Постанова Львівський апеляційний суд № 442/8625/13

Справа № 442/8625/13 Головуючий у 1 інстанції: Дубель Р.М. Провадження № 22-ц/811/860/23 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 травня 2024 року м.Львів Справа № 442/8625/13 Провадження № 22ц/811/860/23 Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Приколоти Т.І., суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В. секретар Іванова О.О. розглянув справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на заочне рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області, ухвалене у м.Дрогобичі 23 грудня 2013 року у складі судді Дубеля Р.М., у справі за позовом ОСОБА_1 (правонаступником якого є ОСОБА_2 ) до ПАТ КБ «ПриватБанк», з участю третьої особи: Реєстраційної служби Дрогобицького МРУЮ про визнання недійсним договору іпотеки, припинення іпотеки та зняття заборони відчуження предмету іпотеки,- встановив: 9 грудня 2013 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк», з участю третьої особи: Реєстраційної служби Дрогобицького МРУЮ, про визнання недійсним договору іпотеки, припинення іпотеки та зняття заборони відчуження предмета іпотеки. В обґрунтування позову посилався на те, що рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11 листопада 2013 року № 2/442/36/2013 відмовлено у задоволенні його позову до ПАТ КБ «Приват Банк» про визнання недійсною кредитної угоди № E/V 3875 від 22 серпня 2008 року та договору про видачу траншу № E/V 3875/1 від 22 серпня 2008 року. У рішенні суд першої інстанції посилався на те, що під час судового розгляду судовою почеркознавчою експертизою встановлено, що підписи на вказаних договорах належать невідомим особам (особі), а тому кредитна угода та договір про видачу траншу укладені не були взагалі, так як сторони не досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, їхнє волевиявлення не було вільним, а також не було дотримано письмової форми договору, що виключає можливість визнання їх недійсними. Вказані договори до винесення рішення суду спричинили правові наслідки для нього (позивача), а саме на даний момент існує договір іпотеки від 26 серпня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького нотаріального округу Кобак О.В., який зареєстрований в реєстрі за №1413, яким забезпечується виконання неіснуючого зобов`язання та за яким передано в заставу належне йому нерухоме майно, за адресою: АДРЕСА_1 . Просив визнати вказаний договір іпотеки недійсним на підставі ч. 2 ст. 548 ЦК України, згідно якої недійсне зобов`язання не підлягає забезпеченню, а недійсність основного зобов`язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення. Вважає, що вказані обставини в частині існування іпотеки та заборони відчуження порушують його (позивача) право, як власника майна, передбачене ст.ст. 319, 321 ЦК України, згідно з якими власник вільно володіти, користується і розпоряджається своїм майном. Просив визнати недійсним вказаний договір іпотеки від 26 серпня 2008 року, укладений між ним ( ОСОБА_1 ) та відповідачем, який посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького нотаріального округу Кобак О.В., та зареєстрований в реєстрі за №1413, припинити іпотеку щодо нежитлового приміщення на АДРЕСА_1 , належного йому (позивачу), наданого у забезпечення виконання неіснуючих зобов`язань, відповідно договору іпотеки від 26 серпня 2008 року та зняти заборону відчуження цього нежитлового приміщення. Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 23 грудня 2013 року позов задоволено. Визнано недійсним договір іпотеки від 26 серпня 2008 року, зареєстрований в реєстрі за №1413, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк». Припинено іпотеку у відношенні нежитлового приміщення на АДРЕСА_1 , належного ОСОБА_1 , зареєстровану в державному реєстрі іпотек 26 серпня 2008 року о 19:18:08 год. приватним нотаріусом Дрогобицького нотаріального округу Кобак О.В. під №7801797 на підставі договору іпотеки №1413 від 26 серпня 2008 року, укладеного між сторонами, посвідченого приватним нотаріусом Дрогобицького нотаріального округу Кобак О.В. Знято обтяження щодо заборони відчуження нежитлового приміщення на АДРЕСА_1 , належного ОСОБА_1 , зареєстроване в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 26 серпня 2008 року о 18:45:54 год. приватним нотаріусом Дрогобицького нотаріального округу Кобак О.