Постанова КЦС ВС № 598/753/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 червня 2024 року м. Київ справа № 598/753/19 провадження № 61-264св24 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Синельникова Є. В., суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В., учасники справи: позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 , відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 , відповідач за зустрічним позовом (третя особа за первісним позовом) - служба у справах дітей Тернопільської районної державної адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: служба у справах неповнолітніх дітей Тернопільської міської ради Тернопільської області, орган опіки та піклування Збаразької міської ради Тернопільської області, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 20 липня 2023 року у складі судді Олещука Б. Т. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 08 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Храпак Н. М., Костів О. З., Хоми М. В., ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог

1. У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявлять самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах неповнолітніх дітей Тернопільської міської ради Тернопільської області, Служба у справах дітей Збаразької районної державної адміністрації Тернопільської області, про визначення місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , та відібрання малолітньої дитини ОСОБА_3 від батька ОСОБА_2 і передання його матері.

2. Позовна заява мотивована тим, що після розірвання шлюбу з відповідачем сторони проживали разом і в них ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_3 . З березня 2019 року в них часто виникали сварки, суперечки та непорозуміння, які призвели до неприязних відносин. 23 квітня 2019 року приблизно о 9:20 год, коли позивач виходила з квартири, розташованої по АДРЕСА_1 , відповідач накинувся на неї і, застосовуючи фізичну силу і газовий балончик, проник у квартиру та, застосовуючи силу до її матері ОСОБА_4 , викрав малолітню дитину ОСОБА_3 , грошові кошти і зник.

3. Позивач вважає, що проживання дитини разом з нею буде відповідати інтересам дитини, оскільки вона має можливість забезпечити належні умови проживання сина та повною мірою займатись його вихованням, постійно слідкує за станом здоров`я дитини, його розвитком, виховує та піклується про нього. Добровільної згоди з відповідачем щодо визначення місця проживання дитини сторонами не досягнуто.

4. У березні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 , служби у справах дітей Тернопільської районної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - орган опіки та піклування Збаразької міської ради Тернопільської області, про визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 .

5. Зустрічна позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 не бачилася з дитиною з вересня 2019 року до кінця лютого 2020 року та має заборгованість по сплаті аліментів за три місяці. Вважає, що визначення місця проживання дитини з ним не впливатиме на їх взаємовідносини з матір`ю, оскільки визначення місця проживання дитини з одним із батьків не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків. Батько дитини створював та створює всі належні умови для проживання та розвитку дитини, має всі навики у вихованні дитини, до батьківства ставиться відповідально. Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій

6. Рішенням Збаразького районного суду Тернопільської області від 20 липня 2023 року, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 08 грудня 2023 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 разом із матір`ю ОСОБА_1 Здійснено розподіл судових витрат. В іншій частині вимог первісного позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

7. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини та відмовляючи у задоволені зустрічної позовної вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини, суд першої інстанції, за висновок якого погодився й апеляційний суд, виходив з найкращих інтересів дитини, взявши до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, малолітній вік та стан здоров`я дитини, висновки органів опіки та піклування, які рекомендують визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , разом з матір`ю ОСОБА_1 , характеристики сторін, в тому числі щодо вчинення кримінальних та адміністративних правопорушень, інформацію відносно перебування на обліку у лікаря-психіатра і обґрунтовано не взяв до уваги надані ОСОБА_2 висновки та характеристики психоемоційного стану дитини та сімейних відносин дитини ОСОБА_3 , зокрема з тих підстав, що вони складались без безпосередньої участі у обстеженні матері ОСОБА_1 та без її згоди, що особиста прихильність дитини до матері вивчалась лише зі слів батька.

8. Також оскільки сторонами суду не надано і у судовому засіданні не здобуто належних та допустимих доказів того, що місце проживання малолітнього ОСОБА_3 було раніше визначено судом або органом опіки та піклування, спір про визначення місця проживання дитини між батьками був вирішений у судовому порядку, тому суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога ОСОБА_1 про відібрання дитини є передчасною та задоволенню не підлягає.

9. В цій частині рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржувалося і судом апеляційної інстанції не переглядалося. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

10. У січні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 на рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 20 липня 2023 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 08 грудня 2023 року.

11. Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2024 рокувідкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

12. Ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційні скарги

13. У касаційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

14. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі № 215/4452/16-ц, від 10 вересня 2020 року у справі № 824/308/20-а, від 21 липня 2021 року у справі № 404/3499/17, від 08 липня 2021 року у справі № 640/11833/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

15. Також, підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, а саме; в ухваленні судового рішення першої інстанції брав участь суддя, якому було заявлено відвід; суд першої інстанції необґрунтовано відхилив ряд клопотань (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

16. Касаційна скарга мотивована тим, що з моменту народження та по теперішній час ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Батько створив та створює всі належні умови для проживання та розвитку дитини, має всі навики у вихованні дитини, до батьківства ставиться відповідально, не чинить перешкод щодо вільної участі матері у піклуванні та вихованні сина, спілкуванні з ним. Проте мати дитини двічі самовільно змінювала місце проживання дитини та зі своїми батьками чинила опір щодо побачень батька з сином.

