Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/21495/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/21495/22 Головуючий у 1-й інстанції: Дудін С.О. Суддя-доповідач: Василенко Я.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 червня 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Василенка Я.М., суддів Мельничука В.П., Шведа Е.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 04.08.2023 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправними дій, визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просила: - визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо необ`єктивного відображення в наказі командира військової частини НОМЕР_1 від 11.10.2022 №155 "Про результати службового розслідування" причинного зв`язку між травмуванням ОСОБА_1 та обставинами травмування не пов`язане із захистом Батьківщини; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 внести зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 11.10.2022 № 155 "Про результати службового розслідування" шляхом зміни формулювання в п.2 резолютивної частини наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 11.10.2022 №155 "Про результати службового розслідування", де вказати, що ".... вважати травмування стрільця третього стрілецького відділення третього стрілецького взводу зведеної роти військової частини НОМЕР_2 - стрільця другого стрілецького відділення третього стрілецького взводу п`ятої стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 , таким, що сталося під час виконання обов`язків військової служби в районі бойових дій, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини" замість "вважати травмування стрільця третього стрілецького відділення третього стрілецького взводу зведеної роти військової частини НОМЕР_1 - стрільця другого стрілецького відділення третього стрілецького взводу п`ятої стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 солдата НОМЕР_1 , таким, що сталося під час виконання обов`язків військової служби в районі бойових дій, проте НЕ пов`язане із захистом батьківщини". Усе інше залишити без змін; - визнати протиправною бездіяльність військової частин НОМЕР_1 щодо ненадання ОСОБА_1 довідки про обставини отримання травми за формою, визначеною додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, зареєстрованого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 оформити та видати довідку за формою, визначеною додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, зареєстрованого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402, із відповідним формулюванням згідно цієї заяви. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.08.2023 позов задоволено частково: - визнано протиправним та скасовано наказ командира військової частини НОМЕР_1 №155 «Про результати службового розслідування»; - зобов`язано військову частину НОМЕР_1 повторно провести службове розслідування за рапортом ОСОБА_1 від 05.09.2022, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні. - визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не складання та не направлення до закладу охорони здоров`я довідки про обставини отримання 22.06.2022 ОСОБА_1 поранення (травми) за формою, визначеною додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402. - зобов`язано військову частину НОМЕР_1 скласти довідку про обставини отримання 22.06.2022 ОСОБА_1 поранення (травми) за формою, визначеною додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402; в іншій частині в позові відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням військова частина НОМЕР_1 звернулася до Шостого апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 155 «Про результати службового розслідування» та зобов`язання військової частини НОМЕР_1 повторно провести службове розслідування за рапортом ОСОБА_1 від 05.09.2022, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині відмовити. З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів ухвалено рішення про продовження апеляційного розгляду даної справи на розумний строк. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. Як вбачається з витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 24.02.2022 №5, відповідно до Указу Президента України "Про введення воєнного стану" від 24.02.2022 № 64/2022, Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 24.02.2022 № 69/2022 солдата ОСОБА_1 призначено на посаду за штатом воєнного часу, зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на всі види забезпечення, а саме: призначено стрільцем першого стрілецького відділення другого стрілецького взводу першої стрілецької роти. Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 13.06.2022 №154 ОСОБА_1 включена до переліку осіб, які прибули до району виконання бойових завдань на території Донецької, Луганської та Харківської областей у відрядження з військової частини НОМЕР_1 на підставі рапорту старшого лейтенанта ОСОБА_2 №7736 від 13.06.2022. З витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 14.06.2022 №83 також вбачається, що солдат ОСОБА_1 , стрілець першого стрілецького відділення другого стрілецького взводу першої стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 за бойовим розпорядженням 241 обр ТрО №51 від 12.06.2022 вибула у відрядження до м. Добропілля Донецької області з 14 червня до окремого розпорядження для захисту територіальної цілісності України. Підстава: бойове розпорядження 241 обр ТрО №53 від 14.06.2022 року. Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.08.2022 №145 солдата ОСОБА_1 , стрільця першого стрілецького відділення другого стрілецького взводу п`ятої стрілецької роти визнано такою, що вибула на лікування до НВМКЦ «ГВКГ» з 15.08.2022 (Підстава: направлення начальника медичної служби №186 від 11.08.2022, направлення НВМКЦ «ГВКГ» №429 від 11.08.2022). Відповідно до виписного епікризу №10702 ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному обстеженні і лікуванні у клініці амбулаторної допомоги НВМКЦ «ГВКГ» з 15.08.2022 по 31.08.2022. Основний діагноз - хронічна вертеброгенна цервікалгія, торакалгія у фазі загострення з больовим та м`язово-тонічним синдромами. Супутний діагноз - астено вегетативний синдром. 05.09.2022 позивачем був поданий рапорт командиру військової частини НОМЕР_1 , в якому вона повідомила, що 22.06.2022 під час ворожого обстрілу позиції в с. Покровське Донецької області відбулося декілька влучань в кількох метрах від місця, де переховувалася позивач, внаслідок чого від потужного вибуху снаряду в неї декілька днів був головний біль, почалася кровотеча (ТМК), а внаслідок невдалого падіння на землю вона отримала травму спини і шиї, а біль був нестерпним. Па підставі цього позивач просила провести службове розслідування та видати їй довідку про обставини травми, отриманої під час виконання військового обов`язку. На рапорті позивача міститься резолюція від 10.09.2022 про проведення службового розслідування. Відповідно до вимог статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21 листопада 2017 року №608 (зі змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2017 року за №1503/31371 та на підставі рапорту стрільця другого стрілецького відділення третього стрілецького взводу п`ятої стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 05.10.2022 №320 призначено службове розслідування з метою уточнення причин та умов, що сприяли травмуванню 22.06.2022 стрільця другого стрілецького відділення третього стрілецького взводу п`ятої стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 . Проведення службового розслідування доручено заступнику командира військової частини НОМЕР_1 з морально-психологічного забезпечення капітану ОСОБА_3 . Відповідно до акта службового розслідування від 06.10.2022, проведеного на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 05.10.2022 №320, запропоновано травмування стрільця третього стрілецького відділення третього стрілецького взводу зведеної роти військової частини НОМЕР_1 - стрільця другого стрілецького відділення третього стрілецького взводу п`ятої стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 вважати таким, що сталось під час виконання обов`язків військової служби в районі бойових дій, проте НЕ пов`язане із захистом батьківщини. Отримана травма солдата ОСОБА_1 не є наслідком нехтування нею засобами індивідуального захисту (захисним шоломом, бронежилетом); не пов`язана із вчиненням злочину чи адміністративного правопорушення; не є наслідком вчинення дій у стані алкогольного; наркотичного чи токсичного сп`яніння; не є наслідком навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 11.10.2022 №155 службове розслідування, призначене відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 05.10.2022 №320, визнано завершеним. Травмування стрільця третього стрілецького відділення третього стрілецького взводу зведеної роти військової частини НОМЕР_1 - стрільця другого стрілецького відділення третього стрілецького взводу п`ятої стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 визнано таким, що сталося під час виконання обов`язків військової служби в районі бойових дій, проте НЕ пов`язане із захистом Батьківщини. Отримана травма солдата ОСОБА_1 не є наслідком нехтування нею засобами індивідуального захисту (захисним шоломом, бронежилетом); не пов`язана із вчиненням злочину чи адміністративного правопорушення; не є наслідком вчинення дій у стані алкогольного; наркотичного чи токсичного сп`яніння; не є наслідком навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю. Не погоджуючись з висновками відповідача про результати службового розслідування та вважаючи наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 11.10.2022 №155 у частині визначення її травмування не пов`язаним із захистом Батьківщини протиправним, позивач звернулась до суду з позовом про визнання дій відповідача протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Суд першої інстанції, в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 155 «Про результати службового розслідування» та зобов`язання військової частини НОМЕР_1 повторно провести службове розслідування за рапортом ОСОБА_1 від 05.09.2022, мотивував своє рішення тим, що відповідачем недотримано вимоги щодо всебічності, повноти та об`єктивності проведення службового розслідування, оскільки відображені в акті службового розслідування висновки належним чином невмотивовані, враховуючи відображені в рапорті позивача обставини та пояснення, надані військовослужбовцями, присутніми при обставинах отримання позивачкою травми. Апелянт у своїй скарзі, зокрема, зазначає, що отримані під час службового розслідування медичні документи не вказують на наявність у позивачки поранення, каліцтва або контузії, які виникли внаслідок ворожого обстрілу під час ведення бойових дій. Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п.13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення. Отже, оскільки апелянт у своїй апеляційній скарзі оскаржує судове рішення в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 155 «Про результати службового розслідування» та зобов`язання військової частини НОМЕР_1 повторно провести службове розслідування за рапортом ОСОБА_1 від 05.09.2022, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що саме в цій частині перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII) (тут і далі в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин). Згідно частини першої статті 2 Закону 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Відповідно до частин другої-четвертої статті 2 Закону 2232-ХІІ проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами. Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (далі - Статут). Дія Статуту поширюється на військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями. Статтею 9 Статуту встановлено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актам. У свою чергу, сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний Статут Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV. Згідно статті 1 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України. Військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця, зокрема, додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів (стаття 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України). Статтею 5 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України передбачено, що за стан дисципліни у військовому з`єднанні, частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення. Стан військової дисципліни у військовій частині (підрозділі), закладі, установі та організації визначається здатністю особового складу виконувати в повному обсязі та в строк поставлені завдання, морально-психологічним станом особового складу, спроможністю командирів (начальників) підтримувати на належному рівні військову дисципліну. Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків. Відповідно до частини першої статті 85 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу. Згідно з частиною сьомою статті 85 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України. Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов`язаних та резервістів, які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів) визначає Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджений наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за № 1503/31371 (далі - Порядок № 608), яким керувався відповідач при проведенні службового розслідування за рапортам позивача. Згідно пункту 1 розділу II Порядку № 608 службове розслідування може призначатися у разі: - невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров`ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду; - невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань; - неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті; - дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця; втрати або викрадення зброї чи боєприпасів; - порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки; - недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів; - внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення; - скоєння військовослужбовцем під час виконання обов`язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи. Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб. За рішенням відповідного командира (начальника) службове розслідування може призначатися за письмовим рапортом (доповідною або пояснювальною запискою) військовослужбовця з метою зняття безпідставних, на його думку, звинувачень або підозри. За приписами пунктів 1, 5, 6 розділу V Порядку № 608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини. Акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування. Як вірно було встановлено судом першої інстанції, службове розслідування призначено відповідно до вимог статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21 листопада 2017 року №608 (зі змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2017 року за №1503/31371 та на підставі рапорту стрільця другого стрілецького відділення третього стрілецького взводу п`ятої стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 з метою уточнення причин та умов, що сприяли травмуванню позивача 22.06.2022. За результатами проведеного службового розслідування травмування ОСОБА_1 визнано таким, що сталося під час виконання обов`язків військової служби в районі бойових дій, проте НЕ пов`язане із захистом Батьківщини. Відповідно до частини десятої статті 2 Закону 2232-ХІІ та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 затверджено Положення №402. У свою чергу, частиною десятою статті 2 Закону №2232-ХІІ (в редакції станом на момент затвердження Положення №402), на виконання якого було затверджено Положення №402, визначено, що громадяни України, які приписуються до призовних дільниць, направляються для підготовки до військової служби, призиваються або приймаються на військову службу, та військовозобов`язані, які проходять службу у військовому резерві або призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями під час проведення мобілізації, проходять обов`язковий медичний огляд. Порядок проходження медичного огляду затверджується Міністерством оборони України, а також центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, за погодженням з центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я. Перелік військово-облікових спеціальностей затверджується Міністерством оборони України. Отже, Положення №402, на яке посилається позивачка, було прийнято з метою визначення порядку проходження медичного огляду, а не порядку визначення формулювань причин та обставин отримання військовослужбовцями травм, які викладаються в актах службового розслідування. Пунктом 1.1 глави 1 розділу I Положення №402 передбачено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям. Відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу I вказаного Положення військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд, зокрема, військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом; установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів. Для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання (пункт 2.1 глави 2 розділу I Положення №402). Відповідно до пункту 1.1 глави 1 розділу II Положення №402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час. Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, військовослужбовців до військової служби, а також з метою визначення: можливості проходження військової служби військовослужбовцями та проживання членів їх сімей за кордоном; необхідності в тривалому спеціалізованому лікуванні, медичному спостереженні або в навчанні (вихованні) у спеціалізованих навчальних закладах членів сімей військовослужбовців, транспортабельності їх за станом здоров`я. Відповідно до пункту 21.1 глави 21 розділу II Положення №402 у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв`язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення. Пунктом 21.5 глави 21 розділу II Положення №402 визначено, що постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях, зокрема: а) «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту Батьківщини або виконання обов`язків військової служби під час служби у складі діючої армії і флоту у роки Громадянської війни, Великої Вітчизняної війни та війни з Японією (Другої світової війни), участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни (Другої світової війни), при безпосередній охороні державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні у складі прикордонного наряду, екіпажу корабля (катера), екіпажу літака (вертольота) або під час проведення оперативно-розшукових заходів, або здійснення самостійно чи в складі підрозділу відбиття збройного нападу чи вторгнення на територію України військових груп і злочинних угруповань, а також під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів. д) «Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов`язане з проходженням військової служби» - якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, які не входять до складу діючої армії, або коли захворювання, що виникло до військової служби, у період служби досягло такого розвитку, який обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності. У такому самому формулюванні приймаються постанови при медичному огляді військовослужбовців за результатами поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних ними в період проходження військової служби, коли документи про обставини їх одержання на момент медичного огляду відсутні. Аналіз вищенаведеного дає підстави для висновку, що формулювання постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв безпосередньо пов`язане із встановленим ВЛК діагнозом, причинним зв`язком захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, а також із наданням відповідних документів про обставини їх одержання. Таким чином, Положення №402 не є тим документом, на підставі якого оформлюються результати проведення службового розслідування за фактом отримання військовослужбовцем травм під час виконання обов`язків військової служби в частині визначення причин та обставин такого отримання. При цьому, як вірно було зазначено судом першої інстанції, дане Положення №402 використовується військово-лікарськими комісіями при проведенні медичного огляду, а тому відповідач не був зобов`язаний дотримуватися вимог вказаного нормативно-правового акта при оформленні акта службового розслідування та наказу №155 від 11.10.2022. Між цим, колегія суддів зауважує, що позивач з 16.06.2022 по 23.06.2022 входила до складу групи військовослужбовців зведеної роти військової частини НОМЕР_1 , що несли бойове