В. під №7801371 на підставі договору іпотеки № 1413 від 26 серпня 2008 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приват Банк». Рішення суду оскаржує АТ КБ «Приват Банк». Вважає оскаржуване рішення незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права. Звертає увагу, що відповідач не був повідомлений належним чином судом першої інстанції про час та дату розгляду справи, що позбавило його можливості подати заперечення щодо позовної заяви. Окрім цього, вважає, що оскільки позивачем власноручно підписано іпотечний поговір, відсутні підстави для задоволення цього позову. Також звертає увагу на наявність рішення щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, що є підставою вважати кредитний договір чинним. Просить рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 23 грудня 2013 року скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. Належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи учасники справи в судове засідання не з`явилися, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України. Згідно із ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не проводиться. Відповідно до частин 4,5 ст.268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Д атою ухвалення рішення, прийнятого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити. Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову. Встановлено, що позивач (правонаступником якого є ОСОБА_2 ) був власником нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі продажу нежитлового приміщення від 22 грудня 2004 року та витягом КП «Дрогобицьке МБТІ та ЕО» про реєстрацію права власності на нерухоме майно №19978880 від 21 серпня 2008 року. На час подання позову між позивачем та відповідачем укладений договір іпотеки №1413 від 26 серпня 2008 року, за умовами якого позивач передав в іпотеку відповідачу належне йому нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 у забезпечення виконання кредитних зобов`язань за кредитною угодою № E/V 3875 від 22 серпня 2008 року. Згідно рішення Дрогобицького міськрайонного суду від 11 листопада 2013 року у справі № 2/442/36/2013, яке набрало законної сили 22 листопада 2013 року, за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсною кредитної угоди № E/V 3875 від 22 серпня 2008 року та договору про видачу траншу № E/V 3875/1 від 22 серпня 2008 року кредитні зобов`язання між сторонами відсутні, що підтверджується наявними у матеріалах справи № 2/442/36/2013 доказами. Оскаржуване рішення мотивоване тим, що між позивачем та відповідачем відсутні кредитні правовідносини через недійсність основного зобов`язання, на забезпечення якого укладений договір іпотеки №1413 від 26 серпня 2008 року, та з цих підстав задовольнив позов. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права з урахуванням вимог процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, які було досліджено в судовому порядку. Процесуальна рівність (засада рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом) забезпечує гарантії доступності до правосуддя та реалізації права на судовий захист, закріпленого в частині першій статті 55 Конституції України. Ця засада є похідною від загального принципу рівності громадян перед законом, визначеного ч. 1 ст. 24 основного Закону України, і стосується, зокрема, сфери судочинства. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав. Зазначених вимог закону суд першої інстанції не виконав. Автор апеляційної скарги обґрунтовано посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки через неналежне повідомлення АТ КБ «ПриватБанк» був позбавлений свого права на подання до суду своїх пояснень, доказів та не мав можливості взяти участь у судовому засіданні, що призвело до порушення вимог ст. 12 ЦПК України; відповідно до якої цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Встановлено, що ухвалою від 9 грудня 2013 року відкрито провадження у справі, запропоновано відповідачу подати заперечення на позов, призначено попередній розгляд справи на 16 грудня 2013 року. Докази про скерування цієї ухвали, копії позовної заяви та повідомлення про судове засідання 16 грудня 2013 року відсутні. Згідно довідки від 16 грудня 2013 року того дня судове засідання не відбулося через неявку сторін. В матеріалах справи наявне повідомлення відповідачу про призначене судове засідання на 9 годину 30 хвилин 23 грудня 2013 року. Однак відомості про направлення та вручення цього повідомлення адресатові відсутні. Незважаючи на зазначене справа розглянута судом першої інстанції 23 грудня 2013 року та ухвалено оскаржуване рішення. Відповідно до п.3 ч.3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час та місце засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Отже, з наведеного вбачається, що наявна безумовна підстава для скасування оскаржуваного рішення. Аналогічні позиції висловив Верховний Суд у постановах від 4 листопада 2021 року та 5 липня 2022 року (справи №№ 908/3408/20 та 916/406/20). Таку позицію висловив і Європейський