Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/7054/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/7054/23 Суддя (судді) першої інстанції: Кульчицький С.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2024 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Кучми А.Ю., суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2024 року (м. Черкаси, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- В С Т А Н О В И Л А : Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася з позовом до суду, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення відповідача від 27.01.2023 № 0007280707 на суму 14 762,00 грн та податкове повідомлення-рішення відповідача від 27.01.2023 № 0007290707 на суму 5 100,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до пуншу 52-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19), штрафні санкції за не проведення операцій через РРО та не використання режиму попереднього програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТЗЕД не застосовуються. Також позивачем наголошено, що ст. 20 Закону № 265/95-ВР встановлює відповідальність лише за продаж необлікованих товарів, а не за їх наявність за місцем реалізації, при цьому акт перевірки не містить посилань на факт реалізації позивачем саме необлікованих товарів. У відзиві на позовну заяву відповідач просить у задоволенні позову відмовити, зазначено, що за результатами проведеної фактичної перевірки позивача встановлено порушення п. п. 11, 12 ст. 3 Закону №265/95-ВР. На момент проведення перевірки позивача встановлено проведення розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, та належне ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме, при перевірці повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2024 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та неповного з`ясування обставин у справі. Апелянт зазначає, що відповідно до пуншу 52-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19), штрафні санкції за не проведення операцій через РРО та не використання режиму попереднього програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТЗЕД не застосовуються. Також апелянтом наголошено, що ст. 20 Закону № 265/95-ВР встановлює відповідальність лише за продаж необлікованих товарів, а не за їх наявність за місцем реалізації, при цьому акт перевірки не містить посилань на факт реалізації позивачем саме необлікованих товарів. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін. Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем з 23 травня 2005 року, про що включені відповідні відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, має реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 . 21.12.2021 Головним управлінням ДПС у Черкаській області проведено фактичну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за період з 29.11.2019 до 29.12.2021. За результатами проведеної перевірки складено акт від 30.12.2021 № 10196/23-00-07-0717/2173115042 «Про результати фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 ». Як зазначено в акті перевірки, ФОП ОСОБА_1 , порушено п. 11 та п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР. Ознайомившись зі змістом Акту перевірки, в наслідок невідповідності змісту акту фактичним обставинам, а висновків акту вимогам Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», ФОП ОСОБА_1 в порядку ст. 86 ПК України подано заперечення від 12.01.2022 до такого акту. 02 лютого 2022 року ФОП ОСОБА_1 отримала лист Головного управління ДПС у Черкаській області від 24.01.2022 «Про розгляд заперечень», яким висновки акту перевірки від 30.12.2021 № 10196/23-00-07-0717/2173115042 залишено без змін. 02 лютого 2022 року ФОП ОСОБА_1 отримала податкові повідомлення- рішення, прийняті на підставі акту від 30.12.2021 № 10196/23-00-07-0717/2173115042: - від 27.01.2022 № 0007280707, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення п. 12 ст. 3 Закону № 265 у сумі 14 762,00 грн; - від 27.01.2022 № 0007290707, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення п. 11 ст. 3 Закону № 265 у сумі 5 100,00 грн. Не погодившись з даними податковими повідомленнями-рішеннями позивачем 11 лютого 2023 року було подано скаргу до ДПС України. 26.04.2023 позивачем отримано рішення ДПС України від 17.04.2023 за № 9317/6/99-00-06-03-01-06 про результати розгляду скарги. Даним рішенням скаргу залишено без задоволення, а податкові повідомлення рішення без змін. Не погодившись із прийнятими відповідачем податковими повідомленням-рішенням позивач звернувся з вказаним позовом до суду. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що на момент проведення перевірки позивачем не було надано податковому органу доказів ведення обліку товарів, які знаходилися на реалізації. Позивач додатково не подавав жодних заяв щодо ведення ним обліку товарних запасів та зберігання первинних документів в іншому місці. Позивач по суті не заперечує та не спростовує факт проведення розрахункової операції з продажу підакцизного товару (алкогольного напою), а лише трактує норми законодавства на власний розсуд, щоб уникнути відповідальності за вчинене ним правопорушення. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Щодо податкового повідомлення-рішення від 27.01.2023 № 0007280707, згідно з яким застосовані фінансові санкції на суму 14 762,00 грн, відповідно до ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за порушення п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», колегія суддів зазначає наступне. Під час проведення перевірки працівниками контролюючого органу було складено акт зняття залишків товарних запасів на торгівельному об`єкті (в складських приміщеннях) від 21.12.2023 на загальну суму товару 14 762,00 грн, який був підписаний працівниками контролюючого органу та особою за довіреністю ОСОБА_2 . Разом з тим, 21.12.2021 працівниками контролюючого органу було складено письмові звернення про отримання документів (їх належним чином завірених копій), згідно з яким відповідач просив надати зазначені документи до 28.12.2021. Дане звернення підписане, як працівниками контролюючого органу так і особою за довіреністю ОСОБА_2 . Проте, позивачем, станом на 29.12.2021, не надано всі документи зазначені у зверненні. Документи надані частково. Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Пунктом 177.10 статті 177 ПК України встановлено, що фізичні особи - підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Правила ведення обліку товарних запасів, що поширюються на фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку (далі - ФОП), які відповідно до Закону зобов`язані вести облік товарних запасів та здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку, та осіб, які фактично здійснюють продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об`єкті) такого ФОП, визначено Порядком ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2021 року № 496 «Про затвердження Порядку ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 листопада 2021 року за № 1411/37033 (далі - Порядок). Відповідно до п.1 Порядку облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід`ємною частиною такого обліку. ФОП, яка здійснює діяльність у декількох місцях продажу (господарських об`єктах), веде облік товарних запасів також за кожним окремим місцем продажу (господарським об`єктом) на підставі первинних документів, які підтверджують отримання товарів такою ФОП або окремим місцем продажу (господарським об`єктом), та/або первинних документів на внутрішнє переміщення товарів між ФОП та його окремими місцями продажу (господарськими об`єктами). Первинні документи на внутрішнє переміщення товарів є невід`ємною частиною такого обліку. Первинні документи, на підставі яких внесені записи до Форми обліку, є обов`язковими додатками до такої форми. Внесення даних до Форми обліку щодо надходження товарів на підставі первинних документів здійснюється до початку їх реалізації. Згідно п.2 Порядку форма обліку ведеться за вибором ФОП у паперовій або в електронній формі. Форма обліку має містити зазначені в довільному порядку дані ФОП: прізвище, ім`я та по-батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки ФОП або серія та номер паспорта/номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті, податкова адреса, назва та адреса місця продажу (господарського об`єкта) або місця зберігання, в межах якого ведеться облік. Для паперової форми обліку зазначені дані мають міститися на титульному аркуші. Відповідно до п.9 Порядку заборонено продаж товарів, на які у місцях продажу таких товарів (господарських об`єктах) відсутні: 1) первинні документи, записи про які внесені до Форми обліку; 2) відповідні записи у Формі обліку про наявні первинні документи; 3) первинні документи і записи у Формі обліку про такі первинні документи. Згідно п.10 Порядку форма обліку, первинні документи на товари мають зберігатись у місці продажу (господарському об`єкті) до моменту вибуття останньої одиниці товару, відображеної в таких первинних документах. Такі документи щомісячно групуються в хронологічному порядку їх відображення у Формі обліку та/або підшиваються для подальшого зберігання разом із Формою обліку, в якій інформацію про такі документи відображено. Відповідно до п.11 Порядку форма обліку, первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів, надаються посадовій особі контролюючого органу на її вимогу під час проведення перевірки. У разі якщо оригінали первинних документів відсутні у місці продажу, посадовій особі контролюючого органу можуть бути надані копії таких первинних документів з подальшим пред`явленням їх оригіналів до закінчення перевірки (за потреби). Такі документи надаються особисто ФОП або особою, яка фактично здійснює продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об`єкті) такої ФОП. Форма обліку в електронній формі на вимогу посадових осіб контролюючого органу має бути візуалізована у форматі, який дозволяє такій особі здійснити його перегляд та/або копіювання. Суд першої інстанції виходи з того, що до розгляду заперечення позивачем надано накладні-вимоги на відпуск/внутрішнє переміщення матеріалів, що не містять обов`язкових реквізитів - дату та найменування суб`єкта господарювання, що відвантажив товар, що не дає змоги встановити, що ці документи були дійсно складені під час господарської діяльності, а не на вимогу контролюючого органу після проведення перевірки для уникнення притягнення позивача до відповідальності, оскільки основні реквізити документів по яких можна встановити їх реальність - відсутні. До розгляду заперечення позивачем надано також форму ведення обліку товарних запасів та опис залишків товарних запасів на дату набуття ним обов`язку щодо ведення обліку товарних запасів, що не скасовує факту порушення ним Порядку ведення обліку товарних запасів, а саме п. 10 Розділу II. Відповідно до п. 1, 11, 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов`язані: - проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій із створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, та надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі; - проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів із використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості; - вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам під час проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). Згідно з пунктом 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку. Форма книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядок її ведення, затверджені наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 №481, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.10.2013 за № 1686/24218 (далі - Порядок №481). Пунктом 1 Порядку №481 передбачено, що фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (далі - самозайняті особи), зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат (далі - Книга), у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати. Таким чином, законодавець покладає на фізичних осіб-підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування, обов`язок з ведення Книги обліку доходів і витрат, що полягає у здійсненні записів щодо реалізованих товарів за підсумками робочого дня, а також зі зберігання первинних документів щодо походження товару. Таким чином, фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, при продажі товарів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов`язані вести облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації. Недотримання вказаного обов`язку має наслідком застосування фінансової санкції. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на момент проведення перевірки позивачем не було надано податковому органу доказів ведення обліку товарів, які знаходилися на реалізації. Позивач додатково не подавав жодних заяв щодо ведення ним обліку товарних запасів та зберігання первинних документів в іншому місці. Колегія суддів звертає увагу, що висновки Верховного Суду, на які посилається апелянт, були сформовані щодо застосування положень Закону № 265/95-ВР в іншій редакції. Так, стаття 20 Закону № 265/95-ВР у редакції до 01 серпня 2020 року передбачала, що відповідальність застосовується до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку. Тобто, підставою для притягнення до відповідальності згідно із нормою у зазначеній редакції могло бути лише встановлення факту реалізації товару, який не був облікований належним чином. Водночас, 01 серпня 2020 року набрав чинності Закон України від 20 вересня 2019 року № 128-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та інших законів України щодо детінізації розрахунків у сфері торгівлі та послуг». Цим Законом стаття 20 Закону № 265/95-ВР викладена у новій редакції, де відповідальність суб`єктів господарювання передбачена не тільки за реалізацію необлікованих товарів, а і за ненадання документів, які підтверджують облік товарів. Тобто, ненадання під час проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу, визначено самостійною підставою для застосування штрафної санкції. При цьому зазначеним Законом було уведено обов`язок суб`єктів господарювання надавати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи, що підтверджують облік та походження товарних запасів. Таким чином, висновки Верховного Суду, на які посилається апелянт, були сформовані за іншого правового регулювання та не враховують внесені до Закону № 265/95-ВР зміни, які передбачають розширене коло обов`язків суб`єкта господарювання та збільшену кількість підстав, за яких може бути накладено відповідальність, а тому такі висновки не підлягають врахуванню у спірних правовідносинах. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07 лютого 2024 року у справі № 280/6422/22. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення від 27.01.2023 № 0007280707, згідно з яким застосовані фінансові санкції на суму 14 762,00 грн, відповідно до ст. 20 Закону № 265/95-ВР за порушення п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, винесено відповідачем у межах та спосіб, передбачений нормами чинного законодавства України, а тому не підлягає скасуванню. Щодо податкового повідомлення-рішення від 27.01.2023 № 0007290707, згідно з яким застосовані фінансові санкції на суму 5 100,00 грн, відповідно до п. 7 ст. 17 Закону № 265/95-ВР за порушення п. 11 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, колегія суддів зазначає наступне. 21.12.2021 о 10 годині 59 хвилин в магазині за адресою перевірки встановлено факт продажу напою винного ароматизованого марки «Фраголіно» 7% об. алк. об`ємом 0,7 л за ціною 180,00 грн, який класифікується за кодом 2206 00 39 00 згідно з УКТ ЗЕД та який не був зазначений у чеку РРО (чек додається до акту перевірки). Продавець отримала готівкові кошти, видала зазначений товар, провела розрахункову операцію через РРО та видала фіскальний чек № 1547 від 21.12.2021 10:59:02. Доказом реалізації товару є саме розрахунковий документ - це документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну. Відповідно до п.п. 14.1.145 п. 14.1 ст. 14 ПК України підакцизні товари (продукція) це товари за кодами згідно з УКТ ЗЕД, на які Кодексом встановлено ставки акцизного податку. Перелік підакцизних товарів визначено п. 215.1 ст. 215 вказаного Кодексу. Зокрема, до підакцизних товарів належать спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво (крім квасу «живого» бродіння). Відповідно до п.