17. Ухвалюючи рішення про відмову у визначенні місця проживання дитини з батьком, апеляційний суд помилково посилався на те, що не встановлено тих обставин, за яких малолітня дитина може бути розлучена з матір`ю. Апеляційний суд не врахував, що у Конвенції про права дитини реалізовано принцип примату інтересів дитини понад усім.

18. Вважає, що оскільки дитина проживає постійно з батьком, який фактично виконує для неї роль надійного, опорного об`єкту, для психоемоційного благополуччя та розвитку ОСОБА_5 буде більш сприятливо, якщо він у разі відчуття тривоги чи небезпеки, у будь-який момент зможе відчути захист батька, тактильний контакт з ним та психологічну підтримку від нього.

19. В свою чергу ОСОБА_1 не може дати дитині ані належного виховання та розвитку, ані матеріального забезпечення, не може забезпечити нормальних безпечних для здоров`я дитини умов проживання.

20. Зазначає про неврахування судами факту безперервного та постійного проживання малолітнього ОСОБА_6 з батьком, ігнорування бажання дитини та примушування оскаржуваними судовими рішеннями до проживання з матір`ю, здійснення у такий спосіб судами психологічного тиску на дитину всупереч її бажанню і на шкоду дитячим відчуттям безпеки.

21. У спірних правовідносинах має місце соціалізація малолітньої дитини та її інтеграція в умови проживання з батьком за тривалий час - більше аніж три з половиною років, що свідчить про те, що в найкращих інтересах дитини буде подальше проживання з батьком, а тому його повернення до матері у спосіб визначення місця проживання з матір`ю суперечитиме інтересам малолітньої дитини.

22. Судовим наказом стягнуто з матері дитини аліменти, що свідчить про її байдужість та відсутність вільного волевиявлення на утримання дитини. Крім того, вона є працевлаштованою і не зможе приділяти дитині час згідно бажаного графіку, в той час як батько дитини є ФОП і може встановлювати час своєї роботи на власний розсуд.

23. Також не погоджується з тим, що суд не взяв до уваги аргументи заявника, зокрема, не врахував висновок фахівця ОСОБА_7 від 26 червня 2020 року, професійний висновок психолога ОСОБА_8 від 01 березня 2021 року та комплексну психологічну характеристики психоемоційного стану дитини та сімейних відносин ОСОБА_3 , складену центром психологічної допомоги дітям «Серденько» ІНФОРМАЦІЯ_3 , натомість необґрунтовано та невмотивовано надав перевагу аргументам ОСОБА_1 .

24. Вважає помилковим висновок апеляційного суду про те, що відповідач самовільно, без згоди матері, з якою проживала дитина, фактично змінив постійне місце проживання дитини, силою вилучивши дитину, яка перебувала ще на грудному вигодуванню, у спосіб, що є психологічно небезпечним для самої дитини, оскільки дитина не перебувала на грудному вигодуванні, про що є відповідний запис у медичній картці дитини.

25. Щодо кримінальних справ стосовно ОСОБА_2 , то вони розпочаті виключно на підставі заяв ОСОБА_1 та станом на момент ухвалення рішення у справі є закритими.

26. Зазначав, що він перебуває у розшуку у зв`язку із розглядом суддею Збаразького районного суду Тернопільської області кримінальної справи, в якій його вважають винним у вчиненні кримінального правопорушення, однак за обставинами вказаної справи саме його побили діти працівниці канцелярії Збаразького районного суду, проте вони є потерпілими. Вказував, що особи, які його побили, є хорошими знайомими судді Олещука Б. Т. , тому останній повинен був заявити самовідвід під час розгляду цієї справи, однак цього не зробив.

27. Разом з тим, в матеріалах справи наявна згода батьків ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на тимчасовий виїзд до Канади малолітньої дитини ОСОБА_3 у супроводі батьків разом та окремо. З копій закордонних паспортів вбачається перебування ОСОБА_2 разом із сином ОСОБА_3 за кордоном, проте суд першої інстанції не врахував того факту, що незважаючи на те, що однією із позовних вимог ОСОБА_1 було примусове відібрання дитини, вона надала дозвіл на тимчасовий виїзд дитини до Канади у супроводі батька.

28. Під час розгляду справи у суді першої інстанції заявник неодноразово у письмовому вигляді протягом шести місяців звертався до ОСОБА_1 із пропозиціями досудового врегулювання спору, оскільки розумів, наскільки психотравмуючим буде розгляд справи для дитини, однак про даний факт не згадується ані судом першої, ані судом апеляційної інстанцій.

29. Також судами попередніх інстанцій проігноровано аргументи заявника щодо того, що під час проживання дитини з матір`ю її батьки та сама ОСОБА_1 чинили йому перешкоди у спілкуванні з дитиною, виганяли його з будинку, не впускали в будинок до дитини. Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

30. У березні 2024 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, посилаючись на те, що рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують. Аргументи заявника не відображають посилання на конкретну неправильно застосовану судами норму матеріального права чи порушену норму процесуального права і зводяться до незгоди із суттю оскаржуваного рішення суду.

31. Вказує, що проживання дитини з батьком, який переховується від слідства і суду, перебуває у розшуку, постійно змінює місце проживання та не дає матері змоги спілкуватися з сином, не відповідає критеріям сприятливого для дитини середовища. Створення умов проживання дитини у асоціальному і неблагополучному середовищі є прямим показанням для вилучення дитини і передачі її матері.

