Ухвала КАС ВС № 932/7256/23

УХВАЛА 10 червня 2024 року м. Київ справа № 932/7256/23 адміністративне провадження № К/990/19626/24 Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В. Е., перевіривши касаційну скаргу адвоката Бабки Галини Геннадіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 листопада 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року у справі №932/7256/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, Нікопольського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення про примусове видворення та постанови,- УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, Нікопольського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , в якому просила: - визнати протиправною та скасувати постанову ПН МДН 005448 від 28.07.2023 року, винесену заступником начальника Нікопольського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області Оранською Д.С. про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу 3400 грн. за ч.1 ст. 203 КУпАП; - визнати протиправним та скасувати рішення №4 головного спеціаліста Центрально-Міського відділу у місті Кривому Розі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області Вороніна Є.І., затвердженого заступником начальника Нікопольського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області Оранською Д.С., про примусове видворення за межі території України громадянки російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 28.07.2023 року. Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 листопада 2023 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року, позов залишено без задоволення. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, представник позивача подала касаційну скаргу до Верховного Суду. Так щодо вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення про примусове видворення за межі території України позивача, Суд зазначає таке. За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддею-доповідачем встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Так, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися, а також зазначити, в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів, та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити відповідні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції. Так, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги установлено, що вона не містить посилань на конкретний підпункт частини 4 статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження та належних обґрунтувань такого посилання. Разом з тим скаржник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваних рішень не враховані висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 08 липня 2020 року у справі №522/14605/17, від 04 березня 2020 року у справі №813/2417/18, від 08 листопада 2018 року у справі №750/8187/16-а, від 16 березня 2023 року у справі №522/5661/22 щодо залучення перекладача до справи. Однак, таке зазначення не може вважатись належним обгрунтуванням підстави касаційного оскарження без посилання на конкретний підпункт частини 4 статті 328 КАС України. Також в касаційній скарзі представник позивача цитує пункти 1, 3, 4 частини 4 статті 353 КАС України, а саме вказує, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів. При цьому, касаційна скарга не містить жодних обґрунтувань щодо вказаних пунктів, що також свідчить про їх формальне зазначення скаржником. Таким чином, Верховний Суд вважає недоведеним наявність підстав касаційного оскарження, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України. Крім того, оскаржуючи судові рішення у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, представник позивача не зазначає про наявність виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, які є передумовою для перевірки вмотивованості підстав, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Інші аргументи касаційної скарги зводяться до часткового опису обставин справи, переоцінки доказів, з посиланням на неповне з`ясування обставин справи судами попередніх інстанцій. Суд зазначає, що за приписами частини другої статті 341 КАС України оцінка доказів, установлення обставин, що не були встановлені або відхилені судом та вирішення питання щодо переваги одних доказів над іншими, не є повноваженнями суду касаційної інстанції, а представник позивача обґрунтовує свої доводи саме посиланням на обставини справи, що мають оціночний характер у сукупності з іншими обставинами, що не є підставою для відкриття касаційного провадження у справі. З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження. Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала. Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу адвоката Бабки Галини Геннадіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 листопада 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року у справі №932/7256/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, Нікопольського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення про примусове видворення - повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Суддя В. Е. Мацедонська