Постанова 4812 № 473/2093/24

10.06.24 22-ц/812/879/24 Єдиний унікальний номер судової справи: 473/2093/24 Номер провадження 22-ц/812/879/24 Доповідач апеляційного суду Самчишина Н.В. Постанова Іменем України 10 червня 2024 року місто Миколаїв справа №473/2093/24 Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого Самчишиної Н.В., суддів: Коломієць В.В., Серебрякової Т.В., із секретарем судового засідання Травкіною В.Р., за участі: представника позивача - ОСОБА_1 переглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , подану його представником адвокатом Снігир Тетяною Анатоліївною, на ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 квітня 2024 року, постановлену суддею Ротар М.М., за позовом ОСОБА_2 до Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області про визнання недійсним рішення про припинення оренди та визнання права оренди земельної ділянки в порядку спадкування, встановив: 22 квітня 2024 року ОСОБА_2 , діючи через свого представника адвоката Снігир Т.А., в порядку цивільного судочинства, звернувся до суду з вищезазначеним позовом до Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, який обґрунтовував наступним. 09 березня 2006 року між ПП ОСОБА_3 та Вознесенською районною адміністрацією Миколаївської області був укладений договір оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (риборозведення), загальною площею 284,82 га, посвідчений державним нотаріусом Другої Вознесенської державної нотаріальної контори Миколаївської області Кучеровою Н.М. за № 302. 13 березня 2006 року цей договір був зареєстрований у Вознесенському районному секторі реєстрації Миколаївської філії ДП «Центр ДЗК» №040601100001. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 08 липня 2023 року серії НОМЕР_1 . На підставі заповіту ОСОБА_3 , посвідченого 16 березня 2021 року приватним нотаріусом Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області Франкевич І.М. за реєстровим № 195, єдиним спадкоємцем всього майна та прав ОСОБА_3 став його онук - позивач ОСОБА_2 . Дружина померлого ОСОБА_3 ОСОБА_4 від прийняття спадщини відмовилась. Під час оформлення спадщини позивач дізнався про одностороннє припинення відповідачем права оренди ОСОБА_3 , шляхом прийняття рішення Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області № 17 від 17 листопада 2023 року про припинення оренди. Посилаючись на порушення своїх прав на спадщину, умов договору оренди землі, якими передбачено перехід до спадкоємців прав на орендовану земельну ділянку у разі смерті орендаря, ОСОБА_2 просив: -визнати недійсним рішення Прибужанівської сільської ради №17 від 17 листопада 2023 року про припинення права оренди за договором оренди землі, укладеним 09 березня 2006 року між ПП ОСОБА_3 та Вознесенською районною адміністрацією Миколаївської області; -визнати за ним право оренди земельної ділянки загальною площею 284,82 га в межах території Прибужанівської сільської ради і межує з землями державної власності відповідно до плану земельної ділянки та належить Прибужанівській сільській раді Вознесенського району Миколаївської області на умовах договору оренди від 09 березня 2006 року № 302, укладеного з Вознесенською районною адміністрацією Миколаївської області в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 на строк дії договору до 09 березня 2031 року. Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 квітня 2024 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_2 Роз`яснено позивачу його право звернутися з позовом у порядку господарського судочинства. Постановляючи таку ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги ОСОБА_2 є вимогами фізичної особи - підприємця до юридичної особи, що мають розглядатися в порядку господарського судочинства, тому суд вважав за необхідне відмовити у відкритті провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України. Не погодившись з зазначеною ухвалою ОСОБА_2 , діючи через свого представника адвоката Снігир Т.А., подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційну скаргу мотивовано порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки спір у справі, що розглядається, є спором про право цивільне, на спадщину, а тому ця справа підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства. Відзиву на апеляційну скаргу відповідачем не подано. Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах оскарження, передбачених статтею 367 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. За змістом пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Отже, висловлювання «судом, встановленим законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, які визначає позивач. Судом встановлено, що 09 березня 2006 року між ПП ОСОБА_3 та Вознесенською районною державною адміністрацією Миколаївської області укладений договір оренди землі строком на 25 років. Предметом договору є земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (риборозведення). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. За життя, 16 березня 2021 року ОСОБА_3 склав заповіт, за яким все своє майно, яке буде належати на день смерті, а також все те, на що він матиме права, повністю заповів ОСОБА_2 . Рішенням Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області від 17 листопада 2023 року № 17 припинено право оренди ФОП ОСОБА_3 щодо земельної ділянки загальною площею 284, 82 га для ведення товарного сільськогосподарського призначення (риборозведення) у межах території Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області. ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець з основним видом господарської діяльності «Прісноводне рибальство», що необхідно йому для використання орендованої землі за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (риборозведення), копія витягу з ЄДРЮОФОПГФ від 16 квітня 2024 року. Обґрунтовуючи підставність позову, ОСОБА_2 посилався на порушення своїх прав на спадщину права на оренду земельної ділянки на умовах договору оренди землі. Господарський процесуальний кодекс України установлює, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; й інші справи у спорах між суб`єктами господарювання (пункти 6, 10, 15 частини першої статті 20 цього Кодексу). Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, житлових, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. До адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників є суб`єктом владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин. Натомість, визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень. Отже, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Згідно із частинами першою та четвертою статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України). Водночас правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписами Земельного кодексу України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами. Згідно із частиною першою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Порядок набуття права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності громадянами та юридичними особами передбачено вказаною статтею та статтями 118, 122 Земельного кодексу України. Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимогу про визнання рішення незаконним можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 Цивільного кодексу України та пред`являти до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема, права користування землею), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень. До підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин (стаття 51 ЦК України). За змістом норм Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (у редакції, чинній станом на час укладання спірного договору оренди земельної ділянки із ОСОБА_3 та станом на дату його смерті) державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця проводиться, зокрема, в разі смерті фізичної особи-підприємця. При цьому фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця. Таким чином, фізична особа-підприємець - це статус, який фізична особа може набути або втратити. Згідно з інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 14 вересня 2023 року у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 внесено запис про припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця. Ураховуючи, що позивач 22 квітня 2024 року звернувся до суду з позовом про визнання недійсним рішення Прибужінівської сільської ради № 17 від 17 листопада 2023 року про припинення оренди за договором оренди землі, укладеним 09 березня 2006 року між ПП ОСОБА_3 та Вознесенською районною державною адміністрацією Миколаївської області та визнання за ним права оренди земельної ділянки на умовах договору оренди в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , такий спір є приватноправовим і за суб`єктним складом сторін підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов`язки цієї фізичної особи, як спадкоємця. При цьому колегія суддів враховує правові висновки Верховного Суду, зокрема, у постановах від 11 листопада 2020 року у справі № 619/1543/17ц, від 02 листопада 2022 року у справі № 390/73/21, від 15 лютого 2023 року у справі № 149/1014/21, від 14 лютого 2024 року у справі № 178/734/23, провадження № 61-17934св23 щодо розгляду справ за подібних обставин за позовами спадкоємців орендаря (фізичної особи-підприємця) в порядку цивільного судочинства. Отже, зважаючи на характер правовідносин у цій справі, даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та не відноситься до компетенції господарських судів України. За такого доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про юрисдикцію цього спору суду загальної юрисдикції є обґрунтованими. За такого суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку, що на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України у відкритті провадження необхідно відмовити, через те, що позов не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Оскільки ухвала суду першої інстанції про відмову у відкриття провадження у справі перешкоджає її подальшому провадженню, то оскаржуване судове рішення на підставі пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись статтями 374, 379, 382 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану його представником адвокатом Снігир Тетяною Анатоліївною, задовольнити. Ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 квітня 2024 року про відмову у відкриття провадження у справі скасувати, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених ст.389ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Головуючий Н.В. Самчишина Судді: В.В. Коломієць Т.В. Серебрякова Повний текст постанови складено 10 червня 2024 року.