32. Крім того, усі залучені до участі у справі служби у справах дітей та органи опіки і піклування, маючи можливість безпосередньо працювати з суб`єктами спірних правовідносин та фактичними обставинами спірних правовідносин, ретельно вивчивши родинну ситуацію у повному обсязі, у межах, фактично дозволених батьками дитини, дійшли однакової думки щодо доцільності визначення проживання дитини саме з матір`ю. Фактичні обставини справи, встановлені судами

33. Судами встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 11 серпня 2016 року по 15 серпня 2017 року.

34. Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проживали періодично окремо і разом. ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилася дитина - ОСОБА_3 , що підтверджуються копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 .

35. ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом із батьком ОСОБА_10 та матір`ю ОСОБА_4 .

36. Згідно з актом № 146 від 23 квітня 2019 року, затвердженим директором ТОВ «Коменерго - Тернопіль», за адресою: АДРЕСА_1 , проживає без реєстрації ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується сусідами.

37. Листом Служби у справах дітей Збаразької районної державної адміністрації Тернопільської області від 20 травня 2019 року № 269/01-26 повідомлено ОСОБА_1 , що працівниками служби у справах дітей районної державної адміністрації та Збаразького районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді 17 травня 2019 року здійснено виїзд в сім`ю ОСОБА_2 , мешканця АДРЕСА_2 . Під час візиту встановлено, що ОСОБА_2 не чинив перешкод у спілкуванні ОСОБА_1 з малолітнім ОСОБА_3 , однак відмовив їй на час розгляду судом справи про визначення місця проживання дитини забирати сина до свого місця проживання.

38. Судами установлено, що ОСОБА_1 на диспансерному обліку не знаходиться і ознак психічного захворювання не виявляє, з приводу розладів психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю, опіоїдів на диспансерному обліку в КУТОР «ТОНД» не перебуває, до кримінальної відповідальності не притягувалась, не знятої чи не погашеної судимості не має та в розшуку не перебуває.

39. Довідкою серія ІАА № 0509538 встановлено, що ОСОБА_2 станом на 13 березня 2018 до кримінальної відповідальності не притягувався, не знятої чи не погашеної судимості не має та в розшуку не перебуває.

40. Згідно з довідкою Збаразької центральної районної комунальної лікарні від 11 липня 2019 року № 1313 ОСОБА_2 не знаходиться на обліку в лікаря-психіатра та лікаря-нарколога. 41. 14 травня 2019 року фахівцями із соціальної роботи Тернопільського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, здійснено перевірку цільового використання коштів при народженні дитини за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 повідомила, що її малолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 23 квітня 2019 року без її згоди проживає з батьком за адресою: АДРЕСА_2 . В помешканні матері належні умови проживання, зроблений ремонт, наявні хороші меблі та побутова техніка. Для дитини придбанні нові дитячі речі. Державна допомога при народженні дитини використана цільово та за призначенням, що підтверджується актом обстеження умов проживання.

42. Відповідно до копій витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань та обвинувального акту у кримінальному провадженні за № 12019210010001243 від 23 квітня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 125 КК України, вбачається, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, а саме нанесення умисних легких тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , також таємно викрав належний ОСОБА_1 гаманець, в якому знаходились грошові кошти та банківська карта, чим завдав матеріальну шкоду останній.

43. Згідно з розпорядженням голови Збаразької районної державної адміністрації від 02 серпня 2019 року № 234-од про затвердження висновку про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рішенням районної комісії з питань захисту прав дитини від 18 липня 2019 року, діючи в інтересах дитини, Збаразька районна державна адміністрація як орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_2 в АДРЕСА_2 .

44. Згідно з копією витягу з протоколу № 6 засідання районної комісії з питань захисту прав дитини від 18 липня 2019 року вирішено рекомендувати голові Збаразької районної державної адміністрації як керівнику органу опіки та піклування залишити питання про доцільність відібрання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від батька ОСОБА_2 без розгляду.

45. На звернення ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства «Збаразький центр первинної медико-санітарної допомоги» Збаразької районної ради № 144/01-5 від 10 лютого 2020 року повідомлено, що лікарем-педіатром було запрошено ОСОБА_2 з дитиною на планову вакцинацію від кору, паротиту та краснухи згідно календаря щеплень, на яку ОСОБА_2 з дитиною не з`явилися без вказання причин.

46. Ухвалою Збаразького районного суду від 26 жовтня 2016 року у справі № 598/1475/16-к закрито кримінальне провадження щодо ОСОБА_2 за частиною першою статті 125 КК України у зв`язку із відмовою потерпілого ОСОБА_11 від обвинувачення.

47. Ухвалою Збаразького районного суду від 08 червня 2017 року у справі № 598/595/17 закрито кримінальне провадження щодо ОСОБА_2 за частиною другою статті 125 КК України у зв`язку із відмовою потерпілого ОСОБА_12 від обвинувачення.

48. Постановою Тернопільського міськрайонного суду від 24 жовтня 2017 року у справі № 607/13166/17 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП, справу закрито на підставі статті 38 КУпАП.

49. Ухвалою Збаразького районного суду від 07 грудня 2017 року у справі № 598/2112/14-к ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 296, статтею 124 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, закривши кримінальне провадження № 598/2112/17.

