Постанова Миколаївський апеляційний суд № 476/414/23

07.06.24 33/812/294/24 Справа № 476/414/23 Провадження № 33/812/294/24 ПОСТАНОВА Іменем України 04 червня 2024 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі: головуючого судді Тищук Н.О., із секретарем Ковальським Є.В., за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Трусова Сергія Анатолійовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення, за апеляційною скаргою захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - адвоката Чумаченка С.О. на постанову судді Єланецького районного суду Миколаївської області від 03 травня 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце роботи ДПРЧ № 15, проживаючого по АДРЕСА_1 визнаного винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП з застосуванням адміністративного стягнення 17 000 грн. штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік, У С Т А Н О В И В: Постановою судді Єланецького районного суду Миколаївської області від 03 травня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП з застосуванням адміністративного стягнення у вигляді 17 000 грн штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. 10 травня 2024 року захисник ОСОБА_1 адвокат Чумаченко С.О. подав апеляційну скаргу на постанову суду. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував доводу сторони захисту про те, що наявний в матеріалах справи протокол про адміністративне правопорушення серії ААД має № 104527, тоді як з відеозапису з боді-камери вбачається, що працівник поліції тримає в руках протокол з № 104526. Допитаний у судовому засіданні працівник поліції, який складав протокол, пояснив, що наступний протокол з № 104527 він міг складати у зв`язку з допущенням недоліків у попередньому, з № 104526, проте подробиць складання протоколу він не пам`ятає. Апелянт вважає, що суд мав можливість за власної ініціативи, без клопотання сторони захисту витребувати та дослідити протокол № 104526, оскільки така практика судів вбачається з наявних у Єдиному державному реєстрі судових рішень таких постанов. Посилаючись на презумпцію невинуватості, захисник просив недоліки складання протоколу про адміністративне правопорушення тлумачити на користь ОСОБА_1 , та на цій підставі закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. З цих же підстав адвокат просив скасувати постанову суду першої інстанції та протокол про адміністративне правопорушення повернути до відділення поліції № 1 Вознесенського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області для належного оформлення. Крім цього, апелянт посилався на неналежність та недопустимість як доказу протоколу про адміністративне правопорушення № 104527, у зв`язку з тим, що він має рукописний запис «/898». Вважав, що цей запис вчинений у порушення пункту 1 розділу ХV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення, у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом СВМ України від 07.11.2015 № 1395. Додатком 16 до цієї інструкції визначено, що бланк протоколу про адміністративне правопорушення являє собою комплект із двох аркушів паперу розміром 297х2010мм (+/-0,5 мм), масою 80 г/м-2 і складається з протоколу та копії. Протокол і копія надруковані на самокопіювальному папері. Серія протоколу складається з літеро сполук і цифр. Номер зазначається шестизначним цифровим показником. Також бланк містить малі елементи захисту. З цієї підстави апелянт вважав за доцільне повернути протокол до відділу поліції для до оформлення. Переглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги з дотриманням вимог частини 7 статті 294 КУпАП, апеляційний суд виходить з наступного. За змістом статті 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності. Згідно положень статті 245 КУпАП завданнями провадження у справі про адміністративне правопорушення є повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. За правилами статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (частини 1, 2 статті 251 КУпАП). Окремим видом адміністративних правопорушень (проступків) є правопорушення на транспорті, в тому числі порушення, вчиненні під час дорожнього руху. Пунктом 2.9.а Правил дорожнього руху (далі Правила) водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до вимог 2.5. Правил водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Невиконання вказаних правил утворюють склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке визначена частиною першою сатті 130 КУпАП. За частиною 1 статті 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп`яніння є адміністративним правопорушенням та тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Підстави та порядок виявлення у водіїв транспортних засобів, в тому числі алкогольного сп`яніння, передбачені статтею 266 КУпАП та Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом МВС України, МОЗ України від 9 листопада 2015 року № 1452/735 (далі Інструкція №1452). Огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого сп`яніння (частина 1 статті 266 КУпАП, пункт 2 Інструкції №1452). Ознаками алкогольного сп`яніння є, поряд з іншим, запах алкоголю з порожнини роту, порушення координації руху та мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покрову обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці (пункт 3 Інструкції №1452). Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводиться: 1) поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; 2) лікарем закладу охорони здоров`я, в тому числі, в разі відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським (частина 2,3 статті 266 КУпАП, пункти 6,7 Інструкції №1452). Відповідно до пунктів 1-7 розділу ІІ Інструкції № 1452 за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. При цьому поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Огляд на стан сп`яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції. З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 104527 вбачається, що він складений 27 травня 2023 року о 00 год 17 хв відносно водія ОСОБА_1 , про те, що останній, рухаючись по вул. Парковій в смт. Єланець Вознесенського району Миколаївської області керував автомобілем ВАЗ 21051, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. Згідно акту огляду на стан алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 виявлено запах алкоголю з порожнини рота, нечітку мову, почервоніння обличчя. Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія було проведено на місці зупинки з використанням технічного приладу - алкотестеру Драгер 6810, результат склав 1,39 проміле. Зазначені вище обставини підтверджуються відеозаписом з нагрудної камери поліцейського. З огляду на досліджені докази та наведені норми права, апеляційний суд приходить до висновку про доведеність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника, так і для інших учасників дорожнього руху. Щодо доводу апеляційної скарги про неналежність та недопустимість як доказ протоколу про адміністративне правопорушення через те, що на ньому наявний рукописний текст «/898», суд вважає його неспроможним з огляду на таке. Додатком 16 до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення, у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом СВМ України від 07.11.2015 № 1395 визначено, що бланк протоколу про адміністративне правопорушення являє собою комплект із двох аркушів паперу розміром 297х2010мм (+/-0,5 мм), масою 80 г/м-2 і складається з протоколу та копії. Протокол і копія надруковані на самокопіювальному папері. Серія протоколу складається з літеро сполук і цифр. Номер зазначається шестизначним цифровим показником. Усі передбачені інструкцією реквізити бланку протоколу на ньому наявні, отже нанесений на протокол рукописний текст не вказує на невідповідність бланку вимогам інструкції. Крім цього апеляційний суд вважає, що наявний у бланку протоколу рукописний текст не спростовує інших наявних у справі доказів щодо керування водієм ОСОБА_1 транспортним засобом, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. Також суд враховує те, що при розгляді даної справи суд позбавлений можливості оцінювати правомірність дій працівника поліції, який складав протокол про адміністративне правопорушення, оскільки дії працівника поліції за правилами КАСУ не оскаржувались та неправомірними не визнані. Отже в межах наявної справи оцінюється лише правомірність дій водія ОСОБА_1 . Посилання апелянта на те, що з цієї підстави протокол про адміністративне правопорушення повинен бути повернутий до відділу поліції для дооформлення, суд також вважає необґрунтованим, оскільки заявляючи таке клопотання, апелянт не зазначає, що саме повинно бути вчинено працівником поліції та зазначено у протоколі для того, щоб він міг вважатись апелянтом оформленим належним чином. Апеляційний суд вважає, що протокол містить усі передбачені Інструкцією реквізити, у ньому чітко зазначена фабула обвинувачення, належним чином заповнені усі, визначені формою протоколу розділи, тому суд вважає, що протокол оформлений належним чином та містить достатньо повну інформацію для визначення правомірності дій водія ОСОБА_1 Доктрина "плодів отруйного дерева", на яку посилається захисник у своїй апеляційній скарзі сформульована Європейським судом з прав людини у справах "Гефген проти Німеччини", "Тейксейра де Кастро проти Португалії", "Шабельник проти України", "Балицький проти України", "Нечипорук і Йонкало проти України", "Яременко проти України". Іноді використовується також фраза: "плід отруєного дерева". Відповідно до цієї доктрини, якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його допомогою, будуть такими ж ("Гефген проти Німеччини"). Недопустимими є докази, здобуті із