Постанова Миколаївський апеляційний суд № 487/2515/22

03.06.24 22-ц/812/863/24 Єдиний унікальний номер судової справи 487/2515/22 Номер провадження 22-ц/812/863/24 Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В. Постанова Іменем України 03 червня 2024 року місто Миколаїв Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі: головуючого Серебрякової Т.В., суддів: Коломієць В.В., Самчишиної Н.В., з секретарем судового засідання Богуславською О.М., за участі: представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 , переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_3 ухвалу про призначення судової будівельно-технічної експертизи, яка постановлена Заводським районним судом міста Миколаєва 18 березня 2024 року, під головуванням судді Нікітіна Д.Г., в приміщені цього ж суду, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна подружжя, УСТАНОВИЛА: У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна подружжя. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 29 липня 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено шлюб, який зареєстровано в Заводському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції. Від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З травня 2022 року шлюбні відносини між сторонами фактично припинені, вони не ведуть спільне господарство, мають різні погляди на шлюб, сім`ю, життя, між ними відсутнє взаєморозуміння та створювати в родині доброзичливо-сприятливу атмосферу вони наміру не мають. Разом з тим, за час перебування у шлюбі позивачем та відповідачем набуто спільне майно, а саме: транспортний засіб автомобіль марки та моделі Mazda СХ-5, 2.0 АТ 4WD, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просила: визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 ; визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 транспортний засіб автомобіль марки та моделі Mazda СХ-5, 2.0 АТ 4WD, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину трикімнатної квартири АДРЕСА_1 ; в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину трикімнатної квартири АДРЕСА_1 ; в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_3 право власності на транспортний засіб автомобіль марки та моделі Mazda СХ-5, 2.0 АТ 4WD, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частини транспортного засобу автомобіля марки та моделі Mazda СХ-5, 2.0 АТ 4WD, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в розмірі 220 495 грн.; покласти на відповідача судові витрати у справі. В подальшому, 19 вересня 2023 року, ОСОБА_1 надала до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог. В обґрунтування вказаної заяви зазначено, що у період шлюбу 06 жовтня 2020 року ОСОБА_3 було придбано транспортний засіб автомобіль марки та моделі Opel Movano, 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Однак в подальшому, відповідачем без згоди позивача вказаний транспортний засіб було відчужено. Крім того, 08 грудня 2014 року ОСОБА_3 в порядку безоплатної приватизації землі було набуто у власність земельну ділянку з кадастровим номером 4823355300:01:000:0764, загальною площею 0.08 га, розташовану в межах Воскресенської селищної ради Жовтневого району (натепер Миколаївського) Миколаївської області. У 2015 році подружжям без складання проектів і отримання дозволу на право проведення будівельних робіт було розпочато роботи з будівництва нового житлового будинку на вказаній земельній ділянці. У період з 2015 року по 2022 рік було збудовано двоповерховий житловий будинок загальною площею 135 кв.м, житловою площею 115 кв.м, який розташовано за адресою: АДРЕСА_2 . Оскільки будівництво здійснювалось самовільно та без отримання відповідних дозвільних документів, даний житловий будинок на сьогодні не введено в експлуатацію та не оформлено право власності на нього. Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 також просила: визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 будівельні матеріали, вироби, комплекти, конструкції (відповідно до переліку, який зазначений у заяві), які були використанні в процесі будівництва житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 ; в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_3 право приватної власності на будівельні матеріали, вироби, комплекти, конструкції, які були використанні в процесі будівництва житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 ; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частки будівельних матеріалів, виробів, комплектів, конструкцій, які були використанні в процесі будівництва житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 ; визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 транспортний засіб автомобіль марки та моделі Opel Movano, 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 ; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частини транспортного засобу автомобіля марки та моделі Opel Movano, 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , у розмірі 273 017 грн. 87 коп. Відповідач ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом про поділ майна подружжя. В обґрунтування зустрічних позовних вимог зазначено, що у період шлюбу подружжям за спільні кошти також придбано транспортний засіб автомобіль марки та моделі Suzuki Splash, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , який було зареєстровано за ОСОБА_1 . Оскільки вказаний транспортний засіб придбано в період шлюбу, то він теж підлягає поділу між сторонами. Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_3 просив виділити у приватну власність ОСОБА_1 транспортний засіб автомобіль марки та моделі Suzuki Splash, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , з компенсацією, шляхом стягнення з ОСОБА_1 та користь ОСОБА_3 його 1/2 вартості у розмірі 146 737 грн. 50 коп., а також розподілити судові витрати у справі. В подальшому ОСОБА_3 надав до суду заяву про збільшення зустрічних позовних вимог. В обґрунтування вказаної заяви зазначено, що 23 вересня 2019 року ОСОБА_3 отримав у борг від ОСОБА_6 кошти в розмірі 28 000 доларів США, для придбання житла, що підтверджуються розпискою від 23 вересня 2019 року, складеною власноруч ОСОБА_3 . Вказані кошти були витрачені ОСОБА_3 на купівлю трикімнатної квартири АДРЕСА_1 . Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_3 також просив визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 боргові зобов`язання в загальному розмірі 28 000 доларів США за розпискою від 23 вересня 2019 року з компенсацією шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 вартості 1/2 частини боргових зобов`язань в розмірі 14 000 доларів США. У березні 2024 року ОСОБА_1 подала до суду клопотання про призначення у справі будівельно-технічної експертизи, на вирішення якої поставити наступні питання: який ступень будівельної готовності будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ; який вид будівництва (нове будівництво, реконструкція, капітальний ремонт тощо) фактично виконаний на об`єкті, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 ; який період проведення будівництва (реконструкції, ремонту) на об`єкті, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 ? який перелік та об`єми фактично виконаних будівельних робіт з будівництва (ремонту, реконструкції) на об`єкті, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 ? які будівельні матеріали та в якій кількості були використані під час будівництва (реконструкції) будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 , яка їх вартість? яка вартість фактично виконаних робіт з будівництва (ремонту, реконструкції) на об`єкті, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 ? В обґрунтування вказаного клопотання зазначено, що встановлення вищевказаних обставин необхідно для повного, об`єктивного та правильного вирішення спору. Між тим, для вирішення вказаних питань необхідні спеціальні знання в галузі будівництва, якими відповідно володіють експерти в області судової будівельно-технічної експертизи. Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 18 березня 2024 року клопотання ОСОБА_1 задоволено. Призначено у справі судову будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлено наступні питання: який ступень будівельної готовності будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ; який вид будівництва (нове будівництво, реконструкція, капітальний ремонт тощо) фактично виконаний на об`єкті, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 ? який період проведення будівництва (реконструкції, ремонту) на об`єкті, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 ? який перелік та об`єми фактично виконаних будівельних робіт з будівництва (ремонту, реконструкції) на об`єкті, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 ? які будівельні матеріали та в якій кількості були використані під час будівництва (реконструкції) будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 , яка їх вартість? яка вартість фактично виконаних робіт з будівництва (ремонту, реконструкції) на об`єкті, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 ? Проведення експертизи доручено експертам Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України. Зобов`язано ОСОБА_3 забезпечити, на вимогу експерта, доступ експертові до будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , для проведення судової будівельно-технічної експертизи. На час проведення судової будівельно-технічної експертизи провадження у цивільній справі зупинено. Ухвала районного суду мотивована тим, що з урахуванням вищевикладеного, предмета спору в цій справі, заявлених сторонами по справі вимог та заперечень, з метою з`ясування усіх обставин по справі, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі будівництва, існує обґрунтована необхідність призначити по справі судову будівельно-технічну експертизу. В апеляційній скарзі ОСОБА_3 , посилаючись на порушення районним судом норм процесуального права, просив ухвалу районного суду скасувати. Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач не надала та матеріали справи не містять доказів існування такої адреси як: АДРЕСА_2 , а також доказів того, що вказана адреса пов`язана з належної ОСОБА_3 земельною ділянкою із кадастровим номером 4823355300:01:000:0764. Крім того, належна відповідачу земельна ділянка із кадастровим номером 4823355300:01:000:0764 на підставі договору про надання користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіций) від 01 березня 2015 року була передана ОСОБА_3 громадянці ОСОБА_7 , та відповідно до п.5.1 вказаного договору усі будівлі (споруди), які споруджені на вказаній земельній ділянці належать землекористувачу. Правом на надання відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не скористалась. Згідно ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, з огляду на таке. Відповідно до ч.