Ухвала КАС ВС № 560/13428/23

УХВАЛА 10 червня 2024 року м. Київ справа №560/13428/23 адміністративне провадження № К/990/20285/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М., суддів: Жука А.В., Мартинюк Н.М., перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року у справі №560/13428/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 , військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_2 , в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди з розрахунку 100000 грн на місяць пропорційно часу участі у заходах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168), за період з 29.11.2022 по 27.01.2023; - зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату додаткової винагороди, визначеної Постановою №168, за період з 29.11.2022 по 27.01.2023 з розрахунку 100000 грн на місяць пропорційно часу участі у заходах, з урахуванням попередньо виплачених сум додаткової винагороди за цей період Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 вересня 2023 року залучено до участі у справі №560/13428/23 в якості співвідповідача військову частину НОМЕР_1 . Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року відмовлено у задоволенні позову. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди з розрахунку 100000 грн на місяць пропорційно часу участі у заходах, визначених Постановою №168, за період з 29.11.2022 по 27.01.2023. Зобов`язано військову частину НОМЕР_2 розглянути заяву ОСОБА_1 про нарахування та виплату збільшеної додаткової винагороди у період з 29.11.2022 по 27.01.2023, здійснивши водночас розрахунок належної суми, з урахуванням пропорційно - фактичного часу його перебування в зоні бойових дій та виконання бойових завдань із врахуванням раніше виплачених сум та висновків мотивувальної частини постанови суду. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. 24 травня 2024 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга військової частини НОМЕР_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року у справі №560/13428/23. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Перевіривши зміст ухвалених у цій справі судових рішень, доводи касаційної скарги та додані до неї документи, суд касаційної інстанції виходить з такого. Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Аналіз наведеного законодавства дає підстави для висновку, що учасники справи у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. Пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які, у розумінні Закону України «Про запобігання корупції», займають відповідальне та особливо відповідальне становище. Зі змісту судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій убачається, що ОСОБА_1 проходить військову службу у Збройних Силах України у військовій частині НОМЕР_2 , що перебуває на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_1 . Відомостей про те, що позивач є службовою особою, яка займає відповідальне та особливо відповідальне становище, відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України, у системному зв`язку з положеннями примітки до статті 51-3 Закону України «Про запобігання корупції» (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду), суду касаційної інстанції не надано і у судових рішеннях такої інформації немає. За таких обставин і правового регулювання публічно-правовий спір у цій справі відноситься до справ незначної складності. Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 липня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Обставин, які є критерієм для віднесення вказаної справи до категорії таких, що підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у розумінні частин третьої, четвертої статті 12 та частини четвертої статті 257 КАС України, немає. Ураховуючи, що ця справа є справою незначної складності та розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги про наявність одного з випадків, визначених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, та обґрунтувати посилання на конкретний підпункт. Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу. Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу. В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник зазначає про наявність виключних обставин, наведених у підпункті «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України (справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу). Проте військова частина НОМЕР_1 не навела вмотивованих аргументів, що свідчать про вплив наслідків розгляду цієї справи на судову практику у подібній категорії справ. Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.01.2023 №31 позивач прибув 29.01.2023 з оперативно-стратегічного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та приступив до виконання службових обов`язків. Згідно з наказами командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.01.2023 №5 та від 02.02.2023 №19 позивачу виплачена додаткова винагорода на період дії воєнного стану у розмірі 30000,00 грн, пропорційно дням участі з 01.12.2022 по 31.12.2022 та з 01.01.2023 по 31.01.2023. Крім того, довідкою військової частини НОМЕР_1 від 08.08.2023 №350/486100/1/334/пс підтверджується, що у період з 29.11.2022 по 27.01.2023 позивач брав участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військової агресією російської федерації проти України, перебуваючи в с. Сонцівка, с. Удачне Покровського району Донецької області. Підстава: наказ командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21.11.2022 № 437, витяг з наказу командувача оперативно-стратегічного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині) від 24.11.2022 № 166/дск, витяг з наказу командувача оперативно-стратегічного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині) від 30.01.2023 № 30/дск, наказ командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.01.2023 № 31, посвідчення про відрядження від 21.11.2022 №350/486/140/1/190/пс, витяг із журналу бойових дій 159 окремого радіолокаційного взводу військової частини НОМЕР_2 (р.