Постанова 4824 № 761/11904/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 761/11904/20 Головуючий у 1 інстанції: Чірков Г.Є. Провадження № 22-ц/824/11016/2024 Доповідач: Шебуєва В.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 червня 2024року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача Шебуєвої В.А., суддів Кафідової О.В., Оніщука М.І., секретар Ткаченко В.В., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 29 лютого 2024 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,- в с т а н о в и в: В квітні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя. Зазначив, що перебував з ОСОБА_1 в зареєстрованому шлюбі з 24 квітня 2010 року по серпень 2020 року, однак фактично шлюбні стосунки між ними припинено 28 грудня 2019 року. До шлюбу ОСОБА_1 за кредитні кошти придбала квартиру АДРЕСА_1 . В період шлюбу за квартиру ним виплачена значна сума. Остаточно власником спірної квартири ОСОБА_1 стала в 2016 році. Зазначив, що відповідачка протягом перебування у шлюбі постійно працювала в Державній аудиторській службі України в Північному офісі служби та отримувала бюджетний рівень заробітної плати, який не дозволив би їй самостійно придбати у власність спірну квартиру. З 2003 року він працював інженером - проектувальником в комерційних фірмах, діяльність яких пов`язана з будівельною галуззю. З 2014 року працював в Казахстані та з 2017 року по 2020 в Грузії по контракту на посаді проектувальника. Рівень його доходу за той період був значно вищим, ніж у ОСОБА_1 , що дозволяло їхній родині виплачувати кредит за вказану вище спірну квартиру. До вступу в шлюб з ОСОБА_1 виплачено 4 646 доларів США, що становить - 32,31% від загальної суми виплат по кредиту. Під час шлюбу з 24 квітня 2010 року по 19 травня 2016 року за спірну квартиру сплачено 9 735,15 доларів США, що становить 67,69% від загальної суми виплат по кредиту. 1/2 частка від 67, 69% складає 33, 845%. Згідно проведеної експертизи ринкова вартість спірної квартири на даний час становить 413 947 грн. Відповідно, він має право на стягнення з ОСОБА_1 компенсацію за його частку в квартирі в розмірі 140 100,36 грн. (413 947 грн./100%*33, 85%). В період шлюбу ними також був придбаний автомобіль OPEL-ASTRA J, 2012 року випуску, який оформлено на ОСОБА_1 . В січні 2020 року ОСОБА_1 без його відома та згоди відчужила автомобіль своїй сестрі - ОСОБА_3 , зробивши це навмисно, для того щоб після розірвання шлюбу не ділити його. Згідно висновку експерта вартість 1/2 частини автомобіля становить 131 620 грн. Позивач ОСОБА_2 просив: - визнати автомобіль OPEL-ASTRA J, 2012 року випуску, тип кузова - універсал, кузов НОМЕР_1 та 67,69/100 частин кв. АДРЕСА_1 спільною власністю подружжя; - стягнути з ОСОБА_1 на його користь грошову компенсацію в розмірі 131 620 грн. від загальної вартості спірного автомобіля OPEL-ASTRA J, 2012 року випуску, тип кузова - універсал, кузов НОМЕР_1 ; - в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, визнати за ОСОБА_1 , право власності на 67,69/100 частин кв. АДРЕСА_1 ; - стягнути з ОСОБА_1 грошову компенсацію на його користь в розмірі 140100,36 грн., що становить 33,85/100 частки, яка йому належить від загальної вартості спірної кв. АДРЕСА_1 ; - стягнути з ОСОБА_1 на його користь грошові кошти в розмірі 18 132,71 грн. за витрати на сплату судового збору та проведення експертиз. ОСОБА_1 звернулася із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. Зазначила, що з 24 квітня 2010 по 07 липня 2020 року вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . Від шлюбу вони мають доньку - ОСОБА_4 , яка після розлучення залишилася проживати з нею. Весь час після одруження вони проживали за адресою: АДРЕСА_2 у частині будинку, яка належить її колишньому чоловіку, в якому за час шлюбу зроблено капітальний ремонт та прибудову (гараж, веранда та підвал). За час шлюбу в будинку замінені вікна у трьох кімнатах, кухні та ванні, обшито стіни гіпсокартоном та поклеєні шпалери, покладений паркет у 2-ох кімнатах, обладнано кухню (покладено плитку та куплено кухонний гарнітур довжиною 3,5 м.), зроблено ремонт у ванній кімнаті, де замінено повністю сантехніку та покладено плитку. Частина будинку ОСОБА_2 завдяки спільним зусиллям капітально відремонтована та значно зросла в ціні. Відтак, спірна частина будинку, яка за час шлюбу значно збільшилась у своїй вартості, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя і може бути поділена, виходячи з правил рівності часток подружжя в спільному майні шляхом стягнення з відповідача на її користь грошової компенсації. За час шлюбу також вони отримали кредитні карти: карта Приватбанку «Універсальна» - станом на 28 грудня 2019 року заборгованість по карті складала 19 213,54 грн.; карта в ОТП Банк, з якої за рахунок кредитних коштів придбано товари для дому, які залишились у ОСОБА_2 . Відповідно до виписки банку сума для повного погашення карти становить 37 075,73 грн. Вони укладали кредитний договір на оплату побутової техніки, який вона змушена була погашати самостійно. Загальна сума кредиту за період з 27 вересня 2019 по 26 серпня 2020 року становить 7 399,00 грн. Розмір грошових зобов`язань, які виникли за час шлюбу за банківськими картками і який підлягає поділу між подружжям, становить 63690,27 грн. Відтак, з ОСОБА_2 на її користь підлягає стягненню половина вказаної суми в розмірі 31 845,13 грн. ОСОБА_1 просила: - визнати спільною сумісною власністю 1/4 частину будинку за адресою: АДРЕСА_2 ; - в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошову компенсацію в розмірі 275 007,20 грн. за 1/2 частку останньої в спільному сумісному майні - 1/4 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 ; - стягнути з ОСОБА_2 на її користь частину грошових зобов`язань у розмірі 31 845,13 грн. Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 29 лютого 2024 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію вартості реалізованого автомобіля Opel-Astra, 2012 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 в розмірі 1/2 частини, що становить 131 620,00 грн. В задоволенні решти вимог позову ОСОБА_2 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено частково. В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості 1/2 частини грошових зобов`язань, виниклих під час шлюбу, в розмірі 18 537,86 грн. В задоволенні інших вимог зустрічного позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, які складаються з витрат за проведення судових експертиз по справі в розмірі 7 864,71 грн. та судового збору в розмірі 1 316,20 грн., а всього 9 180,91 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 1 211,20 грн. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення з неї на користь ОСОБА_2 компенсації вартості реалізованого автомобіля Opel-Astra, 2012 року випуску в розмірі 131 620 грн та судових витрат, які складаються з витрат за проведення судових експертиз по справі в розмірі 7 864,71 грн. та судового збору в розмірі 1316,20 грн.. Просить ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог за позовом ОСОБА_2 , а в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. Посилається на порушення норм матеріального та процесуального права. Вважає помилковим висновок суду, що вона здійснила відчуження спірного автомобіля на свій розсуд та без згоди ОСОБА_2 ОСОБА_2 не надав жодних належних чи допустимих доказів, які б підтверджували його необізнаність про продаж автомобіля, і що кошти отримані від продажу спірного автомобіля були використанні не в інтересах сім`ї. Фактичні обставини справи свідчать про те, що ОСОБА_2 знав про намір відчуження автомобіля. До матеріалів справи надана копія акта обстеження умов проживання від 10 вересня 2020 року, де зафіксовано, що вона разом з дочкою ОСОБА_4 проживали у орендованій квартирі, в якій були забезпечені належні умови проживання дитини. Шлюб з ОСОБА_2 був розірваний рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 10 липня 2020 року. Під час розгляду іншої справи про стягнення аліментів на утримання дитини встановлено, що ОСОБА_2 не надавав матеріальної допомоги на утримання дитини, всі необхідні витрати покладались на неї. Договір купівлі-продажу спірного автомобіля був укладений 10 січня 2020 року, тобто за шість місяців до розірвання шлюбу. Наведеним доводиться, що отримані від продажу спірного автомобіля грошові кошти витрачені в інтересах сім`ї на забезпечення належних умов проживання та оренду квартири в місті Києві. Вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення з неї грошової компенсації в розмірі 131 620 грн. від загальної вартості спірного автомобіля OPEL-ASTRA J, 2012 року випуску, задоволенню не підлягали. Також не підлягали розподілу в порядку статті 141 ЦПК України понесені ОСОБА_2 витрати на оплату транспортно-товарознавчої експертизи № 30167/22-54 та транспортно-товарознавчого дослідження № 28469/23-54. Такі витрати є наслідком поведінки ОСОБА_2 та не відповідають критеріям неминучості та необхідності для розгляду даної справи. Експертні дослідження проведені без огляду об`єкта дослідження. В матеріалах справи наявний лист Головного управління Національної поліції у м. Києві від 26 лютого 2021 року про виклик 30 грудня 2019 року працівників Шевченківського управління поліції ГУНП в м. Києві у зв`язку із бійкою чоловіка і двох жінок, в якому зазначено, що ОСОБА_2 бив по автомобілю палицею. А тому не можна припускати, що автомобіль після 30 грудня 2019 року був без пошкоджень. Суд не враховував експертне дослідження № 30167/22-54, як доказ. Експертне дослідження № 28469/23-54 проведене за заявою позивача, та необхідність його проведення викликана тривалим терміном розгляду даної судової справи, на чому наголошував і сам позивач. А тому даний експертний висновок також не відповідає критеріям, визначеним статтями 76, 77, 78, 79 ЦПК України, вартість його проведення відповідно до приписів пункту 9 статті 141 ЦПК України не підлягає стягненню з неї. ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. В апеляційній інстанції ОСОБА_1 та її представник підтримали апеляційну скаргу та просять її задовольнити. ОСОБА_2 та його представник просять відхилити подану апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість. Вислухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції , колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі з 24 квітня 2010 року народження, яка після припинення сторонами шлюбних відносин залишилася проживати з матір`ю. Шлюбні стосунки та ведення спільного господарства між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 фактично припинені 28 грудня 2019 року. За час шлюбу в спільну сумісну власність 10 червня 2018 року сторонами придбано зокрема автомобіль Opel-Astra, 2012 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , який відповідно до договору купівлі-продажу, укладеного в ТСЦ 8046/2020/1867140 від 10 січня 2020 року, ОСОБА_1 відчужила ОСОБА_3 за договірною ціною 60 000 грн. Відповідно до висновку судової транспортно-товарознавчої експертизи №30167/22-54 від 05 червня 2023 року, ринкова вартість транспортного засобу Opel Astra Sports Tourer, 2012 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , станом на 10 січня 2020 року становить 170 247 грн. 07 коп. Згідно висновку судової транспортно-товарознавчої експертизи №28469/23-54 від 21 грудня 2023 року на час проведення експертизи та розгляду справи в суді, середня ринкова вартість транспортного засобу Opel Astra Sports Tourer, 2012 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , який перебуває у технічно справному стані становить 263 240 грн. Судом також встановлено, що 16 червня 2006 року між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра» укладено кредитний договір №2/П/14/2006-840. Умовами договору визначено, що банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у розмірі 7500 доларів США в порядку і на умовах, визначених цим договором, для проведення розрахунків по договору купівлі-продажу від 16 червня 2006 року квартири АДРЕСА_1 , строком до 15 червня 2021 року 16 червня 2006 року, ОСОБА_1 уклала договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого вона придбала квартиру АДРЕСА_1 . До шлюбу з ОСОБА_2 ОСОБА_1 виплачено 4 646 доларів США. За період перебування сторін у шлюбі з 24 квітня 2010 року по 19 травня 2016 року, за спірну квартиру подружжям сплачено 9 735,15 доларів США, що підтверджується відповідними квитанціями за період з 01 квітня 2010 по 31 березня 2015 року. Згідно висновку судової оціночно-будівельної експертизи №30155/22-42 від 18 жовтня 2023 року ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 станом на дату оцінки, становить 413 947,00 грн. Судом також встановлено, що відповідно до нотаріально посвідченого договору дарування частини житлового будинку від 19 червня 2003 року, ОСОБА_2 належить частина житлового будинку АДРЕСА_2 . Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 12 січня 2022 року ОСОБА_2 після смерті батька перейшла у власність 1/12 частина вказаного будинку. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 26 грудня 2023 року ОСОБА_2 після смерті матері перейшла у власність ще 1/6 частина вказаного вище будинку. З`ясувавши обставин справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення первісного позову ОСОБА_2 . Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію вартості реалізованого автомобіля Opel-Astra, 2012 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 в розмірі 1/2 частини, що становить 131 620,00 грн. Суд частково задовольнив зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості 1/2 частини грошових зобов`язань, які виникли за час шлюбу, в розмірі 18 537,86 грн. В порядку розподілу судових витрат з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, які складаються з витрат за проведення судових експертиз по справі в розмірі 7 864,71 грн. та судового збору в розмірі 1 316,20 грн., а всього 9 180,91 грн. З ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 1 211,20 грн. Рішення суду першої інстанції оскаржено ОСОБА_1 лише в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення компенсації за реалізований автомобіль, який є спільним майном подружжя. Колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції у вказаній частині. Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (ч. 2 ст. 60 СК України). Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Відповідно до частини 3 статті 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, зокрема гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Частиною 1 ст. 69 СК України визначено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Згідно з ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Згідно з ст. 71 СК України якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Відповідно до змісту вказаних норм у сімейному законодавстві діє презумпція спільності майна подружжя, при цьому частини чоловіка та дружини є рівними. Спростувати цю презумпцію може сторона, яка надає докази протилежного, що мають відповідати вимогам належності та допустимості (ст. ст. 77-78 ЦПК України) і це є її процесуальним обов`язком (ст. 12, 81 ЦПК України). Згідно частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте ними до шлюбу; майно, набуте ними за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно набуте ними за час шлюбу, але за кошти, які належали їм особисто; житло, набуте ними за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»; земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України. Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Спірний автомобіль автомобіля Opel-Astra, 2012 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , 10 червня 2018 року був придбаний за час шлюбу сторін. Судом встановлено, що шлюбні стосунки та ведення спільного господарства між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 фактично припинені 28 грудня 2019 року. Спірний автомобіль був відчужений ОСОБА_1 відповідно до договору купівлі-продажу, укладеного в ТСЦ 8046/2020/1867140 від 10 січня 2020 року, на користь своєї сестри ОСОБА_3 , тобто після припинення шлюбних відносин із ОСОБА_2 , що також не спростовувалося і самою ОСОБА_1 . ОСОБА_1 не надала судeпершої інстанції належних та допустимих доказів того, що спірний автомобіль був проданий за згодою ОСОБА_2 , а отримані від продажу автомобіля грошові кошти розподілені між ними. Суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсації вартості 1/2 частини реалізованого автомобіля Opel-Astra, 2012 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 в розмірі 131 620,00 грн. Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на ненадання ОСОБА_2 доказів, його необізнаність про продаж автомобіля та використання коштів від продажу автомобіля не в інтересах сім`ї. Обов`язок доведення отримання згоди на продаж спільного майна та використання отриманих від продажу коштів має покладатися на того з подружжя, хто здійснив продаж спільного майна. Колегія суддів критично ставиться до доводів ОСОБА_1 , що шлюб між нею та ОСОБА_2 був розірваний за рішенням Шевченківського районного суду міста Києва лише 10 липня 2020 року, а кошти від продажу автомобіля були використані нею витрачено в інтересах сім`ї на забезпечення належних умов проживання та оренду квартири в місті Києві. Судом встановлено, що сімейні відносини ОСОБА_2 і ОСОБА_1 фактично припинені 28 грудня 2019 року. Автомобіль Opel-Astra, 2012 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 був проданий ОСОБА_1 майже через шість місяців після припинення сімейних відносин з ОСОБА_2 , отримані ОСОБА_1 від продажу автомобіля кошти не могли бути використані в інтересах сім`ї. Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, ОСОБА_1 не навела доводів на спростування визначеної вартості автомобіля Opel-Astra, 2012 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , а також не надала власного висновку автотоварозначого дослідження, не наполягала на врахуванні іншої вартості автомобіля. Відтак, судом було правильно вирішив позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 компенсації вартості 1/2 частини проданого нею автомобіля Opel-Astra, 2012 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 . Колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції і в частині вирішення питання про розподіл понесених ОСОБА_2 витрат за проведення судових експертиз по справі в розмірі 7 864,71 грн., зокрема, витрат по оплаті транспортно-товарознавчої експертизи №30167/22-54 від 05 червня 2023 року вартістю 3775,40 грн. та транспортно-товарознавчої експертизи №28469/23-54 від 21 грудня 2023 року вартістю 4089,31 грн. Такі витрати були пов`язані з розглядом даної справи та були необхідними для визначення вартості проданого ОСОБА_1 автомобіля Opel-Astra, 2012 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 . Визначення судом вартості автомобіля, виходячи із останнього висновку транспортно-товарознавчої експертизи №28469/23-54 від 21 грудня 2023 року не виключає стягнення витрат за складання попереднього висновку від 05 червня 2023 року. Також встановлено, що остання транспортно-товарознавча експертиза від 21 грудня 2023 року проводилася у зв`язку тривалим розглядом справи, що не вказує на необґрунтованість процесуальних дій позивача, неправильність першого висновку та не виключає стягнення її вартості в порядку розподілу судових витрат. ОСОБА_1 не надала належних та допустимих доказів на спростування вказаних висновків, у зв`язку з чим суд і визначив вартість автомобіля, виходячи із останнього висновку. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Судом першої інстанції було надано належну оцінку наявним у матеріалах справи доказам. Колегія суддів не вбачає порушень судом норм матеріального чи процесуального права. В іншій частині рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржене, а тому, у колегії суддів відсутні підстави для перевірки правильності висновків суду першої інстанції у відповідній частині. Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вишгородського районного суду Київської області від 29 лютого 2024 року без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 06 червня 2024 року. Суддя-доповідач Шебуєва В.А. Судді Кафідова О.В. Оніщук М.І.