Постанова Черкаський апеляційний суд № 697/741/24

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/942/24Головуючий по 1 інстанції Справа №697/741/24 Категорія: 321030000 Колісник Л.О. Доповідач в апеляційній інстанції Сіренко Ю. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 червня 2024 року м. Черкаси Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів: Сіренка Ю.В., Гончар Н.І., Новікова О.М. учасники справи: заявник Канівське комунальне підприємство теплових мереж, боржник ОСОБА_1 , особа, яка подала апеляційну скаргу - Канівське комунальне підприємство теплових мереж, розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Канівського комунального підприємства теплових мереж Ганнисика Олега Юрійовича на ухвалу Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 19 квітня 2024 року, у складі судді Колісник Л.О., у цивільній справі за заявою Канівського комунального підприємства теплових мереж про видачу судового наказу з відшкодування заборгованості по оплаті за житлово-комунальні послуги з теплопостачання, в с т а н о в и в : У квітні 2024 року Канівське комунальне підприємство теплових мереж звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надання житлово-комунальних послуг з теплопостачання на суму 33 970 грн 69 коп. В обгрунтування вимог заявник вказував, що між ним та ОСОБА_1 з 07.10.2021, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України укладено індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії. Боржник є власником 61/100 частини житлової квартири за адресою: АДРЕСА_1 , опалювальною площею 20 кв.м. в квартирі зареєстрованих осіб не значиться, а місячна плата за опалення нараховується відповідно до показників будинкового приладу обліку теплової енергії лічильника та розподіляється відповідно до опалювальних площ квартир в будинку. Вказував, що свої зобов`язання з надання послуг з теплопостачання виконав в повному обсязі, однак, ОСОБА_1 не виконав свій обов`язок щодо вчасного проведення розрахунків за теплопостачання. Внаслідок порушення вимог Договору станом на 01.03.2023 уторилась заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг з теплопостачання в розмірі 33 970 гн 69 коп. Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 19 квітня 2024 року відмовлено у видачі судового наказу. Суд мотивував своє рішення тим, що ОСОБА_1 , як співвласник квартири, повинен нести відповідальність по сплаті за житлово-комунальні послуги пропорційно належній йому частці у праві власності на житло, а не в одноособовому порядку. Крім того, суд вказав, що заявлено вимогу лише до одного співвласника квартири, при цьому заявником не подано до суду доказів того, що лише ОСОБА_1 має зобов`язання по сплаті заборгованості, яка виникла за спожите теплопостачання. Не погоджуючись з ухвалою суду, Канівське комунальне підприємство теплових мереж оскаржило його в апеляційному порядку. В обгрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що висновки суду не узгоджуються з нормами матеріального права. Так, між співвласниками квартири відсутня домовленість щодо порядку користування спільним майном, відповідних звернень на адресу заявника від співвласників не поступало, належні їм частки спірної квартири не виділено в натурі, тому відсутні підстави для зобов`язання надавача послуг відкрити окремий особовий рахунок боржнику для сплати ним за спожиті житлово-комунальні послуги. Як на підставу доводів апеляційної скарги, скаржник посилається на відповідну практику Верховного Суду, викладену у постанові від 20.01.2020 року у справі №711/8946/18. Просить ухвалу скасувати, а матеріали заяви повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду. Боржник не скористався своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу. Окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відмови у видачі судового наказу (пункт 1 частини першої статті 353 ЦПК України). Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. За змістом частини другої статті 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 03 червня 2024 року призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до наступних висновків. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Колегія суддів вважає, що ухвала Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 19 квітня 2024 року про відмову у видачі судового наказу відповідає вказаним вимогам. Так, наказне провадження - це самостійний і спрощений вид судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою про видачу судового наказу особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення. Відповідно до ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Згідно з вимогами ст. 161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, якщо: 3) заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості; Відповідно до ч. 3 ст. 163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги. Статтею 165 ЦПК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у видачі судового наказу, зокрема, згідно з частиною першою цієї статті визначено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: 1) заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу; 2) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; 3) заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу; 4) наявні обставини, передбачені частиною першою статті 186 цього Кодексу; 5) з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд за такою вимогою; 6) судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ; 7) судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої цієї статті; 8) із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу; 9) заяву подано з порушенням правил підсудності. Відмовляючи у задоволенні заяви про видачу судового наказу, суд послався на те, що боржник є власником 39/100 квартири, а заявник звернувся із заявою про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги лише до одного співвласника, не надавши доказів того, що тільки ОСОБА_1 має сплатити заборгованість на суму 33 970 грн 69 коп. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, з огляду на наступне. Як вбачається зі змісту заяви Канівського комунального підприємства теплових мереж про видачу судового наказу, остання містить вимогу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з теплопостачання, тобто вимогу, визначену п. 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України. Обґрунтовуючи свої вимоги, заявник просить стягнути заборгованість по оплаті за житлово-комунальні послуги з теплопостачання з ОСОБА_1 , який є власником 61/100 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Натомість, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 належить на праві приватної власності 39/100 квартири АДРЕСА_2 . Право власності на 61/100 частину квартири не зареєстровано (а.с.9). Колегія суддів звертає увагу, що наказне провадження, як вид спрощеного провадження, покликаний вирішити безспірні вимоги заявника, які обґрунтовані належними та достатніми доказами. Тобто, заявником до заяви про видачу судового наказу має бути додано документи, що чітко підтверджують їх розрахунок (у тому числі й розрахунок щомісячних нарахувань), при цьому визначений розмір не потребує додаткової оцінки та дослідження у сукупності з іншими доказами. Заявником надано розрахунок заборгованості за послуги з теплопостачання по особовому рахунку НОМЕР_1 , згідно якого заборгованість станом на 29.02.2024 року складає 33 970 грн 69 коп. Натомість, доказів, на підтвердження споживання наданими послугами, щодо яких нараховано заборгованість в сумі 33 970 грн 69 коп, виключно ОСОБА_1 , який є власником лише 39/100 квартири, заявник не надав. Тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні заяви про видачу судового наказу, та роз`яснив право заявника на звернення до суду з даними вимогами в порядку позовного провадження, оскільки доводи заяви та докази, надані на підтвердження стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, не є безспірними. Доводи скаржника, щодо безпідставності висновків суду про відповідальність співвласника квартири по сплаті за житлово-комунальні послуги пропорційно належній йому частці у праві власності на житло, з огляду на те, що між співвласниками квартири відсутня домовленість по порядку користування спільним майном, відсутність звернення на адресу заявника від співвласників, відсутність виділення в натурі частки спірної квартири, колегія суддів оцінює критично, оскільки дані обставини можуть бути оцінені судом під час позовного провадження. Посилання скаржника на правову позицію Верховного Суду не заслуговує на увагу, оскільки висновки, зроблені Верховним Судом у справі №711/8946/18 від 20.01.2020 по матеріалам справи в позовному провадженні, де позивач просив суд зобов`язати відповідача розподілити особові рахунки на оплату житлово-комунальних послуг, що надаються в квартиру, не є аналогічними обставинам у даній справі, яка розглядається у наказному провадженні. Отже, за наявних у матеріалах справи доказів, підстав для задоволення заяви про видачу судового наказу, колегія суддів не вбачає, а тому ухвала суду є законною та обґрунтованою, ухваленою з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування якої колегія суддів не встановила. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Керуючись статтями 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника Канівського комунального підприємства теплових мереж Ганнисика Олега Юрійовича - залишити без задоволення. Ухвалу Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 19 квітня 2024 року у даній справі залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду в порядку та за умов, визначених ст.389 ЦПК України. Судді: Ю.В. Сіренко Н.І. Гончар О.М. Новіков