Постанова Дніпровський апеляційний суд № 178/783/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4056/24 Справа № 178/783/23 Суддя у 1-й інстанції - Цаберябий Б. М. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 червня 2024 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого Барильської А.П., суддів: Демченко Е.Л., Макарова М.О. розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди,- ВСТАНОВИЛА: У квітні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 30 серпня 2022 року ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Хюндай», д/н НОМЕР_1 , здійснив на нього наїзд, спричинивши йому тілесні ушкодження, після чого залишив місце події. За вказаним фактом 06 вересня 2022 року СД Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області було внесено відомості до ЄРДР за №120220464630000579 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України. 21 листопада 2022 року постановою дізнавача СД Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області вищезазначене кримінальне провадження було закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, а також виділено матеріали з вказаного кримінального провадження для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.122 КпАП України. Постановою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 29 грудня 2022 року накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за ст.122-4 КпАП України у вигляді штрафу. Відповідно до Акту судово-медичного дослідження №2344 від 01 вересня 2022 року, виявлені у позивача тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки. В результаті вказаних неправомірних дій ОСОБА_1 позивачу було спричинено моральну шкоду, тому просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на його корить у відшкодування спричиненої моральної шкоди 50000 гривень. Рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 10000 грн. моральної шкоди. В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що внаслідок виниклої ситуації він отримав суттєву моральну шкоду та стрес. Переживає фізичні і психологічні страждання. Вказує, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її праві зокрема у зв`язку зі смертю фізичної особи, внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Відзив на апеляційну скаргу не надано. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч.1 ст.369 ЦПК України). Зважаючи на те, що ціна позову становить 50000 грн. та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи, а клопотання про витребування доказів до задоволення не підлягає. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне. Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи, виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог. Судом першої інстанції встановлено та це підтверджується матеріалами справи, що 30 серпня 2022 року, близько 22:00 години по вул. Дніпросталівська, в районі буд. 30-Б у м. Дніпрі водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Хюндай, д/н НОМЕР_1 , став учасником ДТП за участю пішохода ОСОБА_2 , але місце ДТП залишив. За вказаним фактом, 06 вересня 2022 року СД Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області було внесено відомості до ЄРДР за №120220464630000579 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України. 21 листопада 2022 року постановою дізнавача СД Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області вищезазначене кримінальне провадження було закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, а також виділено матеріали з вказаного кримінального провадження для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122 КпАП України. Постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 грудня 2022 року накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за ст. 122-4 КпАП України у вигляді штрафу. Відповідно до Акту судово-медичного дослідження № 2344 від 01 вересня 2022 року, виявлені у ОСОБА_2 тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки. Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачу спричинено моральної шкоди діями відповідача, оцінивши встановлені у судовому засіданні фактичні обставини, суд дійшов висновку, що достатньою та справедливою для компенсації моральних страждань позивача буде сума в розмірі 10000 грн. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, у зв`язку з наступним. Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Частиною першою статті 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Тлумачення статей 11 та 1167 ЦК України дозволяє стверджувати, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. Згідно з частинами першою та другою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Згідно з частиною третьої цієї статті моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Суд, який розглядає справу, повинен з`ясувати всі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості та справедливості. Відповідно п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України N4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Відповідно до абз.2 п.5 Постанови Пленуму Верховного суду України N4 від 31 березня 1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення справи. Пункт 9 Постанови Пленуму Верховного суду України N4 від31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", вказує на те, що при визначенні судом розміру відшкодування моральної (немайнової) шкоди, враховується стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Встановивши що ДТП, внаслідок якого позивач отримав легкі тілесні ушкодження, чим йому заподіяна моральна шкода, сталося з вини відповідача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для її відшкодування. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, зроблених з врахуванням характеру та обсягу моральних страждань, яких зазнав позивач внаслідок ДТП, та виходив із засад розумності, виваженості та справедливості визначивши у відшкодування моральної шкоди 10000 грн. Доводи апеляційної скарги відповідача в частині того, що внаслідок виниклої ситуації він отримав суттєву моральну шкоду та стрес, переживає фізичні і психологічні страждання, відхиляються, оскільки не мають правового значення для вирішення спору. Інші доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані сторонами належні, допустимі та достовірні докази як кожний окремо, так і в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін. Судові витрати понесені у зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення. Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення. Рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2024 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів. Головуючий: А.П. Барильська Судді: Е.Л. Демченко М.О. Макаров