чергування на взводному опорному пункті «Сидор» (позиція «Болото») у населеному пункті Покровське Донецької області, тобто позивач виконувала свої обов`язки військової служби у складі військового формування, що входило до складу діючої армії. Крім того, з витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 14.06.2022 №83 також вбачається, що солдат ОСОБА_1 , стрілець першого стрілецького відділення другого стрілецького взводу першої стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 за бойовим розпорядженням 241 обр ТрО №51 від 12.06.2022 прибула з відрядження та вибула у відрядження до м. Добропілля Донецької області з 14 червня до окремого розпорядження саме для захисту територіальної цілісності України. Більше того, в акті службового розслідування йдеться про те, що травмування позивача сталося під час виконання обов`язків військової служби в районі бойових дій. Зазначене апелянтом не заперечується. Крім того, як вбачається з матеріалів службового розслідування та зазначено в акті службового розслідування, під час його проведення солдат ОСОБА_4 надав пояснення від 26.09.2022 р., в яких підтвердив, що у період з 16.06.2022 по 23.06.2022 на позиції «Болото» с. Покровське Бахмутського району Донецької області, де він перебував разом з позивачем, були постійні ворожі артилерійські, мінометні та танкові обстріли. Відповідно до рапорту солдата ОСОБА_5 від 05.09.2022 він бачив, як солдата ОСОБА_1 23.06.2022 увозили з позиції "Болото" в напівпритомному стані, з плямами крові на штанях. Відповідно до письмового пояснення солдата ОСОБА_6 від 09.09.2022 у період з 16.06.2022 по 23.07.2022 на позиції «Болото» с. Покровське Бахмутського району Донецької області були постійні обстріли ворогом (артилерійські обстріли). В поясненнях вказано, що в цей проміжок часу солдат ОСОБА_1 отримала контузію та травму шиї та спини. Відповідно до Форми 100, що видана 65 ВМГ 27.07.2022 о 11 год. 50 хв. за номером 2628, за підписом лікаря Мохно, у солдата ОСОБА_1 діагностовано: вертеброгенна торакалгія з больовим синдромом. Як зазначено вище, відповідно до виписного епікрізу №10702 ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному обстеженні і лікуванні у клініці амбулаторної допомоги НВМКЦ «ГВКГ» з 15.08.2022 по 31.08.2022. В анамнезі захворювання, зокрема, зазначено про те, що в липні 2022 року у позивач на фоні посилених фізичних навантажень з`явився біль у шийному та грудному відділах хребта. Основний діагноз - хронічна вертеброгенна цервікалгія, торакалгія у фазі загострення з больовим та м`язово-тонічним синдромами. Супутний діагноз - астено вегетативний синдром. Колегія суддів вважає, що наведене свідчить про безпідставність тверджень апелянта про те, що обставини, зазначені позивачем у рапорті, під час службового розслідування не знайшли свого підтвердження. Відповідно до пунктів 8-9 Розділу ІІІ Порядку №608 особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об`єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування. Посадові (службові) особи Збройних Сил зобов`язані надавати письмові пояснення по суті предмета службового розслідування та поставлених їм питань, а за попередньою згодою керівника - документи чи матеріали відповідно до своїх службових обов`язків. Згідно з Розділом IV Порядку №608 особи, які проводять службове розслідування, зобов`язані: - дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; - виявляти (з`ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; - розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення. У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб. Особи, які проводять службове розслідування, мають право: - запрошувати до місця проведення службового розслідування військовослужбовців, стосовно яких проводиться службове розслідування, інших військовослужбовців, цивільних осіб (за їх згодою), які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення (далі - учасники службового розслідування); - отримувати письмові пояснення (заповнені від руки або надруковані); - з дозволу командира (начальника) військовослужбовця, який скоїв правопорушення, отримувати необхідні документи, які стосуються службового розслідування; - за погодженням з особами, які опитуються, фіксувати їх пояснення технічними засобами з подальшим оформленням їх у письмовому вигляді; - ознайомлюватися з необхідними документами, за потреби - знімати з них (отримувати) копії та долучати до матеріалів службового розслідування; - отримувати інформацію, пов`язану із службовим розслідуванням, від юридичних і фізичних осіб з дотриманням вимог законодавства на підставі запиту посадової (службової) особи, яка призначила службове розслідування, чи інших уповноважених осіб відповідно до вимог законодавства України; - проводити огляд місцевості, приміщення, предметів та документів, що стосуються службового розслідування, за результатами якого складати акт огляду з обов`язковим зазначенням: - предмета огляду та його стислого опису; - часу, дати, місця (населеного пункту) огляду; - посади, військового звання, прізвища та імені особи, яка складає документ; - військового звання, прізвища та імені посадової (службової) особи, яка