50. Постановою Збаразького районного суду від 05 грудня 2018 року у справі № 598/1128/18 в притягненні ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за статтею 173 КУпАП відмовлено, а справу закрито у зв`язку з закінченням строку, впродовж якого особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності.

51. Згідно з довідкою Збаразької центральної лікарні Збаразької районної ради від 13 травня 2020 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дійсно знаходився на обліку у лікаря-психіатра з 1995 року по 02 травня 2019 року.

52. Згідно з розрахунком заборгованості по аліментах від 08 жовтня 2020 року № 81335, виданим головним державним виконавцем Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сухарським Р. С., за ОСОБА_1 станом на 01 червня 2020 року рахується переплата по аліментах в розмірі 1571,02 грн.

53. Відповідно до висновку фахівця, практичного психолога, кандидата психологічних наук, провідного наукового співробітника лабораторії консультативної психології та психотерапії Інституту психології імені Г.С. Костюка, психотерапевта ОСОБА_7 від 26 червня 2020 року, дитина вирізняє батька як значущого, близького, опорного для себе первинного об`єкта, з яким у нього добрий контакт та безпечний зв`язок. Ночівля поза межами будинку батька може спричинити загрозу втрати почуття безпеки, захищеності, фізичної тривалої відсутності опорного об`єкта. Створення сприятливих стосунків та прив`язаності до матері більш вірогідне у спокійному та безпечному для дитини місці. Психологом рекомендоване спілкування на території постійного проживання дитини у присутності опорного об`єкта (батька). Перебування дитини без супроводу батька на місці їх проживання можливе лише після трирічного віку за умови наявності надійної прив`язаності до матері. В разі невиконання рекомендацій існує загроза психологічного травмування та розвитку несприятливих наслідків.

54. Згідно з комплексною психологічною характеристикою психоемоційного стану дитини та сімейних відносин ОСОБА_3 , складеною центром психологічної допомоги дітям «Серденько» від 26 березня 2021 року, батько є для дитини домінуючим та значимим, саме він надає дитині відчуття захищеності та задоволеності. Малолітній ОСОБА_6 має близький емоційний контакт з батьком, а звичне середовище проживання ідентифікується із безпекою, спокоєм та задоволеністю.

55. Відповідно до висновку фахівця ОСОБА_13 , кандидата психологічних наук, спеціаліста вищої категорії, доцента кафедри психології Навчально-наукового інституту міжнародних відносин і соціальних наук ПАТ «Вищий навчальний заклад» МАУП від 05 червня 2021 року, малолітній ОСОБА_3 має тісну, надійну прив`язаність та позитивну прихильність до батька, який є його опорним об`єктом і якого він чітко пов`язує з відчуттям захищеності та безпеки. Даний висновок також складався без безпосередньої участі мами ОСОБА_1 , психологом досліджувалась прив`язаність дитини до матері на підставі розповіді батька.

56. Відповідно до висновку експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (КНДІСЕ) (Хмельницьке відділення) від 18 травня 2022 року № 338/339/21-26, за результатами проведення психологічної експертизи за заявою ОСОБА_2 , на даний час в межах експертизи спрогнозувати, яким чином може вплинути зміна умов проживання, виховання та оточення малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на психологічний стан дитини у випадку передачі дитини від батька до матері не представляється можливості, тому що для повної картини потрібно дослідити взаємодію ОСОБА_14 з мамою та індивідуально-психологічні особливості ОСОБА_1 .

57. Відповідно до експертної оцінки висновку фахівця ОСОБА_15 за результатами психологічного обстеження ОСОБА_3 від 26 червня 2020 року, проведеної членом експертної комісії ТОКІППО з проведення експертизи психологічного соціологічного інструментарію, кандидатом психологічних наук, доцентом, доцентом кафедри психології розвитку та консультування ТНПУ ім. В. Гнатюка, членом-кореспондентом Української Академії Акмеології, голови науково-методичної комісії психолого-педагогічного відділення факультету педагогіки та психології ТНПУ ім. В. Гнатюка ОСОБА_16 вбачається, що вказаний висновок не відповідає науково-методичним вимогам, психодіагностичне обстеження проведене із грубими порушеннями методики та процедури психодіагностичного обстеження, не відповідає науково-методичним вимогам, у тому числі щодо валідності, надійності, достовірності психологічного інструментарію, обґрунтованості вибору методик психологічного обстеження дитини, методології їх застосування при психологічному обстеженні дитини. Висновок, як і рекомендації, суб`єктивні, не опираються на аналіз результатів психодіагностичних методик, а отже є не науковими і не можуть братися до уваги у якості компетентного обґрунтованого фахового висновку про психодіагностичне обстеження дитини. Психологом порушено паритет сторін, спостерігається дискримінація права матері на виховання сина та проживання з рідною дитиною.

58. З метою проведення всебічного та неупередженого дослідження особистої прихильності малолітнього ОСОБА_3 до кожного з батьків ОСОБА_2 та ОСОБА_1 органом опіки та піклування запропоновано звернутися до психолога Тернопільського обласного центру соціальних служб або за взаємною згодою до будь-якого іншого психолога для надання відповідного висновку. На засіданні комісії з питань захисту прав дитини 23 квітня 2021 року обоє батьків погодились на виконання цієї пропозиції.

