Ухвала КАС ВС № 360/42/24

УХВАЛА 10 червня 2024 року м. Київ справа №360/42/24 адміністративне провадження № К/990/19456/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд): судді-доповідача - Радишевської О.Р., суддів - Мацедонської В.Е., Смоковича М.І., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 09 травня 2024 року у справі №360/42/24 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони в місті Києві та Київській області, Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати додаткової грошової винагороди, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Територіального управління Служби судової охорони в місті Києві та Київській області, Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" з 24 лютого 2022 року по 30 вересня 2022 року; - стягнути з Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області у Луганській області на користь позивача компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" в розмірі 51840,00 грн за проміжок часу з 24 лютого 2022 року по 30 вересня 2022 року; - визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони в місті Києві та Київській області щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" з 01 жовтня 2022 року по 20 січня 2023 року; - стягнути з Територіального управління Служби судової охорони в місті Києві та Київській області на користь позивача компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", в розмірі 27342,00 грн за проміжок часу з 01 жовтня 2022 року по 20 січня 2023 року. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 09 травня 2024 року, у задоволенні позову відмовлено. 20 травня 2024 року через підсистему "Електронний суд" до Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 09 травня 2024 року у справі №360/42/24. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Проаналізувавши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII. Частиною першою статті 13 КАС України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються з ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. Водночас пунктом 2 частини п`ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які, у розумінні Закону України «Про запобігання корупції», займають відповідальне та особливо відповідальне становище. Зі змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій убачається, що ОСОБА_1 проходить службу в Службі судової охорони. У період з 23 червня 2020 року по 30 вересня 2022 року - на посаді інспектора І відділення особистої безпеки суддів Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області, з 01 жовтня 2022 року - на посаді інспектора 8 відділення особистої безпеки суддів (Вищого антикорупційного суду) підрозділу особистої безпеки суддів Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області. Відомостей про те, що позивач є службовою особою, яка займає відповідальне та особливо відповідальне становище відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України, у системному зв`язку з положеннями примітки до статті 51-3 Закону України «Про запобігання корупції» (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду), суду касаційної інстанції не надано і у судових рішеннях така інформація відсутня. За таких обставин і правового регулювання публічно-правовий спір у цій справі відноситься до справ незначної складності. У касаційній скарзі відсутнє будь-яке посилання скаржника на передбачені пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України випадки для відкриття касаційного провадження у справі незначної складності. Мотиви, наведені у касаційній скарзі, зводяться лише до переоцінки доказів у справі та незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо застосування норм чинного Водночас, оскаржуючи судові рішення у справі незначної складності, скаржник не обґрунтував випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. З огляду на зазначене та враховуючи, що скаржник, оскаржуючи судові рішення у цій справі, не вказав випадків для відкриття касаційного провадження, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, підстави перевірки інших доводів касаційної скарги відсутні. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті провадження необхідно відмовити. Керуючись статтями 12, 13, 248, 328, 333, 359 КАС України, Суд УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 09 травня 2024 року у справі №360/42/24. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена. Суддя-доповідач: Судді:О.Р. Радишевська В.Е. Мацедонська М.І. Смокович