Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/5285/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/5285/24 Суддя (судді) першої інстанції: Діска А.Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2024 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Кучми А.Ю., суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Комунального підприємства «Тетіївтепломережа» Тетіївської міської ради на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом Комунального підприємства «Тетіївтепломережа» Тетіївської міської ради до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- В С Т А Н О В И Л А : Комунальне підприємство «Тетіївтепломережа» Тетіївської міської ради звернулося до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від №0169125005 від 29.10.2018 винесене Головним управлінням ДПС у Київській області на підставі акту камеральної перевірки №2676/50-05/247982 від 08.10.2018. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року позовну заяву повернуто позивачеві. Суд першої інстанції виходив з того, що якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано, позов підлягає поверненню на підставі п.3 ч.4 ст.169 КАС України. Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду в суд першої інстанції. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неправильно та неповно досліджено докази і встановлено обставини у справі та порушено норми процесуального права. Зокрема, апелянт наголошує, що до матеріалів справи було додано копію Договору про надання правової допомоги від 11.12.2023 №11/12/23-1, який укладено у відповідності до вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Проте, на переконання суду в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження представництва інтересів позивача, що категорично не відповідає фактичним матеріалам справи та свідчить про надмірний формалізм при прийняття справи до провадження суду. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду. Згідно з ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем подано адміністративний позов до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Позовна заява підписана особою представником позивача - адвокатом Мамаєвим Дмитром Юрійовичем. На підтвердження повноважень представником до позовної заяви додано копію ордера на надання правової допомоги від 27.12.2023 АА №0036534. Суд першої інстанції виходив з того, що з наданого ордеру вбачається, що він не відповідає типовій формі ордеру, яка затверджена на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України www.unba.org.ua. Ордер за своєю формою не відповідає вимогам до нього, оскільки виготовлений друкарським способом та не був згенерований у особистому кабінеті адвоката. За посиланням https://unba.org.ua/assets/uploads/afe1db144da5855b2d0f_file.pdf міститься зразок ордеру. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов до висновку, що повноваження Мамаєва Д.Ю. на представництво інтересів Комунального підприємства «Тетіївтепломережа» Тетіївської міської ради в Київському окружному адміністративному суді належним чином не підтверджено. Суд першої інстанції дійшов висновку, що відсутні підстави для прийняття до розгляду вказаної позовної заяви, оскільки її підписано особою, право якої на вчинення таких дій не підтверджено, тому наявні підстави для повернення позовної заяви на підставі п.3 ч.4 ст.169 КАС України. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Вимоги щодо оформлення адміністративного позову, який подається до суду першої інстанції, визначені ст. 160 КАС України, а положеннями ст. 161 КАС України визначено документи, що додаються до позовної заяви. Так, частиною 2 ст. 160 КАС України встановлено, що позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Згідно з пунктом 3 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано. Згідно з ч. 1 ст. 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. За змістом ч. 1 ст. 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Статтею 59 КАС України врегульовано питання документів, підтверджують повноваження представників. Відповідно до п.4 ст.59 КАС України, повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу». Разом з цим, правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) Відповідно до положень ст. 26 Закону № 5076-VI, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера. Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом. Адвокат зобов`язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій. Як вбачається з матеріалів справи, позовну заяву підписано представником позивача - адвокатом Мамаєвим Д.Ю., на підтвердження повноважень якого до позовної заяви був долучений договір про надання правової допомоги №11/12/23-1 від 11.12.2023, свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю та ордер на надання правової допомоги від 27.12.2023 АА №0036534. Щодо не відповідності ордену встановленій формі, слід зазначити наступне. Відповідно до пункту 4 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 № 41 (далі - Положення), з подальшими змінами, ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням та повинен містити обов`язкові реквізити, передбачені цим Положенням. В п.5 Положення передбачено, що ордер, встановленої форми, є обов`язковим для прийняття усіма органами, установами, організаціями на підтвердження правомочності адвоката на вчинення дій, передбачених статтею 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Відповідно до п.6 Положення, бланки ордерів, згідно затвердженої типової форми, генеруються у відповідному розділі «Особистого кабінету адвоката» на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України www.unba.org.ua слідуючи командам системи. Пункт 11 Положення передбачає, що ордер, встановленої цим Положенням форми, є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта. Пунктом 12 Положення визначено перелік реквізитів, які має містити ордер. Це, зокрема, такі реквізити: 12.13. Двовимірний штрих-код (QR-код) з посиланням на профайл адвоката в ЄРАУ. Колегією суддів підтверджено, що ордер на надання правової допомоги Мамаєвим Д.