59. Однак, відповідно до інформації Тернопільського обласного центру соціальних служб від 21 травня 2021 року № 156 психологом центру ОСОБА_17 10 травня 2021 року проведено зустріч лише з матір`ю - ОСОБА_1 , оскільки батько ОСОБА_2 не з`явився, хоча ОСОБА_2 у телефонній розмові з психологом Тернопільського обласного центру соціальних служб пообіцяв обдумати час зустрічі, але в подальшому не відповідав на телефонні дзвінки, що унеможливило отримання від нього інформації для оформлення висновку. За наслідками зустрічі психологом зазначено, що у ранньому віці для дитини є важливим емоційний зв`язок із матір`ю, завдяки йому дитина відчуває себе у безпеці, пізнає навколишній світ та формує до нього власне ставлення. В залежності від того, який характер даного зв`язку, формується або довірливе ставлення до інших людей, або насторожливе, боязливе. Існує критичний період для розвитку прихильності від нуля до п`яти років. Якщо прихильність не сформувалась впродовж цього періоду, дитина буде страждати від незворотних наслідків розвитку (зниження інтелекту, підвищення агресії тощо). Важливо, щоб дитина з народження відчувала турботу матері і батька у задоволенні її потреб. Психологом рекомендовано сприяти налагодженню безперешкодного спілкування матері ОСОБА_1 з дитиною ОСОБА_3 та її участі у вихованні сина.

60. Заявою від 20 квітня 2022 року, посвідченою приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Тернопільської області Джулою О. М., ОСОБА_2 та ОСОБА_1 надали свою згоду на тимчасовий виїзд за кордон до Канади в період з 22 квітня 2022 року по 22 квітня 2023 року їх малолітньому синові ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у їхньому, батьків, супроводі разом та окремо.

61. Згідно з висновком комісії з питань захисту прав дитини Тернопільської районної державної адміністрації від 31 серпня 2021 року остання вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 . Комісією також враховано поради лікаря ОСОБА_18 , яка наголошувала, що малолітній дитині ОСОБА_3 буде краще проживати з матір`ю. Вказаним висновком встановлено, що обстеження умов проживання батька ОСОБА_2 не вдалось провести, оскільки він не пустив в помешкання працівників служби у справах дітей та працівниками поліції, про що складено відповідний акт від 13 травня 2021 року.

62. Рішенням виконавчого комітету Збаразької міської ради Тернопільської області №233 від 30 липня 2021 року затверджено висновок щодо визначення місця проживання та відібрання малолітнього ОСОБА_3 . Згідно даного висновку орган опіки і піклування Збаразької міської ради, враховуючи характеризуючі дані про батьків, умови їх проживання, всі обставини, а також на підставі інших документів, які стосуються справи, вважає за доцільне рекомендувати Збаразькому районному суду Тернопільської області визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_19 в АДРЕСА_1 , у відібранні дитини від батька ОСОБА_2 відмовити.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду

63. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

64. Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

65. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

66. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

67. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

68. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

69. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

70. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

71. Зазначеним вимогам закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваній частині відповідають.

72. Суд апеляційної інстанції переглядав рішення суду першої інстанції лише в частині визначення місця проживання дитини, оскільки в іншій частині позовних вимог воно сторонами не оскаржувалося, тому суд касаційної інстанції переглядає рішення також тільки в цій частині відповідно до вимог статті 400 ЦПК України.

73. Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

74. Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

75. Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

76. У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи, згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

77. Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

78. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

79. Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

80. Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

81. Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

82. Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

83. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

84. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

85. У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

86. При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

87. Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

88. Рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першочергово повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об`єктивних обставин спору. При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах (постанова Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 466/1017/20).

89. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки стосовно дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

90. При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню такі базові елементи: (а) погляди дитини; (б) індивідуальність дитини; (в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин; (г) піклування; захист і безпека дитини; (ґ) вразливе положення; (д) право дитини на здоров`я; (е) право дитини на освіту (постанова Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі № 654/4307/19). Також підлягають врахуванню: (1) спроможність кожного з батьків піклуватися про дитину особисто; (2) стосунки між дитиною і батьками в минулому; (3) бажання батьків бути опікунами; (4) збереження стабільності в оточенні дитини, йдеться про місце проживання (дім), школу, друзів; (5) бажання дитини.

91. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року у справі № 466/1017/20 (провадження № 61-3587св22) зроблено висновок, що «рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першорядно повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об`єктивних обставин спору. Норми міжнародного права та національне законодавство не містять положень, які б наділяли одного з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною. При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах».

92. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 квітня 2022 року у справі № 359/6726/20 (провадження № 61-17922св21) зроблено висновок, що «при визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесів вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини. Колегія суддів зауважує, що сім`я є цінною для розвитку дитини, і коли вона руйнується, батьки, які почали проживати окремо, мають віднайти способи захистити дитину і забезпечити те, що їй потрібно, щоб дитина зростала у благополучній атмосфері, повноцінно розвивалася та не зазнавала негативного впливу. Ситуація, в якій батьки не в змозі віднайти такі способи за взаємним погодженням, потребує втручання органів державної влади, зокрема суду, з метою забезпечення належних стосунків між дитиною й батьками, які є фундаментальними для благополуччя дитини. Діти потребують уваги, підтримки і любові обох батьків. Діти є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів»

93. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 352/2324/17 (провадження № 61-14041св19) зазначено, що: «питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що розлучення батьків для дітей - це завжди тяжке психологічне навантаження, а дорослі, займаючись лише своїми проблемами, забувають про кардинальні зміни в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо. Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства».