бере участь у службовому розслідуванні (за необхідності); - прізвища, імені, по батькові та фактичної адреси проживання двох присутніх осіб; - фактичного місцезнаходження військової частини, установи, підприємства тощо; - місця складання документа (номер службового кабінету або іншого приміщення); - у разі використання технічних (відео-, фото- або аудіо-) засобів - цифрового пристрою, його назви, моделі; - підписів присутніх осіб на кожному аркуші та їх прізвищ, ініціалів, підписів на останньому аркуші; - підпису особи, яка склала акт огляду, на останньому аркуші. Військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: - знати підстави проведення службового розслідування; - бути ознайомленим про свої права та обов`язки під час проведення службового розслідування; - відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; - давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; - з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; - порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; - висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; - ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); - оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України. Вищевикладені правові норми та встановлені обставини дають колегії суддів підстави погодитись з висновком суду першої інстанції про недотримання відповідачем вимог щодо всебічності, повноти та об`єктивності проведення службового розслідування, оскільки відображені в акті службового розслідування висновки належним чином не вмотивовані, враховуючи відображені в рапорті позивачки обставини та пояснення, надані військовослужбовцями, присутніми при обставинах отримання позивачкою травми. При цьому, як до суду першої інстанції, так і до суду апеляційної інстанції, відповідачем не надані докази отримання від позивача письмових пояснень під час проведення службового розслідування з метою встановлення об`єктивної істини; відповідачем не направлялися запити до медичного закладу та витребовувалися пояснення від лікаря Мохно з метою з`ясування характеру травми позивачки та причин, які призвели до цього; відповідачем не проводився огляд місцевості, приміщення, предметів та документів, що стосуються службового розслідування, за складанням відповідного акта огляду тощо. Доводи апелянта про відсутність записів відносно позивача в Журналі бойових дій, не бере колегія суддів до уваги, оскільки вказане не звільняє відповідача від обов`язку провести відповідне розслідування з метою уточнення причин та умов, що сприяли травмуванню. Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки відповідача про результати службового розслідування є не в повній мірі обґрунтованими та повними. Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність дій відповідача, які полягають в необ`єктивному відображенні в наказі командира військової частини НОМЕР_1 від 11.10.2022 №155 "Про результати службового розслідування" причинного зв`язку між травмуванням ОСОБА_1 та обставинами травмування. Відповідно до приписів статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Разом з тим, відповідно до статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Таким чином, суд наділений правом вийти за межі позовних вимог під час ухвалення рішення у справі та з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. З огляду на те, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права у вигляді визнання протиправними дій відповідача щодо оформлення акта перевірки є неефективним, так як наявний наказ від 11.10.2022 №155, яким були затверджені результати службового розслідування, то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, з метою належного захисту порушеного права позивача правильно визнав протиправним та скасував наказ командира військової частини НОМЕР_1 №155 «Про результати службового розслідування». Щодо позовних вимог про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 повторно провести службове розслідування за рапортом ОСОБА_1 від 05.09.2022, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. З огляду на те, що вище було встановлено, що службове розслідування за рапортом позивачки було проведено з недотриманням відповідачем вимог щодо всебічності, повноти та об`єктивності проведення службового розслідування, то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно зобов`язав відповідача повторно провести службове розслідування за рапортом позивача від 05.09.2022. З приводу аргументів апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 повинна була сама надавати письмові пояснення та докази отримання травми позивача та причин, які призвели до цього, колегія суддів оцінює критично, оскільки це не звільняє відповідача під час проведення службового розслідування дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення, чого, як було зазначено вище, в повні мірі дотримано не було. Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування. Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції. Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 04.08.2023 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий: Василенко Я.М. Судді: Мельничук В.П. Швед Е.Ю.