Постанова Одеський апеляційний суд № 494/711/24

Номер провадження: 33/813/1383/24 Номер справи місцевого суду: 494/711/24 Головуючий у першій інстанції Панчишин А.Ю. Доповідач Назарова М. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06.06.2024 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Назарової М.В., за участю секретаря Лупши В.В., особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Березівського районного суду Одеської області від 30 квітня 2024 року, у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в с т а н о в и в: Постановою Березівського районного суду Одеської області від 30 квітня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано щодо нього адміністративне стягнення у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн. ОСОБА_1 постановою суду визнано винним у тому, що він 04 квітня 2024 року о 16 год. 41 хв., по вул. Шевченка в с. Чижове Березівського району Одеської області керував транспортним засобом електромопедом без д.н.з. з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей), від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5. Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. За вказаним фактом співробітниками поліції стосовно правопорушника був складений протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №478877 від 04 квітня 2024 року за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду та закрити провадження по справі. В обґрунтування доводів скарги зазначає, що твердження суду про те, що він відмовився пройти огляд, не відповідає дійсності, оскільки працівники поліції запропонували йому «продути» у заздалегідь розпаковану трубку Драгер, що викликало у нього сумніви в об`єктивності тесту, тому він запропонував пройти огляд у лікарні, що і було зроблено. Був складений протокол медичного огляду згідно з яким ознак алкогольного сп`яніння не виявлено. Суд першої інстанції не надав належної оцінки зазначеному протоколу та не дослідив картку затриманого та не поцікавився, чому він був доставлений до медичного закладу поза межами двох годин. Крім того, зазначає, що суд в порушення вимог ст. 268 КУпАП розглянув справу без його участі, незважаючи на наявність в матеріалах справи його клопотання про перенесення розгляду справи за сімейними обставинами. Також вказує, що суд не дослідив додану ним до матеріалів справи накладну в тій частині, що мопед, на якому він був зупинений працівниками поліції, не належить до механічного транспортного засобу, оскільки має двигун потужністю до 4 кВт, а тому цей мопед не підлягає реєстрації. Зазначає, що суд, визнаючи належними доказами рапорти поліцейських, які на його думку є зацікавленими особами, порушив приписи ст. 248 КУпАП та ст. 62, 129 Конституції, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь останньої. Заслухавши доповідь судді, осіб, що брали участь у розгляд справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного. Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП України апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Згідно з положеннями ст. 245КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Отже, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, утворює самостійний склад, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до вимог п. 2.5. Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (із змінами та доповненнями), водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. З огляду на визначену ст. 266 КУпАП процедуру особи, які керують транспортними засобами, тощо і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Такий огляд, за змістом частини другої вказаної норми, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засобі відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Частиною третьої статті 266 КУпАП визначено, що у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, тощо на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разу незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначає Інструкція, затверджена наказом МВС, МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735. Відповідно до пунктів 2, 6, 7 Розділу І Інструкції № 1452/735 огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Згідно п. 6 Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування Міністерством охорони здоров`я та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Згідно п. 7 Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров`я). Відповідно до ч. 2 п. 9 "Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду", що затверджений постановою КМУ від 17.12.2008 № 1103, зі змінами, працівники поліції забезпечують доставку осіб, які мають бути оглянуті, до найближчого закладу охорони здоров`я, не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. Визнаючи винним правопорушника ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд вважав доведеною його вину матеріалами справи: протоколом про адміністративне правопорушення від 04 квітня 2024 року серії ААД № 478877, поясненнями ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , рапортами працівників поліції, а також відеозаписом, який долучено до протоколу про адміністративне правопорушення, з якого чітко вбачається відмова ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння. Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим, а вищезазначені вимоги закону судом першої інстанції виконані в повному обсязі. Так, судом першої інстанції встановлені обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, на підставі яких суд зробив висновок про доведеність вчинення останнім інкримінованого йому адміністративного правопорушення, з яким погоджується апеляційний суд, оскільки такий висновок суду об`єктивно підтверджується належним чином дослідженими судом доказами в їх сукупності, що містяться в матеріалах справи, зокрема: - протоколом про адміністративне правопорушення від 04 квітня 2024 року серії ААД № 478877, який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, яким зафіксовано, що 04 квітня 2024 року о 16 год. 41 хв., по вул. Шевченка в с. Чижове Березівського району Одеської області він керував електромопедом без д.н.з. з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей), від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу Драгер чи в медичному закладі водій відмовився, що зафіксовано на нагрудний відеореєстратор та боді камери NC-M6B, чим порушив вимоги п. 2.5. Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП; від підпису протоколу ОСОБА_1 відмовився, пояснень чи заперечень ним у протоколі не зазначено (а.с. 3); - відеозаписом, що міститься в матеріалах справи, який було оглянуто в ході розгляду справи, із якого чітко видно, що ОСОБА_1 було зупинено працівником поліції у зв`язку з керуванням транспортним засобом без шолома та відсутності реєстрації, (16:42:01 хв.), повідомлено, що у нього наявний запах алкоголю (16:46:18 хв.), у зв`язку із чим запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння в лікарні або за допомогою приладу Драгер на місці, на що той відповів: «В лікарні відмовляюсь, на місці зупинки нічого не буду продувати» (16:45:57). В ході бесіди з працівниками поліції ОСОБА_1 також сказав, що він випив пляшку пива. Далі ОСОБА_1 як затриманій особі пояснили порядок проведення процесуальних заходів щодо складення процесуальних документів, за наслідками відмови від проходження огляду на стан сп`яніння поліцейський роз`яснив, що буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП за порушення пункту 2.5 Правил дорожнього руху (16:52:30 початок складення протоколу про адміністративне правопорушення) . Далі під час складання протоколу на місце зупинки під`їхала громадянка ОСОБА_2 , яка є співмешканкою ОСОБА_1 , яку він викликав по телефону, стався словесний конфлікт з працівниками патрульної поліції, ОСОБА_2 вирвала з форменого одягу одного працівника патрульної поліції боді камеру та викинула її у річку, за фактом цього правопорушення виїхав наряд поліції, внаслідок чого ОСОБА_1 був затриманий. Після чого працівником патрульної поліції повторно вже в присутності наряду поліції було запропоновано пройти огляд за допомогою приладу Драгер, на що ОСОБА_1 чітко відповів: «Я відмовляюсь» (17:31:19 хв.), на пропозицію проїхати до медичного закладу відповів: «Не проїду в медичний заклад» (17:31:25). (а.с.20). При цьому колегією суддів зазначається фактичний час відповідних зафіксованих подій, а не час, відображений на оптичних дисках, оскільки згідно рапорту інспектора СРПП Березівського РВП ГУНП в Одеській області Ткаченка М. вірний час початку відеозапису на диску № 1 на відеофайлі 0002022_00005220240404144155_0002 необхідно рахувати з 16 години 41 хвилини до 17 години 09 хвилин 04 квітня 2024 року, та згідно рапорту слідчого СВ Березівського РВП ГУНП в Одеській області Музиченка В. вірним початок часу відеозапису на диску № 2 вважається з 17 години 30 хвилин до 18 години 41 хвилина 04 квітня 2024 року. Так само і ОСОБА_1 пояснив у судовому засіданні, що фактично події його зупинки та подальше відбувалося саме, починаючи з близько 17-ї години. Сукупність вищевказаних доказів засвідчують відмову ОСОБА_1 як особи, яка керувала транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, від проходження медичного огляду, встановленого законом, що є підтвердженням об`єктивної сторони скоєного останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке виразилося у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, що є самостійним складом адміністративного правопорушення. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , про те, що він не відмовлявся від проходження огляду, є безпідставними, оскільки спростовуються відеозаписом, згідно з яким йому працівниками поліції двічі було запропоновано пройти огляд або на місці зупинки за допомогою технічного приладу «Драгер» або в медичному закладі, на що ОСОБА_1 відмовився від будь-якого огляду (14:45:57, 16:31:19, 16:31:25, згідно з рапортом інспектора СРПП Березівського РВП ГУНП в Одеській області Ткаченка М. вірний час відеозапису на диску № 1 на відеофайлі 0002022_00005220240404144155_0002 вважається 16:45:57, згідно з рапортом слідчого СВ Березівського РВП ГУНП в Одеській області Музиченка В. вірний час відеозапису на диску № 2 вважається 17:31:19, 17:31:25). Всупереч доводам апеляційної скарги, суд першої інстанції дав належну оцінку протоколу медичного огляду, зазначивши, що огляд на стан алкогольного сп`яніння був проведений поза межами двох годин, що є порушенням Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, з чим погоджується і апеляційний суд. ОСОБА_1 двічі відмовився від проходження огляду у встановленому законом порядку, що свідчить про закінчений склад адміністративного правопорушення, за фактом чого був складений протокол про адміністративне правопорушення, тому подальше проходження ОСОБА_1 медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння поза межами двох годин з моменту вчинення адміністративного правопорушення та після вже відбулого складу адміністративного правопорушення не впливає на винність останнього у вчиненні адміністративного правопорушенні, не спростовує наявність складу вказаного адмінправопорушення, тому посилання ОСОБА_1 на акт медичного огляду, за яким у нього не були встановленні ознаки сп`яніння, не беруться апеляційним судом до уваги та вірно не взяті до уваги судом першої інстанції. Щодо доводів заявника про розгляд справи за його відсутності, то як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 був обізнаний про розгляд справи у суді першої інстанції, оскільки надавав суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи, клопотання про долучення копії протоколу медичного огляду та письмові пояснення по суті справи (а.