Ухвала КЦС ВС № 161/6079/22

УХВАЛА 07 червня 2024 року м. Київ справа № 161/6079/22 провадження № 61-8139ск24 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Синельникова Є. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Волинського апеляційного суду від 22 квітня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , в інтересах якого діє піклувальник ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - служба у справах дітей Торчинської селищної ради Луцького району Волинської області, про оспорювання батьківства та виключення з актового запису про народження відомостей про батька, ВСТАНОВИВ: У травні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в інтересах якого діє піклувальник ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - служба у справах дітей Торчинської селищної ради Луцького району Волинської області, про оспорювання батьківства та виключення з актового запису про народження відомостей про батька. Рішенням Луцького міськрайонного суду від 31 січня 2024 року позов задоволено. Виключено відомості про батьківство ОСОБА_4 з актового запису № 03, зробленого 07 березня 2006 року в Книзі реєстрації народжень Садівської сільської ради Луцького району Волинської області про народження ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Садів Луцького району Волинської області. Постановою Волинського апеляційного суду від 22 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах якого діє піклувальник ОСОБА_3 задоволено. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 січня 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про оспорювання батьківства та виключення із актового запису про народження відомостей про батька відмовлено. 29 травня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Волинського апеляційного суду від 22 квітня 2024 року та залишити в силі рішення Луцького міськрайонного суду від 31 січня 2024 року. Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження, з огляду на таке. Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Процесуальний закон покладає на заявника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, яке допустили суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 389 ЦПК України, з вказівкою на відповідні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані при розгляді справи. Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вище вимогам процесуального закону. Заявниця посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України). У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права, щодо якої відсутній висновок, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи. ОСОБА_1 не наводить конкретної норми права, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, що свідчить про недотримання приписів пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України. Визначення підстав касаційного оскарження, встановлених процесуальним законом, має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (приписи частини першої статті 400 ЦПК України). За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику слід уточнити касаційну скаргу у частині підстав, на яких вона подається, та надіслати уточнену редакцію касаційної скарги, копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи. Крім того, подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги заявницею не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених законом порядку і розмірі Зважаючи на те, що позовну заяву подано у травні 2022 року, судовий збір підлягає сплаті за ставками, встановленими законом станом на 01 січня 2022 року. Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2022 року становив 2 481,00 грн. Ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 992,40 грн (2 481,00 грн*0,4) (редакція Закону України «Про судовий збір» на момент подання позовної заяви). Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви в розмірі оспорюваної суми. Ураховуючи наведене, ставка судового збору, яка підлягає сплаті за подання касаційної скарги у цій справі, становить 1 984,80 грн (992,40 грн *200%). Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерському районі, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, номер рахунку отримувача (стандарт ІВАN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)», символ звітності банку:

207. На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату. Також, слід звернути увагу, що відповідно з вимогами пункту 3 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) У касаційній скарзі заявниця вказала місце проживання та місцезнаходження учасників справи, однак область та поштовий індекс не зазначила. Таким чином, заявниці необхідно надіслати на адресу Верховного Суду уточнену редакцію касаційної скарги із зазначенням повної адреси місця проживання та місцезнаходження учасників справи. Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Не усунення недоліків касаційної скарги є підставою для її повернення. Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Волинського апеляційного суду від 22 квітня 2024 рокузалишити без руху. Надати для усунення зазначених вище недоліків касаційної скарги строк до 28 червня 2024 року, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настають наслідки, передбачені процесуальним законом. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Є. В. Синельников