Постанова 4824 № 756/8317/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 756/8317/22 Головуючий у І інстанції Жук М.В. Провадження №22-ц/824/4547/2024 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О. ПОСТАНОВА Іменем України 29 травня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Таргоній Д.О., суддів: Голуб С.А., Мостової Г.І., за участі секретаря Спис Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 06 квітня 2023 року у справі запозовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 , треті особи ОСОБА_3 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Василенко Олег Анатолійович, про визнання протиправним та скасування наказу про скасування рішення про державну реєстрацію права, ВСТАНОВИВ: У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , приватний нотаріус КМНО Василенко О.А., про визнання протиправним та скасування наказу про скасування рішення про державну реєстрацію права. В обґрунтування позову зазначав, що 20.05.2020 року приватним нотаріусом КМНО Василенком О.А. прийняте рішення про державну реєстрацію за ним права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 , який фактично є виділеною в натурі часткою зі спільної часткової власності. Наказом Міністерства юстиції України № 2242/5 від 22.06.2021 року задоволено скаргу ОСОБА_2 від 16.12.2020 року та скасовано рішення приватного нотаріуса КМНО Василенка О.А. № 52303886 від 20.05.2020. Позивач зазначав, що вказаний наказ Міністерства юстиції України виданий із порушенням визначеної законодавством процедури та чинного законодавства, оскільки державному реєстратору було подано всі документи, передбачені Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127. Крім того, відповідач порушив вимоги пунктів 9-11 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1128, щодо належного повідомлення заінтересованої особи про час і місце розгляду скарги, зокрема не надіслав позивачу копію скарги з додатками, не повідомив про час і місце розгляду скарги. Вказав також, що подана ОСОБА_2 скарга була оформлена без дотримання вимог, передбачених ч. 5 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зокрема скаржником не надано доказів порушення його права оскаржуваним рішенням приватного нотаріуса, у зв`язку із чим Мінюст чи відповідний територіальний орган на виконання частин 5 та 6 Положення №1128 повинен був прийняти рішення про відмову у задоволенні скарги у сфері державної реєстрації. Разом із тим, зі скаргою щодо скасування рішення про державну реєстрацію права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 до Міністерства юстиції України ОСОБА_4 звернувся 22 грудня 2020 року, тобто з пропуском 60-денного строку, визначеного статтею 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Клопотань про поновлення такого строку скарга не містить, як і доказів того, коли саме заявник дізнався про порушення свого права. Розглядаючи скаргу, Міністерство юстиції України не звернуло уваги на зазначені обставини, не вирішило питання про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_2 , як того вимагає пункт 5 Порядку № 1128, а передав скаргу на розгляд Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації при Мін'юсті. Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просив суд визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №2242/5 від 22.06.2021 року про скасування рішення приватного нотаріуса КМНО Василенка О.А. № 52303886 від 20.05.2020 року. Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 06 квітня 2023 року позов задоволено частково. Наказ Міністерства юстиції України від 22.06.2021 року за № 2242/5 в частині скасування рішення від 20.05.2020 року № 52303886, прийнятого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Василенко О.А., визнано протиправним та скасовано. В решті вимог позову відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України 248 грн 10 коп. судового збору. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 248 грн 10 коп. судового збору. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, з апеляційною скаргою звернувся відповідач - Міністерство юстиції України, в якій, посилаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення по справі, невідповідність висновків суду встановленим по справі обставинам, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що приймаючи оскаржуваний наказ №2242/5 від 15.04.2020 Міністерство юстиції України діяло в межах своїх повноважень та на підставі закону. Ухвалюючи рішення, суд не дослідив обставини щодо дотримання відповідачем вимог закону, оцінки запереченням відповідача не надав, а лише зазначив про помилкові дії нотаріуса. Вважає необгрунтованим також посилання суду першої інстанції на рішення Конституційного Суду України від 16.11.2022 року у справі №3-270/2019/(6302/19), яким визнано таким, що не відповідає Конституції України припис п. 1 частини 7 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки оскаржуваний наказ був прийнятий 22.06.2021 року, а рішення Конституційним судом України ухвалене у 2022 році, тобто на час розгляду скарги такої правової позиції не існувало. Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Василевська О.В. подала відзив на апеляційну скаргу. Звертає увагу суду на ту обставину, що реєстраційна дія, щодо якої ОСОБА_2 , подав скаргу, була вчинена 20.05.2020 року. 03.06.2020 року ОСОБА_2 набув право власності на 9/20 частки у житловому будинку АДРЕСА_2 . При цьому, зі скаргою до Міністерства юстиції України відповідач звернувся тільки 16.12.2020 року. Таким чином, на дату набуття ОСОБА_2 права власності на частку у будинку АДРЕСА_3 та господарські будівлі: сарай «В», альтанка «Д», що розташовані на земельній ділянці площею 0,1 га кадастровий номер 8000000000:85:078:0002 вже було зареєстровано за позивачем. З огляду на вказане, про порушення свого права відповідач ОСОБА_2 міг дізнатися 03.06.2020 року, у зв`язку із чим строк для звернення зі скаргою на реєстраційну дію для відповідача сплив 04.08.2020 року. Представник позивач також зазначає, що відповідач свідомо уклав 03.06.2020 року договір дарування без проведеної попереднім власником технічної інвентаризації об`єкту нерухомості та без видачі по результатам інвентаризації на день укладення договору технічного паспорта, та без внесення, у разі його отримання, фактичних та правильних відомостей про об`єкт нерухомого майна до реєстру об`єктів нерухомого майна. Це призвело до того, що предметом договору від 03.06.2020 став опис об`єкту нерухомості не просто із посиланням на застарілий та такий, що не відповідає фактичним обставинам, технічний паспорт 2003 року, але й технічний паспорт, що не відповідаю нормативному визначенню терміну «Технічний паспорт». Таким чином, до складу набутого ОСОБА_2 нерухомого майна 03.06.2020 року було безпідставно включено сараї під літерою «Г» та літерою «В», альтану під літерою «Д», розташовані на земельній ділянці житлового будинку АДРЕСА_2 . З огляду на вказане, на переконання позивача, Міністерство юстиції України, при розгляді скарги ОСОБА_2 , мало відмовити у її задоволенні через відсутність порушеного права скаржника у відповідності до ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та п. 5 Порядку №1128. Інших відзивів на апеляційну скаргу в порядку статті 360 ЦПК України до суду апеляційної інстанції не надійшло. У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Василевська О.В. заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила залишити рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване. Інші учасники справи у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені у відповідності до вимог процесуального законодавства. Від представника Міністерства юстиції України Башук Ю. надійшло клопотання про перенесення розгляду справу у зв`язку неможливістю прибуття у судове засідання представника відповідача, зумовлене великим обсягом справ, у яких головні та провідні спеціалісти Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) беруть участь і діють від імені Кабінету міністрів України, міністерства юстиції України і Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), тому з об`єктивних причин не можуть забезпечити явку особи, яка діятиме від імені апелянта у даній справі. Керуючись положеннями ч. 2 статті 372 ЦПК України, колегія суддів вважала за можливе розглядати справу у відсутності осіб, як не з`явились у судове засідання, оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду справи, у зв`язку із чим дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання про перенесення розгляду справи. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону не відповідає. Судом першої інстанції встановлено, що 17.05.1957 року власниками житлового будинку по АДРЕСА_1 були: ОСОБА_5 (три кімнати 1-2,1-3,1-5 площею 45,1 кв. м, кухня 1-1 площею 5,1 кв. м, дві веранди 1-7, 1-6 площею 11,1 кв. м та земельна ділянка 2 228 кв. м). ОСОБА_6 (одна кімната 2-3 площею 11,2 кв. м, кухня 2-2 площею 4,1 кв. м, веранда 2-1 площею 4,1 кв. м та 250 кв. м земельної ділянки). ОСОБА_7 (одна літня кімната 1-4 площею 15,7 кв. м, веранда 9,8 кв. м та 150 кв. м земельної ділянки) (т. 1 а.с. 12). 12.10.1978 року Першою київською державною нотаріальною конторою видано ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 11/40 часток житлового будинку по АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці розміром 1 638 кв. м, площею 71,4 кв. м, сараї під літ. Б, В, Г, Д, Е, Ж, туалет під літ. З (т. 1 а.с. 18). 23.04.1979 року ухвалою Подільського районного народного суду міста Києва затверджено мирову угоду, якою ОСОБА_8 та ОСОБА_1 в будинку по АДРЕСА_1 в натурі виділяється квартира АДРЕСА_4 , що складається з житлової кімнати по плану 1-3 площею 21 кв. м, житлової кімнати по плану 1-4 площею 8,1 кв. м, коридору по плану 1-2 площею 6,2 кв. м та веранди по плану 1-1 площею 5,3 кв. м. При цьому, ОСОБА_9 виділяється в натурі квартира АДРЕСА_5 , що складається з житлової кімнати по плану 3-3 площею 16,0 кв. м та веранди по плану 3-2 площею 6 кв. м (т. 1 а.