Постанова КЦС ВС № 569/19703/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 червня 2024 року м. Київ справа № 569/19703/22 провадження № 61-7932св23 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Синельникова Є. В., суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В., учасники справи: заявник - товариство з обмеженою відповідальністю «Ескроу Капітал», суб`єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу Рівненської області Ярмошевич Наталія Олексіївна, заінтересована особа - ОСОБА_1 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ескроу Капітал» на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 22 лютого 2023 року у складі судді Харечка С. П. та постанову Рівненського апеляційного суду від 25 квітня 2023 рокуу складі колегії суддів: Хилевич С. В., Ковальчук Н. М., Майданік В. В., ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст скарги

1. У грудні 2022 року товариство з обмеженою відповідальністю «Ескроу Капітал» (далі - ТОВ «Ескроу Капітал»), яке є правонаступником попереднього стягувача - товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі - ТОВ «ОТП Факторинг Україна»), звернулось до суду із скаргою на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Ярмошевич Н. О., боржник ОСОБА_1 .

2. Скарга мотивована тим, що на виконанні приватного виконавця перебувають виконавчі провадження АСВП НОМЕР_1 та НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчих листів Рівненського апеляційного суду від 14 травня 2020 року №569/8188/18 та апеляційного суду Рівненської області від 08 серпня 2019 року №569/5110/17. 17 листопада 2022 року стягувач звернувся до приватного виконавця із заявою, у якій просив вчинити заходи щодо опису та арешту нерухомого майна (домоволодіння) загальною площею 529,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки площею 0,10 га за цією ж адресою, та його примусового продажу в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження». 3. 27 грудня 2022 року ТОВ «Ескроу Капітал» було надано відповідь, датовану 12 грудня 2022 року, за якою приватний виконавець визнала, що обмеження з приводу проведення опису та арешту нерухомого майна - предмета іпотеки на даний час відсутні, у зв`язку з чим найближчим часом буде здійснено виїзд за місцезнаходженням майна для перевірки майнового стану боржника, а також проведення опису та арешту майна з метою забезпечення примусового виконання. Щодо здійснення передачі даного майна для примусової реалізації, приватним виконавцем відмовлено з огляду на зупинення дії статті 47 Закону України «Про іпотеку».

4. Заявник вважає, що норма статті 5-2 Прикінцевих положень Закону України «Про іпотеку», на яку посилався приватний виконавець, стосується реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки та реалізації його права на продаж предмета іпотеки. При цьому при виконанні судових рішень про стягнення коштів дії приватного виконавця Законом України «Про іпотеку» не регулюються, а спеціальним нормативно-правовим актом є Закон України «Про виконавче провадження».

5. З огляду на вказане просив визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця в частині непередачі для реалізації житлового будинку АДРЕСА_2 площею 529, 8 кв. м (в т.ч. житлова - 77, 4 кв. м) і земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0, 10 га за тією само адресою, та зобов`язати приватного виконавця передати це майно для реалізації. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

6. Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 22 лютого 2023 року, залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 25 квітня 2023 року, відмовлено у задоволенні скарги ТОВ «Ескроу Капітал».

7. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що оскільки житловий будинок АДРЕСА_2 та земельна ділянка за цією само ж адресою площею 0,10 га з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд знаходяться під іпотекою, тобто під зареєстрованим обтяженням, тому реалізація приватним виконавцем цієї нерухомості у порядку, який вимагає стягувач, суперечить закону. Тобто існування обтяження внаслідок іпотеки нерухомого майна, власником (іпотекодавцем) якого є боржник, та законодавча заборона відчуження предмета іпотеки на час воєнного стану унеможливлює застосування статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» як спеціальної норми, на застосуванні якої наполягає ТОВ «Ескроу Капітал». Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

8. У травні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ «Ескроу Капітал» на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 22 лютого 2023 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 25 квітня 2023 року.

9. Ухвалою Верховного Суду від 05 червня 2023 рокувідкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

10. Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

11. У касаційній скарзі ТОВ «Ескроу Капітал», посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення скарги.

12. Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

13. Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що зупинення дії статті 41 Закону України «Про іпотеку» застосовується тоді, коли на виконанні знаходиться рішення суду або виконавчий напис нотаріуса про звернення стягнення на майно, яке перебуває в іпотеці, в той час як в даному випадку на виконанні перебувають виконавчі листи про стягнення заборгованості за кредитними договорами. Тобто процедура виконавчого провадження здійснюється приватним виконавцем щодо виконання судових рішень про стягнення заборгованості за кредитними договорами, а не судових рішень про звернення стягнення на майно, яке є предметом іпотеки.