Ю. від 27.12.2023 АА №0036534 не відповідає типовій формі ордеру, яка затверджена Положенням, оскільки виготовлений не на бланку, передбаченому Положенням. Разом із тим, наданий адвокатом ордер відповідає пункту 12.13 Положення, оскільки містить посилання (QR-код) на профайл адвоката в ЄРАУ. Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду реалізація права на звернення до суду є процесуальною дією, яка має здійснюватися самою особою у порядку самопредставництва або її процесуальним представником (постанови від 13 березня 2018 року у справі № 914/2772/16; від 21 березня 2018 року у справі № 914/2771/16). У постанові Верховного суду від 27 листопада 2023 року вказано, що звернення до суду, в тому числі, до Верховного Суду як найвищого суду в системі судоустрою України, що забезпечує сталість та єдність судової практики (статті 17 та 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів») з використанням правничої допомоги інших осіб, зокрема, адвоката, при реалізації права на справедливий суд (стаття 131-2 Конституції України, статті 16, 57 Кодексу адміністративного судочинства України та стаття 10 Закону України «Про судоустрій і статус суддів») передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи на право надання правничої допомоги. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності таких повноважень на момент вчинення певної процесуальної дії (докази повинні бути в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, що делеговані йому особою, що реалізує право на справедливий суд. Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво, а також не позбавляти довірителя права знати про дії представника, зокрема, стосовно звернення до Верховного Суду. Як зазначалось вище, відповідно до положень ст. 26 Закону № 5076-VI, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Відповідно до п. 4 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку , що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Відповідно до ст. 27 Закону № 5076-VI договір про надання правничої допомоги укладається в письмовій формі. До договору про надання правничої допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правничої допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики. В свою чергу, Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» є спеціальним законом та стосується будь-якого напрямку професійної діяльності адвоката, яким закріплено правові засади організації і діяльності адвокатури в Україні. Так, до позовної заяви адвокатом Мамаєвим Д.Ю. додано договір про надання правової допомоги №11/12/23-1 від 11.12.2023. П.п. 1.1 пункту 1 вказаного договору встановлено, що предметом договору є, зокрема, представництво та захист інтересів Замовника по справі за позовом до ГУ ДПС у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення від №0169125005 від 29.10.2018. П.п. 1.2 передбачено, що для виконання цього договору Адвокату надається право: без обмежень. Пунктом 3 встановлено строки дії договору. Так, згідно з пунктом 3.1 даний Договір вступає в силу з моменту підписання та діє до повного виконання Сторонами зобов`язань, передбачених п.п. 1.1, 2.1 даного Договору. Договір підписано Замовником КП «Тетіївтепломережа» та виконавцем АБ «Мамаєва Д.Ю.» Мамаєвим Д.Ю. Таким чином, колегія суддів вважає, що повноваження Мамаєва Д.Ю. на представництво інтересів КП «Тетіївтепломережа» в Київському окружному адміністративному суді підтверджено належним чином. Колегія суддів погоджується з доводами апелянта, та вважає, що судом першої інстанції не було в повному обсязі досліджено питання наявності повноважень адвоката у даній справі. Колегією суддів враховується, що Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Для Суду природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення. Зі змісту ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод прямо випливає, що доступність правосуддя є невід`ємним елементом права на справедливий суд. У рішенні по справі «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року Європейський суд з прав людини дійшов до висновку, що сама конструкція ст. 6 Конвенції була би безглуздою та неефективною, якби вона не захищала право на те, що справа взагалі буде розглядатися. У рішенні по цій справі Суд закріпив правило, що ч. 1 ст. 6 Конвенції містить у собі й невід`ємне право особи на доступ до суду. Колегія суддів вважає, що суддею суду першої інстанції не вжито заходів для перевірки повноважень особи, що підписала адміністративний позов. Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини. Відповідно до вимог ч.2 ст. КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Право на захист у суді своїх прав і свобод є конституційною гарантією, яка забезпечується реальною можливістю усякій заінтересованій особі звернутися до суду у встановленому законом порядку про захист прав, свобод та інтересів та можливістю обирати спосіб захисту, використовуючи при цьому всі дозволені законодавством інструменти та засоби. За таких обставин, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про не підтвердження позивачем повноважень представника щодо підписання та подання позовної заяви, тому відсутні підстави для повернення позовної заяви на підставі п.3 ч.4 ст.169 КАС України та прийняття оскаржуваного рішення. За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що ухвала суду першої інстанції про повернення позовної заяви постановлена передчасно, тому наявні підстави для її скасування та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Тетіївтепломережа» Тетіївської міської ради - задовольнити. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року - скасувати. Справу за адміністративним позовом Комунального підприємства «Тетіївтепломережа» Тетіївської міської ради до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення направити до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає. Повний текст постанови виготовлено 10.06.2024. Головуючий суддя: А.Ю. Кучма В.О. Аліменко Н.В. Безименна