Постанова Київський апеляційний суд № 756/11406/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua Єдиний унікальний номер справи № 756/11406/23 Головуючий у суді першої інстанції - Яценко Н.О. Номер провадження № 22-ц/824/7613/2024 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 червня 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді: Яворського М.А., суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О., за участю секретаря - Сукач О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою ОСОБА_2 , на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 12 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про зменшення розміру аліментів,- ВСТАНОВИВ: У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про зменшення розміру аліментів, який мотивував тим, що рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 21 липня 2023 року, змінено спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 04 липня 2016 року у справі № 756/242/16-ц, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина ОСОБА_5 у розмірі частини від усіх видів його заробітку (доходів), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно і до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з дня набрання рішенням суду законної сили. Разом з тим, позивач вказував, що рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 03 серпня 2023 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь його батька ОСОБА_4 аліменти у розмірі частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно і довічно. Позивач зазначав, що у порівнянні з матеріальним становищем на момент ухвалення вказаних рішень про стягнення аліментів у нього відбулися суттєві зміни матеріального становища, що відповідно до положень ст. 192 СК України є підставою для зменшення розміру аліментів. Крім того, відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 22 серпня 2023 року сукупний розмір заборгованості позивача у виконавчому провадженні НОМЕР_1 станом на липень 2023 року становить 232,08 грн. Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 12 грудня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Зменшено розмір аліментів утримуваних із ОСОБА_1 за рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 03 серпня 2023 року, справа № 756/8262/23, на користь ОСОБА_4 з 1/4 частини до 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно і довічно. В решті позовних вимог - відмовлено. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що відповідно до ст. 192 СК України, підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. Апелянт зазначає, що в процесі судового розгляду встановлено, що відповідач ОСОБА_3 протягом восьми років (з часу народження ОСОБА_5 ) не працювала та в подальшому не має наміру працювати для забезпечення своїх дітей (ще є старша дитина від першого шлюбу), а позивач докладає всіх зусиль задля забезпечення свого сина, сплачуючи аліменти, навіть в більшому, ніж визначено судовим рішенням, розмірі, та надсилаючи одяг для дитини. Проте, враховуючи сезонність роботи позивача за кордоном, з жовтня 2023 року у ОСОБА_1 значно скоротилась заробітна плата, а в листопаді та грудні він припинив отримувати заробітну платню, це пов`язано із закінченням курортного сезону та фактичним закриттям підприємства, в якому він працює, на зимовий період. Вказане підтверджується довідкою про доходи. Крім того, апелянт вказує, що орендодавцем ОСОБА_1 було підвищено орендну плату за квартиру з 800 до 1 000 польських злотих. Враховуючи дані обставини, позивач не може виконувати обов`язки по утриманню дитини в повному обсязі, тоді як відповідач ОСОБА_3 відмовляється працювати, покладаючи весь тягар щодо утримання спільної дитини виключно на батька - ОСОБА_1 . Враховуючи викладене в апеляційній скарзі, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 та ухвалити у вказаній частині нове судове рішення, яким зменшити розмір аліментів, утримуваних із ОСОБА_1 за рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 31 липня 2023 року, справа №756/12254/22, на користь ОСОБА_3 на утримання ОСОБА_5 з 1/4 частини до 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно з дня набрання чинності рішенням суду і до досягнення дитиною повноліття. Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходив. При апеляційному розгляді справи представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив її задовольнити. При апеляційному розгляді справи відповідач ОСОБА_4 підтримав подану апеляційну скаргу ОСОБА_1 та просив її задовольнити. При апеляційному розгляді справи відповідач ОСОБА_3 заперечила щодо доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просила залишити подану апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явились на апеляційний розгляд справи, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону виходячи з наступного. Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 31 липня 2023 року, змінено спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 04 липня 2016 року у справі № 756/242/16-ц, стягнувши з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частини від усіх видів його заробітку (доходів), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно і до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з дня набрання рішенням суду законної сили (а.с.43-47). Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 03 серпня 2023 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліменти у розмірі частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно і довічно (а.с.48-49). В матеріалах справи також міститься Договір оренди кімнати у приміщенні від 03 березня 2022 року, згідно якого позивач ОСОБА_1 сплачує орендну плату у розмірі 800 злотих (а.с.27-28). Відповідно до наданого розрахунку заборгованості по аліментам, які стягуються на користь ОСОБА_3 , станом на 01 вересня 2023 року ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 155 047,51 грн (а.с.50-51). Відповідно до наданої довідки від 09 червня 2023 року, ОСОБА_1 працевлаштований за трудовим договором у компанії COLOR Ярослав Красовскі та за останні шість місяців отримав таку заробітну плату: - 12/2022 року - 3010 злотих брутто, 2363,56 злотих нетто; - 01/2023 року - 3490 злотих брутто, 2709,48 злотих нетто; - 02/2023 року - 3490 злотих брутто, 2709,48 злотих нетто; - 03/2023 року - 3490 злотих брутто, 2709,48 злотих нетто; - 04/2023 року - 3490 злотих брутто, 2709,48 злотих нетто; - 05/2023 року - 3490 злотих брутто, 2709,48 злотих нетто (а.с.55-56). Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині зменшення розміру аліментів на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мотивував своє рішення тим, що позивач не надав суду належних та достатніх доказів на підтвердження того, що з моменту постановлення судом рішення про зміну способу стягнення аліментів на утримання сина його матеріальний стан погіршився. Вказано, що позивач працює за кордоном та отримує заробітну плату, за таких обставин суд дійшов висновку про відмову у зменшенні розміру аліментів на утримання дитини. Також судом зазначено, що стягнення аліментів на утримання непрацездатного батька не є безумовною підставою для зменшення аліментів на утримання неповнолітньої дитини. Апеляційний суд погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N 789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Згідно ч. 7, 8 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Згідно зі ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до положень ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Відповідно до положень ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Відповідно до ч. 5 ст. 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину. Частиною 1 ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Відповідно до положень ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що договори про припинення права на аліменти у зв`язку з передачею права власності на нерухоме майно та/або про сплату аліментів між сторонами не укладалися. Звертаючись до суду із позовом про зменшення розміру аліментів, стягнутих на утримання сина, ОСОБА_1 зазначав, що в нього змінився матеріальний стан, а саме рівень доходів значно погіршився. Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів. Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України). Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд першої інстанції дійшов висновку про те, позивачем не було доведено належними і допустимими доказами факту того, що з моменту постановлення судом рішення про зміну способу стягнення аліментів на утримання сина його матеріальний стан погіршився. З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується та вважає, що із наданих позивачем доказів не вбачається суттєвого погіршення матеріального стану позивачу, який би не дав йому можливості сплачувати аліменти на утримання дитини у розмірі частини від його заробітку (доходу), який передбачений законом. Посилання апелянта на те, що відповідач ОСОБА_4 підтримав подану апеляційну скаргу та визнавав позовні вимоги, апеляційним судом сприймаються критично, оскільки вказане свідчить про спільну правову позицію позивача та відповідача, які є батьком та сином. Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Згідно із частиною першою статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. За таких обставин апеляційний суд доходить висновку, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині відповідає обставинам справи, постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, Київський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану ОСОБА_2 , залишити без задоволення. Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 12 грудня 2023 року, залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дати складення повного тексту постанови. Повний текст постанови виготовлено 07 червня 2024 року. Головуючий суддя : М.А.Яворський Судді : Т.Ц.Кашперська В.О. Фінагеєв