94. У постановах від 26 жовтня 2022 року у справі № 750/9620/20 (провадження № 61-7187св22), від 04 жовтня 2023 року в справі № 208/4667/20 (провадження № 61-6229св23), від 14 грудня 2022 року у справі № 742/2571/21 (провадження № 61-10119св22), від 10 січня 2024 року у справі № 183/3958/20 (провадження № 61-13463св23), від 16 лютого 2024 року у справі № 465/6496/19 (провадження № 61-16408св23) Верховний Суд звертав увагу на можливість застосування судами моделі спільної фізичної опіки батьків над дитиною.

95. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між сторонами тривалий час існує спір щодо визначення місця проживання дитини, який існував як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення. Після розірвання шлюбу сторони проживали разом, однак після народження дитини, внаслідок систематичних конфліктів, позивач разом з сином переїхала проживати до батьків у м. Тернопіль. Проте 23 квітня 2019 року, на цей час малолітньому виповнилося чотири місяці, відповідач, застосовуючи фізичну силу і газовий балончик як до матері дитини, так і до тещі, забрав сина з м. Тернополя за своїм місцем проживання - у м. Збараж.

96. За даним фактом відносно ОСОБА_3 було порушено кримінальну справу щодо завдання легких тілесних ушкоджень ОСОБА_1 та її матері ОСОБА_4 , проте ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 липня 2021 року у справі №607/15636/19 звільнено ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за обвинуваченням у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 125 КК України, а кримінальне провадження за №12019210010001243, внесене в ЄРДР 23 квітня 2019 року за даним фактом, - закрито у зв`язку із закінченням строків давності. Цивільні позови ОСОБА_1 та ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення з останнього моральної шкоди, завданої унаслідок вчинення кримінального проступку, залишено без розгляду, роз`яснено потерпілим право звернутися із ними до суду в порядку цивільного судочинства.

97. Крім цього, відносно ОСОБА_2 неодноразово порушувалися як кримінальні, так і адміністративні провадження.

98. Доводи касаційної скарги про те, що кримінальні справи були розпочаті виключно на підставі заяв ОСОБА_1 є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, оскільки з копій судових рішень вбачається, що потерпілими як у кримінальних, так і у адміністративних провадженнях були різні особи.

99. Також судами установлено, що ОСОБА_2 з 1995 року по 02 травня 2019 року дійсно знаходився на обліку у лікаря-психіатра.

100. Судами попередніх інстанцій правильно враховано, що оскільки сім`я є основним осередком життя дитини, соціальним мікросередовищем, де на неї чиниться основний соціалізуючий вплив, формуються життєві цінності, уявлення дитини про соціальні норми поведінки, унаслідок чого наслідується модель поведінки дорослих, то проживання дитини у дисфункції сім`ї з батьком-деліквентом не відповідає як інтересам дитини, так і суспільства, адже поведінка батьків, їх авторитет відіграє суттєву роль у вихованні дитини, дитина не має самостійного досвіду соціальної поведінки, а тому успадковує досвід і поведінку авторитетних батьків.

101. Згідно з висновком комісії з питань захисту прав дитини Тернопільської районної державної адміністрації від 31 серпня 2021 року, остання вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 з матір`ю ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 . При цьому, комісією також враховано поради лікаря ОСОБА_18 про те, що малолітній дитині ОСОБА_3 буде краще проживати з матір`ю. Відповідно до даного висновку встановлено, що обстеження умов проживання батька ОСОБА_2 не вдалось провести, оскільки він не пустив в помешкання працівників служби у справах дітей та працівниками поліції, про що складено відповідний акт від 13 травня 2021 року.

102. Рішенням виконавчого комітету Збаразької міської ради Тернопільської області від 30 липня 2021 року №233 затверджено висновок щодо визначення місця проживання та відібрання малолітнього ОСОБА_3 , яким орган опіки і піклування Збаразької міської ради, враховуючи характеризуючі дані про батьків, умови їх проживання, всі обставини, а також на підставі інших документів, які стосуються справи, вважав за доцільне рекомендувати Збаразькому районному суду Тернопільської області визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 .

103. З огляду на вказане вище у сукупності суди попередніх інстанцій, врахувавши інтереси малолітньої дитини, її психологічний стан, права та інтереси на гармонійний розвиток та належне виховання, а також дотримуючись балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах, дійшли обґрунтованого висновку про визначення місця проживання дитини з матір`ю ОСОБА_1 , оскільки це відповідатиме найкращому забезпеченню інтересів дитини.

104. При цьому апеляційний суд врахував недобросовісність поведінки відповідача, який протягом розгляду справи демонстрував неповагу тим, що створив такі умови, за яких ані служба у справах дітей, ані суд не мали можливості спілкування з дитиною.

105. Так, судом апеляційної інстанції надавалася можливість представнику відповідача, на його ж клопотання, забезпечити відеоконференцзв`язок з малолітнім для з`ясування його думки, який на даний час перебуває разом з батьком за кордоном, ймовірно в Канаді, однак відповідач відмовився.