суд з прав людини (справа «Заводнік проти Словенії»). Окрім того, колегія суддів прийшла до висновку, що оскаржуване рішення не підписане суддею, з урахуванням наступного. Відповідно до вимог статті 209 ЦПК України в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного рішення, судові рішення, які є процесуальними документами, підписуються складом суду, який розглядав справу. Аналогічні положення містить стаття 259 цього Кодексу у чинній редакції. Для підписання оскаржуваного рішення використано аналог підпису судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області Дубеля РМ. - факсимільне відтворення підпису за допомогою засобів механічного копіювання. Факсиміле позначають печатку (кліше), за допомогою якої відтворюють підпис особи, але не є її особистим підписом. Враховуючи те, що норми ЦПК України не передбачають використання факсимільного відтворення підпису на процесуальних документах, належить зробити висновок, що оскаржуване рішення не підписане суддею Дубелем Р.М., який розглядав справу, що є порушенням норм процесуального права. Відповідно до п.5 ч.3 ст. 376 ЦПК України якщо судове рішення не підписане суддею, є обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення. Підставами для визнання договору недійсним є недотримання в момент вчинення правочину стороною або сторонами вимог, установлених ч. 1-3, 5 і 6 ст. 203 ЦК (ст. 215 ЦК). Є встановленим, що позивач та відповідач уклали у письмовій формі договір іпотеки №21413 від 26 серпня 2008 року, за умовами якого позивач передав в іпотеку відповідачу належне йому нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 у забезпечення виконання кредитних зобов`язань за кредитною угодою № Е/V 3875 від 22 серпня 2008 року, який посвідчений нотаріально. Кредитний договір № Е/V 3875 не є припиненим, не виконаний, та не визнаний недійсним. Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду від 11 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приват Банк» про визнання недійсною кредитної угоди № Е/V 3875 від 22 серпня 2008 року та договору про видачу траншу № Е/V 3875/1 від 22 серпня 2008 року відмовлено у задоволенні позову. Зазначене рішення мотивоване тим, що кредитний договір та договір про видачу траншу від 22 серпня 2008 року є неукладеними. Зазначене рішення суду першої інстанції скасовано рішенням Апеляційного суду Львівської області від 18 вересня 2014 року. Апеляційний суд відмовив у задоволенні позову за безпідставністю. Відповідно до ч. 1 ст. 593 ЦК України право застави припиняється у разі: припинення зобов`язання, забезпеченого заставою; втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; реалізації предмета застави; набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Позивачем не вказано інших підстав для визнання недійсним договору іпотеки, припинення іпотеки та зняття заборони відчуження предмета іпотеки, окрім обставин, встановлених скасованим рішенням суду. Відтак, належить зробити висновок, що визнання оспорюваного договору іпотеки недійсним та задоволення похідних позовних вимог, що стосуються правових наслідків недійсності правочину через відсутність зобов`язань за кредитним договором не відповідає встановленим обставинам. З урахуванням встановленого колегія суддів прийшла до висновку про безпідставність позову, через що такий до задоволення не підлягає. Апеляційну скаргу банку належить задовольнити та відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 (правонаступником якого є ОСОБА_2 ). Керуючись: ст. ст. 367, п. 2 ч.1 ст.374, ст.ст. 376, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приват Банк» задовольнити. Заочне рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 23 грудня 2013 року скасувати та прийняти нове рішення. Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 (правонаступником якого є ОСОБА_2 ) до ПАТ КБ «ПриватБанк», з участю третьої особи: Реєстраційної служби Дрогобицького МРУЮ, про визнання недійсним договору іпотеки від 26 серпня 2008 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк», зареєстрованого у реєстрі за № 1413; припинення іпотеки щодо нежитлової будівлі АДРЕСА_1 , загальною площею 367,5 кв.м, наданої в іпотеку відповідно до договору іпотеки від 26 серпня 2008 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк», зареєстрованого у реєстрі за № 1413, посвідченого приватним нотаріусом Дрогобицького нотаріального округу Кобак О.В.; зняття обтяження щодо заборони відчуження вказаного предмета іпотеки. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складено 4 червня 2024 року. Головуючий-______________________Т. І. Приколота Судді: ________________Ю.Р. Мікуш ___________________ Р.В. Савуляк