14. Норми Закону України «Про виконавче провадження» допускають звернення стягнення на предмет іпотеки в ході процедури виконавчого провадження без судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки в межах процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя за таких умов: відсутність у боржника будь-якого іншого майна, на яке можна першочергово звернути стягнення; наявність заборгованості виключно перед іпотекодержателем; дотримання порядку реалізації майна, визначеного Законом України «Про іпотеку».

15. Вважає, що пунктом 5-2 Прикінцевих положень Закону України «Про іпотеку» зупинено можливість реалізації права іпотекодержателя на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки. Цими нормами в жодному разі не зупинено обов`язку державного виконавця щодо вжиття всіх заходів щодо виконання рішення суду про стягнення заборгованості, в тому числі й реалізації нерухомого майна. Та обставина, що нерухоме майно було передано в іпотеку іпотекодавцем ОСОБА_2 , який помер, не є перешкодою для виконання рішення суду про стягнення заборгованості за рахунок реалізації предмета нерухомості.

16. Неправильне застосування судами до спірних правовідносин пункту 5-2 Прикінцевих положень Закону України «Про іпотеку» і як наслідок незадоволення скарги, призвело до надмірної затримки виконання рішень судів, а отже до порушення суті права, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

17. Також суди не застосували норми права, що регулюють правовідносини виникнення права власності на нерухоме майно, в тому числі норми Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також залишили поза увагою обставину, що має значення для справи, а саме що ОСОБА_1 не набула статусу іпотекодавця. Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

18. У червні 2023 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 , яка за змістом є відзивом на касаційну скаргу, в якій вона просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, посилаючись на те, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо їх оцінки. Зазначає, що особливості реалізації у виконавчому провадженні нерухомого майна, обтяженого іпотекою, визначаються саме Законом України «Про іпотеку», водночас частина сьома статті 51 Закону України «Про виконавче провадження» є відсильною нормою і визначає обов`язок виконавця вчиняти дії з реалізації предмета іпотеки з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку», який прийнято раніше та який можна вважати спеціальним щодо унормування відчуження предметів іпотеки за судовим рішенням чи за домовленістю сторін. Вважає, що дії приватного виконавця щодо відмови у здійсненні передачі іпотечного майна для примусової реалізації у зв`язку із зупиненням дії статті 47 Закону України «Про іпотеку» на час дії в Україні воєнного стану та у 30-денний строк після його припинення або скасування, узгоджуються із приписами Закону України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про іпотеку».

19. У березні 2024 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про відмову у задоволенні скарги на дії приватного виконавця, яка мотивована тим, що виконавчі провадження, в рамках яких ТОВ «Ескроу Капітал» подано скаргу на бездіяльність приватного виконавця Ярмошевич Н. О. та зобовязання вчинити певні дії, були закриті 15 лютого 2024 року у зв`язку з фактичним повним виконанням боржником ОСОБА_1 рішення суду. Зазначає, що після повного фактичного виконання рішення суду боржником та закриття у зв`язку з цим виконанням виконавчого провадження, права та інтереси стягувача ТОВ «Ескроу Капітал» не порушуються ані з боку приватного виконавця, ані з боку боржника. Фактичні обставини справи, встановлені судами

20. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24 грудня 2005 року між АКБ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого в подальшому став ЗАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №ML-600/091 ОАО, за яким банк надав, а позичальник отримав 100 000,00 доларів США кредитних коштів.

21. З метою належного виконання кредитних зобов`язань ОСОБА_2 передано в іпотеку житловий будинок АДРЕСА_2 та земельну ділянку за цією ж адресою, про що між сторонами 24 травня 2005 року укладено відповідний договір №44740895.

22. Згодом, 01 серпня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого став ТОВ «ОТП Факторинг Україна», та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредитної лінії №CrL-SME P00/028/2008, за умовами якого банк надав позичальнику 150 000,00 доларів США.

23. Належне виконання кредитних зобов`язань позичальника перед кредитодавцем забезпечено іпотекою належних на праві власності ОСОБА_2 житлового будинку АДРЕСА_2 та земельною ділянкою за цією ж адресою. Цей факт засвідчено укладенням між сторонами договору іпотеки №44741287 від 01 серпня 2008 року.

24. За виконавчим листом №569/5110/17 (ВП 70370777), виданим Рівненським міським судом 08 серпня 2019 року на виконання постанови апеляційного суду Рівненської області від 08 лютого 2018 року, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором №CrL-SME Р00/028/2008 від 01серпня 2008 року, яка утворилась станом на 24 травня 2016 року, за тілом кредиту в сумі 70 011,61 доларів США, пеня в сумі 200 000,00 грн та витрати по оплаті судового збору у розмірі 35 286,01 грн.

25. Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 28 грудня 2021 року у справі №569/5110/17 замінено стягувача - ТОВ «ОТП Факторинг Україна» його правонаступником - ТОВ «Ескроу Капітал».

26. За виконавчим листом 3569/8188/18 (ВП НОМЕР_1), виданим Рівненським міським судом 14 травня 2020 року на виконання постанови Рівненського апеляційного суду від 27 серпня 2019 року, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість по тілу кредиту у сумі 22 110,04 доларів США, яка утворилась станом на 21 лютого 2018 року по кредитному договору №ML-600/091 ОАО/2005 від 24 травня 2005 року та витрати по оплаті судового збору в сумі 22 444,20 грн.

27. Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 10 січня 2022 року у справі №569/8188/18 замінено стягувача - ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на його правонаступника - ТОВ «Ескроу Капітал».

28. Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 10 січня 2022 року у справі №569/8188/18 замінено боржника - ОСОБА_2 на його правонаступника, який є його єдиним спадкоємцем, - ОСОБА_1 .

29. Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 29 червня 2022 року у справі №569/5110/17 задоволено подання приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Папроцького А. А. про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване у встановленому законом порядку. Звернуто стягнення на домоволодіння та земельну ділянку боржника, право власності на які не зареєстровано у встановленому законом порядку, а саме на домоволодіння, загальною площею 529,8 кв. м (в т.ч. житлова площа 77,4 кв. м), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель площею 0,1 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер майна 2057072.

30. В подальшому, 17 листопада 2022 року, ТОВ «Ескроу Капітал» звернулось до приватного виконавця із заявою, в якій просило вчинити заходи щодо опису та арешту нерухомого майна (домоволодіння) загальною площею 529,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки площею 0,10 га за цією ж адресою, та його примусового продажу в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження». 31. 27 грудня 2022 року на адресу стягувача надійшла відповідь приватного виконавця від 12 грудня 2022 року, за якою передача житлового будинку АДРЕСА_3 та земельної ділянки площею 0,10 га за цією ж адресою, що є предметом іпотеки, на примусову реалізацію нею не здійснюватиметься у зв`язку із зупиненням дії статті 47 Закону України «Про іпотеку» на час дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у 30-денний строк після його припинення або скасування.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду

32. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

33. Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

34. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

35. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

36. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

37. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

38. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

39. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

40. Рішення судів попередніх інстанцій є законними і обґрунтованими та підстав для їх скасування немає.

41. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

42. Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

43. Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист та охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012).

44. Примусове виконання судових рішень здійснюється відповідно до умов та порядку, передбачених Законом України «Про виконавче провадження».

45. Статтею 1 вказаного Закону визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

46. Отже, під час виконання судових рішень поряд з нормами Закону України «Про виконавче провадження» застосовуються положення Конституції України, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цього Закону. Разом з визначенням особливостей процедури виконавчого провадження Закон України «Про виконавче провадження» має бланкетні та відсильні норми, які передбачають застосування правових приписів інших нормативних актів при здійсненні виконавчого провадження.

47. Розділом VII Закону України «Про виконавче провадження» (статті 48-61) передбачено загальний порядок звернення стягнення на майно боржника під час примусового виконання судових рішень. Так, частинами першою, другою, п`ятою статті 48 цього Закону визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

48. Отже, виконавцю надано право звертати стягнення за виконавчими документами як на кошти й інші цінності боржника (рухоме майно), так і на належне боржнику майно, у тому числі нерухоме майно, у разі відсутності в боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача.

49. Статтею 51 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено особливості звернення стягнення на заставлене майно. Частиною сьомою цієї статті визначено, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

50. Тож ця норма є відсильною та надає виконавцю повноваження застосувати до реалізації предмета іпотеки у виконавчому провадженні за рішенням суду про стягнення боргу положення Закону України «Про іпотеку», які визначають особливості звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку за Законом України «Про іпотеку».

51. Зі змісту частини першої статті 41 Закону України «Про іпотеку» вбачається, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

52. Отже, норми Закону України «Про виконавче провадження» допускають звернення стягнення на предмет іпотеки в ході процедури виконавчого провадження без судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки в межах процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя.

53. Однак це можливо за таких умов: відсутність у боржника будь-якого іншого майна, на яке можна першочергово звернути стягнення; наявність заборгованості виключно перед іпотекодержателем; дотримання порядку реалізації майна, визначеного Законом України «Про іпотеку».

54. Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 23 січня 2019 року у справі № 522/10127/14-ц (провадження № 14-428цс18) та постанові від 25 травня 2021 року у справі № 923/971/19 (провадження № 12-21гс21).