ч.1,2,5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає. Так, забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права. За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Суд зобов`язаний поважати честь і гідність усіх учасників цивільного процесу і здійснювати правосуддя на засадах їх рівності перед законом і судом. Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом. При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів. Частина 1 статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України). З врахуванням положень ч.1 ст.2 ЦПК України справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.1-4 ст.12 ЦПК України). Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст.77 ЦПК України). Згідно з ч.ч.1,2 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Відповідно до положень ч.ч.1,3 ст.103 ЦПК України, суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. У відповідності з ч.ч.1,3 ст.104 ЦПК України, про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи. Ухвала про призначення експертизи направляється особам, яким доручено проведення експертизи, та учасникам справи. Об`єкти та матеріали, що підлягають дослідженню, направляються особі, якій доручено проведення експертизи (провідному експерту або експертній установі). Положеннями ч.ч.1,3 ст.107 ЦПК України встановлено, що матеріали, необхідні для проведення експертизи, експерту надає суд, якщо експертиза призначена судом, або учасник справи, якщо експертиза проводиться за його замовленням. При призначенні експертизи суд з урахуванням думки учасників справи визначає, які саме матеріали необхідні для проведення експертизи. При визначенні матеріалів, що надаються експерту чи експертній установі, суд у необхідних випадках вирішує питання про витребування відповідних матеріалів за правилами, передбаченими цим Кодексом для витребування доказів. Колегією суддів встановлено, що між сторонами існує спір про поділ майна, а тому питання, стосовно вартості та обсягу спільно нажитого майна наявного на час припинення спільного ведення господарства подружжям підлягає з`ясуванню шляхом призначення у справі судової експертизи. Також, виходячи з принципів змагальності, диспозитивності цивільного процесу, колегія суддів вважає, що будь-яка сторона у справі має право подавати докази на підтвердження тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, в тому числі й висновок експертизи. Посилання особи, яка подала апеляційну скаргу, на відсутність підстав для призначення судової експертизи суперечать фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства. Наявність в матеріалах даної справи інших доказів, поданих відповідачем на підтвердження своїх заперечень проти вимог позову та призначення судової експертизи, не позбавляє позивача права надати докази на підтвердження своїх позовних вимог. Убачається, що в матеріалах справи відсутній будь-який висновок експерта, оцінювача щодо спірного майна, яке визначено сторонами як предмет поділу, а тому районний суд з метою належного встановлення обставин справи та правильного вирішення спору, обґрунтовано призначив по справі судову будівельно-технічну експертизу. Тобто, судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали було дотримано вимоги цивільного процесуального закону щодо порядку призначення судової експертизи. Переглядаючи ухвалу суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, порушень норм процесуального права, які давали б підстави для скасування ухвали суду, не встановлено. Крім того, колегія суддів зауважує, що призначення судової експертизи в даній справі є лише одним з таких доказів, яким суд першої інстанції при ухваленні рішення надаватиме правову оцінку. Питання ж щодо належності спірного майна подружжю (його статусу) буде вирішуватися районним судом під час ухвалення рішення по суті спору. Враховуючи вищенаведені норми процесуального закону й те, що судова експертиза призначена районним судом для з`ясування фактичних обставин, які стосуються предмету доказування в даній справі та потребують спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність визначених процесуальним законом підстав для призначення у даній справі судової будівельно-технічної експертизи за клопотанням позивача ОСОБА_1 . За такого, доводи апеляційної скарги про те, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам ЦПК України, є необґрунтованими. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.367,374,375,381,382 ЦПК України, колегія суддів ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення. Ухвалу Заводського районного суду місті Миколаєва від 18 березня 2024 про призначення судової будівельно-технічної експертизи залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України. Головуючий Т.В. Серебрякова Судді: В.В. Коломієць Н.В. Самчишина Повний текст судового рішення складено 07 червня 2024 року