суттєвим порушенням прав та свобод людини. На думку ЄСПЛ, надається оцінка допустимості всього ланцюжка доказів, що базуються один за іншим, а не кожного окремого доказу автономно. У рішенні по справі "Нечипорук і Йонкало проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом. У рішеннях у справах "Балицький проти України", "Тейксейра де Кастро проти Португалії", "Шабельник проти України" ЄСПЛ застосував різновид доктрини "плодів отруйного дерева", яка полягає в тому, що визнаються недопустимими не лише докази, безпосередньо отримані з порушеннями, а також докази, яких не було б отримано, якби не було отримано перших. Таким чином, допустимі самі по собі докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимими. Проте, у справі, яка переглядається, відсутні докази, які були б отримані працівниками поліції з порушеннями, зокрема Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення, у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, оскільки наявність рукописного тексту на бланк протоколу порушенням цієї інструкції не є, та до отримання недостовірних доказів не привів. Таким чином, встановлені на підставі наявних у справі доказів обставини, забезпечують такий рівень доказування вини ОСОБА_1 у керуванні транспортним засобом перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, який не залишає «розумних сумнівів» у доведеності факту порушення ним вимог пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху та наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП. Невідповідність дій працівників поліції нормам Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду для виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», та певних статей КУпАП, на які посилається апелянт, не можуть бути предметом розгляду протоколу про адміністративне правопорушення, складеного відносно водія ОСОБА_1 , оскільки такі дії працівників поліції у судовому порядку не оскаржувалися. Також суд вважає неможливим закриття провадження у справі на підставі пункту 7 статті 247 КУпАА у зв`язку зі сплином однорічного строку накладення стягнення, оскільки судом першої інстанції стягнення накладено у межах однорічного терміну з дня його вчинення. Нормами КУпАП не передбачено можливості звільнення особи від адміністративної відповідальності у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення на час апеляційного розгляду, тому клопотання захисника ОСОБА_2 на вимогах закону не ґрунтується. Крім цього апеляційний суд враховує, що справа перебувала у провадженні суду першої інстанції з 30 травня 2023 року та призначалась до розгляду 9 раз. Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, не з`являвся у жодне з судових засідань. Захисник ОСОБА_1 , адвокат Марку О.В. неодноразово подавала до суд клопотання про витребування доказів у справі та у зв`язку з цим просила про відкладення розгляду справи. При цьому адвокат жодних дій, спрямованих на самостійне витребування доказів, не вчиняла. У судові засідання, які призначалися на 09 квітня 2024 року та на 02 травня 2024 року адвокат не з`являлась, про причини своєї неявки суд не повідомляла. За таких обставин апеляційний суд доходить висновку, що така поведінка ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Марку О.В. свідомо була спрямована на затягування розгляду справи з метою спливу однорічного строку, передбаченого ч. 6 ст. 38 КУпАП, для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Апеляційний суд враховує, що у разі неможливості прибути в судове засідання ОСОБА_1 та його захисник не були позбавлені можливості звернутись до суду з клопотанням про проведення судового засідання в режимі відеоконференції за допомогою власних засобів зв`язку. У рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" (1989), суд зазначив, що сторона зобов`язана "демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосередній стосунок до нього, утримуватися від використання прийомів для затягування процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухань". Суд першої інстанції здійснив усі можливі заходи для забезпечення права ОСОБА_1 на доступ до суду, проте останній 9 разів не з`являвся до суду за викликом, його захисник не вчиняв покладених на нього зобов`язань щодо самостійного отримання доказів та був присутнім тільки в одному судовому засіданні, а отже свідомо, за власної волі, позбавили себе можливості реалізувати свої процесуальні права, передбачені ст. 268 КУпАП. На підставі викладеного вище, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції. Керуючись статтями 283, 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Чумаченка Святослава Олександровича, залишити без задоволення. Постанову судді Єланецького районного суду Миколаївської області від 03 травня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Миколаївського апеляційного суду Н.О. Тищук