с. 13-16). Ухвалою Подільського районного народного суду міста Києва від 03.12.1979 року роз`яснено, що в ухвалі суду від 23.04.1979 року ОСОБА_8 виділено в натурі 7/20 частин будинку по АДРЕСА_1 , з яких 11/40 частин належить на праві особистої власності його неповнолітньому сину ОСОБА_1 в порядку спадкування по заповіту, а йому, ОСОБА_8 належить 3/40 частин домоволодіння в порядку спадкування за законом (т. 1 а.с. 17). 02.04.1980 року рішенням товариського суду при ЖЕК-805 Подільського району міста Києва встановлено розподіл земельної ділянки між власниками домоволодіння, а саме: - ОСОБА_8 користується 7/20 частками домоволодіння та 1 115 кв. м земельної ділянки. - ОСОБА_10 користується 4/20 частками домоволодіння та 320 кв. м земельної ділянки. - ОСОБА_9 користується 4/20 частками домоволодіння та 690 кв. м земельної ділянки. - ОСОБА_11 користується 5/20 частками домоволодіння та 610 кв. м земельної ділянки (т. 1 а.с. 225). 04.02.1988 року згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, виданим Першою київською державною нотаріальною конторою ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_1 набули в порядку спадкування після ОСОБА_8 право власності на 3/40 частки житлового будинку на АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 26). Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 12.02.2004 року встановлено межі користування земельною ділянкою для співвласників квартири АДРЕСА_6 в межах, визначених на плані, доданому до рішення товариського суду при ЖЕК-805 від 02.04.1980 року за такими точками: для ОСОБА_1 . 1-2-3-4-5-6-7, для ОСОБА_13 . 8-9-10-15, для ОСОБА_12 10-11-12-13-14-15 (т. 1 а.с. 231-232). 20.05.2020 року приватним нотаріусом КМНО Василенком О.А. прийнято рішення про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 . 03.06.2020 року ОСОБА_2 на підставі договору дарування набув право власності на 9/20 часток житлового будинку по АДРЕСА_1 (а.с. 118-121). Згідно інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 233727441 від 23.11.2020 року ОСОБА_1 належить житловий будинок по АДРЕСА_1 площею 69,4 кв. м, з яких 23.2 кв. м житлова площа, зазначений під літ. Г, господарські будівлі: сарай літ В, альтанка літ Д. Клименку І.Б. належить 9/20 частин та ОСОБА_14 1/5 частина житлового будинку по АДРЕСА_1 , загальною площею 93,6 кв. м, з яких 71, 4 кв. м житлової площі, зазначений в плані під літ. А, сараї під літ. В, Г, Д, Е, Ж, гаражі під літ. К, Л, вбиральні під літ. З, М, № 1 паркан (т. 1 а.с. 129-130). 16.12.2020 року ОСОБА_2 подав до Міністерства юстиції України скаргу на рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 52303886 від 20.05.2020 року (реєстрація права власності на житловий будинок із господарськими спорудами) (т. 1 а.с. 124-128). Як вбачається із висновку центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів міністерства юстиції від 14.05.2021 року рекомендовано задовольнити скаргу ОСОБА_2 та скасувати рішення приватного нотаріуса КМНО Василенка О.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 52303886 від 20.05.2020 року щодо реєстрації права власності на ОСОБА_1 на житловий будинок по АДРЕСА_1 з підстав того, що таке рішення порушує право ОСОБА_2 , як власника 9/20 частин житлового будинку по АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 20-23). Наказом Міністерства юстиції України № 2242/5 від 22.06.2021 року скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення приватного нотаріуса КМНО Василенком О.А. від 20.05.2020 року № 52303886 скасовано та тимчасово заблоковано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приватному нотаріусу КМНО Василенку О.А. на 3 місяці (т. 1 а.с. 19). Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що підставою для скасування рішення приватного нотаріуса були помилкові дії та рішення самого нотаріуса, а не помилки або протиправні дії особи. Поряд із цим, скасування Міністерством юстиції України рішення про державну реєстрацію права власності особи є втручанням у її право власності, оскільки в разі відсутності відповідного запису в Державному реєстрі прав особа не може вільно та на власний розсуд розпоряджатися своєю власністю. Крім того, судом взято до уваги правові мотиви рішення Конституційного Суду України № 9-р(ІІ)/2022 від 16.11.2022 року у справі № 3-270/2019(6302/19), яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), припис п. 1 ч. 7 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року № 1952-IV в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення механізму протидії рейдерству» від 12.05.2022 року № 2255-ІХ, а саме «скасування рішення державного реєстратора». Судом також виходив із того, що ОСОБА_2 набув права власності на 9/20 часток житлового будинку по АДРЕСА_1 після прийняття приватним нотаріусом рішення про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , що по суті був часткою у будинку АДРЕСА_1 , яка виділялася в натурі позивачу в 1979-1980 роках в порядку у передбаченому діючим на той час законодавством і фактично перебувала у його володінні, попередні власники не оспорювали прав ОСОБА_1 на цю частку, що вказує на правомірність набуття відповідачем права власності на це майно й відсутність порушення прав ОСОБА_2 ; при прийнятті Міністерством юстиції України спірного рішення указана обставина не врахована, застосовано норму закону, яка не відповідає Конституції України Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками не погоджується, оскільки вони не відповідають встановленим по справі обставинам та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства. Предметом спору у справі, що переглядається, є, зокрема, відповідність вимогам закону наказу Міністерства юстиції України № 2242/5 від 22.06.2021 року, яким задоволено скаргу ОСОБА_2 від 16.12.2020 року та скасовано рішення приватного нотаріуса КМНО Василенка О.А. № 52303886 від 20.05.2020. Оскаржуваний наказ Міністерства юстиції України, на думку позивача, порушує його права на житловий будинок по АДРЕСА_1 . Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до пункту 10 частини другої статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. З урахуванням предмета спору, мотивів та правового обґрунтування оскарження наказу Міністерства юстиції України, для правильного вирішення справи, суду необхідно з`ясувати, чи був оскаржуваний наказ винесений у межах повноважень, відповідно до закону, з дотриманням встановленої процедури та на законних підставах. Правовідносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Відповідно до положень Закону України від 26 листопада 2015 року № 834-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Міністерству юстиції України надано повноваження щодо розгляду скарг на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав. Відповідні зміни набрали чинності з 01 січня 2016 року. У зв`язку із законодавчими змінами Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» запроваджено дворівневу процедуру оскарження рішень суб`єктів реєстрації. Зокрема, законодавець надав додаткову можливість оскаржити рішення, дії чи бездіяльність державних реєстраторів при реєстрації нерухомого майна шляхом подання скарги до органів Міністерства юстиції України. Відповідно до частини першої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у редакції, чинній з 01 січня 2016 року, рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду. Згідно з частиною другою статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в редакції станом на час винесення оскаржуваного наказу, Міністерство юстиції України розглядає скарги: 1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір); 2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України. Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України (частина дев`ята статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» - далі Закону N 1952-IV). Порядком № 1128 визначено процедуру розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Міністерства юстиції України, що здійснюється Міністерством та його територіальними органами відповідно до Законів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань». Згідно з частиною третьою статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» N 1952-IV, рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю. Заперечуючи проти доводів позивача щодо порушення вказаного строку на подання скарги, відповідач ОСОБА_2 зазначав, що про порушення своїх прав він дізнався 23 листопада 2020 року, коли отримав Інформаційну довідку з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень №233727441. Зокрема, відповідач зазначав, що між ним та ОСОБА_1 велись перемовини щодо продажу спільного майна ( ОСОБА_1 мав намір продати свою частку). ОСОБА_2 думав придбати долю ОСОБА_1 , у зв`язку із чим, щоб упевнитись, що в реєстрі є усі необхідні відомості, отримав зазначену інформаційну довідку. Зазначені обставини судом першої інстанції не перевірялись. Надаючи оцінку аргументам сторін з цього питання, апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи ОСОБА_2 про те, що про порушення своїх прав він дізнався 23 листопада 2020 року, оскільки зазначене підтверджується даними Інформаційної довідки з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень №233727441 від 23.11.2020. Посилання позивача на те, що про порушення свого права ОСОБА_2 міг дізнатися 03.06.2020 року, тобто з часу набуття права власності на частку у будинку АДРЕСА_2 , у зв`язку із чим строк для звернення зі скаргою на реєстраційну дію для відповідача сплив 04.08.2020 року, не можуть бути взяті до уваги, оскільки не підтверджені належними доказами. З огляду на вказане, апеляційним судом встановлено, що дізнавшись з Інформаційної довідки Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень №233727441 від 23.11.2020 про реєстрацію за ОСОБА_1 права приватної власності на частку І житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , а саме на житловий будинок під літ. «Г», сарай літ. «В» та альтанку літ. «Д», на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 52303886 від 20.05.2020 року, ОСОБА_2 16 грудня 2020 року, тобто із дотриманням визначеного частиною 3 статті 37 Закону N 1952-IV 60-ти денного строку, подав до Міністерства юстиції України скаргу на рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Відповідно до частини шостої Закону N 1952-IV, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про: 1) відмову у задоволенні скарги; 2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про: а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги; б) скасування рішення про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав; в) виправлення помилки, допущеної державним реєстратором; в-1) усунення порушень, допущених державним реєстратором, з визначенням строків для виконання наказу; г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України; є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю. Рішення, передбачені підпунктами "а", "ґ" і "е"пункту 2 цієї частини, приймаються виключно Міністерством юстиції України. У рішенні Міністерства юстиції України чи його територіального органу за результатами розгляду скарги можуть визначатися декілька шляхів задоволення скарги. Згідно з пунктом 8 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128, далі - Порядок № 1128, у разі коли під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації відповідно до пункту 5 цього Порядку не виявлено підстав для відмови в її задоволенні чи підстав для пересилання її за належністю, Мін`юст чи відповідний територіальний орган здійснює колегіальний розгляд такої скарги на предмет наявності (відсутності) порушень закону в рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту, що оскаржуються. Відповідно до пункту 9 Порядку № 1128, під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін`юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об`єктивного розгляду, зокрема шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), у разі необхідності витребовує документи (інформацію) і вирішує: 1) чи мало місце рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту; 2) чи було оскаржуване рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту прийнято, вчинено на законних підставах; 3) чи належить задовольнити скаргу у сфері державної реєстрації або відмовити в її задоволенні; 4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у скарзі у сфері державної реєстрації; 5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню. Відповідно до пункту 13 Порядку № 1128, за результатом розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально колегія формує висновок про те, чи: 1) встановлено наявність порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту; 2) підлягає скарга у сфері державної реєстрації задоволенню (в повному обсязі чи частково (з обов`язковим зазначенням в якій частині) шляхом прийняття Мін`юстом чи відповідним територіальним органом рішень, передбачених законом. Згідно з пунктом 14 Порядку № 1128, за результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації, у тому числі колегіально, Мін`юст чи відповідний територіальний орган приймає рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених законом. Не пізніше наступного робочого дня з дня прийняття Мін`юстом чи відповідним територіальним органом рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні засвідчені в установленому законодавством порядку відповідні копії рішень Мін`юсту чи його територіального органу, копії висновків колегії (у разі розгляду скарг у сфері державної реєстрації колегіально) розміщуються на офіційному веб-сайті Мін`юсту чи відповідного територіального органу. За результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації у строки, встановлені Законом України «Про звернення громадян», засвідчені в установленому законодавством порядку відповідні копії рішень Мін`юсту чи його територіального органу, копії висновків колегії (у разі розгляду скарг у сфері державної реєстрації колегіально) разом із супровідним листом надсилаються скаржнику. У даній справі встановлено, що оспорюваний наказ Міністерства юстиції України від 22 червня 2021 року про задоволення скарги ОСОБА_2 , від 16.12.2020 та скасування рішення від 20.05.2020 №52303886, прийнятого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Василенком О.А., прийнятий на підставі висновку Центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів міністерства юстиції від 14 травня 2021 року. Згідно із зазначеним висновком, державна реєстрація права власності на житловий будинок проведена приватним нотаріусом Василенком О.А. з порушенням вимог статей 10, 18, 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та пунктів 14, 42, 56 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі - Порядок № 1127). В мотивах висновку, зокрема зазначено, що Колегією з відомостей Державний реєстр прав встановлено, що на житловий будинок з надвірними побудовами 20.06.2017 відкрито розділ № 1280059280000, та зареєстровано право власності на 9/20 часток за скаржником, та 1/5 частину за ОСОБА_14 Приватним нотаріусом Василенком О.А. на підставі оскаржуваного рішення було внесено запис щодо права власності ОСОБА_1 на житловий будинок, як на окремий об`єкт нерухомого майна побудований до 05.08.1992, а фактично, проведено реєстрацію поділу домоволодіння та виділу в натурі частки із спільного майна співвласників, з відкриттям нового розділу за № 2083643480000. Підставою реєстрації права власності зазначені довідка про показники об`єкта нерухомого майна, технічний паспорт та інформаційна довідка Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» (сканкопія інформаційної довідки відсутня). Відповідно до пункту 56 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (у редакції, чинній на час проведення оскаржуваної реєстрації) (далі - Порядок) для державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що створюється шляхом поділу, виділу в натурі частки майна, що перебуває у спільній власності, та має наслідком припинення права спільної власності для усіх або одного із співвласників, подаються: договір про поділ спільного майна, договір про виділ у натурі частки із спільного майна або відповідне рішення суду; документи, передбачені пунктом 54 Порядку, крім документа, що посвідчує право власності на нерухоме майно до його поділу або виділу в натурі частки. Відтак, приватному нотаріусу Василенку О.А. для проведення державної реєстрації прав не подано документи, що підтверджували згоду співвласників на проведення поділу та виділу в натурі частки із спільного майна та розподілу часток. Відповідно до пункту 42 Порядку № 1127, для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 05.08.1992 подаються: технічний паспорт та документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, крім випадків коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстроване в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник у поданій заяві обов`язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки, за яким державним реєстратором отримуються відомості Державного земельного кадастру з метою встановлення місця розташування земельної ділянки, на якій споруджено відповідний об`єкт, для подальшого відображення таких відомостей як адреси об`єкта нерухомого майна. Приватному нотаріусу Василенку О.А. для проведення державної реєстрації прав на житловий будинок, побудований до 05.08.1992 року не подано документи, що підтверджують присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, або відомості щодо земельної ділянки на якій побудовано житловий будинок. Відповідно до пунтків 1, 2 частини третьої статті 10 Закону N 1952-IV, державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства і перевіряє документи, зокрема, на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та приймає відповідне рішення. Статтею 23 Закону передбачено, що розгляд заяви про державну реєстрацію прав може бути зупинено державним реєстратором якщо документи для державної реєстрації прав подані не в повному обсязі, передбаченому законодавством. Відповідно до пункту 14 Порядку № 1127, у разі коли під час розгляду заяви встановлено наявність підстав, передбачених законом для зупинення розгляду заяви, державний реєстратор невідкладно приймає рішення щодо зупинення розгляду заяви. Апеляційний суд враховує, що матеріали справи не містять доказів, в тому числі і рішень судів, згідно з якими припинялась спільна часткова власність ОСОБА_1 і виділялась його частка в натурі. Так, ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 23.04.1979 року, яким затверджено мирову угоду ОСОБА_15 та ОСОБА_9 , вирішено питання щодо виділення у користування конкретних приміщень житлового будинку, які відповідають розміру належних їм часток. Згідно з рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 12 лютого 2024 року, яке додане до позовної заяви, судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Першою Київською державною нотаріальною конторою від 12.10.1978 року за №5 ДН-1385 і 04.02.1988 року №11 Н-110 належить 12/40, або 6/20 частин будинку АДРЕСА_7 . ОСОБА_12 - згідно свідоцтва про право на спадщину, виданого Першою Київською державною нотаріальною конторою від 04.02.1988 року № 11 Н-110 належить 1/40 будинку АДРЕСА_8 . ОСОБА_13 , згідно свідоцтва про право на спадщину, виданого Першою Київською державною нотаріальною конторою від 04.02.1988р. № Н-110 належить 1/40 будинку АДРЕСА_8 . ОСОБА_16 належить 4\20 частини, ОСОБА_17 належала 5\20 частин, яка подальшому 06.10.2003 р. розпорядилася своєю часткою і подарувала її ОСОБА_18 . ОСОБА_19 належить 4\20 частині будинку АДРЕСА_8 » Із зазначеного слідує, що режим спільної власності щодо домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , не змінювався. Інші співвласники не надавали ОСОБА_1 згоди на виділ в натурі частки у домоволодінні. Згідно з положеннями частин першої- третьої статті 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. З огляду на вказане, висновок Центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів міністерства юстиції від 14 травня 2021 року про те, що за відсутності документів, що підтверджували згоду співвласників на проведення поділу та виділу в натурі частки із спільного майна та розподілу часток, а також за відсутності документів що підтверджують присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, або відомості щодо земельної ділянки на якій побудовано житловий будинок, державна реєстрація права власності на житловий будинок проведена приватним нотаріусом Василенком О.А. з порушенням вимог чинного законодавства, є обгрунтованим. Колегія суддів апеляційного суду зауважує, що позивачем на виконання частин першої-третьої статті 12, частини першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України не надано належних доказів на спростування встановлених у висновку Центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів міністерства юстиції від 14 травня 2021 року обставин. Колегія суддів апеляційного суду вважає необгрунтованими висновки суду першої інстанції про відсутність порушення прав ОСОБА_2 у зв'язку із проведенням реєстрації прав власності на нерухоме майно за ОСОБА_1 , з огляду на наступне. ОСОБА_2 набув право власності на спірне домоволодіння на підставі договору дарування від 03.06.2020 року, укладеного з ОСОБА_20 . На моменту укладення вказаного договору, ОСОБА_20 належало 9/20 часток нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2 , що складалось з житлового будинку, позначеного на плані літерою А, житловою площею 71,40 кв.м., до якого належать будівлі і споруди сараї - літери В, Г, Д, Е, Ж, вбиральні З,М, гаражі - літери К,Д. Об'єкт нерухомості за адресою АДРЕСА_1 , право власності на який було зареєстроване за позивачем, є майном, яке входить до спільної часткової власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , отже відповідно належить усім співвласникам. З отриманням в дар 9/20 частин будинку, до відповідача ОСОБА_2 перейшли усі права і обов`язки попереднього власника ОСОБА_20 . Отже, вибуття частини спільного майна без дозволу ОСОБА_2 , свідчить порушення його прав, як співвласника домоволодіння. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції зазначеним обставинам належної оцінки не дав, у зв'язку із чим дійшов неправильного висновку про відсутність порушення прав ОСОБА_2 . Суд першої інстанції також необґрунтовано взяв до уваги правові мотиви рішення Конституційного Суду України № 9-р(ІІ)/2022 від 16.11.2022 року у справі № 3-270/2019(6302/19), з огляду на наступне. Конституційний Суд України рішенням від 16 листопада 2022 року №9-р(ІІ)/2022 у справі №3-270/2019(6302/19) визнав таким, що є неконституційним, припис пункту 1 ч. 7 статті 37 Закону №1952-IV в редакції Закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення механізму протидії рейдерству» від 12 травня 2022 року №2255-ІХ, а саме «скасування рішення державного реєстратора». Відповідно до пункту 2 резолютивної частини зазначеного рішення КСУ, окремий припис пункту 1 частини сьомої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 1 липня 2004 року № 1952-IV в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення механізму протидії рейдерству" від 12 травня 2022 року № 2255-ІХ, визнаний неконституційним, втрачає чинність через шість місяців з дня ухвалення цього Рішення. Згідно з частиною другою статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення КСУ рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Спірні правовідносини між учасниками даної справи виникли у зв`язку із виданням Міністерством юстиції України наказу від 22.06.2021 року. Таким чином, наявність рішення КСУ не змінює правового регулювання спірних правовідносин, що виникли до втрати чинності п. 1 ч. 7 ст. 37 Закону, яка мала місце 16.05.2023 року. З огляду на вказане, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, не ґрунтуються на наявних у справі доказах, що у відповідності до вимог ст. 376 ЦПК України є підставою до скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх необґрунтованістю. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України - задовольнити. Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 06 квітня 2023 рокускасувати та ухвалити у даній справі нове судове рішення. В задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 , треті особи ОСОБА_3 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Василенко Олег Анатолійович, про визнання протиправним та скасування наказу про скасування рішення про державну реєстрацію права - відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 03 червня 2024 року. Суддя-доповідач Таргоній Д.О. Судді: Голуб С.А. Мостова Г.І.