Постанова 4803 № 209/1993/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4881/24 Справа № 209/1993/23 Суддя у 1-й інстанції - Решетник Т. О. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю. Категорія 81 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 травня 2024 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Петешенкової М.Ю., суддів Городничої В.С., Красвітної Т.П., при секретарі - Шавкун Л.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 24 січня 2024 року про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування Кам`янської міської ради про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16 річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків,- В С Т А Н О В И Л А: Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 24 січня 2024 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування Кам`янської міської ради про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16 річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків, закрито. Повернуто ОСОБА_1 з Державного бюджету України сплачений судовий збір у розмірі 1073,60 грн. Ухвала суду першої інстанції мотивована відсутністю підстав для надання дозволу, оскільки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має повних 16 років, за таких обставин йому не потрібна згода батьків на виїзд за кордон, а тому суд дійшов висновку про відсутність предмету спору у цій справі та закрив провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України. Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, ставить питання про скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не враховано підстави позову, у зв`язку з цим, закриття провадження у справі за відсутністю предмета спору на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України, є таким, що не відповідає вимогам процесуального закону, оскільки на момент звернення до суду ОСОБА_3 , ще не виповнилося 16 років, спір між сторонами існував, з часу перебування справи у суді спірні відносини між сторонами не було врегульовано, а тому не може бути закрито провадження в цій справі. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_4 просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а ухвалу суду залишити без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість. Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного. Судом встановлено, що ОСОБА_1 заявлено вимоги про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16 річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків. Проте, у підготовчому судовому засіданні у суді першої інстанції встановлено, що син сторін у справі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має повних 16 років, за таких обставин йому не потрібна згода батьків на виїзд за кордон, що у розумінні частини третьої статті 313 ЦК України, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Способами захисту цивільних прав та інтересів, за правилами частини другої статті 16 ЦК України можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, зокрема, якщо відсутній предмет спору. Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір. Проте поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення. З урахуванням викладеного, відсутність предмету спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами, у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Зміст спірних матеріальних правовідносин сторін становлять права та обов`язки, тому відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами. Отже відсутність спірного матеріального правовідношення, тобто відсутність предмета судового розгляду, тягне за собою припинення провадження у справі. Підстави припинення матеріального правовідношення як цивільного зобов`язання визначені Цивільним кодексом України. І лише за відсутності спору сторін щодо відповідних прав та обов`язків і відсутності з боку жодної із сторін дій, які свідчать про наявність між ними неврегульованих спірних питань, може йтися про закриття провадження в справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України, у зв`язку із відсутністю предмета спору. До такого висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 30 березня 2021 року у справі № 456/48/19. Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_3 , 10 травня 2023 року виповнилось повних 16 років, за таких обставин йому не потрібна згода батьків на виїзд за кордон, що у розумінні частини третьої статті 313 ЦК України, має право на вільний самостійний виїзд за межі України, за таких обставин, наразі у справі відсутній предмет спору. Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20. Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції належним чином дослідив матеріали справи, врахував вищенаведені обставини, у зв`язку з чим дійшов правильного висновку про закриття провадження у справі. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції закриваючи провадження у справі не дослідив і не оцінив обставини в справі, не спростовують правильності висновків суду, ґрунтуються на власному тлумаченні заявником норм процесуального права. З огляду на викладне, необґрунтованими є доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно закрив провадження у справі. Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції без змін. Згідно статті 141 ЦПК України, судові витрати, у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 24 січня 2024 року -залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: М.Ю. Петешенкова Судді: В.С. Городнича Т.П. Красвітна