106. Крім того, апеляційний суд врахував, що відповідач самовільно, без згоди матері, з якою дитина проживала, фактично змінив постійне місце проживання дитини, силою вилучивши дитину від матері, яка перебувала ще на грудному вигодовуванню, у спосіб, що є психологічно небезпечним для самої дитини.

107. Також апеляційний суд вмотивовано відхилив доводи ОСОБА_2 про те, що він не чинить перешкоди ОСОБА_1 щодо вільної участі її у піклуванні та вихованні сина, спілкуванні із ним, оскільки згідно з розпорядженням голови районної державної адміністрації від 10 грудня 2019 року № 343-од «Про встановлення ОСОБА_1 годин спілкування з малолітнім сином ОСОБА_3 » та висновком служби у справах дітей Збаразька районна державна адміністрація установила ОСОБА_1 години спілкування з малолітнім сином ОСОБА_3 кожного першого, третього та п`ятого (якщо такий випадає) тижня місяця з 20 год. четверга до 20 год. неділі та другого, четвертого тижня місяця з 20 год. середи до 13 год. суботи, без присутності батька з правом ночівлі дитини за місцем проживання матері.

108. Проте копіями рапортів працівників поліції Збаразького ВП Підволочиського ВП ГУНП в Тернопільській області та неодноразовими викликами ОСОБА_1 підтверджено, що ОСОБА_2 не дозволяє ОСОБА_1 бачитись із малолітньою дитиною згідно графіку побачень.

109. Вказані обставини відповідачем ОСОБА_2 не спростовані.

110. Відхиляючи доводи ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 не може дати дитині ані належного виховання та розвитку, ані матеріального забезпечення, не може забезпечити нормальних безпечних для здоров`я дитини умов проживання, суди попередніх інстанцій врахували, що остання зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1 , у двокімнатній квартирі, в якій також зареєстровані та проживають її батьки; умови проживання сім`ї задовільні, помешкання сучасне, обмебльоване, в наявності речі побуту. Для дитини є окрема обмебльована кімната, в якій є всі необхідні речі для повноцінного росту та розвитку малолітньої дитини. ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності не притягувалася, не знятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває, на диспансерному обліку не знаходиться і ознак психічного захворювання не виявляє. Також вона на диспансерному обліку з приводу розладів психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю, опіоїдів не перебуває. У 2008 році закінчила Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка і отримала повну вищу освіту за спеціальністю «Педагогіка і методика середньої освіти. Біологія і хімія» та здобула кваліфікацію вчителя біології, хімії, валеології та основ екології. 26 грудня 2019 року вона пройшла атестацію і їй присвоєно кваліфікаційну категорію зі спеціальності клінічна лабораторна діагностика. Працювала на посадах лікаря-лаборанта, завідувача лабораторії за суміщенням посад без відриву від основного місця роботи. З 01 квітня 2021 року ОСОБА_1 працює на посаді біолога. Її робочий час становить 33 години на тиждень, свої трудові обов`язки вона виконує за вільним графіком з відпрацюванням норми робочого часу і отримує відповідну заробітну плату. ОСОБА_1 відповідально ставиться до виконання батьківських обов`язків. Вона регулярно відвідувала малолітнього ОСОБА_3 за місцем його проживання (2-3 рази в тиждень). Висновками відповідних державних органів неодноразово підтверджено, що ОСОБА_1 спроможна виконувати обов`язки з виховання малолітнього сина ОСОБА_3 та доглядати за ним.

111. При цьому, Верховний Суд зазначає, що при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах. Перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року в справі № 754/16535/19 (провадження № 61-14623св21)).

112. Водночас Верховний Суд зазначає, що доводи касаційної скарги відповідача про те, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги висновки фахівців з психології, зокрема ОСОБА_7 від 26 червня 2020 року, ОСОБА_8 від 01 березня 2012 року та комплексної психологічної характеристики психоемоційного стану дитини та сімейних відносин ОСОБА_3 , складеної центром психологічної допомоги дітям «Серденько» 26 березня 2021 року, також були предметом перевірки й у суді апеляційної інстанції, який обґрунтовано зазначав, що вказані дослідження були проведені лише за участі батька без залучення матері, в зв`язку з чим психологами порушено паритет сторін. Тому з метою проведення всебічного та неупередженого дослідження особистої прихильності малолітнього ОСОБА_3 до кожного з батьків ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на засіданні комісії 23 квітня 2021 року органом опіки та піклування було запропоновано звернутися до психолога Тернопільського обласного центру соціальних служб або за взаємною згодою до будь-якого іншого психолога для надання відповідного висновку. Проте відповідач ОСОБА_2 проігнорував вказану пропозицію і не з`явився з дитиною до запропонованого психолога, що підтверджується інформацією Тернопільського обласного центру соціальних служб від 21 травня 2021 року № 156, з якої вбачається, що психологом центру ОСОБА_17 10 травня 2021 року проведено зустріч лише з матір`ю ОСОБА_1 , оскільки батько ОСОБА_2 не з`явився.

113. Необґрунтованими є й доводи ОСОБА_2 про те, що суди попередніх інстанцій, не встановивши наявність нагальних та виключних підстав для зміни місця проживання дитини, автоматично, без всебічного дослідження обставин справи визначили місце проживання дитини з матір`ю, у зв`язку з чим на батька дитини було покладено тягар спростування «презумпції на користь матері».