н. № 7/127т від 28.06.2022). Відповідно до витягу із журналу бойових дій 159 окремого радіолокаційного взводу військової частини НОМЕР_2 інв.№7/127т від 28.06.2022 в період з 29.11.2022 по 27.01.2023 позивач виконував бойове завдання по виявленню повітряних цілей противника в районах ведення воєнних (бойових) дії поблизу с.Удачне Покровського району Донецької області. Так, вирішуючи цей спір та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивача не віднесено до категорії військовослужбовців, які відповідно до вимог Постанови №168 мають право на виплату підвищеної додаткової винагороди, а також те, що с. Удачне Покровського району Донецької області не віднесене до територій, на яких ведеться активні бойові дії, а тому у позивача відсутнє право на виплату підвищеної додаткової винагороди. Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов частково, керувався тим, що накази командувача оперативно-стратегічного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та витяг із журналу бойових дій 159 окремого радіолокаційного взводу військової частини НОМЕР_2 є тими документами, що відповідають Телеграмі Міністра оборони України від 23.06.2022 року № 912/з/29 та підтверджують безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі та стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки безпосередня участь позивача у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії підтверджується журналом бойових дій та те, що територія Удачненської селищної територіальної громади Покровського району Донецької області відноситься до Переліку до територій на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, то є підстави вважати, що позивач здійснював заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з 29.11.2022 по 27.01.2023 та має право на нарахування та виплату збільшеної додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 Постанови №168. Отже, цей спір вирішувався судами виходячи суто із оцінки доказів у справі, наданих під час його вирішення. Водночас у касаційній скарзі відсутні вмотивовані аргументи на спростування таких висновків судів, а доводи відповідача зводяться до посилань на відсутність єдиної позиції судів першої та апеляційної інстанцій у подібних спорах та обов`язку Верховного Суду забезпечити сталість і єдність судової практики у такій категорії справ. Суд також не бере до уваги доводи заявника про те, що справа становить суспільний інтерес, оскільки наявність «суспільного інтересу» як обставина, яка може слугувати підставою для відкриття касаційного провадження, оцінюється за кількісними та якісними критеріями як-от: суспільна значущість, тобто вплив на права не окремої людини, а спільноти індивідуумів, які можуть стверджувати, що мають охоронюваний законом інтерес щодо предмета спору (кількісний критерій); інтенсивність втручання в сферу реалізації законного інтересу, тобто встановлення певних обтяжень для групи осіб майнового чи немайнового характеру, пов`язаних із предметом позову, та, переважно, але не винятково, триваючий характер дії таких обтяжень або обмежень у реалізації прав щодо певного суспільного блага (якісний критерій). Отже, аналіз мотивів касаційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення не свідчить про наявність підстав для відкриття провадження у справі за підпунктам «в» частини п`ятої статті 328КАС України, оскільки заявником не наведено вмотивованих аргументів, що дозволили б стверджувати, що формування Верховним Судом висновку щодо застосування певних норм у цій справі, буде мати вплив на права та інтереси спільноти з метою реалізації їхніх прав щодо певного суспільного блага. З огляду на зазначене та враховуючи, що заявник, оскаржуючи судові рішення у цій справі, не обґрунтував наявності випадків для відкриття касаційного провадження, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, підстави перевірки інших доводів касаційної скарги відсутні. Доводи скаржника в касаційній скарзі стосуються встановлення фактичних обставин справи та переоцінки доказів у ній, між тим як відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Таким чином, оскільки оскаржувані судові рішення ухвалені у справі, яка процесуальним законом віднесена до категорії справ незначної складності, а з наведених у касаційній скарзі мотивів й доданих до неї матеріалів не вбачається наявності передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України виняткових обставин, у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження. За таких обставин Суд не вирішує питання щодо поновлення пропущеного процесуального строку. Керуючись статтями 248, 328, 333, 355, 359 КАС України, Суд УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою військової частини НОМЕР_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року у справі №560/13428/23. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. СуддіЖ.М. Мельник-Томенко А.В. Жук Н.М. Мартинюк