с. 25, 28, 30). Апеляційний суд враховує наявність в матеріалах справи клопотання ОСОБА_1 про перенесення розгляду справи у суді першої інстанції за сімейними обставини, однак не вбачає в даному випадку порушень ст. 268 КУпАП, оскільки під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 надано можливість висловити або доповнити свої пояснення по суті справи, і доводи його апеляційної скарги не спростували правильних висновків суду про винуватість ОСОБА_1 . Що стосується доводів ОСОБА_1 , що засіб на якому він пересувався, не є транспортним засобом, то таке необгрунтованим з огляду на наступне. Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зі змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду № 18 від 19.12.2008, при розгляді адміністративних справ, зокрема ст. 130 КУпАП, суди мають враховувати положення правових норм, у яких визначено поняття «транспортні засоби», зокрема, ст.121 КУпАП, п.1.10 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року №13-06 (далі - ПДР України). Статтею 121 КУпАП визначено, що під транспортними засобами, зокрема у частинах першій - четвертій статті 130 КУпАП, слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші транспортні засоби. Відповідно до положень ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій, серед іншого, зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів. Згідно пункту 1.10. ПДР України транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Даний термін охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування. Механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт. Таким чином, як вбачається з вищенаведених термінів, поняття «транспортний засіб» та «механічний транспортний засіб» можна трактувати як два різні поняття: в широкому - транспортний засіб, в тому числі і електроскутер, і в вузькому - механічний транспортний засіб. Окрім того, відповідно до Закону України № 2956-IX «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24.02.2023 року визначено поняття легкого персонального електричного транспортного засобу - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину. Як вбачається із копії накладної, долученої до апеляційної скарги та в суді першої інстанції, електроскутер триколісний FADA OLDI має потужність електродвигуна 500 Вт. Тобто, вказаний електросамокат відповідно до Закону України № 2956-IX є легким персональним електричним транспортним засобом. Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Суб`єктами правопорушень, передбачених ст. 130 КУпАП, зокрема є водії транспортних засобів, а тому слід зазначити, що вказана норма закону передбачає відповідальність водіїв транспортного засобу, а не лише механічних транспортних засобів. Отже, у відповідності до діючого законодавства електроскутер, яким керував ОСОБА_1 , відноситься до транспортних засобів, і він сам надає відповідні докази. Під час апеляційного розгляду не встановлено будь-яких порушень КУпАП та положень Конституції України, на які посилається ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, що могли би вплинути на його винність у скоєнні адміністративного правопорушення. Аналізуючи досліджені докази, оцінюючи їх у сукупності, апеляційний суд доходить до переконання, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, повністю доведена, є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом». Так, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18 червня 2015 року, заява № 10705\12) ЄСПЛ визначає: «Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не виключає будь-який сумнів взагалі, оскільки завжди можна припустити можливість існування навіть дуже маловірогідних обставин чи їх збігів. Проте, цей стандарт доказування означає, що особу необхідно виправдати не при наявності будь-якої «тіні» сумнівів, а при наявності лише «розумного сумніву». При цьому розумним є сумнів, який має під собою причину та здоровий глузд і випливає зі справедливого та розумного розгляду всіх доказів у справі або з відсутності доказів у справі. Цей сумнів не є ні смутним, ні гіпотетичним чи уявним або надуманим. А саме таким, який ґрунтується на конкретних обставинах або інших вагомих причинах, які б змусили розумну людину вагатися вдатися до певних дій у питаннях, що мають значення для неї. Таким чином, порушень норм матеріального та процесуального права, які б були підставою для скасування постанови суду при її перегляді, апеляційним судом не встановлено. Суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке підтверджується доказами дослідженими в їх сукупності та з точки зору їх достатності під час розгляду матеріалів адміністративної справи. Доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення. Інших доводів апеляційна скарга не містить. З огляду на вищенаведене, підстав для скасування постанови суду і закриття провадження по справі з наведених в апеляції мотивів апеляційний суд не вбачає, а тому вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін. На підставі викладеного та керуючись ст. 285, 294 КУпАП, апеляційний суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Березівського районного суду Одеської області від 30 квітня 2024 року, залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду М.В. Назарова