Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/19598/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/19598/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Салюк П.І. Суддя-доповідач - Гонтарук В. М. 05 червня 2024 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гонтарука В. М. суддів: Білої Л.М. Матохнюка Д.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 січня 2024 року (ухвалене в м. Хмельницький) у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Хмельницькій області до ОСОБА_1 про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу, В С Т А Н О В И В : позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 січня 2024 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти постанову, якою задовольнити адміністративний позов, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело, на його переконання, до невірного вирішення справи. Відповідач своїм правом, передбаченим ст.ст. 300, 304 КАС України не скористався та не подав відзив на апеляційну скаргу. Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 02 квітня 2024 року, з урахуванням ст. 311 КАС України, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що за відповідачем рахується податковий борг, який утворився внаслідок несплати в установлені законодавством строки узгоджених сум податкових зобов`язань по податку на додану вартість на підставі нарахованої пені ІКП на борг минулого року (ст. 129 ПКУ з урахуванням Закону України щодо періоду поширення коронавірусної хвороби) на загальну суму 40184,83 грн. Дата нарахування 06.07.2022. Оскільки податковий борг не сплачено, позивач звернувся до суду з позовом. Згідно з підп.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України (далі -ПК України) платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. За змістом підп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. У постанові від 12 липня 2022 року у справі №160/7345/20 Верховний Суд зазначив, що у спорах за позовом податкового органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягає, зокрема, факт узгодженості грошового зобов`язання, а саме факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) податкового повідомлення-рішення, яким контролюючим органом визначене грошове зобов`язання, чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов`язання, протягом строків, визначених законодавством, правильність нарахування пені за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу. Законом України від 17.03.2020 №533-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-2019)» (набрав чинності 18.03.2020 підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнено пунктом 52-1. Згідно з абзацом одинадцятим пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню. Лише постановою КМУ від 27 червня 2023 р. № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Проаналізувавши вищезазначені норми законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що звільнення від нарахування пені на період дії карантину є заходом державної підтримки платників податків та такий захід застосовується щодо всіх випадків нарахування пені з будь-якого податку, встановленого ПК України. Тобто, на період дії карантину платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню. Отже, виходячи з п. 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, оскільки пеня не може бути нарахована під час дії карантину, останнім днем закінчення нарахування пені мало б бути 29.02.2020. Судом досліджено матеріали справи та встановлено, що спірна пеня нарахована за період після 01.03.2020. Пеня, нарахована по періоду за час до початку дії карантину, відсутня. Тобто, всупереч пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, за період з 01.03.2020 відповідачем було безпідставно нараховано пеню, яка підлягає обов`язковому списанню. Колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не містять розрахунку нарахування пені за весь спірний період, тобто суд не має можливості виокремити суму пені, яка підлягає сплаті (за період до 01.03.2020) та суму пені, яка нарахована протиправно відповідно до положень пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України. Водночас, нарахування пені є дискреційним повноваженням контролюючого органу. Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 січня 2024 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Гонтарук В. М. Судді Біла Л.М. Матохнюк Д.Б.