55. Крім того, Верховний Суд звертає увагу на те, що у правовому регулюванні процедури продажу майна, на яке звернено стягнення державним (приватним) виконавцем, норми статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» є загальними щодо норм статті 49 Закону України «Про іпотеку», якими визначено особливості реалізації іпотечного майна з публічних торгів, зважаючи на правовий режим майна, що відчужується, як обтяженого іпотекою стягувача-іпотекодержателя та з огляду на переважне право іпотекодержателя на задоволення вимог за рахунок предмета іпотеки.

56. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 753/21384/21 (провадження № 61-13159св22).

57. Судами попередніх інстанцій враховано, що згідно із пунктом п`ятим статті 2, пунктом четвертим статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень» обтяження - заборона або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном, встановлені законом, актами уповноважених на це органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, або такі, що виникли з правочину. Державній реєстрації прав підлягає, зокрема, й іпотека.

58. Іпотека характеризується правом слідування, сутність якого розкривається у статті 23 Закону України «Про іпотеку» і полягає в тому, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статусу іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. Таким чином іпотека у зв`язку зі смертю іпотекодавця не припиняється.

59. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що ОСОБА_1 , прийнявши спадщину і будучи єдиним спадкоємцем ОСОБА_2 , набула прав і обов`язків іпотекодавця навіть без документальної реєстрації речових прав на майно.

60. З огляду на вказане апеляційний суд обґрунтовано відхилив доводи заявника, що до ОСОБА_1 не перейшли права та обов`язки за іпотекою, оскільки свідоцтво про право на спадщину їй як спадкоємцю ОСОБА_2 не видавалося, а державна реєстрація на житловий будинок АДРЕСА_2 та земельну ділянку за цією адресою площею 0, 10 га не здійснювалася.

61. Таким чином доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не застосували норми права, що регулюють правовідносини виникнення права власності на нерухоме майно, в тому числі норми Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також залишили поза увагою обставину, що має значення для справи, а саме що ОСОБА_1 не набула статусу іпотекодавця, є безпідставними.

62. Разом з тим, згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами), затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», на території України діє воєнний стан у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України.

63. Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Верховна Рада України постановила розділ VI «Прикінцеві положення» Закону України «Про іпотеку» доповнити пунктом 5-2 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об`єкти), статей 41, 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на електронних торгах) цього Закону».

64. Отже, вказана норма має ретроспективний характер. Зупиняється дія статті 37, 38, 40, 41, 47 цього Закону, починаючи із 24 лютого 2022 року на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та тридцятиденний строк після його припинення.

65. При цьому Верховний Суд у постанові від 22 червня 2022 року у справі № 296/7213/15 (провадження № 61-10125св21) зазначив, що згадані норми права не втратили свою чинність, оскільки не були виключені з тексту зазначеного Закону, а спеціальним законом лише запроваджене зупинення виконання цих правил на певний період. Надалі у разі припинення запровадження воєнного стану дію згаданих правил буде відновлено без окремого рішення та закону.

66. З огляду на вказане у сукупності, враховуючи, що житловий будинок АДРЕСА_2 та земельна ділянка за цією само ж адресою площею 0,10 га з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд знаходяться під іпотекою, тобто під зареєстрованим обтяженням, тому реалізація приватним виконавцем цієї нерухомості у порядку, який передбачає застосування положень не лише закону України «Про виконавче провадження», а й Закону України «Про іпотеку», в тому числі й норм, дія яких зупинена на певний час, суперечить закону.

67. Отже колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що існування обтяження внаслідок іпотеки нерухомого майна, власником (іпотекодавцем) якого є боржник, та законодавча заборона відчуження предмета іпотеки на час воєнного стану унеможливлює застосування статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» як спеціальної норми, на застосуванні якої наполягає ТОВ «Ескроу Капітал».

68. Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з доводами касаційної скарги, що норми Закону України «Про виконавче провадження» допускають звернення стягнення на предмет іпотеки в ході процедури виконавчого провадження без судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки в межах процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя, проте заявником не враховано, що в будь-якому випадку таке звернення стягнення здійснюється з дотриманням порядку реалізації майна, визначеного Законом України «Про іпотеку».

69. Доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами до спірних правовідносин пункту 5-2 Прикінцевих положень Закону України «Про іпотеку» і як наслідок незадоволення скарги, що призвело до надмірної затримки виконання рішень судів, а отже до порушення суті права, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є безпідставними та зводяться до трактування норм процесуального права на власний розсуд.

70. Іншідоводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

71. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

72. Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед закономта правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

73. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального прав.

74. Колегія суддів вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому їх відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ескроу Капітал»залишити без задоволення.

2. Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 22 лютого 2023 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 25 квітня 2023 рокузалишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович