Постанова 4856 № 120/13482/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/13482/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Віятик Н.В. Суддя-доповідач - Граб Л.С. 06 червня 2024 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Граб Л.С. суддів: Смілянця Е. С. Сторчака В. Ю. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом товарства з обмеженою відповідальністю "ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН" до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И В : товариство з обмеженою відповідальністю "ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН" звернулося до суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому просило: -визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №1106/Ж10/31-00-04-02-01 від 01.06.2023; -визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №1107/Ж10/31-00-04-02-01 від 01.06.2023. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 24 січня 2024 року позов задоовлено: -визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №1106/Ж10/31-00-04-02-01 від 01.06.2023; -визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №1107/Ж10/31-00-04-02-01 від 01.06.2023. Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору. Сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, уповноважених представників в судове засідання не направили та заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи до суду не подавали. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що розгляд даної справи відкладено з 15.05.2024 на 05.06.2024, в зв`язку з неможливістю розгляду справи з технічних причин, з метою непорушення прав відповідача, не зважаючи на те, що судове засідання було призначено в режимі відеоконференції за клопотанням представника відповідача поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, а ризик технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву. За правилами п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «Ді енд ай еволюшн» згідно з відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 15.09.2005 зареєстроване як юридична особа, місцезнаходження: вул. Немирівське шосе, 26, м. Вінниця, 21034, код ЄДРПОУ 33776336. Основний вид діяльності: виробництво олії та тваринних жирів (10.41). На підставі наказу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №110/Ж1 від 22.03.2023 посадовими особами Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Ді енд ай еволюшн». За результатами проведеної перевірки Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків складено акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Ді енд ай еволюшн» з питання законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн по декларації з податку на додану вартість за січень 2023 року, за результатами якої складено Акт 752/Ж5/31-00-04-02-01/33776336 від 21.04.2023. Перевіркою встановлено порушення пункту 44.1 статті 44, п. 187.1 ст. 187, пп. 198.1, п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4, п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України, п. 5 Розділу V наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» від 28.01.2016 №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 р. за №15/28289, в результаті чого, у відповідності до п. 200.14 ст. 200 ПК України, за результатами якої складено : Завищено податковий кредит по декларації з податку на додану вартість за січень 2023 року у сумі 7186453 грн., з них: -завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню податку на додану вартість на розрахунковий рахунок на 5012569 грн.; -завищено суму від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (показник рядка 19 Декларації), що призвело до завищення суми від`ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 2173884 грн.; Занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість за звітний період січень 2023 року на 1446287 грн, що призвело до завищення суми від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в сумі 1446287 грн. Не погоджуючись із висновками акту про результати документальної позапланової перевірки 15.05.2023 ТОВ «Ді енд ай еволюшн» подано заперечення № 1426-12305150140 на акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки №752/Ж5/31-00-04-02-01/33776336. За результатами розгляду заперечень ТОВ «Ді енд ай еволюшн» податковий орган надав відповідь від 29.05.2023 №401/Ж12/31-00-04-02-01 у якій вказав, що висновки Акту перевірки відповідають вимогам чинного законодавства та залишаються без змін. Відповідачем 01.06.2023 винесено податкові повідомлення-рішення: - №1106/Ж10/31-00-04-02-01, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість задекларовану на рахунок платника у банку за січень 2023 року на 5012569,00 грн, а також нараховані штрафні (фінансові) санкції у сумі 2506284,50 грн; - №1107/Ж10/31-00-04-02-01, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2023 року на 3620171,00 грн. Не погодившись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач 20.06.2023 звернувся зі скаргою №1426-12306210185 до ДПС України про визнання недійсними та скасування зазначених податкових повідомлень-рішень. Рішенням ДПС України від 16.08.2023 №22789/6199-00-06-01-04-06 скаргу залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення Центрального МУ ДПС по роботі з ВПП без змін. Не погоджуючись з вказаними рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом. Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення. Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Податковим кодексом України (далі ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). У підпункті 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України міститься визначення, що господарська діяльність-діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також, через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. У підпункті 44.1 статті 44 ПК України закріплено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Пунктом 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Пунктом 188.1 статті 188 ПК України унормовано, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). Згідно п.193.1 ст.193 ПК України ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах: а) 20 відсотків; б) 0 відсотків; в) 7 відсотків по операціях з: постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів, а також медичних виробів, які внесені до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення або відповідають вимогам відповідних технічних регламентів, що підтверджується документом про відповідність, та дозволені для надання на ринку та/або введення в експлуатацію і застосування в Україні; постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, дозволених для застосування у межах клінічних випробувань, дозвіл на проведення яких надано центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я". За приписами пунктів 198.1, 198.2 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. У пункті 198.3 цієї статті зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. За приписами п.134.1.1. ст.134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Тобто, витрати платника, які зменшують базу оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість, мають бути реально понесеними, документально підтвердженими, а документи на обґрунтування таких витрат повинні містити повну та достовірну інформацію про учасників та умови господарських операцій. В силу підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або у разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод. Тобто, зарахування здійснюється у зв`язку із здійсненням операції платника податку шляхом реалізації його товарів, виконаних ним робіт, наданих ним послуг, які є підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку. Частиною 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV (далі Закон №996-XIV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов`язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". У іншому випадку, відповідно до норм податкового законодавства, у платника податків не виникає права відносити до складу податкового кредиту, витрати без належних на те документів, обов`язковість заповнення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Згідно ст.1 Закону №996-XIV первинний документ-це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частиною 1 статті 9 Закону №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо- безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Отже для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні. Виходячи із вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію. При цьому, податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, складенням яких мають опосередковуватись ті чи інші господарські операції. Наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер. Надаючи правову оцінку господарським взаємовідносинам позивача з ПрАТ «Чернівецький олійно-жировий комбінат», колегія суддів виходить із наступного. З матеріалів справи з`ясовано, що у січні 2023 року ПрАТ «Чернівецький олійно-жировий комбінат» здійснював реалізацію на користь ТОВ «ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН» олії соняшникової яка зберігалася за адресою вул. Немирівське шосе 26, м. Вінниця. Товар який реалізовувався був вироблений позивачем для ПрАТ «Чернівецький олійно-жировий комбінат» згідно Договору переробки соняшнику на давальницьких умовах № 1051/22 від 23 листопада 2022р. В той же час, в акті перевірки контролюючий орган прийшов до висновку, про безтоварність вищевказаних господарських операцій, у зв`язку з тим, що в трьохсторонніх актах приймання передачі товару та видаткових накладних були наявні розбіжності (у видаткових накладних зазначено, що Товари були отримані ОСОБА_1 згідно доручення № 21 від 20.01.2023 р., ОСОБА_2 згідно з доручень № 1 від 01.01.2023 та № 12 від 01.01.2023 р, а в трьохсторонніх актах приймання-передачі зазначено, що товарно матеріальні цінності прийняті ОСОБА_3 ; місце складення видаткових накладних м. Чернівці, а місце передачі товару вказане у трьохсторонніх актах м. Вінниця), доручення № 12 від 01.01.2023 було виписано на ОСОБА_2 раніше дати укладання договорів поставки, в договорах поставки не зазначено термін поставки товару, в ЄРПН відсутня інформація щодо подальшого зберігання товару зберігачем -ПрАТ "Вінницький ОЖК". В свою чергу, позивачем зазначено, що ні Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ні Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене, наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, не передбачають таких обов`язкових реквізитів первинного документу, як місце складання первинного документу та місце передачі товару. Такі є додатковими реквізитами які можуть бути включеними до первинного документу за бажанням сторін. Приватне акціонерне товариство «Чернівецький олійно-жировий комбінат» складаючи видаткові накладні на поставку олії соняшникової та шроту, зазначило у них своє місцезнаходження юридичної особи (м. Чернівці), натомість, у трьохсторонніх актах приймання-передачі товару вже було зазначено місце передачі товару м. Вінниця, що не суперечить вимогам закону. Щодо осіб які здійснювали приймання товару, позивачем вказано, що ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 були уповноважені ТОВ «ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН» на його отримання. Видані підприємством довіреності, копії яких наявні у справі, містили достатньо повноважень на отримання кожним із них вищезазначеного товару. Приймання товару здійснювалося зазначеними особами спільно, підчас якого ОСОБА_3 поставив свій підпис на видатковій накладній, а ОСОБА_2 на трьохсторонньому акті приймання-передачі. Приймання товару таким чином не заборонено законодавством, і також не може свідчити про нереальність господарської операції. Кожен із вищевказаних документів (і видаткова накладна і акт приймання-передачі товару) відповідає вимогам законодавства та не суперечить один одному. Стосовно твердження відповідача про те, що Доручення №12 від 01.01.2023, було виписано на ОСОБА_2 раніше дати укладання договорів поставки, то колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що чинне законодавство не забороняє видавати довіреності до підписання договору, а тому такі доводи відповідача є безпідставними. Відносно доводів відповідача в частині щодо відсутності у договорах поставки терміну поставки товару, колегія суддів вказує на таке. Пунктами 3.3, 3.4 Договору поставки №1405823 від 04.01.2023, встановлено, що товар вважається переданим постачальником та прийнятим покупцем за кількістю відповідно до видаткової накладної. Датою поставки та переходу права власності і ризиків на товар сторони вважають дату, зазначену у видатковій накладній на товар. Однак, як обгрунтовано зазначено судом першої інстанції, відсутність строку поставки товару, у договорі не свідчить про нереальність господарської операції. Так, ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Таким чином, саме видаткова накладна є основним первинним документом на постачання товару який має пріоритет над трьохстороннім актом приймання передачі товару та повинен братися до уваги для цілей бухгалтерського та податкового обліку. Отже, безпідставними є твердження податкового органу про відсутність подальших господарських операцій щодо зберігання товару між новим власником ТОВ «Ді енд ай еволюшн» та зберігачем ПрАТ «Вінницький ОЖК» після передачі товарно- матеріальних цінностей (олії соняшникової нерафінованої), а саме: отримання послуг зберігання, відвантаження в авто або залізничний транспорт тощо. Крім того, з матеріалів справи встановлено, що 31.12.2021 між ПрАТ «Вінницький олійножировий комбінат» (зберігач) та ТОВ «Ді енд ай еволюшн» (власник) укладено Договір №146/22 про надання послуг по відповідальному зберіганню. Пунктом 1.1, 1.2 даного Договору передбачено, що в порядку та на умовах, визначених даним Договором, згідно відповідних документів, які є невід`ємною частиною даного Договору, власник передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання олію, олію фасовану, маргаринову продукцію, шрот, фуз, лушпиння, відходи від очистки насіння, що є власністю власника, згідно документів, вказаних в розділі 2 даного Договору. Придбана у ПрАТ «Чернівецький олійно-жировий комбінат» олія соняшникова нерафінована в подальшому була перероблена позивачем в олію соняшникову рафіновану дезодоровану виморожену марки П на ПрАТ «Вінницький ОЖК», що підтверджується актами здачі прийняття робіт (надання послуг) за договором №81/23 від 30.12.2022, далі розфасована на ПрАТ «Вінницький ОЖК», що підтверджується актами здачі прийняття робіт (надання послуг) за договором №695/22 від 01.11.2022. Таким чином, операції щодо зберігання товару між новим власником ТОВ «Ді енд ай еволюшн» та зберігачем ПрАТ «Вінницький ОЖК» підтверджені належними доказами. Варто також звернути увагу, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та на податковий кредит від дій або бездіяльності його контрагента чи відсутності у контрагента основних фондів, кваліфікованого персоналу, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від господарських та виробничих можливостей контрагента, від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та обліку витрат за умови, якщо не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи. Законодавством України не передбачено обов`язку платника податку (одержувача товару) - вимагати від контрагента-постачальника будь-яких відомостей щодо повноти сплати ним податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників у ланцюгу), перевіряти додержання чи порушення ним законодавчих приписів, а також наявність у цього контрагента умов для належного здійснення господарської діяльності. За умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими правомірно (обґрунтовано), якщо контролюючий орган не доведе зворотне. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 2 грудня 2019 року у справі №826/13060/18, від 17 листопада 2021 року у справі № 120/3426/19-а та від 16.01.2018 № К/9901/873/18. Відсутність трудових та матеріальних ресурсів, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності у Підприємства первинних документів, які спростовують такі доводи. За умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими правомірно (обґрунтовано), якщо контролюючий орган не доведе зворотнього. Вказане узгоджується з висновками, викладеними в постановах Верховного Суду у постановах від 17 листопада 2020 року у справі № 813/2761/17, від 21 січня 2021 року у справі № 820/4411/16 та від 17 листопада 2021 року у справі № 120/3426/19-а. З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції в тій частині, що наданими позивачем доказами підтверджується здійснення господарських операцій з ПрАТ «Чернівецький олійно-жировий комбінат», що свідчить про правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг). Стосовно реальності господарських операцій позивача з ПрАТ «Чернівецький олійно-жировий комбінат», колегія суддів вказує на таке. Так, в Акті №752/Ж5/31-00-04-02-01/33776336 посадовими особами відповідача зазначено, що проведеною перевіркою не підтверджено факт надання послуги транспортного перевезення вантажів залізничним транспортом від ТОВ «Транспортна компанія ІТЕК» на адресу ТОВ «Ді енд ай еволюшн» згідно виписаних податкових накладних за проведені послуги транспортного перевезення вантажів залізничним транспортом на загальну суму ПДВ 589153 грн. В свою чергу, судом першої інстанції встановлено, що 01.09.2022 між ТОВ «Ді енд ай еволюшн» (замовник) та ТОВ «Транспортна компанія ІТЕК» (виконавець) укладено Договір про надання послуг №0109-МНВ. Згідно п. 1.2 Договору, виконавець зобов`язується протягом терміну дії Договору на підставі заявок замовника організовувати та забезпечувати перевезення залізничним транспортом у межах митної території України та за її межами вантажів замовника у власному рухомому складі (цистернах, мінераловозах) та «вантажів на своїх осях». Крім того, 16.09.2022 між ТОВ «Ді енд ай еволюшн» (орендар) та ТОВ «Транспортна компанія ІТЕК» (орендодавець) укладено Договір оренди залізничних цистерн №6/В, пунктом 1.1. якого передбачено, що орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування рухомий склад залізничні цистерни в кількості, вказаній в акті прийому-передачі до даного Договору, комерційно придатний та технічно справний, очищений від залишків раніше перевезеного вантажу, який буде використовуватися орендарем для перевезення олії. Також на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу витрат на придбання та податкового кредиту сум податку на додану вартість позивачем надано суду наступні документи: договір №6/В оренди залізничних цистерн від 16.09.2022; додаткову угоду №3 від 01.01.2023 до договору №6/В оренди залізничних цистерн від 16.09.2022; акт від 31.01.202023 №4 виконаних робіт/наданих послуг згідно Договору №6/В від 16.09.2022; договір №0109-МНВ про надання послуг від 01.09.2022; додаткову угоду №5 від 31.01.2023 до договору №0109-МНВ від 01.09.2022; акт наданих послуг №5 від 31.01.2023 згідно Договору №0109-МНВ від 01.09.2022; акти приймання передачі вагонів в оренду за договором №6/В від 16.09.2022; залізничні накладні; договір №01112022 від 01.11.2022; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №3149 від 31.12.2022; додаток до акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №295 від 31.01.2023 з переліком використаних під час надання послуг вагонів; заявки ТОВ «Ді енд ай еволюшн» від 01.01.2023 про надання послуг за договором №0109-МНВ від 01.09.2022; інформацію щодо дислокації вагонів наданих під перевезення замовнику ТОВ «Ді енд ай еволюшн» в січні 2023 року. Як підставно звернуто увагу судом першої інстанції, надані позивачем під час перевірки та до суду первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства та в повній мірі підтверджують реальність вчинення господарських правовідносин ТОВ «Транспортна компанія ІТЕК». Такі первинні документи відповідають економічному змісту, відображеному в укладених договорах, що підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарських операцій. При цьому, сам акт перевірки не містить будь-якого документального підтвердження щодо відсутності фінансово-господарських відносин позивача з ТОВ «Транспортна компанія ІТЕК», а викладені у ньому висновки щодо нереальності господарських операцій ґрунтуються виключно на ненаданні заявки на перевезення залізничним транспортом у відповідність до п. 2.2 Договору №0109-МНВ від 01.09.2022. Верховний Суд у постанові від 14 лютого 2022 року (справа № 420/22381/21) зазначив, що право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів. В іншому випадку, обмеження судом предмету дослідження призвело би до неповноти дослідження та порушення справедливого судового розгляду. З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не спростовано реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Транспортна компанія ІТЕК». Щодо правомірності зазначення коду УКТЗЕД «2306» в податкових накладних на реалізацію товару «Відходи від очистки насіння», колегія суддів виходить зі слідуючого. В акті перевірки контролюючий орган прийшов до висновку про те, що номенклатура товару «Відходи від очистки насіння» не відповідає коду УКТЗЕД «2306», у зв`язку з чим податкові накладні виписані контрагентами в адресу ТОВ «ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН» у січні 2023 року на даний товар не можуть бути підставою для віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту. Судом першої інстанції встановлено, що згідно договору поставки №92/23 від 30.12.2022 укладеного між ПрАТ «Вінницький ОЖК» (постачальник) та ТОВ «Ді енд ай еволюшн» (покупець) предметом договору є відходи від очистки насіння (без вивозу з території Постачальника). ПрАТ «Вінницький олійножировий комбінат» виписано та зареєстровано 17 податкових накладних, а саме: №171, №177, №173, №176, №174, №175, №172, №178, №181, №179, №180, №182, №183, №309, №310, №311, №370 з номенклатурою «Відходи від очистки насіння» код УКТ ЗЕД « 2306». Згідно Додатку до Закону України "Про Митний тариф України" від 4 червня 2020 року № 674-IX «МИТНИЙ ТАРИФ УКРАЇНИ» (Групи 01-49), в редакції що діяла на момент складення податкових накладних, коду УКТЗЕД 2306 відповідають наступні товари: макуха та інші тверді відходи і залишки, одержані під час добування рослинних жирів і олій, за винятком відходів товарної позиції 2304 або 2305, мелені або немелені, негранульовані або гранульовані (в т.ч. код 2306 30 00 00 - з насіння соняшнику). Відходи від очистки насіння придбані ТОВ «ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН» у січні 2023 року, являють собою відходи що утворилися підчас виробництва олії з насіння соняшнику. Додатки до Закону України "Про Митний тариф України" не містять більш підходящого коду УКТЗЕД на даний товар ніж код «2306». Поряд з цим, контролюючий орган в акті перевірки не вказав якому саме коду УКТЗЕД на його думку має відповідати товар з придбаний ТОВ «ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН» та не зазначив жодних обґрунтувань на підтвердження свого припущення. Крім того, у положеннях ПК серед основних засад податкового законодавства передбачено принцип презумпції правомірності рішень платника податків, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу. Отже, мова йде не лише про загальнообов`язкове усунення юридичних колізій, яке є одночасно і правом (повноваженням), і процесуальним обов`язком суду при звичайному (безвідносно до виду правовідносин) правозастосуванні. Мова про порядок вирішення ситуацій, у яких стикаються (конфліктують) інтереси платника податків і контролюючого органу, а норми податкового права, що регулюють такі правовідносини, прямо чи внаслідок їх тлумачення, а також у своїй сукупності, не є однозначними та допускають множинне трактування їхніх прав та обов`язків, внаслідок якого можливе вирішення справи як на користь платника, так і проти нього. Презумпція сформульована як принцип у статті 4 ПК (пункт 4.1.4). Саме таким чином встановлено найвищий ступінь її імперативності. Крім того, презумпція також закріплена як спеціальна норма у пункті 56.21 статті 56 ПК саме для цього виду правовідносин, що означає безумовне її врахування при вирішенні спорів, що регулюються означеною статтею. Сама юридична конструкція норми пункту 56.21 статті 56 ПК дає підстави стверджувати, що презумпція застосовна не лише у ситуації прямої суперечності норм, але й у будь-якій іншій ситуації невизначеності в процесі правозастосування. Для її застосування необхідно і достатньо виявлення двох або більше альтернативних варіантів правомірної поведінки, обравши найвигідніший для себе, з яких платник має почуватися захищеним від можливих негативних наслідків як з боку контролюючого органу, так і суду. Більше того, наведеною нормою охоплюються не лише очікування платника, запровадженням у податковому законодавстві цієї презумпції як принципу (основної засади) накладається відповідний таким очікуванням обов`язок вибору визначеного нею варіанту поведінки і контролюючим органом, і судом. При цьому, тягар доведення хибності (відсутності правових підстав) обраного платником варіанту поведінки покладається законом на контролюючий орган. Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 380/671/20. Як обгрунтовано зазначено позивачем, контролюючий орган в акті перевірки не зазначив жодних обґрунтувань на підтвердження того, що товар придбаний ТОВ «ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН» відповідає іншому коду УКТЗЕД, ніж зазначений в податкових накладних та прийшов до висновку, що суперечить принципу презумпції правомірності рішень платника податків. Крім того, чинне законодавство не надає податковому органу повноважень встановлювати відповідність коду УКТЗЕД певному виду товару. Стосовно визначення суми податкових зобов`язань при реалізації послуг транспортно-експедиційного обслуговування при міжнародних перевезеннях під час здійснення фінансово-господарських відносин з ТОВ «Агро-Інгулець», ТОВ «Агрохолдинг 2012», ТОВ «АП Марін», ТОВ «ТАС АГРО», ТОВ «Підволочиськ зерно», ТОВ «СХК» Вінницька промислова група», ТОВ «Лотівка Еліт», ТОВ «Епіцентр К», ПСП «Водянське», ПрАТ «Чернівецький олійно-жировий комбінат», ПрАТ «Вінницький олійножировий комбінат», слід зазначити наступне. Статтею 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» (далі «Закон №1955-IV») визначено коло учасників транспортно-експедиторської діяльності - клієнти, перевізники, експедитори, транспортні агенти, порти, залізничні станції, об`єднання та спеціалізовані підприємства залізничного, авіаційного, автомобільного, внутрішнього водного та морського транспорту, митні брокери та інші особи, що виконують роботи (надають послуги) при перевезенні вантажів. Зокрема, експедитор (транспортний експедитор) - це суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; перевізник - це юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов`язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного ій вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником. Клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг а оплачує їх, включаючи плату експедитору. Згідно положень сталі 9 Закону №1955-ІV за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язуються за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. У разі залучення експедитором до виконання його зобов`язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта. Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов`язкових платежів), сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування. Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори. Пунктом 185.1 стані 185 Податкового кодексу України визначено, що обєктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташовало на митній територій України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу y володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. В силу підпункту 197.1.18 пункту 197.1 статті 197 ПК України звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з постачання державних платних послуг фізичним або юридичним особам органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, а також іншими особами, уповноваженими такими органами або законодавством надавати зазначені послуги, обов`язковість отримання (надання) яких установлюється законодавством, включаючи плату за реєстрацію, видачу ліцензії, сертифікатів) вигляді зборів, державного мита тощо. Абзацом «а» підпункту 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 ПК України передбачено, що операції міжнародного перевезення пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним морським і річковим та авіаційним транспортом оподатковуються за нульовою ставкою. Для цілей цього підпункту перевезення вважається міжнародним, якщо таке перевезення здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом. В Узагальнюючій податковій консультації щодо порядку оподаткування податком в додану вартість транспортно-експедиторської діяльності, затвердженій наказом податкової служби України від 06 липня 2012 року №610, зазначено, що нульова ставка з податку на додану вартість, визначена підпунктом 195.1.3 пункту 195.1 сталі 195 ПК України, застосовується до операцій із постачання послуг з міжнародного перевезення вантажів по всьому маршруту перевезення вантажів в цілому, без поділу його на відрізи в межах митної території України та поза межами митної території України, за умови, що таке перевезення здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом. Також, у випадку залучення експедитором до міжнародного перевезення вантажів перевізників чи інших учасників транспортно-експедиторської діяльності, то нульова ставка, визначена абзацом ка» підпункту 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 ПІК України, застосовується саме такими перевізниками чи іншими учасниками транспортно-експедиторської діяльності. При отриманні коштів від замовника чи за датою оформлення документів, що підтверджують факт здійснення міжнародного перевезення для замовника, залежно від того, яка з цих подій відбулася раніше, у експедитора виникає податкове зобов`язання з податку на додану вартість на суму перевезення за ставкою 0 відсотків, якщо перевізник є резидентом-платником податку на додану вартість, та на суму наданих такому замовнику експедиторських послуг за ставкою 20 відсотків (якщо замовник послуг зареєстрований на території України як суб`єкт господарювання). Зазначена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 18.01.2021 р. у справі №815/6778/14, від 21.05.2020 у справі №818/986/17 та від 02.05.2023 у справі №818/756/17. З матеріалів справи вбачається, що господарські операції з надання послуг для ТОВ «Ді енд ай еволюшн» з міжнародного перевезення вантажів за січень 2023 року з визначеними контрагентами підтверджується наступними доказами: - з ТОВ «Агро-Інгулець» Договором №040123 від 04.01.2023, Додатковою угодою №1 до договору №040123, актом здачі-приймання робіт №176 від 31.01.2023 та накладними експорту; - з ТОВ «Агрохолдинг 2012» Договором №2412-2020 від 24.12.2020, Додатковою угодою №7 від 01.01.2023 до договору №02102020, актом здачі-приймання робіт №207 від 31.01.2023 та накладними експорту; - з ТОВ «АП Марін» Договором №ШП-21/22 від 20.07.2021, Додатковою угодою №56 від 05.01.2023 до договору №ШП-21/22, Додатковою угодою №58 від 17.01.2023 до договору №ШП-21/22, Заявкою №16 743, №16 742, №16 725, №16 723, №16 623 на транспортно-експедиційне обслуговування, актом здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №218, №225, №226, №228, №229, №230 від 31.01.2023 та накладними експорту; - з ТОВ «ТАС АГРО» Договором №190123 від 19.01.2023, Додатковою угодою №2 від 23.01.2023 до договору №190123, актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №185 від 31.01.2023 та накладними експорту; - з ТОВ «Підволочиськ зерно» Договором №01/12-22ПЗ від 01.12.2023, актом здачі-прийняття (надання послуг) №256 від 31.01.202, листами-повідомленнями про прибуття вантажу, накладними імпорту; - з ТОВ «СХК «Вінницька промислова група» Договором №241220 від 24.12.2020, Додаткова угода №10 від 14.11.2022 до договору №241220, актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №205 від 31.01.2023, листами-повідомленнями про прибуття вантажу; - з ТОВ «Лотівка Еліт» Договором №16022111 від 26.02.2021, Додатковою угодою №3 від 01.01.2023 до договору №26022111, актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №204 від 31.01.2023, актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №206 від 31.01.2023, накладними експорту, листами-повідомленнями про прибуття вантажу; - з ТОВ «Епіцентр К» Договором №02102020 від 02.10.2020, Додатковою угодою №22 від 01.01.2022 до договору №02102020, актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №190 від 31.01.2023, актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №203 від 31.01.2023, актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №208 від 31.01.2023, накладними експорту, листами-повідомленнями про прибуття вантажу; - з ПрСП «Водянське» Договором №120123 від 12.01.2023, Додатковою угодою №1 від 12.01.2023 до договору №120123, актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №175 від 31.01.2023, накладними експорту; - з ПрАТ «Чернівецький олійно-жировий комбінат» Договором №01/01-2023-ЧМЖК від 02.01.2023, актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №288 від 31.01.2023, додатком до акту згідно договору №01/01-2023, накладними експорту, листами-повідомленнями про прибуття вантажу; - з ПрАТ «Вінницький олійножировий комбінат» Договором « 01/01-2023-ВМЖЖ від 02.01.2023, актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №202 від 31.01.2023, додатком до акту згідно договору №01/01-2023 від 02.01.2023, накладними експорту, листами-повідомленнями про прибуття вантажу. Враховуючи те, що послуги з міжнародного перевезення вантажів, про які йдеться в акті перевірки, надавались із залученням перевізників-резидентів, які є платниками податку на додану вартість, то у ТОВ «Ді енд ай еволюшн», як у експедитора, виникло податкове зобов`язання з податку на додану вартість на суму перевезення за ставкою 0 відсотків, а тому висновки відповідача щодо підтвердження показників податкової звітності є помилковими. Крім того, відповідачем не обґрунтовано свою позицію відносно відсутності у позивача права на податкове зобов`язання з податку на додану вартість на суму перевезення за ставкою 0 відсотків. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість висновків посадових осіб контролюючого органу про допущення позивачем порушення вимог податкового законодавства, які були виявлені під час перевірки, а тому податкові повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 01.06.2023 №1106/Ж10/31-00-04-02-01 та №1107/Ж10/31-00-04-02-01 є протиправними та підлягають скасуванню. Відповідно до положень частини другої статті 77 КАС встановлено, що довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень. Згідно статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. В той же час контролюючим органом, не наведено переконливих доводів, що грунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності засвідченої наданими позивачем документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості вказані в цих документах неповні, недостовірні чи суперечливі. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 січня 2024 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Граб Л.С. Судді Смілянець Е. С. Сторчак В. Ю.