встановлено, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, у зв`язку із здійсненням проїзду перехрестя вже після вимкнення сигналу додаткової секції світлофора, що забороняє рух у напрямку, вказаному її стрілкою. Як встановлено частиною 2 статті 122 КУпАП України, порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів (частина 1 статті 247 КУпАП). Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. На виконання вимог частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. За змістом норм частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. На підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення другим відповідачем було надано до матеріалів справи відеозаписи з відеореєстратора патрульного автомобіля та нагрудної камери поліцейського, які були досліджені судом апеляційної інстанції. З наявного в матеріалах справи відеозапису з відеореєстратора патрульного автомобіля судом апеляційної інстанції встановлено, що чорний Mitsubishi Lancer д.н.з НОМЕР_2 , рухаючись по крайній лівій полосі, здійснив поворот наліво з перехрестя, після того, як була вимкнена додаткова секція світлофора (зелена стрілка). При цьому, відеозаписом зафіксовано рух автомобіля в момент проїзду повз поліцейський автомобіль, під час повороту наліво по перехрестю на вимкнену додаткову секцію, в момент зупинки цього автомобіля та виходу з нього позивача по справі. Вказаний відеозапис є безперервним, тримає постійно з початку вчинення правопорушення та до моменту зупинки транспортного засобу, що, в свою чергу, не дає сумнівів для висновку, що вчинення адміністративного правопорушення здійснив ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом чорний Mitsubishi Lancer д.н.з НОМЕР_2 . Варто зазначити, що інші автомобілі, в свою чергу, в момент вчинення спірного правопорушення, рух не здійснювали. Більше того, вказаний вище автомобіль був єдиним автомобілем на крайній лівій смузі в момент перетину перехрестя та під час подальшого руху, що спростовує будь-які сумніви в цій частині. З огляду на вищенаведене, доводи позивача про те, що в момент вчинення інкримінованого адміністративного правопорушення останній перебував на протилежній стороні перехрестя, що фізично унеможливлювало зафіксувати вчинення порушення ч. 2 ст. 122 КУпАП є необґрунтованими, та такими, що цілком спростовуються наданими другим відповідачем відеозаписами. Дані про вказані відеозаписи та технічний засіб, яким їх здійснено (відеореєстратор Xiaomy Yi Car DVR та нагрудна відеокамера Motorola Solutions vd-400 № 470825), внесено до оскаржуваної постанови, а отже, відсутні підстави вважати вказані відеозаписи недопустимими доказами. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що наданими відеозаписами підтверджено факт порушення позивачем вимог пп. «з» п.8.7.3 ПДР. Щодо доводів апелянта про недотримання відповідачем процедури розгляду справи, колегія суддів зазначає наступне. Як встановлено статтею 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Пунктом 9 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395 (далі Інструкція № 1395) встановлено, що розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка. Колегією суддів, з наявного в матеріалах справи відеозапису з нагрудної камери поліцейського встановлено, що поліцейський представився, назвав причину зупинки, з`ясував особу порушника, роз`яснив ОСОБА_1 права, у тому числі і право на захисника та заявляти клопотання, яким позивач вирішив скористатись та заявив клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із необхідністю залучити адвоката. Інспектором патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Федіною Р.М. задоволено клопотання ОСОБА_1 та відкладено розгляд справи про адміністративне правопорушення на 05.02.2024 о 09:00 год., про що під підпис було повідомлено позивача, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про запрошення до підрозділу поліції (а.с. 44). З наданого до матеріалів справи відеозапису розгляду справи про адміністративне правопорушення, яке відбулось 05.02.2024 судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 на розгляд справи не з`явився та подав клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване поганим самопочуттям (а.с. 45). Інспектором патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Федіною Р.М. в свою чергу, під фіксацію відхилено клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи про адміністративне правопорушення, у зв`язку із ненаданням останнім будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин. Колегія суддів враховує, що дійсно, надаючи 05.02.2024 чергове клопотання про відкладення розгляду справи, позивач в свою чергу, всупереч положень ст. 77 КАС України будь-яких доказів на підтвердження поважності причин неявки до ДПП на розгляд справи, до клопотання не надав. Так само, позивачем, ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не надано будь-яких пояснень в обґрунтування поважності причин чи наявності непереборних, незалежних від позивача обставин необхідності вдруге відкладати розгляд справи. Враховуючи викладене, з огляду на те, що нормами ч. 2 ст. 268 КУпАП, порушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП не входить до виключного переліку справ, при розгляді яких присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов`язковою, та те, що позивач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність у першого відповідача права провести розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 . Таким чином, з урахуванням принципів змагальності і диспозитивності адміністративного процесу, доказів, які б спростовували дотримання працівником поліції процедури розгляду справи, позивачем на виконання вимог частини 1 статті 77 КАС України не надано. За встановлених у справі обставин, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи позивача про порушення інспектором процедури розгляду справи, зокрема ненадання можливості скористатися правничою допомогою. Доводи позивача про відсутність доказів на підтвердження обставин того, що надана другим відповідачем циклограма станом на момент вчинення адміністративного правопорушення була діючою, не відповідають обставинам справи, встановленим судом першої інстанції, підтвердженими у суді апеляційної інстанції та дослідженими відеозаписами, з яких чітко вбачається періодичність включення та виключення зеленої стрілки додаткової секції світлофора. Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи. Ухвалюючи судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Як зазначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття судового рішення. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст.ст.243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 18.04.2024 по справі № 592/2138/24 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її проголошення та не підлягає касаційному оскарженню в силу ч. 3 ст. 272 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді О.А. Спаскін В.Б. Русанова