Ухвала КАС ВС № 826/1362/17

УХВАЛА 10 червня 2024 року м. Київ справа № 826/1362/17 адміністративне провадження № К/990/19505/24 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Мельник-Томенко Ж.М., перевіривши касаційну скаргу Київської митниці на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 лютого 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2024 року у справі №826/1362/17 за позовом ОСОБА_1 до Київської митниці ДФС, Міністерства юстиції України (далі - Мін`юст), Київської митниці, третя особа - Державна фіскальна служба України, про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов`язання вчинити дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської митниці ДФС, Мін`юсту, Київської митниці, в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просила: - визнати протиправними дії Київської митниці ДФС щодо висновків про результати перевірки заступника начальника відділу митної вартості та адміністрування митних платежів управління адміністрування митних платежів Київської митниці ДФС Ляденко Ірини Григорівни, передбаченої Законом України «Про очищення влади», викладених у формі довідки; - визнати протиправним і скасувати з моменту прийняття наказ Київської митниці ДФС від 07.12.2016 № 823-о про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника відділу митної вартості та адміністрування митних платежів управління адміністрування митних платежів Київської митниці ДФС; - поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу митної вартості та адміністрування митних платежів управління адміністрування митних платежів Київської митниці ДФС з 07.12.2016; - зобов`язати Київську митницю ДФС виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу; - зобов`язати Мін`юст виключити із Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», відомості про позивачку. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 лютого 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2024 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано наказ Київської митниці ДФС від 07.12.2016 №823-о про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника відділу митної вартості та адміністрування митних платежів управління адміністрування митних платежів Київської митниці ДФС. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу митної вартості та адміністрування митних платежів управління адміністрування митних платежів Київської митниці ДФС з 08.12.2016. Стягнуто з Київської міської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08.12.2016 по 14.02.2022 у розмірі 424 064,16 грн. Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу митної вартості та адміністрування митних платежів управління адміністрування митних платежів Київської митниці ДФС з 08.12.2016 та в частині стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 6 871,41 грн допущено до негайного виконання. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. 20 травня 2024 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Київської митниці на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 лютого 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2024 року у справі №826/1362/17. Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд зазначає таке. За правилами частини першої статті 328 Касаційного адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Згідно із пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Ураховуючи положення процесуального закону необхідно зазначити, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга. Так, у тексті касаційної скарги заявник указує, що підставою касаційного оскарження судових рішень у справі №826/1362/17 є пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України. Обґрунтовуючи посилання на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України заявник указує про необхідність відступлення від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі №821/4571/14 та від 05 серпня 2020 року у справі №826/1003/17, ураховуючи які суди вказують, що згідно з частиною другою статті 1 Закону «Про очищення влади» очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_2 , підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист. Отже, для застосування до особи процедури «люстрації» необхідно, щоб остання своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювала заходи (та/або сприяла у їх здійсненні) спрямовані на узурпацію влади, підрив основ національної безпеки і оборони України, або протиправне порушення прав і свобод людини. Верховний Суд зазначає, що необхідність відступу від висновку, викладеного в раніше ухвалених постановах Верховного Суду має виникати з певних визначених об`єктивних причин і такі причини повинні бути чітко визначені та аргументовані скаржником при посиланні на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України. Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду можуть бути, зокрема, зміна законодавства; ухвалення рішення Конституційним Судом України або ж винесення рішення Європейського суду з прав людини, висновки якого мають бути враховані національними судами; зміни у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань, необхідність забезпечити єдність судової практики у застосуванні норм права тощо. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Суд повинен мати ґрунтовні підстави: його попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання. Враховуючи, що скаржник не обґрунтував необхідність відступлення від висновків Верховного Суду, а лише фактично висловив незгоду з вказаними правовими позиціями, підстави для відкриття касаційного провадження, передбаченої пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України, немає. Окрім цього, Суд установив, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не посилався на правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 04 червня 2020 року у справі №821/4571/14 та від 05 серпня 2020 року у справі №826/1003/17. З огляду на викладене, Суд дійшов висновку, що скаржником не доведено наявності підстави для відкриття касаційного провадження, визначеної пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України. Інших підстав для касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, скаржник не зазначив. Верховний Суд звертає увагу, що на стадії відкриття касаційного провадження касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження. Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У контексті наведеного слід зауважити, що з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. При цьому такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За викладених обставин касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження з обґрунтуванням того, в чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення (рішень). Одночасно Суд роз`яснює, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо буде усунуто обставини, які зумовили її повернення. Керуючись статтями 248, 328, 330, 332, 341, 355, 359 КАС України, Суд УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Київської митниці на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 лютого 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2024 року у справі №826/1362/17 - повернути особі, яка її подала. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими матеріалами. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. СуддяЖ.М. Мельник-Томенко