п. 14.1.5 п. 14.1 ст. 14 ПК України алкогольні напої - продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотка об`ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203,2204,2205, 2206 (крім квасу «живого» бродіння), 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об`ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 21 03 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД. Закон № 265/95-ВР визначає правові засади застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія цього Закону поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі. Статтею 2 Закону № 265/95-ВР визначено, шо розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця. Згідно зі статтею 2 Закону № 265/95-ВР розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну. Згідно ст. 3 Закону № 265/95-ВР, суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов`язані, зокрема проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій із створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів. що підтверджують виконання розрахункових операцій, та надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі. Форма та зміст фіскального касового чека на товари (послуги) (далі - фіскальний чек) та інших розрахункових документів, надання покупцю яких є обов`язковим, встановлені Положенням про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13 зі змінами та доповненнями (далі - Положення № 13). Обов`язкові реквізити фіскального чека визначені п. 2 розд. II Положення №

13. При цьому у фіскальному чеку зазначаються обов`язкові реквізити, зокрема: назва та адреса господарської одиниці; назва та кількість товару, який реалізується; вартість проданого товару; код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством); ставки та суми податку на додану вартість (далі - ПДВ) та акцизного податку. Крім того, для суб`єктів господарювання роздрібної торгівлі, що здійснюють реалізацію підакцизних товарів та зареєстровані платниками акцизного податку (суб`єкти господарювання, що зареєстровані платниками іншого податку, крім ПДВ), фіскальний чек повинен містити окремим рядком літерне позначення, розмір ставки такого податку, загальну суму такого податку за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами), на початку рядка друкується назва такого податку (рядок 21). У реквізиті «Акцизний податок» його назва наводиться згідно з Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями. За потреби дозволяється використовувати скорочення. У разі відсутності в документі хоча б одного з обов`язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий (п. 3 розд. І Положення № 13). Наказом Міністерства фінансів України від 18.06.2020 № 306, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.07.2020 за № 624/34907 (далі - Наказ № 306), внесені зміни до Положення № 13, зокрема, р. II фіскальний касовий чек на товари (послуги) Положення № 13 викладено у новій редакції, що передбачає нові обов`язкові реквізити фіскального касового чека на товари (послуги), який створюється реєстратором розрахункових операцій. Згідно з п. 3 Наказу № 306 вимоги до форми і змісту розрахункових документів у частині: створення електронних розрахункових документів; відображення найменування суб`єкта господарювання; цифрового значення штрихового коду товару; заокруглення суми до сплати; зазначення валюти операції; найменування платіжної системи; (ЗЯ-коду не поширюються на розрахункові документи, що створюються реєстраторами розрахункових операцій, версії внутрішнього програмного забезпечення яких включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій та які перебували на обліку в контролюючих органах до дня набрання чинності цим наказом. До 01.08.2021 вимоги до форми і змісту розрахункових документів в частині: створення електронних розрахункових документів; відображення найменування суб`єкта господарювання; цифрового значення штрихового коду товару; заокруглення суми до сплати; зазначення валюти операції; найменування платіжної системи; QR-коду не поширюються на розрахункові документи, що створюються реєстраторами розрахункових операцій, версії внутрішнього програмного забезпечення яких включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій та які не перебували на обліку в контролюючих органах до дня набрання чинності цим наказом. До 01.08.2021 реєстратори розрахункових операцій, версії внутрішнього програмного забезпечення яких включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій та які не перебували на обліку в контролюючих органах до дня набрання чинності цим наказом, за наявності технічних можливостей мають бути доопрацьовані їх виробниками (постачальниками) відповідно до статті 12 Закону № 265/95-ВР з метою забезпечення можливості виконання всіх вимог до форми і змісту розрахункових документів, відповідно до цього наказу. Згідно абзацу 31 статті 2 Закону № 265/95-ВР терміни «система обліку РРО» і «контролюючий орган» для цілей цього Закону вживаються у значенні, наведеному в Податковому кодексі України. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що з позовної заяви вбачається, що позивач по суті не заперечує та не спростовує факт проведення розрахункової операції з продажу підакцизного товару (алкогольного напою), а лише трактує норми законодавства на власний розсуд, щоб уникнути відповідальності за вчинене ним правопорушення. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення від 27.01.2023 № 0007290707, згідно з яким застосовані фінансові санкції на суму 5 100,00 грн, відповідно до п. 7 ст. 17 Закону № 265 за порушення п. 11 ст. 3 Закону № 265, винесено відповідачем у межах та спосіб, передбачений нормами чинного законодавства України, а тому не підлягає скасуванню. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Доводи апеляційних скарг зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційні скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2024 року - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України. Повний текст постанови виготовлено 10.06.2024. Головуючий суддя: А.Ю. Кучма В.О. Аліменко Н.В. Безименна