114. У контексті першочергового врахування інтересів дитини, які переважають над інтересами батьків, оцінивши належним чином надані учасниками спору докази, їх аргументи та заперечення, врахувавши, скільки часу і за яких обставин дитина проживала окремо з кожним із батьків, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що для збереження розвитку дитини у безпечному, спокійному та стійкому середовищі доцільним є проживання дитини з матір`ю.

115. Обставини того, що дитина фактично з чотирьох місяців проживала з батьком і у неї склалися певні соціальні зв`язки за місцем проживання батька, не спростовують наявність прихильності дитини до матері та емоційного зв`язку між ними. У даному випадку такий зв`язок був розірваний, але не втрачений, а посилання батька на додатковий стрес від необхідності зміни місця проживання дитини, її звичного розпорядку, стабільної атмосфери є голослівними.

116. Водночас Верховний Суд враховує, що ОСОБА_2 разом із своїм сином ОСОБА_3 на даний час перебувають за кордоном, що підтверджується копіями закордонних паспортів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

117. Ухвалюючи рішення від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України» (заява № 2091/13), ЄСПЛ вказав на те, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по-перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв`язки із сім`єю, крім випадків, коли доведено, що сім`я непридатна або неблагополучна; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (пункт 100 рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09).

118. Батько, хоча й належним чином займається вихованням та утриманням дитини, однак, перешкоджаючи ОСОБА_1 у спілкуванні із сином, позбавляє його як належної опіки і виховання з боку матері, так і порушує їх право на прямі контакти, що суперечить найкращим інтересам дитини.

119. Створювані батьком протягом тривалого часу перешкоди для матері у вихованні та спілкуванні із сином руйнують його зв`язки зі своєю сім`єю, до якої належить як батько, так і матір, а отже, в даному конкретному випадку така поведінка відповідача за первісним позовом суперечить сімейним цінностям та не відповідає якнайкращому забезпеченню інтересів малолітнього ОСОБА_6 .

120. Схожий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12 січня 2022 року у справі № 663/724/19 (провадження № 61-15273св21).

121. Колегія суддів суду касаційної інстанції також зазначає, що питання застосування моделі спільної фізичної опіки батьків над дитиною судами попередніх інстанцій не досліджувалося. При цьому враховуючи, що батьки дитини проживають у різних містах, а також враховуючи недобросовісність поведінки відповідача, яка встановлена судами попередніх інстанцій у цій справі, неодноразові порушення відносно ОСОБА_2 кримінальних та адміністративних проваджень, модель спільної фізичної опіки батьків при даних обставинах справи не відповідатиме якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

122. Отже, зважаючи на вищевикладене у сукупності, виходячи із пріоритету найкращих інтересів дитини, враховуючи подані сторонами докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, встановлені фактичні обставини, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для часткового задоволення первісного позову та у відмові в задоволенні зустрічної позовної заяви.

123. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що визначення місця проживання дитини з матір`ю, не впливатиме на їх взаємовідносини з батьком, оскільки визначення місця проживання дітей з одним із батьків, не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків.

124. Батько дитини, який безсумнівно відіграє важливу роль у житті та розвитку дитини, має право та обов`язок піклуватися про здоров`я дитини, стан її розвитку, незалежно від того, з ким дитина буде проживати.

125. Тобто, у разі, якщо син буде проживати разом з матір`ю, батьківські права позивача за зустрічним позовом не будуть порушені та він не буде позбавлений можливості здійснювати свої батьківські права та виконувати обов`язки щодо дитини у повному обсязі.

126. Крім того, кожний із батьків не позбавлений права піднімати у майбутньому питання щодо зміни місця проживання дитини з урахуванням обставин, що матимуть істотне значення.

127. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 квітня 2022 рокуу справі № 359/6726/20 (провадження № 61-17922св21).

128. Вирішуючи питання про визначення місця проживання дитини з матір`ю у цій справі, суди надали належну оцінку доказам: кожному окремо та доказам у їх сукупності, досліджено висновки органів опіку та піклування нарівні з іншими доказами, враховано ставлення батьків до виконання ними батьківських обов`язків та інші обставини, що мають суттєве значення для вирішення справи, у результаті чого ухвалено законні та вмотивовані рішення.

129. Висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у постановахВерховного Суду від 18 березня 2019 року у справі № 215/4452/16-ц, від 10 вересня 2020 року у справі № 824/308/20-а, від 21 липня 2021 року у справі № 404/3499/17, від 08 липня 2021 року у справі № 640/11833/19, на які посилався заявник у касаційній скарзі.

130. Доводи касаційної скарги щодо наявності підстав для заявлення суддею Олещуком Б. Т. самовідвіду є необґрунтованими.

131. При цьому ухвалою Збаразького районного Суду від 03 листопада 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про відвід судді Олещука Б. Т. від розгляду справи № 598/753/19 відмовлено.

132. Іншідоводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій або могло призвести до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

133. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

134. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

135. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

136. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального прав.

137. Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваній частині ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому їх відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

2. Рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 20 липня 2023 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 08 грудня 2023 року в частині визначення місця проживання дитинизалишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович