Постанова 4805 № 283/2337/23

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №283/2337/23 Головуючий у 1-й інст. Хомич В. М. Категорія 70 Доповідач Борисюк Р. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 червня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Борисюка Р.М., суддів Павицької Т.М., Трояновської Г.С., розглянувши у письмовому провадженні у м. Житомирі цивільну справу № 283/2337/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Малинського районного суду Житомирської області від 26 лютого 2024 року, ухвалене під головуванням судді Хомич В.М. у м. Малині, в с т а н о в и в : У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулась з даним позовом, в якому просила стягнути із ОСОБА_2 на її користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 84 078,89 грн. Позов мотивувала тим, що 25.07.2017 Малинським районним судом Житомирської області у справі № 283/1249/17 було видано судовий наказ про стягнення із Відповідача аліментів на її користь на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) боржника, але менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 18.07.2018, до досягнення дитиною повноліття. 27.10.2017 старшим державним виконавцем Малинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Бурківською В.А. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 55016799. ОСОБА_2 судове рішення ні в примусовому, ні в добровільному порядку належним чином не виконує, у результаті чого станом на 01.05.2023 у нього утворилась заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 84 078,89 грн. Рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 26 лютого 2024 року позов задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів на утримання дитини у розмірі 40 000 грн. У поданій апеляційній скарзі, відповідач просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю за безпідставністю позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам законності, обґрунтованості та справедливості, ухвалене при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а також невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, що в силу статті 376 ЦПК України є підставою для скасування. Вказує, що відповідно до вищезазначеного судового наказу з нього стягуються аліменти. Однак, у продовж періоду з 2017 по 2023 років він у примусовому порядку шляхом стягнення коштів з його заробітку, а також у добровільному порядку (у період проходження військової служби) шляхом перерахування коштів на банківську карту, яку вказувала позивач, сплачував аліменти на утримання своєї дитини. Зазначає, що відповідно до ухвали Малинського районного суду Житомирської області від 14.07.2023, яке набрало законної сили 04.08.2023, було встановлено, що згідно з розрахунком начальника Малинського відділу ДВС № 9530/23.16 від 28.04.2023 заборгованість у нього за виконавчим листом № 283/1249/17 станом на 01.05.2023 відсутня. Вважав, що належним чином виконував свій обов`язок щодо утримання дитини та заборгованість у нього відсутня, у період проходження військової служби надсилав кошти на картки, які вказувала стягувач. Лише коли позивачка дізналася, що за кошти одноразової допомоги у зв`язку з отриманими пораненнями та каліцтвом він придбав житловий будинок, то оскаржила у судовому порядку розрахунок аліментів від 28.04.2023. Оскільки заборгованість зі сплати аліментів виникла не з вини боржника, а внаслідок неправомірних дій державного виконавця, встановлених судовим рішенням, то ця обставина виключає його відповідальність у виді стягнення пені за прострочення (несплату) аліментів. За таких обставин, вважає, що у ОСОБА_1 відсутні правові підстави для стягнення пені з відповідача за несвоєчасну сплату аліментів. Про наявність заборгованості, визначеної державним виконавцем на підставі судового рішення відповідач дізнався лише за результатами повторного здійснення розрахунку. Наразі йому встановлена друга група інвалідності, він не працює, займається оформленням пенсії, доходів не має. Отримані ним тяжкі поранення і довгий час перебування на лікуванні та реабілітації призвели до потреби грошової допомоги. Отже, з урахуванням матеріального, сімейного стану, принципу пропорційності, розумності, добросовісності та справедливості, суд першої інстанції мав достатні фактичні та правові підстави для значно більшого зменшення розміру пені. Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 10.04.2024 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та справу призначено до розгляду. У поданому відзиві, представник позивача адвокат Реус Д.С. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду, як таке, що ухвалено з дотриманням вимог закону, залишити без змін. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України ( частина 1 статті 368 ЦПК України). Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною 5 статті 268, статті 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав відповідачу строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне розглядати справу у порядку письмового провадження без участі сторін. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Судом встановлено, що судовим наказом Малинського районного суду Житомирської області від 25.07.2017 у цивільній справі №283/1249/17 із ОСОБА_2 стягуються аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) боржника, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 18 липня 2017 року та до досягнення дитиною повноліття (а.с.3). На підставі даного судового наказу старшим державним виконавцем Малинського районного відділу ДВС ГТУЮ в Житомирській області Бурківською В.А. 27.10.2017 відкрито виконавче провадження №55016799 (а.с.4-5). Відповідно до ухвали Малинського районного суду Житомирської області у справі № 283/1249/17 від 14 липня 2023 року, задоволено скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця, зобов`язано начальника Малинського відділу Державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Грищенко М.М., здійснити перерахунок по аліментам у даному виконавчому провадженні, виходячи із здійснених виплат аліментів за цей період, виключивши з нього суми одержаних доходів (заробітку) боржника (а.с.11-12). Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів за період з червня 2018 року і станом на 01 травня 2023 року заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів становить 84078,89 грн (а.с.6-7). ОСОБА_2 був мобілізований до Збройних Сил України та 15.07.2022 одержав поранення та травми, які пов`язані із захистом Батьківщини. Постановою ВЛК визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку з 12.07.2023, а з 10.08.2023 відповідачу встановлена друга група інвалідності, що підтверджується медичною документацією (а.с.42-48, 50-55). Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий суд виходив з того, що позивачем доведено належними доказами наявність у відповідача заборгованості зі сплати аліментів, а відповідачем не спростовано перед судом, що заборгованість виникла не з його вини. В той же час з врахуванням матеріального стану ОСОБА_2 , суд доцільно зменшив розмір неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів до 40 000 грн. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають вимогам закону та обставинам справи. Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Частиною другою статті 51 Конституції України та статтею 180 СК України встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України). У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій сумі, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця. Тобто в разі несплати аліментів у поточному місяці з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Виходячи з аналізу норм глави 49 ЦК України неустойка (пеня) - це вид забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Відповідно до частини 1 статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. У постанові від 25 квітня 2018 року в справі 572/1762/15-ц(провадження 14-37цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла наступного висновку: «Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти. У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення. Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинно виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, проведеного начальником Малинського ВДВС у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)станом на 01.05.2023, відповідач має заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 84078,89 грн (а.с.6-7). Так, у постанові в справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18) від 03 квітня 2019 року Велика Палата Верховного Суду дійшла наступного висновку: «Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо. Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною. Законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені. Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %. За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем. У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов`язання. У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %. Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості. У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %. Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що він був мобілізований до лав ЗСУ, і 15.07.2022 та 23.09.2022 отримав поранення не є достатньою підставою для задоволення апеляційної скарги, оскільки заборгованість виникла починаючи із 2018 року. Крім того, колегія суддів наголошує, що борг по аліментах не погашений, відповідачем при наявності такого боргу було придбано нерухоме майно, що останнім не заперечується, тому, суд першої інстанції правильно врахував розмір несплаченої заборгованості по аліментам при розрахунку пені, яка станом на 01.05.2023 становила 84,78,89 грн та обґрунтовано зменшив його до 40 000 грн. З урахуванням викладеного, доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін. Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи немає. Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) (пункт 3 частини 6 статті 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в сили вимог закону. Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Малинського районного суду Житомирської області від 26 лютого 2024 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий Судді